Усім нам хочетьсяНам хочеться, щоб все було в нас добре,Завжди і всюди щоби нам щастило,Щоб оминали нас всілякі біди й горе,Збувалося усе, що б не хотіли.Щоб Бог благословляв всі наші справи,Щоб ми і рідні наші теж були здорові,Щоб всі до нас були привітні та ласкаві,Доми тонули у добрі, серця - в любові.Усі так хочемо, - і це нормально -Того ж бажаєм всім, кого ми поважаємЦе проголошуєм в речах вітальних,І зичим один одному таке навзаєм.Усі ми хочемо, щоб все було в нас добре -Та не завжди, на жаль, так саме і буває,Як йдуть одна за одною долини й гори,Так й у житті, - за радістю сум наступає...Буває так, що самі можемо хворіти,Чи з рідних може навіть хтось померти,Бо ми є плоть, від цього нікуди не дітись,Усі ж ми люди на землі не є безсмертні.Буває, щоби досягнуть мети якоїсьЗусиль доводиться багато прикладатиЙ це коштує здоров'я й праці нелегкоїА результат не той, який хотіли б мати.І ображають рідні люди нас, буває,І поступають з нами жорстко і лукаво,Й стається щось тоді, коли і не чекаєш,Й ганьба на голову лягає замість слави.Щоб все було в нас добре, всі ми хочем,Але дорога часом всипана камінням,І просимо не раз,- "Благослови нас, Отче!",Не знаючи, що є для нас благословінням.Й нерідко нарікаєм і клянемо долю,І стогнемо, - "За що таке нам, Боже!",Не розуміючи, яка для нас Його є воля,І що й біда благословінням бути може.Бог з висоти Своєї бачить значно далі,На шкоду, чи добро нам те чи інше,І в радість можуть обертатися печалі,Бо Богу із Небес завжди видніше.Якби у нас все добре було завжди,Лиш пелюстками встелена дорога,-Невдячним й самовпевненим всяк став би,Засіла б в серці гордість, не любов до Бога.І дуже швидко втратили б ми пильність,І сили у борні з гріхом лишилося би мало,І перестали би надіятись на Божу милість,Й до інших милосердя менше стало б.Бог допускає у житті випробуванняЗ причин, яких ми можемо й не знати,-Щоб зупинити, чи розвинути старання,Чомусь навчити, чи щось краще дати.Приймаймо з вдячнісю і добре і погане,І з вірою, - все це на благо нам послужить,Хіба дитині батько зло бажати стане?Тим більш Отець, сильніше Він нас любить!Усі собі добра бажаємо, - хай так би й було,Якщо ж і станеться в житті біда якая,-Зневіра хай у серці не знайде притулок,А мир й на Господа Надія в ньому пробуває.Авторський блог Оксентюка Олександра@virsh_online
ПЕРША ЦЕРКВАЧи хочем в першу церкву повернутись?У дні апостолів, у давні ті часи.І чудо пережити, і збагнути Присутність Божу, як у ті роки.Ми хочем бачить покаяння, Трьох тисяч,або ж ,навіть,і п'яти.І місце щоб тряслося від благання,І від молитви хворий міг іти.Щоб було як у Корнилія у домі,Коли там говорились лиш слова,І не було там,а ні шуму,а ні втоми,А сила Божа просто так зійшла.Щоб всюди переносив нас Дух Божий,Кривий,що після сцілення скакав,З людини щоб виходив дух ворожий,Вельможа щоби хрещення прийняв.Щоб про нас,як про апостолів казали:"Оце брати,яких стовпами звуть".Як апостоли ми рішення приймали,І в рішеннях отих, щоб була суть.Ми в мріях цих отак далеко ходим,І думаємо, так щоб було в нас.Але,чи ми із Богом взгоді ходим,Теперішній чи розумієм час.Чи ми готові у в'язниці бути,Побиті,як апостоли тоді.Про справи особисті щоб забути,За Божу волю бути в боротьбі.Чи можем понести німі молитви,Побути однодушно як вони?