Позивний BBC

Підрозділи самі готують собі кадри. Ок чи не ок?2й корпус НГУ "Хартія" запустила власний сержантський курс.Як на мене, це дуже хороший приклад. В них є своя внутрішня культура, своє бачення, яке вони вкладають та розшируюють на весь корпус, і такі курси є одним з інструментів.Корпус/бригада краще розуміють, чого саме їм потрібно навчити своїх сержантів. Бо кожний підрозділ має свої особливості, свої прогалини в системності навчання.Додатково - скорочене "плече" зворотнього зв'язку - підрозділи будуть вказувати після курсу, чого не вистачає, що б змінити, тощо. Плюс неформальний зворотній зв'язок, адже (я так гадаю) - основа інструкторів є вихідцями з підрозділів корпусу, та будуть отримувати зворотній зв'язок через горизонтальні, неформальні зв'язки.Будуть свої помилки, складнощі, непорозуміння.Які будуть виправлені, при адекватному AAR, бажанні та волі.На мою думку, це набагато краще, ніж відправляти людей на якісь курси, які часто є чистою лотереєю, особливо закордоном. Особливо, якщо мова йде про лінійні підрозділи, для яких віддати сержанта на навчання - це вкрай складно через ряд причин.Промо-ролик в тг - тиць.😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram

Київ.Якщо перейти від емоційного ACAB, що цілком нормально, то можна перейти до пошуку причин, а не винних.Я їх не виправдовую, то просто повний пиздець, але:1. Впевненість в діях з короткоствольною зброєю. Який настріл в патрульних? Нормальний настріл, з аналізом і підвищенням точності? Скоріш за все мінімальний. 50? 100 набоїв? Вміти влучно стріляти з пістолета то ніяк не гвинтівка. Більшість людей, що не має навичок з стрільби - з гвинтівки на першому занятті закриє впевнено 25-50м, а з пістолета скоріш 5-10м. Маю на увазі на занятті, де інструктор з вогневої дасть ефективні рекомендації, та скаже що і як робити.Додаємо тремор рук, адреналін, отримуємо дуже-дуже поганий результат. Людина з низьким рівнем навичок стрільби (а отримати їх без практичного настрілу - неможливо) може не влучити і з 5м.2. Під час стресу навички людини не підіймаються до її очікувань, а падають до рівня підготовки.Наскільки вони були готові до такого перебігу подій? Чи були відпрацьовані подібні сценарії?Не "на папері", чи на от'єбісь від начальника РВ, чи як в них там та структура побудована.А на хочаб якійсь регулярній основі. Раз в 2 тижні, раз в місяць.3. Загальна, якщо її так можна назвати, бойова підготовка.Який був її рівень?Недостаток людей в лавах МВС - є. Як і всюди. Окей, проблема.В більшості вони займаються патрулюванням, виїздами на виклики по побутовим сваркам, приїзди на місця прильотів і т.п.І ця ситуація не схожа на ті, з якими вони стикаються щодня.4. Психологічна готовність стріляти в людину. Тут я не знаю, що сказати з цього фактору.Взагалі застосування вогнепальної зброї - поліціянти бояться її застосовувати. Заїбуть потім бумажками. Можливо це в якійсь ступені і правильно, враховуючи низький (на мою думку) рівень володіння зброєю, вони би повбивали всіх курців на балконах.Але змогу вистрілити в живу людину, навіть якщо вона й терорист для них може бути складною задачею.Ітого. Низький рівень з вогневої підготовки та відсутність напрацьованих ефективних дій при подібних перебігах подій.Навіть якщо в першому випадку буде бажання, то пункт про недостатність людей серед патрульних, що може порушити загальний перебіг роботи (чи ні).Психологічна готовність до перебігу подібних подій, ключовим фактором, на мою думку, є рівень загальної підготовки та розуміння стандартних процедур в таких випадках.Виправити це швидко не вийде, то ж по ітогу система МВС не готова до подібних випадків, які будуть виникати, скоріш за все, на регулярній основі. Це наше єхо війни.Вільні люди мають зброю, але приймати таке рішення під час великої війни, коли все і так дуже складно - хєрова ідея, як на мене.😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram

Випадок на останньому виході, за який все ще соромно.З 20 днів, загалом, ми шкерились в невеличкій щілині, яку встигли перекрити якимись дверями з гаража поряд, та невеличким шаром землі.В довжину вона була біля 5 метрів, в ширину - біля метру.Вчотирьох там було тіснувато.Але знайти щось нове вже було складно через постійну активність дронів та й поряд знайти щось, що могло б бути ефективною позицією - скоріш неможливо. Це потрібно було б тягнутись далеко.Плюс поряд хлопці викопали бліндаж. Де іноді можна було поспати з умовним комфортом, він був в метрах 10-15 від щілини.Ну і до випадку.Черговий день, хтось тихенько щось жере, попутньо ведемо спостереження. Слухаємо, дивимось.Один з секторів (небагатьох секторів) виходив в балку невеличкого ліску, на краю якого ми й сиділи. І тут то один з побратимів каже:- "Диви, підор йде."Я визирнув у віконечко, що виходило в той сектор - і дійсно. Підор. Тихонечко йде прямо на нас, пере через кущі та виходить на відносно відкриту ділянку.Без шолому, з рюкзаком, з автоматом в руках.- йде на нас;- озирається;- крутить головою;- звернув увагу на вхід в наш бліндаж, що був завішаний простирадлами;- чутно, як в нього гомонить радіостанція;- подивився на вхід в бліндаж та продовжив рух далі...До нас вже менше десятка метрів і я впевнений, що він подивився в наше віконечко, звідки дивився на нього і я.Окрім вікна туди так само виходив повноцінний вихід, через який ми пробирались в бліндаж.Комунікувати між собою голосом ми вже не могли. І ніхто ще його не вбив, мені це не подобалось.Залишилось метрів 7...Він явно прямував на дорогу, яка йшла по ліву нашу руку. Єдину дорогу тут.Я швидко висунув гвинтівку у віконце, вскинув її та нажав на спуск... Але спуск не нажався. Судячи з усього, я не зняв гвинтівку з запобіжника.Майже в цей самий момент Бабушка-дід висунувся в вихід та дав декілька гарних черг в підора, того завернуло і він сліг своєї мордою до неба, додатково отримавши контрольний в лице від іншого побратима.Біля 5 метрів від нас. Радєйка продовжує розмови...😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram

Як ми велику трубу затрофеїли 😐, частина 2.Відповідно я поцікавився в КСП:- "Якщо ми виставили рубежі, для протидії інфільтрації противника, чому вони через нас ракету тягнуть?"На що отримав відповідь:- "Бібісі, вони думають, що ви - ДРГ (диверсійно-розвідувальна група)".Мені ця відповідь здалась дуже дотепною, то ж я її ретраслював хлопцям, що були зі мною на позиції. Посміялись.ДРГ. Це типу бо вони не знають, де ми саме? Логічно. Інакше б вже розкатали. А засобів в них вистачає.Тієї вночі, в котрий раз, поряд відпрацьовував міномет.Можливо навіть наш. Бо в секторі були деякі недорозуміння.Працював по хаті, що була якраз за нашим лісочком - в 100м від нас.При черговому прильоті я почув душевне:- "Льоооооооха, памагіііі".Не знаю, чи допоміг. Сподіваюсь, що ні.В якийсь з днів після цього до нас, слава Богам, доїхав НРК, з великою кількістю провізії: вода, їжа, бк, павербанки...На цей НРК (наземний роботизований комплекс) і було вирішено, у зворотній шлях покласти трофейний ПТРК.Зустріли НРК на дорозі, в метрах 70 від наших позицій, скинули всю провізію в зеленку, затягнули туди ПТРК (трошки риганули, бо щоб вийти на дорогу - був дуже крутий схил, біля 10м висотою).Та попрощались.Потім я поцікавився в КСП, що з нашою ракетою. І дізнався, що:НРК сгорів нахуй, як від'їхав від нас, з тим ПТРК. Чи то підари ТМ (танкову міну) підклали, чи fpv в'їбала.Шкода.

