Якщо чесно, то з мене десантник так собі. Ніякій, скажімо. Опинився в «дешеве» випадково, (але за власним бажанням), коли на власному лічильнику років було вже майже 51. На право носіння марунового берета не здавав і відповідно у мене його немає. Звісно ж, можна придбати собі хоч десяток тих беретів, але якщо тобі його не вручали то і немає власного права його носити. Як дитя радянського союзу я виріс на фільмах «В зонє особово вніманія», «Отвєтний ход» та інших. Як більшість моїх однолітків я дуже хотів стати десантником. Носити блакитний берет і отетоотвсьо. Правда виявилось, що окрім одного бажання, треба було і шось робити в цьому напрямку, наприклад тренувати власне тіло, але… Я чомусь був впевнений, що бажання та десятки переглядів тих самих фільмів, цілком достатньо. Це вже потім, через декілька місяців Єланської навчальної дивізії, я бігав наче сайгак та підтягувався на турнику, дякуючи сержанту за додаткові зайнятті після «відбою» із групою «дрищів», але ж то було потім. Тоді десант пройшов повз і здавалось що все…Але ж хто знав, що мрії мають властивість здійснюватися. Правда не тоді, коли ти хочеш, а в інший час.І ось на власному календарі далеко за 50. В особистій скарбничці є відзнака рідного батальйону, а також однієї з десантних бригад суміжників, із якими працювали разом. І там і там, є колір сучасного українського десанту… марун. Є неабиякий кейс успішно виконаних завдань разом із своїми «кошенятами». Десятки окупантів припаркували назавжди. Ще більше тих, кому вже не до «асвабаждения». Значить, все ж такі хоч і трішки, але я десятник.Вітаю всіх причетних! 🫡 Пишаюся тим, що був дотичний до марунової спільноти.p.s. Навмисно не лізу в питання переносу дати «Дня ДШВ», є більше фахові люди.
🍁 Продовження. Початок вище.А тепер давайте, як і обіцяв, підвісимо до цієї інформації українські фаберже. Політика - річ цинічна, а тому я також цинічно напишу, що такий розвиток подій вигідний Україні. При цьому хочу одразу відкинути два закарбованих у головах більшості читачів постулата. Перше - щоб не робив Трамп, він робить в інтересах путіна. Це стереотип та намагання пояснити складне простою причиною. Трамп - самозакоханий нарцис, расист та сумасброд. Так, він ніжно любить путіна як своє альтер-его, але не настільки, щоб поступитись заради нього інтересами країни. До того ж, російський кровосіся тричі публічно "кинув" та принизив Донні, а тому марнославство Трампа постраждало як ніколи. Про "агента Краснова" теж прошу не писати - цю тезу ви можете розбирати на молекули в іншому місці, але не в мене на каналі. Друге - Трамп, розпочавши боротьбу з російським впливом у Латинській Америці, забуде про Україну. А нам і не треба, щоб пам`ятав. Нам головне, щоб європейські держави, для яких протистояння США та Росії у Карибській зоні десь на переферії їх національних інтересів, продовжили закупівлю американської зброї для ЗСУ. При цьому хочу вас запевнити, що номенклатура цієї зброї та тієї, що буде використана в операції проти латиноамериканських наркодиктатур, майже не співпадає. Окрім, мабуть, "Томагавків". А от тут починається найбільш цікаве. Хоча Трамп на публіку розповідає, що цих ракет у Вашингтона мало, насправді їх (включаючи більш старі моделі), тисячі. Тому джерела у Пентагоні прямо стверджують: якщо підтвердиться інформація про постачання Каракасу ракет 9М729, Трамп знайде спосіб передати Україні біля сотні "сокир" та чотири наземні пускові установки Typhon. І розпочнеться ця історія під приводом: "А ви перші почали!" Це, звичайно, перший профіт для України - поки теоретичний, але згадайте, скільки раз у ході цієї війни теоретичне дуже швидко ставало реальним.І другий профіт полягає у тому, що, на відміну вді США, участь Росії у Карибському протистоянні значним чином зміщує акценти путіна і по суті відкриває для Росії другий фронт.Загроза "ядерної війни"? Не дуже вірю. Трамп і путін при своїй показній альфа-самцевості дуже боягузливі політики - їм особисто є багато чого втрачати у випадку ядерної катастрофи. До того ж, Алінка з Меланією їм останні коси повиривають, якщо дізнаються про таке. Тут нерухомість по усьому світу, діти, коханки, безмежні фінанси, влада, солодке життя - і все це втрачати заради декількох хвилин бешкетного марнославства? Відповзуть і скажуть плебсу, що ядерні боєголовки заржавіли, а пацюки усі дроти перегризли.Коротше... Зараз затишшя перед, можливо, найбільшим зіткненням США та Росії з часів Корейської війни та Карибської кризи. Зіткненням, яке, як це цинічно не звучить, на користь стікаючій кров'ю України. Поки товстий худне, худий здохне - так часто говорять про протистояння Росії та України. Але у реалі в значно більшій мірі це можна віднести до США та Росії. Де вага учасників поєдинку незрівнянна, і результат майже очевидний. Києву ж достатньо робити своє, а коли настане час, просто посидіти на бережку...P.S. Мабуть, ніколи не навчусь писати короткі тексти. 😭
Гаразд. Давайте поговоримо у вигляді питання/відповідь. Російськомовні українці начебто потерпають від утисків тому що в Україні,✔️ не можна слухати пісні російською мовою!- насправді можна. Відкривай свій гаджет, заходь в будь-який музичний стримінговий сервіс і слухай кого завгодно і скільки завгодно. Хоч Кобзона, хоч Кіркорова. Але або вдома, (бо то ваша приватна територія, рахуйте ваше приватне життя), або в навушниках. Російська музика в ресторані, то вже не ваші навушники, тобто не ваше приватне життя. Це сфера послуг, яка регулюється відповідним законом. ✔️ не можна читати книжки російською!- насправді можна. Той же інтернет вам відкриває стільки книжок російською (якщо без цього аж ніяк), що ви ніколи стільки не прочитаєте, навіть якщо будете їх читати цілодобово все життя.✔️ моя дитина (онук чи онука), не може вивчати російську, тому що в школі прибрали уроки російської.- насправді може. Як і наприклад будь-яку іншу мову. Знов той самий інтернет вам в допомогу. Кількість репетиторів російською, вас здивує. До речі, їх ніхто не переслідує… чомусь! Хочеш вчити російську чи корейську, немає жодних питань. Хоч усі разом мови плюс фарсі та пушту. Але навчання в школі регулюються законом, а не чиїмось «хочу». ✔️ мені забороняють спілкуватися російською мовою.- ні, не забороняють! Вдома, в кафе (барі, ресторані) із друзями спілкуйтеся якою завгодно мовою, бо це знов таки, ваше приватне та особисте. Але будьте готові до того, що офіціант чи бармен може вас не зрозуміти, бо він вже не вивчав російську в школі. І якщо вже ви захочете стати офіціантом, барменом чи ломанутися в політику чи державні установи, доведеться вчити українську, тобто державну. Не хочете? Право ваше. Але і робота в державних установах для вас закрита. Що ще забув? Ах… так,✔️ я позбавлений можливості дивитися фільми російською!- насправді ні. Не позбавлений. Зовсім. Взагалі. Вааапше не позбавлений. Давно існують Ютуб, Netflix і ще величезна купа додатків, на яких ви можете дивитися що завгодно такою бажаною для вас російською мовою. Але вдома! Бо нагадаю, це ваша приватна територія, ваше приватне життя. Правда не забувайте, що за стіною інша квартира та інше приватне життя. ✔️ я позбавлений можливості отримувати новини російською мовою!- насправді ні. Пояснювати чому чи вже не треба?Так в якому моменті в Україні утискають права російськомовних громадян? p.s. На скріншоті те, що видає «Apple Music» по запиту… ну ви зрозуміли! Слухайте, хоч услухайтесь!
