УП. Кляті питання

Чому НБУ заборонить переказувати більше 150 тисяч на місяць?Вже дуже скоро в Україні можуть запровадити обмеження на перекази з картки на картку. Принаймні, відповідне рішення напередодні анонсували у Нацбанку. Метою таких обмежень є боротьба зі схемою "грошових мулів", яка в Україні більш відома як "дропи"."Дропи" – це люди, які погоджуються за невелику платню віддавати зловмисникам доступ до своїх банківських рахунків. А ті вже використовують ці рахунки для того, аби "проганяти" через них "брудні" гроші від найрізноманітніших операцій: починаючи з нелегального грального бізнесу і закінчуючи торгівлею наркотиками. ▪️ як працюють типові схеми "дропів"? ▪️ чи можна їх побороти анонсованими обмеженнями Нацбанку? ▪️ і як обмеження на перекази коштів вплинуть на волонтерів?Про все це ми говорили з заступником голови фінансового комітету Ради Ярославом Железняком у новому епізоді подкасту "Хроніки економіки".🎧 Подкаст можна слухати на будь-якій зручній платформі, а відтепер – ще й дивитися.P.S. Раніше повідомлялося, що Нацбанк планує встановити обмеження на рівні 100 тис грн на місяць.

В Україні працюють над відкриттям експорту озброєнь. Навіщо це під час війни?Попри велику війну, цехи українських оборонних заводів часто простоюють. І навіть гірше – більшість великих технологічних компаній вже думають про перенесення заводів за кордон. "Зрада", – скажете ви. "Державна заборона на експорт зброї", – відповімо ми. Що це за обмеження, наскільки воно ефективне, і як вирішувати це питання з найменшими втратами для всіх сторін? Якщо коротко: 1. Опитування серед 35 учасників ринку ОПК показало, що у 38% компаній понад половина їхніх потужностей наразі простоює. Лише у третини компаній цехи повністю завантажені. Усе це штовхає виробників до переїзду за кордон. Відомо про щонайменше трьох великих виробників БПЛА, які відкрили заводи в сусідніх країнах.2. 85% опитаних компаній замислювалися про перевезення частини свого бізнесу за кордон або вже це зробили. У відповідь на запитання "Що втримає вас від релокації за кордон?" 80% вказали на відкриття експорту, 72% – на збільшення держзамовлення, 69% – на укладання багаторічних контрактів. 3. При цьому російські оборонні підприємства експортують зброю та отримують обігові кошти для розвитку технологій. І хоча в рейтингу експортерів Росія вперше опустилася на третє місце після США та Франції, проте російський сектор ОПК досі отримує додаткові мільярди доларів і Кремль усіляко цьому сприяє.4. Сценарій відкриття експорту озброєнь містить і безліч ризиків. Перший з них – інформаційний. Мовляв, Україна просить зброю в партнерів і одночасно продає її за кордон. Хоча це твердження некоректне, воно може стати пропагандистським наративом для противників підтримки нашої держави в країнах-партнерах.5. Другий – держава повинна мати монополію на замовлення зброї у виробників, а експорт цьому заважатиме. Наявність лише одного великого замовника дозволяє державі нав’язувати власні умови контрактів. Оскільки ціни на світовому ринку вищі за українські, вітчизняний виробник після відкриття експорту може втратити цікавість до роботи з державою або ж вимагати від Міноборони вищі аванси або платню. 6. Третій аргумент – українська новітня зброя може потрапити до рук росіян через треті країни і ворог отримає розвідувальні дані.7. Держава має визначити, які з аргументів "проти" мають сенс і знайти рішення. Очевидно, потрібно розробити нову політику і встановити правила, які дозволять оборонним компаніям заробляти та розвиватися без шкоди для українських військових.

