Шалений Кіт

Коли ну тлі купи корупційних скандалів у вищих ешелонах влади, ти обісраний по самі вуха і не знаєш, що в першу чергу прикривати інформаційно, «двушечку на москву» себто справу Міндіча, (своїх кентів в натурі) чи будівництво особняків імені ще одного кента, себто Чернишова, треба що? Бінго… Увімкнути підконтрольні інформаційні лайномети на увесь, поставивши давно застарілу касету із піснями, «А ось ваш Порошенко». Звісно ж, є давно відоме прислівʼя, «дурню не поясниш, а розумний і так все знає», але… Ну гаразд. Давайте пограємо в цю гру. Порох бізнесмен. І згідно законів економіки, він, як і будь-який інший бізнесмен інвестує свій капітал і в активи, які принесуть прибуток. З яких, до речі, потім сплачуються податки. Це звісно ж з точки зору фахівців «великого крадівництва» максимально обурливо, навіть незрозуміло, але тим не менш. До речі, хтось нарешті пояснить українцям, напуркуа будували новесеньку трасу з Чорнобиля до Києва? Так ось, Петру Порошенко, закидають те, що він виявляється начебто купував облігації інших країн, зокрема Угорщини. Власне кажучи, я гадки не маю, як виглядають ті цінні папери. Тим паче угорські. Але я точно знаю, як виглядають цінні речі (дрони, дрони… тисячі дронів, сотні вантажівок, банних комплексів, екскаваторів, квадроцикілв, тощо), себто все те, що купувалося для українського війська за прибуток від продажу тих облігацій. Наприклад з початку повномасштабного вторгнення, лише однієї гуми для військових вантажівок було придбано майже на півмільярда гривень. Загальна сума допомоги силам оборони України, давно перевалила за позначку в сім мільярдів гривень. Навіть санкції від потужного та незламного Вови, не зупинили допомогу українському війську від Пороха. Але, скільки б інформаційного лайна не кидали на вентилятори кишенькові телеграмканали, НАБУ та САП роблять свою роботу не зупиняючись. І цілком можливо, зовсім скоро ми дізнаємось нові, максимально цікаві історії, як друзі діючого президента просто фінансово ґвалтували Україну, бо наприклад чотири розкішних палаци в Козині, самі себе не побудують. Цікаво просто. А з «двушечки» яка судячи з плівок по справі «Мідас» відправлялась на москву якій армії йшла допомога? І скільки разів відправлялась та двушечка? А може ми ще почуємо про «четвірочку» чи «пʼятірочку» на ту ж саму Москву. Хто зна… На фото ті самі палаци, які дуже швидко під час повномасштабної агресії, почали будуватися в Козині. Подейкують, що четвертий призначався особисто… Та ні. Брешуть напевне.

Якщо подивитися на українське політичне життя через призму футболу, то можна знайти певні співпадіння. Деякий час тому, майже вся українська футбольна спільнота обговорювала лише одну тему… «Карочі. Шведів ми так, або інакше проходимо! Робили вже таке. А ось із поляками гра буде непроста». Чомусь сьогоднішній ранок трегернув мене подіями 2019 року. «Зараз баригу скинемо і яяяяяяяяк заживемо. Вчителям по чотири тисячі доларів зарплатні. Весна вже прийшла – зараз всіх корупціонерів пересаджаємо. Ну і відповідно… нужно просто перестати стріляти. Бо це ж барига війну не закінчував, бо вона йому жиж вигідна. Чули, що на стадіоні сказав Вова? Все ж просто». Але пройшов час і виявилось, що вчителя облизнулися. Корупціонери зайшли у Верховну Раду та на Банкову. А війна пішла далі…Так ось. Всі розклади полетіли на смітник. На Чемпіонат світу їде та сама збірна Швеції. Спочатку вони винесли в одну «калітку» потужну та незламну збірну імені Реброва. А учора здолали поляків. А чому так? Да тому, що не жонглювали фразами «якби ж», а працювали, як навіжені, над тим, аби здійснити свою мрію!Добрий ранок….

