Танк.

Початок зими 2023 року. Чергова ніч з холодом, що пробирає до самих кісток. Наша вузенька, з 20 метрів, посадка відносно спокійна, все пекло неслось в кількох км від нас - більшість сил підор сконцентрував на інші взводи нашої роти. Ворог саме до нас заходив рідко. Укриття в нас були, м'яко кажучі скромні: попередньо казали, що там є бліндаж. Цей бліндаж - яма в коліно, метр на метр, з накиданими поверх гілками, та плівкою поверх них. Туди ми кинули наш великий павербанк, та від нього заряджали, що треба. Більше накриттів не було. Можна було б і копнути, звісно. Але -25 вночі та сталева глина були проти, щоб ми копали. В першу ж ніч, яка на перший погляд була доволі спокійною, десь опівночі я побачив ліхтарі. Ліхтарі на горизонті, доволі далеко. Дуже далеко... Ліхтарі повертали, зникали, з'являлись нові... І тоді я зрозумів, що це - фари. Десятками. Про що я і доклав на КСП. Миготіли на горізонті вони годинами. Десь о 4й ночі - припинили, мабуть приїхали всі, кому потрібно. І по сіряку понеслось. Основний удар прийшовся не на наш взвод. То ж з самого ранку ми чули, як в кількох км точаться дикі бої. В нас день пройшов відносно спокійно. В той самий час сусідні взводи розбирали всіма калібрами, підори бігали косяками. Наступила ніч. Разом з нею - повна тиша. Втоми було не дуже багато, адже це лише друга ніч наших пригод. Уважно слухаємо, вдивляємось в повну темряву, через наші не дуже потужні тепловізори, я відповідав також за їх зарядку. І тут повну тишу розрізає єбєйший вибух. ТА-ТАХ. Хто був не в ямі, вже прийняв положення ластівки, розпластавшись на мерзлому грунті. Уламки шелестять над головою, засипаючи нас. Вибух прийшовся трохи перед нами, та лівіше від нашої вузенької посадки. Метрів з 80, по прямій. Дивно. Виходу не було, а отримали крєпко. Поки ми перебували в дивному стані, отримали ще ТА-ТАХ. Я вирішив, що це танк. Наш танк. Бо лупить зі спини. Який мав би відстрілятись по підорам, але через не врахування рельєфу вирішив зіпсувати тиху ніч. Доклавши на КСП, що поряд з нами хуярить наш танк - управління намагалось зупинити цю помилку, але поки налагоджували комунікацію, танк не зупинявся. Виклавши в поле, поряд з нами, з половину свого боєкомплекту, мабуть коробочка поїхала на відпочинок. А ми підняли свої голови. Ну, не дуже приємно вийшло. Дякую, що не прямо в нас. Інакше б війна для нас закінчилась би в той самий день. В бліндажі в коліно, з плівки. Але то був не кінець тієї ночі...

😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram