Напишу одразу: цей вірш прийшов мені,в зв'язку з подіями,які трапилися в нашому селі... Тому,ще раз Бог нагадує,що життя надто коротке,щоб тратити його на щось пусте...

Ти знаєш,мій Господи,я ще не хочу на небо...
І це не тому,що так добре мені на землі...
Так,звісно,мій Бог,що душею,я лину до Тебе,
Та тіло земне подароване бу́ло мені.

Є багато проблем...( Та у кого їх ,Боже,немає?)
І чи є взагалі на землі,цим стражданням межа?
Так багато людей,від проблем лиш до Тебе втікають,
Не тому,що так прагне,з'єднатись з Тобою душа.

Я сумую,мій Бог,але разом із тим,хочу жити...
Я всім серцем люблю,подароване даром ,життя...
Я ціную Господь і години,й секунди і миті,
Знаю добре бо я,у минуле нема вороття.

Ти сьогодні даєш. Ти сьогодні даєш обирати,
Як сприймати мені повний милості й щедрості день,
І я вдячна,мій Бог,хоч я маю на що нарікати,
Та я краще Тобі,заспіваю подячних пісень.

На землі,мій Господь,я ще бачу знайомі обличчя,
На землі,маю я,ще багато чудових людей,
На землі,мій Господь,ще так мало змогла потрудиться,
Ще так мало в житті,не доспала в молитві,ночей.

Не до всіх,ще прийшла,ще не кожного я підкріпила,
Ще багато так справ не завершених є на землі,
Я до Тебе спішу,я до Тебе тягнуся щосили,
Та я хочу ,щоб дав,ще пожити мені на землі.

Хоч Тебе я люблю,хоч мені дуже добре з Тобою,
Та люблю я й життя,що його Ти мені дарував,
Хоч стрічаю не раз поєдинки,дуелі й двобої,
Та за ними йдеш Ти- Той,Хто рани мої лікував.

І тому,мій Господь,відкриваю я серце для Тебе:
Я шаную Тебе...,та не хочу іще я на небо...
Амінь.
22.09.2026р.
Артемук Мирослава
@virsh_online