Не суди душіНе суди передчасно, як душі ти не знаєш,Не кажи ти нічого, як серця не бачив. Бо душа та страждає, можливо, томиться,А ти осудив її — ще більше знівечив. Можливо, вона зараз проходить долину,Спокуси чи тяжкі й лихі часи. Ти тоді не суди, а лиш тихо скажи:«Бог в поміч тобі, і Він любить тебе». Душа та томиться, страждає в гріхах,А ти сіль на рану сиплеш лиш їй. Ти обійми її, скажи так тихо —Не з докором, а з ніжною любов’ю. Коли тяжко їй, ти тоді підтримай,Її біль розділи чесно на двох. Не лишень словом, а можливо й ділом,А можливо — лиш удвох помовчати. Не судімо нікого, бо всі ми є грішні,Ми всі від світу і здатні помилятись. Але пам’ятай, що ми куплені ціноюТим, Хто на хресті за нас помирав. Він знає кожного: наш біль і думки,І вчинки, і діла — все знає Він. Коли ти, друже, когось осудив,Покайся тоді, бо всі ми перед Ним рівні. Тож пам’ятай, як хочеш щось сказати,Ти згадай тоді, що всі ми є грішні. І як ти до людей — так і вони до тебе:Осудять тебе, як важко буде. Іди, дорога душе, до Того,Хто не осудить ніколи й не скажеЧогось лихого чи злого слова,Бо Отець тебе любить і кличе до Себе. Він чекає тебе в небесах, там високо,І якщо тебе осудять — ти зір піднеси. Бо там вже ніколи не буде журби,Ніхто не осудить і не мовить лихого. Бо ми є у світі, що грішний й земний,Тут ти зустрінеш і осуд, і гріх. А там, в небесах, ти забудеш усе,Коли лагідно в обійми Отця упадеш. 24.02.26р. Альона Б@virsh_online