А погодьтеся, як потужно та незламно наша героїчна влада самоусунулася від ВСІХ питань повʼязаних із мобілізацією! Наче фронт, нестача бійців в підрозділах, напади апездалав на ТЦК, це все десь далеко. В якійсь іншій країні. «Не дивись вгору», форева.А ось коли треба пограти на публіку, то тут державна каральна машина працює як годинник. Тільки наш незламний генералісімус пробелькотів про те, що винні в прориві російских військ на Харківському напрямку будуть покарані, як о сьомій ранку до бойового полковника додому завітало «маски-шоу», ледве не на танках. Трах, бабах, суд і вуаля. Він вже в СІЗО. А тут нєа… Ніяких дій. Зовсім. Наче нічого і не сталося. Ну подумаєш, черговий напад на військових в країні яка живе за правовим режимом «воєнний стан». Ну буває. Головне робити вигляд, що нічого не відбувається, аби потім під час виборів електорат не почав задавати незручні питання. А якщо і почнуть, то завжди можна зʼїхати на когось. Мовляв «не знав, не бачив, не чув… обов’язково розберемось… воно само так сталося». p.s. Для тих, хто звик читати дупою, поясню вчергове… Порушення закону, мусить нести відповідальність. Як в ситуаціях із перевищенням повноважень співробітниками ТЦК (якщо такі зафіксовані), так і в протилежній історії. От за напад на військових в Одесі, хтось одразу ж мусить відповісти згідно закону.
- Командире, тут у нас дуже суворі лікарі. Доки не відремонтують до кінця, на скільки це можливо, не відпускають. Один хлопець після протезування почав скиглити, аби вже відпустили.- І як, відпустили?- Ага! Щаззз! - Сміється! - Головний лікар каже, «Куди ти зібрався? У тебе ще операція на очах». - До речі. Що із твоїм вухом?- Не чує на праве! - Каже дружина, яка сидить поруч, - Потім будуть робити операцію. - Нога загоїлася? - Та майже. А на другу біоничний протез і буду бігати.- А куди ти подінешся? - Сміємося разом. Окрема палата. Сучасне ліжко. На тумбочці і в ній купа інклюзивних предметів,- Друже! Ти вже малювати почав? - Питаю, дивлячись на олівець прикріплений до спеціального тримача.- Ніііііі… - Знов сміється колишній мій боєць, - То, командире, стилус для смартфона. Але я вже і без нього пораюсь. - Та він вже і без моєї допомоги їсть виделкою. - Його дружина дістає з тумбочки виделку, яка як і стилус прикріплена до тримача який потім вже надягається на куксу. - Як взагалі проходить реабілітація, друже?- Та сумувати нема коли. Із самого ранку заняття. Фізо. (Знов сміється). Ще підкачаюсь тут! - Він розводить куксами обох рук, наче в спортзалі.Сидимо. Довго спілкуємось. Війна сильно його пошматувала. Але Бог подарував йому два шанси залишитися в живих. Спочатку у вигляді бронежилета, а вже потім, у вигляді чарівників у білих халатах столичного шпиталю…
Я не розумію як це працює, але ж…Ти пишеш допис. На емоціях. Втім, як завжди. Розповідаєш про дощ. Його сумну мелодію, яку він вистукує по твоєму капюшону. Ти розповідаєш про своє бажання, свою мрію щодня гуляти із собакою. Пояснюєш чому не сьогодні. І не завтра або післязавтра. Але це буде обов’язково. Колись, але буде. Ти не знаєш якої породи буде це чудо хвостате, але точно знаєш, що її будуть звати… Ельза. (Так звали мою першу собаку в житті. То була вівчарка. Коли мені було сімнадцять, її подарував вітчим. Він ж її застрелив. Зокрема за це, його давно в пеклі смажать в усіх можливих рецептах. Я йому багато чого пробачав, або мусив пробачити, але Ельзу… НІ. Ніколи. Буду помирати, не пробачу). А Всесвіт бачить, читає, розуміє емоцію цього допису і… тобі неочікувано приходить повідомлення, що у відділенні Нової пошти чекає посилка. Ти отримуєш, гоняючи в голові сотні «що там»? Відкриваєш невеличку коробочку і… ЗАСТИГАЄШ! Хвилину тримаєш ЦЕ в руці не в змозі поворухнулися. «Ніколи! Ніколи не відмовляйся від своїх мрій!», це було написано на дні коробки. Зробив глибокий вдих. Видихнув. Витер тильною стороною долоні сльозі та поклав нашийник із медальйоном в сумку, яка постійно зі мною. Можна сказати, що ми вже почали гуляти їз… моєю Ельзою! Дякую тобі мій Всесвіт! За те, що бачиш! Відчуваєш! Розумієш!