Що нам розповів нардеп від "Голосу" та полковник СБУ Роман Костенко?Ми розпитали Романа Костенка, який нещодавно їздив у закордонне відрядження в Курську область, про те, що там відбувається, і чи плануються найближчим часом ще якісь робочі поїздки. Повний текст інтервʼю – за посиланням, а ось ключове: Про курський прорив: Курська кампанія – це приклад асиметричних дій. Якби ми зараз ці війська просто відправили туди, де йдуть тяжкі бої, то вони, по факту, там вели б симетричні дії. На перспективу будемо дивитися, як це буде продовжуватись і чи вдасться відтягнути російські війська від важливих напрямків. Але ми вже бачимо, що у противника є проблеми з їхніми збройними силами, з їхніми резервами.Про мету рейду: У нас можуть бути плани і далі Курська. Але буде питання, наскільки ми зможемо це зробити, наскільки ворог дасть нам це зробити. Тому що станом на зараз знаю, що ворог підтягує війська. І вони вже починають застосовувати артилерію, КАБи, "Ланцети". Тому далі буде все складніше і складніше просуватись.Про те, чи знали росіяни про можливу атаку: Їхні воєнкори кричать про те, що вони бачили, яке було накопичення військ. Але ми бачимо наслідки і бачимо багато полонених із РФ. Те, що там стояли строковики на кордоні, говорить про те, що наше командування досягло раптовості. На війні – це один із основних факторів, якого майже неможливо досягнути зараз через технічні засоби. Тому ми бачимо майстерність нашого командування в цій операції. Про Покровський, Торецький напрямки: На даний момент у нас немає інформації про те, що противник перекинув резерви і у нас стало краще. Але ще раз: противник не знає, чи буде продовжувати наступ, тому що ніхто не знає, коли зупиниться наш рейд у Курській області, які у нас резерви і як ми будемо продовжувати. Противник зараз намагається якось реагувати за допомогою технічних засобів, в тому числі авіації, і шукає резерви. Де він їх буде брати? Ну подивимось. Про стратегічні плани РФ: Із тих всіх завдань, які вони собі ставили на початку вторгнення, і які в них залишились на даний момент на реалізації – це Донецька, Луганська область. Також вони хочуть зберегти цей сухопутний коридор, хочуть зберегти Крим. І моя точка зору, що наступна історія – це південь України. Вони однозначно будуть намагатися захопити Миколаївську та Одеську область. Це може бути як і через рік, так і через 10 років. Про перемовини: Якщо з Росією і розмовляти, то тільки тоді, коли ініціатива буде за нами, вони зазнають великих втрат, будуть задавлені санкціями. І я думаю, що наше політичне керівництво має це розуміти. Зараз у цій ситуації розмовляти з Росією – це йти на поступки і переносити війну на трошки далі, але з іншими наслідками.

Що нам розповів глава ОП Андрій Єрмак?Складно знайти посадовця, який мав би більш суперечливий імідж, ніж керівник ОП Андрій Єрмак. Контакти з Білим домом, "саміти миру", президентські переговори – це лише частина тем, де його роль де-факто є ключовою. І це – перше велике інтерв’ю Андрія Єрмака, присвячене виключно тематиці зовнішньої політики. Радимо почитати або подивитися повну версію розмови, а ось коротко:Про те, чому керівник ОП так багато займається зовнішньою політикою: У багатьох країнах, наприклад у США, президенти делегують дуже багато питань радникам. Ніхто ж не буде сперечатися, що головним дипломатом країни є саме президент Володимир Зеленський. Тому я, як керівник ОП, виконуючи доручення президента, цим опікуюся. У цьому сенсі я працюю як радник з нацбезпеки – як колега Джейк Салліван з США, Єнс Пльотнер з Німеччини тощо.Про розмову Зеленського і Трампа: Ви знаєте, нещодавно відбулася телефонна розмова Зеленського і Трампа. Вона була дуже тепла. І президент мав можливість розповісти Трампу про те, що відбувається в Україні, про цю війну. І мені здається, він з великою увагою це слухав. Ця розмова продемонструвала добрі стосунки і велику повагу, яку має Трамп до України, до нашого президента.Про вибори в США: Це справа американського народу. Але нам дуже важливо, щоб обидва штаби, обидва кандидати, люди навколо них чітко розуміли, що відбувається в Україні. І дуже важливо, щоб в обох кандидатів дійсно був план української перемоги і була стратегія, підкреслю, саме перемоги.Про можливу участь Росії у другому Саміті миру: Дійсно, можлива участь у другому Саміті миру представника Росії, якому може бути переданий оцей план. Але це не означає початку перемовин з Росією. Ні, не про це йдеться! Ми хочемо, щоб навіть ось така зустріч, на якій можна передати цей план, відбувалася не у форматі Україна-Росія, а за присутності всіх країн, які підтримали наш план.Про те, чи готова Україна до територіальних поступок: Будь-який заморожений конфлікт, будь-яке невирішене або несправедливо вирішене питання завжди є ризиком вибуху в майбутньому. Я вважаю, що план президента Зеленського сам по собі є безкомпромісним. Ми не готові до компромісів у тому, що стосується незалежності України, територіальної цілісності, суверенітету.