Бути в тій нелегкий битві,Не відчувати смутку ні вини.Чи ми готові мертвими упасти,Як той Ананій і Сапфіра з ним,Що змовилися якусь частинку вкрасти,І Господу усе не віддали.Чи радість наше серце наповняла б,Коли б сиділи у в'язниці ми,Чи ми б отак пісні хвали співали?Закутані в тяжкії кайдани.Чи будь готові ми,в не висипаннях,Збичовані, побиті як Павло.Окаменовані, нагі,в недоїданні,Чи хочемо,щоб з нами так було?Чи хочемо ми бути в катастрофах,Щоб день і ніч у глибині морській,Чи ми готові бути на Голгофі?Розп'ятими у муці цій страшній.Чи ми готові у в'язниці бути,Писать послання як Павло?То будем в першу церкву повертатись?У дні апостолів в ознаки й чудеса.Чи може хтось вже і почав вагатись?Почувши про умови в тих часах.Отак у серці ми ідею носим,Хизуючись бажанням ніби й так.Таким Ісус сказав:"Не знаєте, що просите!"Для кожного із нас це вірний знак,Щоб нам не бути мрійниками тільки,Щоб кожен день нам не фантазувать.Ми всі повинні знати все настільки,Щоб Божу волю, смирно виповнять.І все робити скромно, в міру віри,Яку Господь нам кожному вділив.Ходити скромно, всьому мати міру.Прожити так, як наш Господь прожив.Любити ближнього ,подати допомогу,У серці щоб була Христовая краса.Ісусу нову вибрати дорогу,Лиш так ввійдемо в Вічні небеса.Чи можемо ми стать перед синедріоном?І в силі Духа проповідь сказать.Чи можем, як Степан, всім своїм лоном?Не залічи їм Боже помирать.Амінь.Автор невідомий@virsh_online
Чи кожен той отримує, хто благає?Чи завжди той знаходить хто шука?Хто стукає, чи завжди відчиняють?А слово Боже каже нам, що "так"Ти дав би камінь сину, замість хліба?Чи, замість риби дав би ти змію?Усе найкраще ми даємо дітям.Отець же нам дає любов Свою.В житті ж так часто все розчарування.Просив, просив...а ось не получив.І знову ось сердечні лиш стражданняЛишають вже тебе без всяких сил.І муки...о, сердечнії ті муки -Намріяв що, того не получив.І ніби віра твердая вже була...Та Бог не так усім руководив.Ось Нааман іде хворий в Ізраїль.Воєначальник, та в проказі він.Іде і все в дорозі уявляєЯк від прокази вже пророк його звільнить.Прийде до нього, руки покладе той,Здоровим знову стане він тоді.Все мріяв, мріяв так він у дорозі...Що буде так, як він це уявив.Але пророк до нього і не вийшов.Слугу лиш вислав свого, щоб сказав -Потрібно лиш зануритись у річці.Такого Нааман і не чекав.І ось пішла тут хвиля невдоволення -Не вийшов, не уважив навіть він!Намарно я пройшов таку дорогу...Намарно я прийшов у ці краї.А наша річка глибша і чистіша.Не так я думав буде тут усе.Та його слуги все ж таки впросилиЙ занурившись, був зцілений уже.А Бог не так приготував для НааманаДорогу зцілення, як лиш придумав він.Була уся лиш Богу тільки слава,А не пророка Нааман хвалив.У Бога просим і уже ми мріємо,Як буде Бог в житті усе робить.В Господні обітниці твердо віримо.І знаємо, що Бог нам відповість.Та не завжди Бог так відповідає,Як нам здається буде Він робить.Як довго відповідь не получаєм,"Не чує Бог"- спішим ми говорить.Чекать, не зневірятись, не спішитиСлавлячи Бога лиш потрібно жить.Він краще навіть, ніж про що просив ти,Готує у житті твому звершить. Л. Шпак@virsh_online