Історія із судовою тяганиною стосовно санкцій проти Петра Порошенка, чудово нагадує давно відому приказку: «Ви або труси вдягніть, або хрестик зніміть». Бо коли наш потужний та незламний президент, співає пісні про те, як Україна прагне стати повноправним членом Європейського союзу, то одразу народжується питання… «А Ви, шановний та незламний наш Володя взагалі хоч щось чули, про таке поняття, як «Верховенство права»? Саме права, а не вашої (чи вашого колишнього головного візіря) хотелкі! І ви дійсно впевнені в тому, що в Європі так все і працює, як вам подобається - по дзвінку з кабінету? Бо з часів вашого потужного виступу, де ви стоїте поруч із товаріщем Галущенко, (до речі, як він, все ще ваш ефективний менеджер?), і якось невпевнено, але співаєте «воєнну пісню» про мільярди які виводили за кордон і ось-ось всі побачать, пройшло… ну пройшло трішки часу. А якщо бути точнішим, то майже чотирнадцять місяців. І якщо ж у вас є (були… чи наснилися) хоч якісь докази того, що ви вчергове насвистіли всій країні, то… де вони, ці докази? Бо коли ваша представниця у Верховному суді розповідає про санкції проти Петра Порошенка, як превентивну міру, бо в цю ж гру, колись можна буде почати грати удвох. Уявіть судову справу, «Україна проти однієї людини, яка зненацька вирішила, що вона тут закон, Бог і за суміцництвом цар. А сама країна, безлімітний гаманець для його друзів». Тут буде цікаво, навіть без превентивних санкцій, накшталт... а хтозна, що окрім того, що він вже наху@вертів може ще вчудити? Я чудово розумію, який тиск зараз відчувають судді Верховного суду України. Бо за великим рахунком, все мусило б закінчитися ще на першому засіданні словами, адресованими до представників Банкової: «Ви дійсно вирішили, що тут цирк… КВК… шоу розсміши коміка… що завгодно, але тільки не Верховний суд»? Але на жаль, цього не сталося. П'ятнадцять засідань позаду. І кожне можна трактувати, як суцільна ганьба представників Зеленського. Попереду чергове, шістнадцяте засідання…Бог із ними, тими судами. Просто мені, як колишньому командиру роти цікаво… скільки всього необхідного, через одне безглузде рішення однієї людини з Банкової, недоотримало українське військо? І яку ціну за це безглузде рішення вже сплатило українське військо? Бо лише один недоотриманий «Мавік», означає, що невчасно побачили, попередили і як результат штурм наших позицій, через що певний підрозділ... Далі продовжувати, чи і так зрозуміло, яку ціну платить Україна, за чиїсь безглузді рішення….?

Зранку, під запашну каву, подивився розслідування Mykhailo Tkach про іспанський вояж пана Юзіка, депутата Верховної Ради, одного зі Слуг народу. Власне кажучи, наче і немає нічого крамольного в тому, що громадянин України, виїхав на відпочинок до мальовничої Іспанії. (Як на мене, то узбережжя Коста-Брава, це один з клаптиків раю на землі). І можна було б сказати, що розслідування висмоктане з пальця (причепився журналіст до чесного депутата), якби ж не декілька зовсім простих, ледь помітних АЛЕ;- З огляду на побачене, я вірно зрозумів, що зараз в Україні, себто під час дії правового режиму воєнний стан, будь-який чоловік призивного віку може спокійно виїхати у відпустку за кордон??? Так, військові можуть (якщо командир погодить відпустку). А інші? Наприклад ті, хто заброньований? Наприклад умовний Василь, машиніст локомотива. Він може у свою законну відпустку, поїхати за кордон? Ні? Тобто, Юзік може, а пан Василь, не може? А чому? Він недостатньо громадянин країни, ніж Слуга народу? На нього діють владні заборони а на пана Юзіка, ні? Чи просто у нього немає друга Президента? Який, (як ми знаємо зі слів депутата Ярослава Железняка), власним рішенням може зняти з розшуку корисну людину. І напевне ж, власним рішенням може дозволити громадянину країни провести відпустку закордоном?! Класно бути президентом, погодьтеся! Ти фактично директор України. Що хочу то і роблю.- Чомусь згадалось історія із забороною виїзду закордон Петру Порошенку. І мова ж йшла не про відпустку в Іспанії, чи ще десь. Наприклад рік тому, його просто не випустили у відрядження до США. Чи була б корисна Україні поїздка п’ятого Президента до Вашингтону, питання риторичне?! Але ж… Цікаві у нас в країні заборони! Лідеру фракції «ЄС» не можна на Мюнхенську безпекову конференцію 2025 року, а Юзіку у відпустку до Іспанії, можна. Сила заборон регулюється ступенем відношень із головним Портретом Банкової? Хм...Чудово в цьому розслідуванні виглядають уривки відео із гнівними відосіками Володимира Зеленського, де він нахмуривши брови читає з суфлера написаний текст про незламність, потужність, заборону відпусток депутатам і все інше бла-бла-бла. Все те, що адресоване електорату. А той вже потім розмазуючи сльози та шмарклі по щоках, вишиває портрети смарагдовим бісером. Але іспанські вояжі Слуги народу, ставлять хрест на всіх цих погрозливих заявах директора України. Або пану Юзіку похєру на те, що там прочитали з суфлера? Або у нього просто є чарівна паличка, у вигляді дружби із президентом?!

Вони грають в топ-клубах. Там, де божевільна конкуренція і відповідно ж щодня треба доказувати своє право вийти на поле в наступній грі. І ніхто не буде жувати шмарклі на кшталт, «А пам’ятаєте, як він десять років тому забив гол у ворота якоїсь команди»? В чемпіонатах країн Європи, де грають деякі наші представники збірної України, зокрема капітан команди Ілля Забарний, нікому не цікаво, що ти міг раніше. Важливо, як ти граєш сьогодні. Все інше – мішура.Учорашній матч зі шведами я вимкнув ще в першому таймі. І причиною був не швидкий гол, а те, що на полі вже в котрий раз я… не побачив збірну України! Так, одинадцять футболістів із різною трансферною ціною. Так, тренер, який колись був блискучим нападником. Але… це все! Під час прийому м’яча, передач, здавалось враження, що на полі не професіонали, для яких футбол - це работа, а втомлені життям аматори. Вийшли в неділю чоловіки м’ячик поганяти на шкільному стадіоні, а потім баня та пиво.Що трапляється із нашими зірками: Забарним, Ванатом, Циганковим та іншими, коли вони знімають футболки «ПСЖ», «Жирони», інших клубів, а вдягають одяг в кольорах прапора України, я не знаю?! Може пороблено? Бо за таку гру Забарного в своєму клубі, він би дуже надовго сів на лаву запасних одразу втративши в ціні на трансферному ринку. А тут що? А нічого… Ну побурчать пару днів футбольні експерти і все. В цій синьо-жовтій футболці із тризубом на серці можна лажати хоч в кожній грі, нічого тобі не буде, бо ти зііііркааа! Це в іншій формі, теж з елементами національних символів, ти не можеш лажати. Не маєш жодного права. Бо там зовсім інша… «гра». І ставки інші. Ціна інша. Але ж то там… Де немає слова – не можу! Є лише – треба! Тому і сидять втомлені життям «аматори» на позиціях по пів року, а то і більше. Тому і примудряються якось не втратити цю позицію. Знищений війною будинок. Підвал. Подвірʼя тридцять на тридцять метрів. Тримають, бо це… Україна! У них немає чіткого регламенту. «Зараз побігаєте два відрізка по сорок пять хвилин, а потім відпочинок. Душ досхочу. Білий унітаз ще довше. М’яка біла постіль, смачна вечеря і так далі»… У них своя гра зі смертю. І не «два тайми», а місяцями. Щодня. Щогодини. Щосекунди. Чомусь вони не мають права схибити, а наші футбольні зірки мають… Немає чого робити збірній Україні на Чемпіонаті світу із такою грою, таким тренером, таким відношенням футболістів до форми із тризубом на серці…