Хто такий Тім Волз, кандидат демократів у віцепрезиденти США? Кандидатом у віцепрезиденти від демократів став колишній конгресмен та нинішній губернатор Міннесоти Тім Волз. Абсолютна більшість українців не знають про Волза геть нічого. Та що там – навіть американська аудиторія поза межами його штату донедавна мало що знала про Волза. Тож що це призначення означатиме для України? Розповідаємо: 1. Перший твіт Волза про Україну, написаний за 13 годин після початку вторгнення, містив лише типові "політично обов’язкові" заяви. Та схоже, що надалі керівник Міннесоти справді перейнявся підтримкою України.2. Його штат одним із перших обірвав усі економічні зв’язки з державою-агресором. Ще 4 березня 2022 року губернатор підписав указ, яким заборонив держустановам Міннесоти здійснювати будь-які бізнес-операції з російськими структурами, та ініціював законодавчі зміни, які розірвали чинні контракти. Посол України у США Оксана Маркарова каже, що тоді зверталася до всіх губернаторів із таким закликом, і Волз відгукнувся одним із перших.3. У 2024 році Тім Волз очолив Асоціацію губернаторів-демократів, і саме він був залучений до організації особистої зустрічі Зеленського з губернаторами штатів США. Крім того, пліч-о-пліч з послом України Оксаною Маркаровою вони зустрічалися з Фермерським бюро і, фактично, переконували присутніх у тому, наскільки важливим для національних інтересів США є перемога України. 4. Публічна активність та заяви Волза – які не припиняються і зараз, коли українське питання йде з порядку денного у США – доводить, що він лишається прихильним до нашої держави. А 22 лютого 2024 року, напередодні другої річниці повномасштабного вторгнення, губернатор Тім Волз та очільник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус віддалено підписали меморандум про співпрацю між Міннесотою та Чернігівщиною. 5. Вибір Волза має також стратегічне значення для кампанії демократів. Його політику схвально оцінює ліве крило Демократичної партії. Між тим, губернатор Міннесоти вміє спілкуватися саме з тим електоратом, на який націлюється його опонент – напарник Трампа Джей Ді Венс – на виборців так званого Середнього Заходу, де переважає білий середній клас.

Що відбувається в Білогорівці, яка практично не з'являється в новинах?Майже за два роки після звільнення, попри інтенсивні російські штурми та катастрофічний брак людей і артилерії, усе селище перебуває під контролем Сил оборони України. Що відбувається у Білогорівці зараз та яка головна задача відведена цьому крихітному населеному пункту – читайте в нашому матеріалі:1. У квітні 2022-го росіяни почали прицільно обстрілювати селище. 7 травня скинули авіабомбу на місцеву школу, де ховалися цивільні. 8 травня навели першу переправу через Сіверський Донець. Тоді росіяни наступали на Сєвєродонецьк і планували обрізати основну трасу постачання до цього міста – Бахмут-Лисичанськ. За кілька днів 26-та й 80-та бригади знищили всі наведені переправи, вбивши майже 500 окупантів і пошкодивши орієнтовно 80 одиниць їхньої техніки. 2. На цьому публічна й красива історія битви за Білогорівку закінчується. Де-не-де можна відшукати коротку інформацію про окупацію селища – у липні 2022-го, його швидке звільнення – у вересні того ж року. Заїхавши в перші тижні після звільнення в Білогорівку, волонтер Євген Ткачов знайшов там усього-навсього 15 місцевих жителів. Приблизно в той же час, що і Марʼїнка, восени 2022-го, Білогорівка стала населеним пунктом зі статусом "нуль жителів".3. Основним підрозділом, який зайшов на оборону Білогорівки після її звільнення, була 81-ша окрема аеромобільна Слобожанська бригада ДШВ. На початку грудня 2022-го "вагнерівці" пішли на перший великий і частково успішний штурм Білогорівки. Повернути частину втрачених позицій 81-ша змогла за місяць, скориставшись виходом "вагнерівців". Десантники практично всією бригадою пішли в наступ і просунулися на пару кілометрів на схід. 4. На нову хвилю штурмів росіяни пішли в січні 2024-го. Нинішні межі оборони Білогорівки тримаються приблизно з квітня цього року. Понад рік одні з найактивніших боїв у Білогорівці йдуть за позиції між двома горами, розташованими приблизно за кілометр одна від одної. Західнішу контролюють Сили оборони, східнішу – окупанти. Ні одні, ні інші, попри постійні спроби, не можуть суттєво зрушити лінію зіткнення.5. Білогорівка завдяки своєму розташуванню та ландшафту має важливе стратегічне завдання. Її висоти дають можливість контролювати одразу три напрямки.Перший – Серебрянське лісництво за Сіверським Дінцем, яке боронять нацгвардійські бригади "Буревій" та "Азов". Другий – місто Сіверськ, який тримає 10-та бригада. І частково третій – напрямок Верхньокам'янського та Спірного, де стоїть 54-та бригада та батальйон "Свобода".6. Бійці 81-ї бригади безперервно перебувають на позиціях у Білогорівці: від місяця до року без виходу безпосередньо з позицій. Причиною цього була і є надзвичайно складна логістика. А також величезний брак людей, який почав відчуватися ще приблизно в липні 2023. В одну з рот 81-ої бригади від липня до грудня 2023-го приїхало поповнення в чотири людини. Серед тих, кого нині присилають ТЦК та СП у десантну бригаду, наймолодшій людині може бути 50 років. 7. Бійці розповідають, що бувало таке, що позицію доводилося тримати одному "трьохсотому". Було, коли двоє людей відбивали штурм сімнадцяти. Було, коли на позиції замість 50 стояло 13 оборонців. Хтось на нервах може сказати: треба відступати далі. А у 81-й кажуть: куди, якщо буде все те ж саме, тільки на пару кілометрів вглиб?