Як ми велику трубу затрофеїли 😐Черговий день виходу.Цинкуємо, підкопуємось на своїй позиції.Чуємо стрільбу з калашів, відносно близько. Так склалось, що в нас було 3 позиції, і дві з них знаходились на краях балки, а 1 в центрі. То ж стрільба на іншій позиції, чулась ніби це зовсім під боком.В рацію виходжу на позиції - крайня, що на іншому краю балки - повідомляє, що на них вийшло 2 підора, одного вони вбили, а інший щось скинув зі спини та побіг.Плюс. Підвищили увагу, доповіли на КСП.Враховуючи, що мертвий підор вмер прямо на відкритій ділянці - гарна ідея його звідти прибрати. Бо нащо той маяк.То ж кажу, що хай оцінять обстановку та по можливості приберуть його.На той час я ще гадав, що ми виконуємо задачі по знищенню противника, що інфільтрується через наші не дуже щільні порядки.Далі кілька годин була відносна тиша.Знов виходить на зв'язок та позиція, але на КСП:- "КСП, в мертвого підора з собою був СПГ".(Станковий протитанковий гранатомет - 9 "Спис" - 2 метри, 50 кг ваги)На позиціях тоді була вже солянка бійців. І наші хлопці, і суміжники навіть з іншої бригади.Щось я сильно засумнівався, що в нього був саме СПГ, то ж увірвався в ефір.Кажу:- "Ви впевнені? Перевірте ще раз."Пройшло хвилин 10.Позиція:- "Перевірили. Не СПГ, а РПГ."Фух, думаю. Ну, РПГ, так РПГ.Позиція:- "РПГ та станина до нього, станину другий підор скинув".Тут то я і взагалі нічого не зрозумів (в РПГ не може бути станини).Продовжують:- "Він взагалі голий, без броні, автомата, тільки труба."Стало зрозуміло, що нічого не зрозуміло.Було прийняте рішення, що ми вже в будь якому разі сходимо до них, та заберемо цю вундервафлю.На наступний день два бійці з моєї позиції пішли за тим РПГ-СПГ зі станиною. Мої коліна б не вивезли вже цю тему.Кілька годин їх не було, і от все гримить, тріщить - йдуть назад.Коли вже зміг їх побачити - вкрай запихані, з чимось доволі великим: трубою та мішком.Затащили до нашого сараю, який ще не згорів. І побачив, що це якийсь ПТРК (протитанковий ракетний комплекс).Чохол на ракету був сугубо російський - штанці якогось івана, які були стягнуті якимось шнурком.Передав номенклатуру на КСП та отримав відповідь, що це ПТРК Конкурс-М.Цікаво. Наче ми на протидії інфільтрації, а підори тягнуть через нас ракету 🤔😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram

Я не знаю чому, але мені регулярно потрапляють на очі пости тих, хто прям дуже сильно обурений рішенням комбрига 125 ОВМБр - відправки некомпетентних офіцерів, які хєр клали на свої обов'язки - на виконання прямих піхотних задач на ЛБЗ.Мені здається, що це бунт кафедральних "офіцерів", які бояться за свій зад. Гарна частина подібних мітила в "офіцери", бо прямі піхотні задачі перед ними стояти не будуть. А управляти. А хулі там управляти. Поки зрозуміють, що з тобою, дибілом, робити, ти вже майор. А там вже взводік туди, взводік сюди.Оп, оп. Позицій трохи проєбали? Ну плюс. Але нікому не скажемо, щоб не дратувати старшого начальника. Подумаєшь, три посадки на захід, чотири на північ.За те, бляха, як компетентнейшого сержанта батальйону якась всрата голова відправить на задачу очко, де його вб'є позиція ворога, про яку йому просто не повідомили, бо ці дури тупо не доводять інформацію - "офіцери" мовчать.Ох, чорти. Коли бачишь ідіота-комбата, який не може три слова зв'язати, командир роти не вміє користуватись сенсорним телефоном (шо, шо? Дельта? Це новий вид БПЛА якийсь?), сержант роти не вміє читати, а солдати та взводники, просто в перманентному ахуї від того що коїться.От цих обурених потрібно поставити під командування цих говяжих голів, і подивитись, як швидко ці "офіцери" з'їбуться в СЗЧ.😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram

Про підарське відношенняРоздивляючись телефон нещодавно вбитого підара (дякую, що ти взагалі ніяк його не запаролив), зайшов і їх Alpine Quest*Якщо дуже просто - це їх гугл-мапа з маршрутами та квадратами, по яким вони орієнтуються, малюють маршрути, підтримує GPS та інше.Там багацько маршрутів, квадратів, всього іншого.І, бляха, деякі маршрути - тупо йдуть через діючі позиції СОУ. І написано "зайти взяти їжі та води".А точки, де вказано "ймовірно противник" - вказано ну зовсім мимо.І це був підор-контрактник. І їх посилають просто на наші позиції, даючи інфу, що там чисто, або й взагалі вже сидять його побратушки.Ітого ця залупа просто йде вперед, в якийсь момент (якщо на позиції не займаються хєрньою) його баранять.Потім можливо його "командування" зрозуміє де його прибаранили та почнуть активно дорозвідувати ту локацію та наносити вогневе ураження.Пройде трохи часу і підори знов будуть намагатись там пройти. Або такі ж, або вже конкретно з задачею штурманути.Але все ж сам факт, що посилають, як сліпих щурів, не рахуючи голів.Не дивує сильно, бо їх вже багато років посилають "вперед, вперед", але прямо конкретно на мапі, що в його кармані, вказувати, що там свої (хоча ні) - дійсно гарна тактика, коли ти країна-підор і в тебе море людського ресурсу.😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram

Доставка 🎁Один з днів. Почався він відносно спокійно. Під час ранкового сіряка одна з груп побачила противника, що перебігав через відкриту частину місцевості та відкрила вогонь, наче 1 ранили.Зеленка закривала нас від пташок, наче як ворог ще точно не виявив наше місцезнаходження.Копали, спостерігали, регулярно чули голоси противника навколо себе. 300-400 метрів - якісь нерозбірливі крики.Частина моєї групи до цього... Випадково опинилась зовсім не там, де потрібно 😐 Прям взагалі не там. Але вони мали доступ до провізії, яку накопичили інші дружні позиції, які не мали відношення до моїх груп. В той час в нас вже взагалі не було води.То ж прикинувши відносно безпечний маршрут до нас, я довів його групі, що "відірвалась", по радіо та вони з провізією до нас прийшли, нарешті приєднавшись до всіх.До групи, що відкрила вогонь вранці, нести провізію я вирішив сам, взявши з собою ще одного бійця - проговорили, як будемо рухатись, хто куди дивиться.По-перше я гадав, що точно не заблукаю в цих єбєнях, бо мова йшла не про класичні посадки. По-друге мені потрібно було побачити, де хлопці обрали позицію, що вони бачать, і наскільки результативно вони зможуть там працювати.Все ж зробив непотрібний крюк, місцевість максимально мерзенна.Близ позиції, мене ще й зустріли, то ж провізію я приніс. Все побачив, проговорили, хлопці вже непогано вкопались, огляд був об'єктивно непоганий.Поки я сидів на "новій" позиції, підар-пташка зробила першого 300 в групі, від якої я відійшов. Почув, що він ходячий, це чудова новина, але окрема історія. Його оперативно залатали та витягли.Я почав рух назад, приблизно по тому ж маршруту. І я щось почув попереду себе. Наче то блискавка рюкзака, чи щось подібне... Тихенько сів в коліно біля дерева, звук рації на 0 і почав слухати, дивитись. Мій другий номер, тим часом, плюхнувся на зад, в 5-8 метрах від мене та зайняв сектор, звідки ми прийшли. Я періодично на нього дивився, та чекав, що він на мене гляне і я зможу йому пояснити, що спереду якесь лайно. Але ні."Фомааааа, братааааан" - шепітом та тяжке дихання з камишу - почув я, в перші хвилини. Перші десятки метрів. Я і в теплоприціл дивився, і вип'ячував очі, не зміг навіть приблизно, в цьому зеленому лайні ідентифікувати противника.Я був впевнений, що і вони нас почули, то ж будуть сидіти тихо. Тому майже не рухався, та й дякую побратиму, він теж не видавав особо звуків, хоча і не розумів, що підари біля нас.Так пройшло хвилин 30. Вони майже не видавали звуків. Але я почув по свою праву руку, як "пілікала" підар-рація. Не знаю. Метрів 50-100. І голосний російський говір.Рації. То їх фішка. Вона видає звук на будь-яку дію. І в більшості випадків вмикнена на максимальну гучність. Дешеві, аналогіві, китайські рації.Бляха. Приймаю рішення тягнутись назад.Встаю, відтягуюсь швидко, але відносно тихо. Побратим тягнеться за мною, поглядуючи назад. Приходжу до хлопців та розповідаю. За цей час в груп нічого важливого не відбулось. Добре. Розосередились, зайняли сектори та чекали.Але мені все ж потрібно добратись до моєї частини групи. Наче тишина. Звуки рації віддалились. Почекав ще з хвилин 10-20.Піду іншим шляхом. Той щось мені не сподобався.Декілька хлопців також вийшли зі мною, щоб закрити сектор, де були підори.Рух.На відео той день, я підкопую свою яму. У всіх пісок, а в мене якась хуйня.😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram

Fpv 🛸Тактика застосування що нами, що противником - найбільш різноманітна.🟠 Противник доставляє ними провізію, батарейки для своїх груп. Малими порціями, але.🟠 Обома сторонами просто подавлення своїми звуками, без нанесення вогневого ураження: вони просто довго жужжать над головою, літаючі в різні сторони, потім випадково б'ючи в можливі укриття. Іноді ці fpv можуть бути без бойової частини, щоб довше літати та давити своїм дзюрчанням.🟠 Вогневе ураження. Кумулятиви, осколково-фугасні, фугасні, "запальнички", бомбери...Номенклатура бойових частин для fpv доволі широка.🟠 Одна з проблем піхоти, що вони не розуміють як бачить цей міні-дрон, що він бачить (а бачить він хєрово) і ідентифікація цілі не в полі - для нього доволі складне завдання (звісно, якщо мова не йде про оптоволокно, але це окрема мова).🟠 Не завжди може вистачити морально-психологічного стану бійця, в залежності від низки факторів, не вибігти з укриття, коли над головою жужжать в котрий раз ці дрони. Хоча противник ще фактично не виявив бійця/бійців СОУ. Відповідно, такий крок приводить до біди: підтвердження виявлення ➡️ураження.🟢 Тим не менш, вони мають доволі слабку, відносно, бойову частину. Одна з наших позиції, за кілька діб витримала більше 20 fpv, та більше півсотні скидів гранат з дрона. Позиція по ітогу була знищена, але бійці отримали лише легкі поранення та вийшли на своїх двох.Укриття було перекрите лише в 1 накат, вигоріло, розвалилось, але.Тому або копай, або вмри.😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram

Роланд. Річниця.Я познайомився з цим молодиком в підвалі, де збирався Патріот України, в Одесі, на загальних зборах.Вперше на загальні збори я потрапив в 2013 році.Різні люди, частина доволі інтелігентні. Але майже всі з "ножами на кармані". Я не пам'ятаю тему дискусії, але вона стосувалась української історії.На загальному фоні сильно контрастувала... дитина 👀. Ця дитина жваво і вкрай компетентно приймала участь у дискусії, апелюючи дорослим людям, які були теж доволі сильні в темі.Цією дитиною і був друг Роланд. Йому на той момент було 13 років.Потім - бурхлива зима 13-14 рік.➡️ Я вже багато чого не пам'ятаю, але все ж є 1 випадок:Черговий підар-марш з триколорами в центрі Одеси. Наша розвідка (ну типу скаути, що моніторили ситуацію в місті) доклали що йти до Дюка (центр міста, часте місце сутичок, точка збору проукраїнського табору) сенсу немає, бо там з декілька тисяч навезених чортів підарів.Але ця інформація чи то дійшла до меншої частини групи, а передати її не змогли/проїбали, чи все ж група, в якій був і Роланд, вирішила піти в хресний хід, чорт знає (наших загалом було до 50 людей).То ж, як розповідали потім (бо я якраз був у меншій групі, ми просочились в бойові порядки противника та в подальшому були дискредитовані):Роланд ніс прапор УПА, а коли підари на них пригнули, на малого настрибнув доволі моцний та великий сєпар, який намагався той прапор в нього видерти. В сєпара дули балонами, ломали об нього кийки, але від Роланда той не відчеплювався, та й малий прапор йому не віддавав.Якимось методом підара таки зняли з Роланда. І прапор залишився в нас (втратити прапор - то було ну дуже сумно, м'яко кажучи).Ситуація можливо мала (ні), але йому було 13 років. Він рушив на кількатисячний натовп, проти переважаючого ідеологічного противника, в складі набагато меншої групи і не віддав прапор.Інше за нього вже розповіли: він і тікав до Правого Сектору воювати, коли ще не був повнолітнім, що за ним катались забирати.Але як стало йому 18 - то все. Контракт з 28 ОМБр. З якою і зустрів Велику Війну. Де і успішно воював з другом-кулеметом.Загалом добрий воїн був. Ще той чортяга. Впевнений, що своїм кулеметом не одного підара залишив в полях Херсонщини.📱 Позивний ВВС - Підписатись📱 Instagram