Якби зібрати материнські сльози,Які стікали від душевних ран...Які на Землю падали мов роси,То сліз було б тих - цілий океан. Якби зібрати їхні всі молитви,Які уважно слухав Бог Отець,Які вели нас через поле битви,То б тих молінь був цілий космос весь. Якби зібрати ніжність у долоні,І теплоту, що йде з її руки,Турботу про синочка чи про доню...Було б турботи - всіх пустель піски... Якби любов ту матерів зібрати,Засіяти би нею грішний світ...То щезло би все темне і пихате,І вмить розстав би Антарктиди лід... Всі матері любити вчаться в Бога,Життя в собі носити їх обрав...Нелегка в матерів земна дорога,На ній чимало праці, сліз і справ... Та кожна мама дуже особлива,В собі плекає сильні почуття...Коли засне її маленьке диво,До Бога йде в молитві, як дитя...Несе свій труд, ночей не досипає,Покрити вміє добротою гріх,На жертви йде, про себе забуває...Все зробить, щоб звучав дитячий сміх... Останнє мама може нам віддати,Прийде через зруйновані мости...Нам мамою потрібно цінувати,І треба матерів нам берегти. Вона віддяки за добро не просить,Лиш теплий погляд розжене туман...Хай не стікають материнські сльози,Хай щастя буде цілий океан.©Наталія Луцик#день_матері@poesiaGod
Питають часто люди в світі цім,Що є насправді щастям у житті земнім?Та різні відповіді чую завжди я,І в кожного із нас є правда, та своя.Хтось день прожив на цій землі,Й радіє, що до Нього Милість Божа є.А інший - бачить все у тусклім склі,Всю ту красу, що Бог для нас дає.Та й час настав важкий у нашому житті,Шукаєм щастя з вами всюди, друзі, ми. Знайти його ми можем в Господі Христі,Тоді по-справжньому щасливі будем ми.Бог все зробив для нас,Щоби відчути радість кожен час.Руками люди все своїми зруйнували,Й на Бога у житті своєму нарікали.В природі бачимо красу Творця,Хіба не щастя бачити таке?Це означає, що здорові маєм очі,І бачимо ми все на кожнім кроці.Всю працю можемо земну робити,Здорові маємо ми з вами руки, й ноги.Яке це щастя рідних наших обійняти,Й устами своїми ми можем розмовляти.Ми маєм їжу, дім, роботу,І в кожнім дні Господню бачимо турботу.Немає більшого на світі щастя,Ніж розуміти, що немає в нас нещастя.Щасливий той, хто Богу довіряє,Він рясно всіх людей Благословляє!Для Нього - неможливого немає,Хто близько з Ним знайомий, той це добре знає!© Таїсія Садова.@virsh_online
Вечеря...схилені серця,Що перед Господом в смиренні вже предстали...І спомин - як ішов Він до кінця Дорогою скорбот і муки, і печалі.Як одягали із терна вінець,Як бичували і в лице плювали...А перед ними бо був Сам Творець,Та не впізнали...Його не впізнали...І повели, як Агнця, повели.Невинного і чистого, як жертву.А Він же був Святого Бога Син.Йшов помирати, потім щоб воскреснуть.І кров, і біль, і муки на хресті...І більше всіх людей спотворений.І погляд люблячий...і " Отче, їм прости"...І не подав води тоді ніхто Йому.Та лиш плювки й зухвалий тільки сміх...Зійди з хреста, якщо Ти є Син Божий...А Він терпів, Він все за них терпів.Такого витерпіть ніхто, повік, не зможе.А перед тим, вечеря - хліб, вино.І учням Він Своїм вмиває ноги.І заповідь - хто хоче йти за Мною,Робіть і ви так до Мого приходу.І ділим чашу, й ломимо ми хліб,Роздумуючи про Його страждання.Ніщо не є святим так на землі,Як Його тіло і як Кров Святая.Нема без крові прощення гріхів.Без Його тіла, що за нас ламалось.З небес пішла на хрест сама Любов,Щоб людство, через смерть Його спасалось.Хай хліб і чаша будуть не обряд,А біль сердець скорботних в покаянні.А на устах: "Отець, за все, пробачВ чому ще так багато ми згрішаємо"Пробач нас, як розбійника простив.Пробач як тих, що одіж розділили.Ти також їх в Своїй крові обмив,Та не багато так пробачить їх просили.Без покаяння не обмиє кровІ в ранах Його зцілення немає.Нехай сповняє серце лиш любов,Тоді й сумління своє чисте маєм. Л. Шпак