Якщо поговорити стосовно карної справи проти Безуглої, яку зненацька стали підозрювати в державній зраді, то все це нагадує старий як світ анекдот,- І лише на п’ятий день Зоркій Сокіл помітив, що в тюремній камері немає однієї стіни.Але починати розслідувати діяльність цієї… кгм… (самі напишіть, як її називати)… треба не з її дописів про висвітлення планів певних підрозділів у 2023 році. Хоча, за одне фото УР-77, (це така хреновина величезна, яка призначена для створення проходів в мінних полях), будь-якого військового, співробітники контррозвідки ще тоді просто вивернули б хутром всередину. І я зараз не жартую. А спробуй потім поясни, нахрена ти, виклав фото специфічної техніки напередодні військової операції? Щоби що? Це ж не танк, яких трішки є скрізь. Це «Змій Горинич». Його завдання відоме всім. Тобто, якщо десь з’явилась така техніка, тоооооо… готуйся до прориву оборони! І чомусь ЛИШЕ Марʼяна викладає таке фото в соцмережу, за що їй, до речі, аж нічого не було. Ну покричали обурені військові в своїх фейсбучиках, ну і все! Бо що? Відповідь напишіть самі.Рити діяльність Безуглої треба з часів ТСК по «Справі вагнерівців». Тоді вона дуже фахово, ЧОМУСЬ тупо заболтала ситуацію. А мова йшла не про ціни на картоплю. Тут все крутилося навколо зливу цілком таємної інформації. Рахуйте питаняь державної зради. Але...І коли бачите дописи Безуглої накшталт, «Оце думаю подати в суд на Сирського за: Дебальцеве, Підготовку до оборони в 2022 у якості командувача Сухопутних військ»… Просто пригадайте її ж слова стосовно того ж самого Сирського: «Олександр Сирський — 58-річний класик. «Стара школа», «зараз так не вчать», уродженець росії та випускник Московського вищого загальновійськового командного училища. Пройшов всі можливі посади і напрямки за десятки років карʼєри до Командувача сухопутних військ ЗСУ. Досконально знає ворога, але не фанат Герасімова. Його знання, воля і жорсткість зіграли ключову роль в захисті Києва»… Але тоді Мар’яна виконувала зовсім інше завдання. За будь-яку ціну збити з посади генерала Валерія Залужного, що їй і вдалось зокрема. Фото просто так!

Стосовно історії із батальйоном «Госпітальєри», та тим шквалом лайна, який ЗНЕНАЦЬКА почав литися на голову Яна Зінкевич.Одразу мушу зазначити, мій допис не про гроші. Ну себто те, що з 2014 року на голові, в голові, серці та душі добровольчих підрозділів. База, ремонти, спорядження, автівки. І знов по колу. Я про інше…Мені завжди «подобалися» люди, які в той час коли треба приймати рішення, сидять ровно на попі та озираються навколо! Мовляв… «Мммммм! Ну?! Хто готовий?… Давайте! А я подивлюся. І може потім, після вас… Але це не точно». От щось накшталт цього ми зараз бачимо зі сторони одного потужного пізд@бола, героя баталії «Виживший на цвинтарі». Сидячи в теплій та затишній студії, він готовий воювати із ким завгодно. Ротом звісно ж, а ви як думали? Хоча, коли треба накинути, то цей палкаводіц попереду всіх! І таких, легіон.