Пів на третю ночі. Безсоння. Сиджу на кухні, гортаю стрічку новин фейсбучика. Марік вийшов з кімнати, та примружившись від світла дивиться на мене із питанням, «І чого уто не спиш?», а я в свою чергу думаю, на кого ж по своєму типажу схожий Арестович? І чомусь схиляюсь до того, що він типовий політично-інформаційний розводила. Наперсточник. Його задача примусити вас… нас… оточуючих повірити в те, що він каже. - Це у вас фірмові джинси гуччі?- Звісно ж! А як інакше? Фірмові!… Заходьте за шторку, ставайте на кортонку, міряйте. Він сьогодні, із максимально вумним виглядом, жонглюючи не менш вумними фразами які складає в цілі речення, не соромлячись в епітетах, сваритиме кого завгодно, ну наприклад президента України! Завтра, із тим же виразом обличчя, буде його хвалити та увійде до його команди. Аби вже післязавтра, сказати, що розчарувався в ньому, щоби ще пізніш, в чергове змінивши риторику, знов повернутися в будівлю на Банковій. Таких інформаційних наперсточників, ще пошукати.- Вони сказали, що вірять мені на слово! Ось тут карта і поперла…
Аби покращити свою українську, щодня я читаю вголос книжки. Причому одночасно можу читати декілька книжок. Різних. По пʼятнадцять, двадцять хвилин кожну. От нещодавно проковтнув «Чому французи не гладшають» авторства André Alexin. Дякую, друже за позитивні емоції. Добрався до середини «Брами Європи», яку мені порадив мій бойовий побратим Maksym Vysotskyy. Не скажу що цілу годину читаю книжки, але намагаюсь наближатися до цієї позначки. Головна книга зараз на моєму умовному столі, це творіння Ренен Бергмана, «Таємна історія ліквідацій ворогів Ізраїлю». Де головним лейтмотивом йде фраза яка зустрічає тебе на обкладинці, «Якщо хтось прийшов вб@ти тебе! Повстань, та вб@й його першим». Книжку на мої пʼятдесят років подарувала донька, але в російському перекладі. Тоді ще не було її українською. Але рік тому, як тільки зʼявився потрібний переклад, я придбав собі те що треба. Тепер у мене дві цих книжки. До речі, у 2022 році у мене була реальна можливість на Херсонщині зустрітись із автором книги. Не вдалося… Але, як я вже казав, в цій книзі є ще один лейтмотив. Я часто його повторюю. «Якщо в твоїй країні не забезпечені питання безпеки держави, все інше не має ніякого сенсу. Хоч нові дороги. Хоч мільярд дерев». Так, робота «Моссад», «Аман», «Шин-Бет» (ШаБак), далека від романтичного ореолу кіношних історій. В їх історії були як блискучі перемоги, так і шалені провали. Але, як на мене, Ізраїль давно звільнився від ілюзій того, що із ворогами можна домовитись, якось їх задобрити та, врешті решт», «сайтись пасередине». Вони живуть в стані війни з моменту виникнення своєї держави в сучасній історії, тобто з 1948 року. Живуть і щодня наполегливо працюють над питаннями забезпечення безпеки в країні, рахуйте безпеки кожного мешканця. Чи є нам чому в них повчитися? Питання риторичне.Цікавий факт. Під час другої інтифади, премʼєр-міністр Ізраїлю Арієль Шарон (чий візит на Храмову гору і став спусковим гачком початку протистояння), в своєму кабінеті завжди тримав альбом. Але не із краєвидами Ізраїлю. А із фотографіями з місць терактів, які були вчинені терористами. Із тими світлинами, які зазвичай ретельно блюрять в ЗМІ. Понівечені вибухами, розірвані тіла цивільних. Жінок, дітей, літніх людей. І всім гостям свого кабінету, (а це далеко не прості люди), він в першу чергу показував ці фото. А вже потім дипломатія. Сподіваюсь, що такий же альбом є в кабінеті Президента України і він завжди його бере в свої закордонні візити. Ну скажіть, що є?!Не треба зараз волати, «А де наш Моссад»? Якщо ми чогось не знаємо, то це не значить, що цього не існує. Кива підтвердить. p.s. Ще скачав «Конотопську відьму». Фахівці в покращенні розмовних навичок, радять читати класику. Що ж… Дійде черга і до відьом!