Пасхальне вітання 1.У цей чудовий Пасхальний день Скільки чути вітань і пісеньЯ хочу до них приєднатисьІ щиро всіх вас привітати.2.Погляньте все величає ТворцяНехай із наших уст не замовкає хвала!Христос воскрес! Приніс спасіння!Повірте - у Воскресіння!3.Христос воскрес!- радіє душа!Христос воскрес!-Йому осанна!Христос воскрес! - за ради нас!Христос воскрес!- найкращий час!4.Христос воскрес! - пташки співають!Христос воскрес!- квітки цвітуть!Христос воскрес!- хай люди знають!Христос воскрес!- хай прославляють!5.Христос воскрес!- усе радіє!Христос воскрес!-диво-подія!Христос воскрес, Христос воскрес!Сталось чудо із чудес !6.Христа Воскреслого із мертвих, Прославляє вся природа Скажімо ми в своїх серцях Чи славимо ми Бога?!7.Отож, воскрес Христос для нас,Щоб вірували ми в НьогоІ виповняли все по-Слову!Хвала і слава Святому Богу!8.О, подумаймо в своєму житті Які принесемо Йому дари?!З чим прийдемо у той час!?Як Господь покличе нас?9.Ми повинні вартувати,Щоб спасіння не проспатиЗапасатися оливиДля Духовної поживи.10.Бо коли Господь прийде Він всіх вірних забереЩоб у небо увійтиТреба свято жити!11.Щоб Господь тебе спитав Скільки ти снопів придбав!?Щоб ти друже, у той часГосподеві там сказав?!12.Христос воскрес!-щоб життя дати!Бо в кінці будуть всім зарплатиНе від заслуг, не від кількості днівА за прожиті дні років.13.Христос прийняв за нас муки, хрест!Тепер живий! Назавжди Він воскрес!Щоб ти і я душу свою спас!Щоб радість була повсякчас!14.Це світле свято Воскресіння Принесло радість, мир, спасіння! Цінуймо часом і приносьмоПлоди приємні, стиглі, добрі.15.Христос воскрес! Подія чудесна!Хай кожна памʼятна людинаПро подвиг Господа Христа!Любов безмірну, без кінця!16.Христос воскрес! Воскреснем ми!Христос воскрес!навіки слава!Христу Творцю таких чудес!Живий, живий, Ісус воскрес!Автор Віта Лvityslandija88@virsh_online
Остання вечеря, Пасхальная ніч...А далі - Голгофа, розп'яття.І, звісно, не в тому важливість її,Що, з друзями, ніч та остання.Та ніч, то нам даний Христом заповіт.Та ніч то, про смерть Його, спомин.Це хліб, що для друзів Він Сам розломив.Це чаша з вином, наче з кров'ю.За вас моє тіло так будуть ламать,Як хліб цей пасхальний ми ломим.І кров, на хресті, Я іду проливать,Щоб нею цю чашу наповнить.І так ви робіть, доки Я не прийду.Про смерть Мою людям звіщайте.Бо Я, до Отця Свого, скоро піду.Ви ж, слів Моїх, не забувайте.Хто їсть Моє тіло та п'є Мою кров,Той буде життя в собі мати.В крові Моїй сила, щоб знову і зновЛюдей, від гріхів, омивати.Так, в ніч ту останню, Ісус научав.В сльозах, перед Богом, схилився.І піт Його, краплями крові, стікав.За нас, наш Спаситель, молився.Багато віків пролетіло і дат.Той вечір, як спомин, став бути.І згадка, про смерть, стала часто обряд,Неначе Господь тут відсутній.А Він є той самий, той самий Христос,Що каже: Я з вами повіки.І Він є присутній за нашим столом.І хліб наш бере в Свої руки.І благословляє цю чашу з вином.І дивиться, пильно, у серце.Чи хліб цей приймаєш, як тіло Його,Чи, лише обряд, зостається.Вважай же на себе, дитино Моя.Себе самого випробовуй.Бо кров Свою дав, не в осудження Я,А мати щоб єдність з тобою.О, церкво Моя, вже Жених твій іде.Не спи, не дрімай, підіймися.Невіста Моя, щоб побачив тебе,У темряві ночі світися. 🕊️Л. Шпак