Чому історичний обмін між РФ та Заходом матиме наслідки і для України?Москва віддала 16 ув'язнених, серед яких виявилися і громадяни західних країн, і російські політв'язні, а натомість отримала 8 своїх – шпигунів, шахраїв і навіть одного найманого вбивцю та двох дітей шпигунського подружжя. Чи матиме цей обмін наслідки для України? Розповідаємо:1. Зустрічати звільнених російських шпигунів в аеропорт прибув особисто Путін. Він оголосив, що всі учасники обміну, що повернулися до РФ, будуть нагороджені державними нагородами "за вірність присязі" – тим самим підтвердивши, що всі вони вчиняли злочини на Заході за вказівкою Росії, як відряджені від спецслужб. 2. Загалом, Кремль отримав у цій історії більше бонусів. Передусім через те, що Росія довела здатність витягти з-за ґрат своїх, якщо вони за вказівкою влади вчиняють навіть найтяжчі кримінальні злочини. Навіть якщо для цього доведеться взяти в заручники групу іноземців, що опинилися на території РФ, або й опозиційно налаштованих росіян.3. Цей обмін у майбутньому може знову стати інструментом у гібридній війні із Заходом – для цього РФ підживлюватиме суперечки щодо обгрунтованості такого кроку. Наприклад, у німецькій прокуратурі вважають, що рішення про звільнення кілера Вадима Красікова не врахувало інтересів родичів вбитого ним чеченського командира, та що Путін отримав забагато.4. Втім, обмін став дипломатичною перемогою Байдена, а заодно новим козирем у рамках виборчої кампанії Камали Гарріс. У Білому домі повідомили журналістам, що Гарріс особисто брала участь у переговорах із союзниками щодо обміну. Йдеться про давній епізод цих переговорів, після якого зрушень не відбулося – але в адміністрації США вирішили використати це, щоби прив’язати Гарріс до події, яку Білий дім вважає успішною. 5. Ще одна особливість цієї події – Путін вперше погодився включити в обмін із державами Заходу людей виключно із російським громадянством. Цікава деталь – на опублікованих російськими пропагандистами відео немає російських опозиціонерів. Таке враження, що Росія віддала лише громадян інших країн.6. І нарешті, про наслідки цього обміну для України. Те, що він відбувся, може посилити голоси прихильників якнайшвидшого початку мирних переговорів. Мовляв, Путін показав свою договороздатність, тож давайте домовлятися із ним і щодо миру. А на те, що Росія дорогою до цього обміну, імовірно, "брала заручників", для посилення своїх переговорних позицій – прихильники "потепління" напевно закриватимуть очі.7. Утім, у Білому домі вже заявили, що переговори з Росією про обмін ув’язнених та будь-які потенційні переговори стосовно війни в Україні ніяк не пов’язані між собою. Але треба бути готовими до того, що і ці слова почують далеко не всі лобісти умиротворення Росії. 

Що нам розповів розвідник Роман Червінський?Червінський був одним із тих, хто готував затримання "вагнерівців" і заявив про зривспецоперації у 2021 році. Вдруге його прізвище зʼявилося у новинах, коли Червінському оголосили підозру щодо операції на аеродромі "Канатове". Туди російський пілот-утікач мав перегнати військовий літак РФ, а натомість на аеродром прилетіли ворожі ракети. Ми поговорили з розвідником Романом Червінським, і тепер коротко переповідаємо: Про те, як готувалася операція на "Канатовому": 22 липня я відправив людей створювати разом із представниками Військово-повітряних сил коридор для прольоту російського літака. Вони взяли із собою ПЗРК системи. Ухвалили рішення, що я разом зі своїми 20 офіцерами також виїжджаю на "Канатове", щоб безпечно забрати цього пілота. Військовослужбовцям самого аеродрому було вирішено не повідомляти про операцію. Їх було дуже багато, і були ризики, що в них є люди, які повідомляють росіянам інформацію.Про розстановку сил перед операцією: Зі мною летів представник територіального командування і ще кілька людей, які налаштовували зв'язок. Хлопці мої поїхали автомобільним транспортом. Співробітник СБУ був відряджений до Львова, тому що туди мала прибути дружина цього пілота, який мав нам перегнати літак. Але вона не приїхала о 2-ій годині ночі, як планувалось.Про те, чому особовий склад залишився на аеродромі: Якби ми просто знялися і поїхали, а цей пілот все ж таки підлетів, сили ППО, які там дислокувалися, не знали б, як реагувати. А люди з ВПС, які були поруч зі мною, знали алгоритм дії. Тим більше ми не бачили ризиків у тому, щоб залишатись. Бо ракети запускають не по операціях, а по об'єктах, незалежно від того, є там операція чи ні. Операція жодним чином не пов'язана з обстрілом.