ІСТОРІЯ ОДНОГО ФЕЙКУІнформаційну боротьбу проти п’ятого президента Петра Порошенка чинна влада веде не гребуючи нічим. В хід іде все – від вигідних владі трактувань певних подій, до відвертої брехні. Приклад такої брудної боротьби ми можемо спостерігати прямо зараз. Телеграм-смітники зеленої влади поширюють «новину», мовляв проросійський молдовський олігарх Влад Плахотнюк, якого щойно екстрадували до Молдови, готовий дати показання проти Петра Порошенка і розкрити «деталі їх спільної діяльності». Джерело новини – «військовий Сталкер» з профілем на ФБ. Брехня міститься вже у терміні «військовий» - Сталкер насправді не військовослужбовець і не може ним бути через інвалідність. Ветеран і військовий – різні поняття. Сталкер давно публікує про Порошенка різну маячню, певно має на цій темі пунктик. Проте дивним чином фантазії Сталкера поширює низка відомих видань. Чому так – здогадайтеся самі. Фокус у тому що не робив Плахотнюк жодних заяв про наміри «давати покази». Єдине на що посилається Сталкер і видання що його перепощують – це на статтю у виданні «Politico» про Маю Санду від 27 червня 2019 р. Санду тоді щойно стала прем’єром Молдови. У статті справді міститься фраза: «Вона звинуватила попередній український уряд на чолі з Петром Порошенком у співпраці з адміністрацією Плахотнюка, що сприяло контрабанді та «корупційним схемам», які «сприяли виживанню» сепаратистського керівництва в Придністров’ї». Фраза – явна маніпуляція автора. Прямої мови Санду там не наводиться. З дуже простої причини. Бо Мая Санду НІКОЛИ не звинувачувала Петра Порошенка у «сприянні контрабанди». От пряма мова Маї Санду наведена «BBC News»: «Це не правда, я казала, що у різні роки у Кишиневі, Тирасполі та Києві були люди - я не казала на якому рівні, - які робили гроші на конфлікті в Придністров'ї. Я не казала ні про пана Порошенка, ні про когось іншого». Нагадую, від червня 2019 р. минуло шість років. ЖОДНИХ фактів якоїсь злочинної співпраці з Плахотнюком не знайшли ані силовики з України, ані з Молдови. Натомість молдавські спецслужби стикнулися з іншими звичками зеленої влади. Саме за президента Зеленського з території суверенної і незалежної Молдови спецслужбами України була викрадена людина – суддя Чаус. Думаю прем’єр Санду була «неймовірно рада» що об її країну витерли ноги аж так. І ще. У грудні 2019 р. молдавський політик Ренато Усатий заявив що олігарх Плахотнюк просив політичного притулку… в Україні Зеленського. Заява Усатого викликала скандал, і певно, саме це зірвало плани Плахотнюка. А то гуляв би він Хрещатиком Маї Санду на зло…Проте. Крім статті з «Politico» про Маю Санду, де вона ніяк не звинувачувала Порошенка (це брехня), наводять ще один «доказ» - розслідування програми «Схеми», де Порошенка звинуватили знову таки у співпраці із олігархом Плахотнюком. Дихайте глибше, «Схеми» там не навели ЖОДНОГО доказу зв’язку Порошенка з Плахотнюком. Ну от жодного! Всі «доводи» - це припущення і посилання на якісь невідомі джерела. Читайте – вигадки авторів «розслідування». З тим же успіхом авторам «розслідування» можна закинути співпрацю зі штабом «Слуги народу» напередодні парламентських виборів у липні 2019 р. Петра Порошенко звинуватили в тому, що у березні 2019 р. РНБО зняло санкції з Молдавського металургійного заводу – найбільшого підприємства у невизнаному Придністров’ї. При цьому навіть у самому «розслідуванні» «Схеми» повідомили що зняття санкцій відбулося на прохання прем’єр-міністра Молдови!! Лист молдавського прем’єра був надісланий до МЗС України. Звідти пересланий до адміністрації Порошенка. Але далі санкції не відмінили – лист направили до СБУ. І лише після заключення СБУ РНБО прийняло рішення про зняття санкцій. Ну так, Україна за Порошенка не лізла у внутрішні справи Молдови. Уявляєте яке відкриття? Маніпуляції і брехня. Гра на класовій ненависті мас до «олігарха» і використання «військових» які в армії давно не служать. Отак клепають фейки проти Петра Порошенка.