Віслюк до мами радісно прийшов.Мамусю, о як би ти тільки знала,Як мене в місті зустрічав народ,Коли мене Ісусу доручили!Кричали: Слава! Слава і хвала!Одежі навіть під ноги стелили.Раділа вся, навкруг мене, юрба,Коли ввійшли ми до Єрусалиму.Переді мною дорогу встелялиГілками, що з дерев усі зрізали.Та мама лиш сказала: почекай,Піди но сам на теє місце завтра.Другого дня пішов уже він сам.Як віслючок додому повернувся,Печальний був він дуже і нещасний...Тихо до мами зразу потягнувся.О, мамо, та цього не може бути!Мене ніхто там навіть не помітив.Я довго там по місту так ходив,Та так ніхто мене і не примітив.Коли ж побачили, що так я там ходжу,То геть із міста вже мене прогнали.А як тоді, коли сидів Ісус,Велику славу всі мені давали?Мати поглянула на нього ніжно так.Сказала: ти, синочку, хто без Бога?Без Господа ти, любий, лиш осля.Вся слава лиш Йому була готова.А чи не так сьогодні є у нас -Здається нам, що так нас величають...Духовними такими є не раз,Як порох є лиш вся духовність наша.А слава вся належить лиш Христу!Він через нас працює в цьому світі.І Він Один дає всю повноту Талантів наших, щоб Йому служили.І якщо славу приписав собі,Згадай, мій друже, в цім житті є хто ти?Якщо б Ісус не був би при тобі,Ти був би як осел той на дорозі. Л. Шпак@virsh_online
В'ЇЗД ІСУСА В ЄРУСАЛИМНазустріч вийшло місто все до Нього, -Батьки і діти, багачі і вбогіВ цей день врочистий весь ЄрусалимВклонявсь сьогодні низько перед Ним.Як голосно звучало ім'я БогаІ пальмові листочки на дорогуКидали руки старців, юнаків,А до Голгофи п'ять коротких днів... Під ноги одяг люди свій стелили,Такого ще ніколи не робили,Людський потік, втішаючися, бігІ зупинить його ніхто не міг.І ехом до небес злітала слава:"Благословен грядучий Цар! Осанна!"І діток несли: дочок і синів,А до Голгофи - п'ять коротких днів...Хвала гучніше враз звучати стала,Але вона Ісуса не втішалаІ над юрбою погляд промайнув,Та тінь Голгофського хреста відчув.Ненавистю спотворені їх лиця,Вінок терновий, цвяхи, багряниця,Він чув насмішки, звуки батогаІ наповняла серце біль, туга...Голів дитячих лагідно торкався,Благословляв їх, радісно всміхався,Здавалось, що євреї в тую митьЙого на трон готові посадить...Та знав Ісус час слави вже минаєІ темрява на землю наступає,Пройде всього п'ять днів й побачать всі,Як на хресті вмирає Божий Син...Розп'яття станеться вже швидко дуже,Юрба не знає - знає ми, мій друже!Свій зір повернем до Христа в тиші,Розділим з Ним скорботу, біль душі...По вулицях гучних з Христом пройдемо,Думки свої туди перенесемо,Та знавши те, що знав Ісус мовчазний -З людьми не торжествуймо передчасно...Христос так близько вже від мук жорстоких,Відчуймо серцем це своїм глибоко!Для християн сумне сьогодні свято -У переддень страждань - нам слід мовчати...З благоговійним трепетом, журбою,Він ради нас пожертвує Собою,За грішний світ Господь піде страждать, -А до розп'яття днів лишилось п'ять...@virsh_online
TGLIST.COM.UA
