Відходять рідні у далеку путь. Господь до себе в небеса приймає. Серця за ними, на землі ще тутКричать й кричать у небо журавлями... Господь так розуміє ті серця. Та все ж прийма дітей своїх у небо. Цього не зрозуміть нам до кінця,Як волю Божу, лиш прийняти треба. А Його воля лиш, щоби спасти. Щоб вивести з темряви цього світу. У Своє царство в небеса ввести, Приготував вже де чудову вічність. Пішла у небо, та звучить все тутУ серці той близький та рідний голос. Його уже ніколи не почутьТа воля лиш на те була Господня."Не плачте любі діти, не тужіть. Вже ваша мама зараз біля Мене. Вона у радості зі Мною буде жить. Чекати буде вас сюди до себе. А Я вас не залишу на землі. Самотніми не лишу сумувати. Я із любов'ю вдень то, чи вночіПро вас не перестану турбуватись. Згорьоване Я серце підкріплюІ дам іще подальшу добру долю. Не плачте діти Я вас так люблюВітцівською лиш вірною любов'ю."Відходять діти Божі в небеса. Відходять назавжди уже додому. Їх зустрічає Сам Спаситель там,Щоб з Своїх рук вручити нагороду. Л Шпак