Субота. Вечір. Настрій так собі, краще не питайте, бо можу загризти! Як раз час поговорити про….Спостерігаю за ситуацією із Юрій Касьянов. Тим паче, що Dana Iarova та Borislav Bereza своїми дописами звертають на неї увагу. Пройти повз? Та немає питань. Але ж є дещо, що мені не дає цього зробити. Ми точно із Юрієм Касьяновим не є друзями чи приятелями. Скажу більше… І не будемо за будь-яких умов. Я вже старий як піонерський галстук поїдений моллю. Десь недобачаю. Десь недочуваю. Там ломить. Тут болить та пісок сиплеться. Але у мене дуже гарна памʼять. І я чудово памʼятаю, як ця людина що є сили поливала лайном пʼятого Президента України! Тим самим… щоооооооо? Бінго, бл@дь! Тим самим він зі всією енергією тягнув в крісло президента України ту людину, до якої зараз (ледве не впавши на коліна) звертається із питанням порятунку свого підрозділу. Ні, ні! Прошу вас! Не треба мені свистіти воєнні пісні про «А он не тапил за Зеленскава! Он галасавал против Порошенка». Не було такого розділу «проти» у виборчому бюлетені. НЕ-БУ-ЛО! Там було або ЗА, або ЗА! Тобто можна чітко констатувати той факт, що пан Юрій сам себе вкусив за… кгм… хвоста! Мавр зробив свою справу… маленьку, але зробив… тепер мавра можна обнулити, бо він почав підіймати вельми незручні питання. А тут треба робити вибір. Де якийсь, нехай і колись корисний для Банкової блогер, а де мільярди гривень які обертаються в одній відомій темі? Питання риторичне.Але… Попри все вищевказане, я стану на захист… ні, не Юрія Касьнова! Взагалі не вперся. Доки він намагається ухилитися від власного бумерангу, який десь вештався шість років і лише зараз повернувся до нього, ми трішки поговоримо про його підрозділ. Вірніше про те, від чого дуже далекі сидельці Банкової! А саме… війна! Для особливо обдарованих гупі-товстолобіків поясню. Коли стоїть вибір між власними політичними вподобаннями та обороноздатністю України, я завжди обиратиму останнє. Дуже, дуже багато політичних опонентів минулого, зараз бʼються із окупантами зі зброєю в руках. І дуже багато з них віддали життя за Україну.Всеодно незрозуміло? Гаразд! Зараз поясню на пальцях.Я не знаю, як називався підрозділ, про знищення якого по рішенню Банкової, говорить Юрій Касьянов. Гадки не маю про кількість особового складу, кому саме вони підпорядковувались і які задачі виконували, АЛЕ… якщо цей підрозділ, знищував в день хоча би одного під@ра (себто окупанта), то розформування цієї команди, рахуйте припинення її роботи, то є нічим іншим як свідомим ударом по обороноздатності… України. Я розумію, що для «трьох товстунів» Банкової, війна десь далеко!Максимально далеко! Саме війна та її проблеми, а не її бюджет та інші фінансові питання! Але ЛИШЕ один знищений в день окупант (тобто 200), це взвод в місяць. І майже батальон в рік. Повторююсь, це якщо лише одного «асвабадителя» припаркувати. А якщо пʼять? Сім? Десять? Пʼятнадцять?І ще! Коли якийсь потужний довб@йоб (для якого посади та погони важливіше всього в світі), переводить екіпажі БПЛА в піхоту, тому що (причину вигадайте самі), то ця людина фактично саботує питання знищення окупантів, тобто знов, ставить палки в колеса обороноздатністі країни. Тому що, наприклад, один екіпаж ФПВ-дронів (яких, до речі, окупанти також хочуть знищити), може обнулити за день відділення, а то і більше, ворога. Плюс техніку. Плюс інші цілі. Бо це ВИСОКОКЛАСНІ фахівці. В навчання яких вкладені шалені гроші. Просто повірте мені… А якщо їх перевести в піхоту, бо комусь так захотілось, то на одному клаптику фронту зненацька не залишиться прикриття для піхоти. І самої піхоти відповідно також, скоро не залишиться…Далі розповідати? Чи і так зрозуміло?…Добраніч!
TGLIST.COM.UA
