І линув спів по камері тюремній. Апостоли, закуті у колоди, Позбавлені комфорту і свободи,Хвалили Бога; все це - не даремно. І линув спів серед важкої ночі. Женучи далі страх і недовіру,Вони сповняли серце Божим миром,Підводячи до неба свої очі. Почули всі, і це хіба не чудо, Що двоє в'язнів Бога вихваляли? В час небезпеки міць і силу мали."Це - диваки!" - вважали інші люди. Колоди на ногах були важкими. Тюремний сторож холодно дивився. Вони співали. Спів і далі лився,А Божий Дух незмінно був із ними. Вони - лиш люди, створені із плоті. Такі, як ми. Відомі їм страждання,Та звідки сили, щоб без наріканняХвалити Бога, навіть у скорботі? Такі, як ми. Та хто із нас зумієСьогодні так Творцеві довіряти,Щоб у кайданах Бога прославлятиІ мати у серцях таку надію? Чи навпаки, коли випробування Підходять ближче, хочеться кричати:"Для чого, Боже, ти мене за гратиКидаєш знову? Не знесу страждання". І слабне віра. Стишилась молитва. А страх, як ніч, на душу наповзає. І хто із нас, скажіть, тоді співає,Коли всередині важка ведеться битва? А це - не буря, тільки подих вітру,Що наші звичні справи потривожив. І знову запитання: "Нащо, Боже?"Пронизують жевріючу молитву. Завжди радійте. Легко говорити Оці слова в хвилини благодаті. А у часи падіння, смутку, втрати,Чи легко буде Господа хвалити? Та знає Бог, для чого і чому. Він наперед цей шлях для нас призначив,І кожен крок твій, кожен порух бачить,Важливо довірятися Йому. І Він навчить співати і служити Тоді, як буде темрява довкола. І навіть грати - це Господня воля,Він Сам із них спроможний нас звільнити. Павло і Сила. Це звичайні люди,Які співали в камері тюремній. А з ними - Бог, і все це недаремно. І лився спів, породжуючи чудо. Ірина Пахомова @virsh_online