Прости мене, мій Господи, сьогодні,Бо так втомилась… хочеться мовчать. Не відреклась я ,а просто сил не досить,Щоб, як раніше, щиро прославлять. Я так хотіла бути сильною завжди,Не нарікати, не шукати сліз. Та іноді приходять ті хвилини,Коли лиш хочеться схилитись вниз. І Ти ж бо знаєш, Господи, якоюБуваю я, коли ніхто не бачить. Ти знаєш всі думки мої безмовні,І чуєш серце, коли воно лиш плаче. Коли молитва ледве з уст злітає,Коли слова губляться в тишині Я вірю: Ти мене не залишаєш,Завжди даєш Ти сил меніМожливо, я сьогодні не співаю,Не маю сил підняти очі вгору. В нічній тиші я так Тебе благаю,Не залишай мене в цю темну пору. Навчи мене не соромитись втоми,І в тиші чути голос Твій живий. Коли душа втомилась від дороги,Ти будь моєю силою завжди. І якщо завтра знову буде важко,І знову серце змучиться моє Я просто прошепочу: «Мій Ісусе,Я тут… і знаю, що Ти поруч є». Я не завжди сильна-Ти це знаєш,Буває, що втомляюсь і мовчу. Та навіть у мовчанні Ти приймаєш,Бо я до Тебе серцем все одно лечу. Не досконала, Господи, я знаю,Та Ти мене такою Сам прийняв. Я знову до Тебе серцем повертаю,Бо Ти мене з любов’ю обіймав. За кожен ранок, що Ти знов даруєш,За кожен вечір, сповнений Тобою,За те, що навіть там, де я сумую,Ти огортаєш душу добротою. За те, що не відкинув у падінні,За те, що підіймав мене не раз,За милість, за любов і за спасіння,За те, що, Боже, Ти живеш у нас. За тих, кого Ти дав мені любити,За дім, за хліб, за кожен подих мій,За те, що даєш сили далі житиУсе життя і в радості, й в журбі. За все, що маю, Господи,спасибі,За те, що Ти ніколи не лишав. І навіть коли сил уже не будеЯ дякуватиму, що Ти мене тримав.(Д. Брич)@virsh_online