Про "спричинення" обстрілу аеродрому: Ніяким чином ніхто не створив умови для цього обстрілу. Якби це було, я би вже відбував покарання. Тому обстріл закидають шляхом фальсифікації. По-перше, вони приховали, що співробітник СБУ брав у цьому участь. По-друге, сховали лист Залужного і сказали, що я нікому зі своїх командирів нічого не казав, що сам вирішив відправити людей під виглядом навчань. Хоча був план і всі знали про це. Про операцію з затримання вагнерівців: Наше політичне керівництво, яке ухвалювало рішення припинити цю операцію – Руслан Демченко, Андрій Єрмак і Володимир Зеленський, – заперечувало взагалі існування такої операції. Єрмак давав вказівки керівнику ГУРа знищити всі матеріали по операції, приховати. Пізніше Зеленський і Єрмак визнали, що ця операція була. І я вважав це маленькою перемогою. І, я вважаю, що далі ця операція, можливо, буде початковою точкою відліку оцінки дій цих політиків. Про підсумки цих двох операцій: Операція на "Канатовому" проведена. Не прилетів літак – нічого в цьому страшного немає. Я приніс присягу своєму народу і буду йти до кінця, тому що я впевнений, що я правий, що всі ці операції, які я проводив, в тому числі "Канатове" і "вагнерівці", вони всі успішні, вони всі мали бути проведені. Я б від них ніколи не відмовився. 

Чому 125-ій бригаді ТРО довелося відійти від кордону на Харківщині? Пояснює екскомбриг Артур ГорбенкоУ травні цього року окупанти здійснили повторний наступ на Харківщину. Причому вже в перший тиждень глибина їхнього просування доходила до 10 км. Відповідно до однієї з версій подій, один із підрозділів ТРО надто швидко відступив з позицій. Що саме сталося 10 травня на Харківщині? Розповідає екскомандир 125-ої бригади ТРО Артур Горбенко. Повний текст інтервʼю – за посиланням, а ось ключові тези: Про те, якими силами доводилося відбиватися: Штатна структура батальйонів ТРО така, що тяжкого озброєння в них немає. У стрілецькому батальйоні був взвод з двома мінометами – усе. Єдине, що було в нас на посиленні – це 5 гармат і 3 танки. Це одна гармата, яка мала закрити 10 км, і один танк, який мав закрити 15 км. Про те, чому довелося відступати: Лівим флангом були Липці, Глибоке, правим – Стариця, за нею річка Сіверський Донець, і це вже не моя зона відповідальності. А на бригаду навалили все! І "дали противнику прорватися в напрямку Вовчанська", і "кинули позиції і втекли". Батальйони робили все можливе і неможливе. Але втримати фронт, коли в тебе 6–8 людей на кілометр – просто нереально. Про додаткові сили, які не були задіяні: У смугу моєї відповідальності зайшла 42-га механізована бригада. Спочатку вона зайняла рубіж за 20–25 км від моїх бойових порядків. Коли я сказав, що їх треба підтягнути ближче, їх поставили на другий рубіж оборони: на одному фланзі це було 4,5–5 км, на іншому – 8–10 км. Починається повномасштабний наступ. 125 бригада, умовно кажучи, стікає кров'ю, десь втрачає позиції, відходить. Протягом першої доби 42-га бригада, яка стояла за нами, не допомогла нам ні своїми механізованими, ні танковими підрозділами. Про викривлення інформації: Жодного прориву не відбулося. Противник мав тактичний успіх. Усе. Так, це було пов'язано з відходом моїх підрозділів з деяких позицій, але це не був прорив, бо це все відбувалося в межах батальйонних районів оборони. У перший день ми стабілізували ситуацію, навіть Глибоке ще було наше. Ми втратили тільки Стрілечу, Пильну, Борисівку – це ті села, які були практично біля лінії держкордону. Також ми втратили Огірцеве, тоді правий фланг у мене відійшов на рубіж села Стариця. Там ми і зупинили противника, у нас там була підготовлена лінія оборони. На цьому рубежі бої тривають досі.Про проблему з облаштуванням оборонних позицій: Коли ми зайшли, робити бетонні споруди вже не було змоги – будь-яка техніка знищувалася артилерією чи FPV-дронами, "Ланцетами". Тому ми рили руками. Без спеціальної техніки, без нічого, просто солдат з лопатою. Що могли, те й робили. Про різницю між покиданням позицій і відходом: Чомусь наше старше військове керівництво вимагає оборони за принципом "ні кроку назад". Можливо, є моменти, де так і треба, але ми забуваємо, що відхід – це не покидання позицій. Це ситуація, в якій командир на певному етапі бою вирішує зберегти людей і відійти на більш підготовлений рубіж. Він відходить, зупиняє противника й готує умови для проведення контратаки і відновлення рубежу.Про кримінальні провадження: 11 травня у першій половині дня вже було порушене кримінальне провадження! З 10 по 15 травня бригада ще вела бойові дії, і я керував діями своїх підрозділів, але в цей час ДБР уже починає дьоргати мене, моїх офіцерів, підлеглих, солдатів, сержантів з батальйонів, які ведуть бойові дії.