Вперше Яну я побачив в 2015 році, ще за часів АТО. Памʼятаєте про таке? Тоді в одному з будинків у Бердянському (пару км від Широкино), був обладнаний командний пункт. Кого там тільки не було. Вулик. А ось за будинком, на великому пустирі завжди стояли декілька автівок «медиків». Наші, себто батальйоні, плюс «Донбаса» та на той час ще батальйону НГУ «Азов», а також «госпітальєрів». Там я познайомився із хлопцем у якого був дуже дивний позивний, «Анубіс». Задача медиків була проста і в той же час надскладна… Вряувати! Спираючись на власний досвід, рівень забезпечення всім необхідним, якість транспорту, якій може швидко домчати до лікарні… врятувати! Не завжди це вдавалося. У війни свої правила. А були і випадки, після яких особисто я почав вірити в те, що і один відсоток із мільйона, це ШАНС…Добровольчі підрозділи, завжди існували завдяки донатам. Але попри донати, потрібна воля… щось робити. Воювати, рятувати, допомагати! І тому, хто зараз вирішив накинути на Яна та госпітальєрів я пропоную просту річ… максимально просту… взуйте їх взуття та пройдіть їх шлях. Починаючи з 2014 року. З нуля створить підрозділ, який потім врятує життя… десятків… сотень… тисяч українців. Зробіть. Хоч щось в цьому житті…

Коли в присутності представників дипломатичних місій країн ЄС, сторона обвинувачення, (а саме ті, хто уповноважений говорити від імені президента України), несуть повну ахінею, можна припустити простий факт… На європейському майбутньому України давно поставлено хрест. Нам просто про це ще не сказали. Бо тут або труси, або хрестик. Інакше не буде. Європа по іншому не вміє. Дипломатам з Німеччини, Польщі, інших країн Європи, які слідкують за перебігом цього судового трешу, взагалі то байдуже на прізвища. Їм важливо інше. Отримати відповідь на просте питання, а чи існує в нашій країні таке поняття - верховенство права? Чи тут є лише верховенство телефонного дзвінка? Бо про яке верховенство права йде мова, якщо представники президента України, з усією відповідальністю кажуть, що санкції були застосовані… превентивно! Тобто про всяк випадок. Ви їб@нулися, шановні? Як таке взагалі можливо? З огляду на такі «геніальні» думки, можна будь-яку людину запроторити за ґрати, бо вона ж в майбутньому може натворити казна що! А якщо у неї вдома є кухонний ніж, або людина колись стріляла з мисливської рушниці, то тут і доказувати нічого не треба, так? Тобто всі ці потужні слова, які лунають з Банкової про шлях України до європейської спільноти, це не більше ніж бла-бла-бла… себто лицемірство? Бо комусь більше хочеться бути царем, якій вирішує все сам, спираючись виключно на свій настрій?

Величезна купа коліс для вантажівок – вражає. Ти починаєш рахувати, (бо цікаво, скільки ж їх тут), але потім кидаєш цю марну справу. Їх до фіга. Навіть більше.Так, безумовно, автомобільна гума для вантажівок не штурмує посадки і не тримає позиції. Вона не наносить вогневе ураження та й не доставляє на передову все, що необхідно. Начебто її роль… мʼяко кажучи другорядна. Але лише повністю занурившись в справи військові, ти чудово розумієш, на скільки важлива ця позиція – гума для автівок. Бо якщо щось, хоч якась дрібниця, прямо або опосередковано негативно вплине на питання забезпечення твого підрозділу всім необхідним, якщо умовний «Урал» не зможе поїхати у визначений район аби отримати пальне, бо гумі «габела», то все… суші весла! І не тільки весла. Війна, вона ж не чекає. Вона кожного дня, кожної години вимагає від тебе дій. (Повірте мені, як колишньому командиру роти). І лише на секунду уявіть собі важливість питання, якщо мова йде про забезпечення потреб бригади?А тепер краще сядьте, бо зараз будуть слайди, себто цифри.Лише сьогодні, Фонд Петра Порошенко та ГО Справа Громад передали для потреб ЗСУ автомобільної гуми більше ніж на 13 мільйонів гривень. Але є ще інша цифра. Більш цікава. З початку повномасштабного вторгнення в різні підрозділи Сил оборони України, тієї самої автомобільної гуми (різних розмірів) було передано майже на… 450 мільйонів гривень!БЕЗВОЗМЕЗДНО! Що значить… просто так!

