Християнські вірші 🌿 | Її не любив ніхто...Її не любив ніхто...А як Її можна любити?Закутана ...

Її не любив ніхто...Її не любив ніхто...А як Її можна любити?Закутана в сіре пальто,Закрита від цілого світу...Завжди невдоволена всім,Під ніс собі щось бурмотіла...В очах її блискавка й грім,А серце,мов з каменю брила...Вставала о шостій зрання,Ковтала сніданок холодний...І так непомітно щодняУчора вливалось в сьогодні...Щоранку сідала в метро,З під лоба похмуро гляділа...Закутана в сіре пальто, В очах крижана недовіра...Її не любив колектив,Вона не сміялась ніколи...Із серця свого негативЗдавалось, лишала довкола...Понура і завжди сумна...О шостій метро і додому...А вдома ,як завжди, одна...Лиш кіт і жахлива утома...Це сталось в звичайний із днів...З'явилась нова працівниця...Одразу влилась в колектив....Весела,струнка,світлолиця...А після роботи усіхВона попросила лишитись...Із дому принесла пирігЗ колегами чаю попити...Знайомство,розмови та сміх,Таке несподіване свято!Це радість!Але не для всіх...Самотня порожня кімната...Того й не помітив ніхто,Як зникла... Побігла додому...Закутана в сіре пальто,Сховавши свій біль під утому...А серце дістало украй,Без дозволу плаче у грудях...А сльози гарячі, мов чай...Як добре, що хоч не на людях...Вже скоро забудеться сном,А поки- холодна вечеряРозділена разом з котом....І раптом-постукали в двері!Здригнулась! І все,що болить за звичну гримасу сховала...Відкрила... Спинилась на мить...Дівчина з роботи стояла.-Що треба?!Навіщо прийшла?Розгублено бігали очі...-На святі я вас не знайшла,А номер ваш тільки робочий...Та добре урешті знайтиАдресу вдалося... Тримайте!Ви ж любите з кремом торти?А ще є пиріг! Зачекайте...Це ваші шматочки...Беріть!Наступного разу ,я прошу,Так швидко від нас не біжіть...Скажу вам нелегка це ношаДонести у сумці пиріг!-Всміхнулася сонячним світломСтрумочок щокою потік..."Невже я для когось помітна?"-Ви плачете?Я щось не те,Напевно, бездумно сказала?-Ні-ні,то не сльози ,пусте...Та дівчина все не вгавала:-Не треба...Нам часом усімПотрібно свій біль відпустити....Так часто роками мовчимА можемо...Можемо жити!Не втрималась жінка в сльозахСказала:-Кому я потрібна?Якби ти пронесла мій шлях...А ти- ще дитина наївна...Попереду в тебе житя!Своє я уже змарнувала...Ніхто й не помітить як я...І так до кінця й не сказала...Картала за слабкість в думкахХотіла вже двері закритиТа погляд в дівочих очахНа мить її зміг зупинити...-А де те минуле, скажіть?Давно вже позаду б лишилось...Життя це сьогоднішня мить!-Я стільки разів помилилась...-І що?Це лиш шлях, не кінець...Спинитись не пізно ніколи...Збагнути, як сильно ТворецьВас любить...А ви з своїм болемЗакрились від Нього! Від всіх...Навіщо?Ви маєте дивоІ радість ,і вдячність ,і сміх...Насправді ви дуже щаслива...І знайте, хай що б не було,Якою б вас люди не знали,Не ставте ніколи тавро...Бо часу насправді так мало...Радійте, всміхайтесь,живіть!Те диво, що Бог вам даруєІз вдячністю ,прошу,прийміть...Ми самі майбутнє будуєм...Зневіра насправді це гріх...Обличчя за маску ховати...Тримайте будь ласка пирігНе треба від щастя тікати....В той вечір за довгі рокиУперше вона відчувалаСмак торту і теплі думкиІ довго собі обиралаОдежу...А зранку з горнямСолодкої теплої кавиВсміхатись з вікна малюкам,Що бігли до школи з батьками...Спізнилась уперше ,мабуть,Її не відразу впізнали...Якась невідома могутьв зігрітому серці палала...В обідню перерву до всіхЗ судочком маленьким підсілаЗ учора лишився пиріг...Шматочок від торту і крила.... Інелла Огнєва