Що змінює заява Байдена про вихід з перегонів?Заява Байдена стала очевидно запізнілою і суттєво обмежила для президентської партії варіанти подальшого розвитку подій. Хай там як, але час для технологічно якісної заміни кандидата вже минув. То як тепер будуть проходити виборчі перегони у США? Розповідаємо:1. Вибір Камали Гарріс є політично "стрункішим" – адже виборці, які голосували за Байдена на праймериз – також віддавали свій голос і за неї. Водночас потенційні рейтингові кандидати не мають бажання включатися у перегони так пізно – коли на збір коштів та розкрутку лишається замало часу, а Трамп перебуває на піку рейтингу. Словом, вибір наступниці Байдена став вимушено безальтернативним.2. Камала Гарріс має низьку стелю популярності. Попри публічні компліменти Байдена, за 3,5 роки роботи на посаді Гарріс не проявила себе як яскрава політикиня. Закрита соціологія демократів, про яку стало відомо Politico, засвідчила, що показник Камали Гарріс є нижчим за середній серед потенційних кандидатів – хоча і її рейтинг є вищим за показники Байдена. 3. Суттєвою проблемою Гарріс є її належність до чинного уряду, що дозволяє команді Трампа взагалі не змінювати риторику передвиборчої кампанії і перенести на нову кандидатку всі претензії та звинувачення до Байдена (крім питання віку).4. Треба наголосити: суто формально рішення про балотування Камали Гарріс ще не ухвалене, бо Байден не може вирішити це самостійно, тут потрібне рішення партії. Але перші реакції серед демократів свідчать, що для них очевидна безальтернативність цього вибору, і її номінація буде затверджена.5. Виборчі опитування свідчать про незначне відставання Гарріс від Трампа. Але у виборчій системі США вагу має не загальнонаціональний відсоток, а рейтинг у кількох ключових, або "не визначених" штатах. А дані звідти свідчать що сліпе об'єднання демократів навколо Гарріс було б такою ж великою помилкою, як і сліпа підтримка переобрання Байдена.6. Тому найтверезішою стратегією є підготовка до перемоги Трампа, яка стає дедалі реальнішою. Звісно, варто лишити шанс для дива. Важливо, зокрема, те, кого Камала Гарріс обере собі у віцепрезиденти. Хто знає – може, цей політик виявиться спроможним переважити недоліки своєї шефині і самостійно витягнути кампанію у ключових штатах? Але диво – це не те, на чому є сенс будувати стратегію. 7. В США одночасно з президентськими виборами відбуваються також конгресові: виборці переобирають весь склад Палати представників та третину Сенату. Опитування свідчать, що демократи можуть програти все. У цьому разі Трамп матиме лояльний Конгрес і не відчуватиме значного стримування  у радикальній зміні політики США.