Я досі не можу зрозуміти, що стало тим тригером, завдяки якому перевернулось багато чого?! Внутрішні гойдалки? Так воно ж гойдало з червня. Так гойдало, нікому не побажаєш. Від космосу до чітких думок про…Коротше, краще не згадувати. До речі, лише нещодавно зрозумів, яких б дурниць наробив, якби ж…Тоді… Що ж мене так торкнуло, що одного ранку дивлячись в дзеркало я сказав: «Досить, Петров! До-сить! І без варіантів»? Коротше, щось торкнуло. Потім розберусь. А може і ні. Так ось… Як було сказано, одного лютневого дня, поспілкувавшись із тим, кого бачив в дзеркалі я вирішив звільнитися від баласту який мені дуже сильно заважав. А саме - зайва вага. Так, безумовно, мені що є сили дули у вуха: «Петров! Ти шикарно виглядаєш! Петров! Ти най… най…», і так далі. Все це було з розряду: «Вам обов’язково підійдуть ці фірмові гучі. Заходьте за шторку, ставайте на кортонку, міряйте»!Я розумів чітко, як виконати це «бойове завдання», яке поставив сам собі? Розумів головну складову успіху. Спорт без правильного харчування - гроші на вітер. І час також, на вітер. Тому, своєму дружбану на імʼя Чат, накидав просте завдання. «Зріст - 185. Вік - 53 із половиною. Вага… до фіга (я так вважаю). Хочу ось такий результат… І пишу цифри». Той жук травневий видав відповідь через лічені секунди. Мовляв, та жодних проблем не існує. І в твоєму віці також. Але все працює виключно із дотриманням певних умов в харчуванні.Це було жорстко. Максимально. Хоч я і розумів, що правильне хорчування це основа, але ж… Яка нах обмежена кількість калорій та уці всі правила «Гарвардської тарілки», якщо я легко можу втоптати дві тарілки борщу (плюс всі необхідні компоненти до процесу). Ну блін. Ми так не домовлялися. Але ж, дзеркало мовчало, відверто та цинічно натякаючи. Або залишається те, що ти бачиш перед собою і відповідно тримаєш в голові… Якщо це тебе задовільняє, то чого причепився до мене? Або ти робиш спробу. Гаразд! Вмовив падла! Погнали… Першій день пройшов на диво легко. Зранку схомʼячив три варених куриних яйця та півтарілки овочей. І приготовився помирати від голоду. Потім щось мене відволікло, не памʼятаю що. А вже ближче до обіду я спіймав себе на думці, що не вмер. Навіть свідомість не втратив від голоду. Гаразд, можливо випадковість? Слопав обід з того меню, що накидав Чат! Чи доживу до вечора? Як виявилось, легко…В спортзалі тренерка одразу спитала чи є обмеження для заняття спортом? Поранення? Травми? Операції?… Вислухавши мене, спокійно видала: - Ну гаразд… Відтискання від полу головою вниз прибираємо з програми. - Щооооо?- Все норм! Не хвилюйся. Боляче не буде! (І сміється так… підступно).Перший день. Ідеально. Другий, третій… Пʼятий. Хм! Ідеально. Та що за підстава? Як це працює, що я не хочу їсти щогодини, як було раніше? Я дивувався собі та своїм думкам, які почали змінюватися дуже швидко. Попутно спорт пилососом чистив мозок від всього хламу який там був. Перший тиждень показав, мінус два кілограми. Я аж підстрибнув! Ура! Працює. Другий тиждень, ще мінус півтора. Треба знати мій придурошнй характер. Якщо я побачив результат, нехай і мінімальний, але результат, зупинити мене буде важко. Чат не встигає відповідати на моє: «А це можна їсти?… А це?… А якщо так?»Учора був місяць. Зранку став на ваги… Мінус 6 кг! Сказати, що я задоволений, це взагалі нічого не сказати. Треба ще стільки ж скинути… Але немає нічого неможливого. Було б бажання. Це я тепер точно знаю. Тому…В понеділок тренерка подивилась на мене примруживши око…- Це ж ми із тобою вже пройшли навчальну програму, так? - Угу!- Це ж тепер тебе можна більше ганяти?- Угу! - Доооооообре. Бери ось ті гантелі та тягни сюди ось той ящик. Зараз будемо робити три вправи по черзі, загальним часом шістнадцять хвилин. - А я не здохну?- Не мусиш… Але якщо що, то не на моєму тренуванні (сміється).