Зустрілись на перехресті двоє... Один весь в світлі, інша вся в журбі. Один ніс мир у серці за собою, Інша-лиш біль, загублений в пітьмі. Стояла ніч між ними мов стіною, І вітер плакав тихо у імлі. Один дививсь з небесною любов’ю, Інша ховала рани в самоті. Вона мовчала… Сльози не пускала, Бо звикла біль тримати у собі. Душа її від втоми вже згасалаВід зрад людських і холоду в житті. І кожен крок давався їй так тяжко, Немов камінням був укритий шлях. Вона давно забула слово “щастя" І жила тільки в змучених думках. А Він дививсь так ніжно і так тихо, Немов читав всі рани крізь роки. І там, де серце ще боліло гірко, Його любов торкнулась глибини. Вона сказала: Я уже не можу… В мені нема ні сили, ні тепла… Я так шукала щастя у тривогах, Та лиш сильніше душу обпекла… Я падала… І люди проходили, Коли просила просто не лишать. Мене словами гострими ще били, І вчили серце мовчки помирать… Ісус мовчав… Лиш руку дав їй тихо, І в тім мовчанні стільки доброти. Потім сказав: Віддай Мені свій відчай, Я зможу серце знову оживить. Я знаю біль… Я бачу твої сльози… Я поруч був у темряві завжди. І навіть там, де лиш шипи й загрози Тебе Я ніс крізь бурі і дощі. І вперше біль не різав так жорстоко, І вперше сльози стали як роса. Бо там, на тім перехресті долі, Любов Христа її навік знайшла. І щось в душі поволі оживало,Неначе після лютої зими. Те серце, що від болю помирало, Знов вкрилось світлом Божої весни. Вона стояла тихо перед Ним,А ніч схилялась мовчки до землі… І тільки небо зорями ясними Молилось разом з нею в тишині.(Д. Брич)@virsh_online