✍🏻СУД СКАСОВУЄ УХВАЛУ ПРО ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗІВ ДО ПОДАННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ У ВИПАДКУ НЕПОДАННЯ ЦІЄЇ ЗАЯВИ ПРОТЯГОМ НАСТУПНИХ 10-ТИ ДНІВ⚖️Правова позиція ВС у справі № 910/14756/25👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 910/14756/25 від 16.04.2026Господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі ч.5 ст.110 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання позовної заяви після постановлення ухвали про забезпечення доказів, скасував ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів, а позовну заяву і додані до неї документи повернув заявнику, оскільки її було подано з порушенням строку на звернення до суду.У касаційній скарзі позивач стверджував, що ч.5 ст.110 ГПК України не містить такої підстави для повернення судом позовної заяви як подання позову з пропуском встановленого в ній 10-денного строку.КГС ВС визнав доводи касатора обгрунтованими і зазначив, що нормами процесуального закону, які визначають порядок подання позовної заяви до господарського суду, не передбачено такої підстави повернення позову, як подання його пізніше, ніж через 10 днів з моменту постановлення судом ухвали про забезпечення доказів до подання позовної заяви.У ч.5 ст.110 ГПК України не зазначено про будь-які правові наслідки для позовної заяви, які можуть настати у випадку подання її після закінчення 10-денного строку з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів.Отже, у випадку постановлення судом ухвали про вжиття заходів забезпечення доказів до подання позовної заяви, неподання позовної заяви протягом наступних 10-ти днів (так само, як і повернення позовної заяви, відмова у відкритті провадження) має наслідком скасування відповідної ухвали про вжиття заходів забезпечення доказів та не може враховуватися судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.❓Згодні з позицією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema
✍🏻СПІР ЩОДО ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ, ВЧИНЕНИХ НИМ ПРИ УКЛАДЕННІ ТРИСТОРОННЬОГО ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ З ДОГЛЯДУ, Є ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИМ⚖️Правова позиція ВС у справі № 120/12168/25👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 120/12168/25 від 01.04.2026У цій справі надавач та отримувач соціальних послуг з догляду оскаржили до суду дії Департаменту соціальної політики міської ради, вчинені ним при укладені тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, щодо визначення переліку та тривалості таких послуг, що також впливає на розрахунок розміру передбаченої законом компенсації їх надавачу.Суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження, вважаючи, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.КАС ВС скасував відповідні судові рішення, зазначивши наступне.Спір у цій справі виник саме у публічно-правових відносинах, пов'язаних з наданням адміністративної послуги щодо призначення компенсації, передбаченої Законом України «Про соціальні послуги». Позивачки у цих відносинах беруть участь як суб'єкти звернення за отриманням такої послуги, а відповідач є суб'єктом її надання й діє у цих відносинах як уповноважений орган місцевого самоврядування у системі надання соціальних послуг.Договір, дії з підготовки якого у спірних правовідносинах вчиняв Департамент, підпадає під визначення адміністративного договору.Оскаржені позивачками дії Департаменту не призвели до виникнення, зміни чи припинення приватноправових відносин за участю сторін у справі або третіх осіб, не мали майнового характеру і не були пов'язані з реалізацією їх майнових або особистих немайнових прав та інтересів, а тому оскарження таких дій не є способом судового захисту цивільних прав.Спір у цій справі є спором між учасниками публічно-правових відносин щодо дій суб'єкта владних повноважень, вчинених ним під час надання адміністративної послуги на підставі законодавства, і стосується саме цих відносин.Отже, заявлені у цій справі позовні вимоги повинні розглядатись в порядку, встановленому КАС України.❓Згодні з позицією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
✍🏻ВИМОГА ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПОКУПЦЯ ПРИЙНЯТИ ТОВАР Є НЕЕФЕКТИВНИМ СПОСОБОМ ЗАХИСТУ - ПРОДАВЕЦЬ МАЄ ПРАВО ВИМАГАТИ ОПЛАТИ АБО ВІДМОВИТИСЯ ВІД ДОГОВОРУ⚖️Правова позиція ВС у справі № 910/8181/24👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 910/8181/24 від 20.03.2026Ключовим питанням у цій справі було визначення належного та ефективного способу захисту прав продавця у разі ухилення покупця від прийняття та оплати товару за договором публічної закупівлі, зокрема чи є вимога про зобов'язання покупця прийняти товар ефективним способом захисту.КГС ВС відповідаючи на спірне питання вказав на таке.Не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.Зважаючи на положення ЦК України, у випадку порушення покупцем умов договору закупівлі (купівлі-продажу) продавець може звернутися до таких способів захисту своїх порушених прав:▫️відмова від договору (в частині невиконаних зобов'язань);▫️вимога про стягнення вартості товару;▫️вимога про відшкодування покупцем збитків, яких продавець зазнав внаслідок невиконання покупцем своїх договірних зобов'язань (може бути заявлена як окремо, так і додатково до інших).Відтак, у цьому випадку вимога позивача (продавця) про зобов'язання відповідача (покупця) прийняти товар є неефективним способом захисту прав, оскільки товар не був доставлений покупцю. До правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч.4 ст.692 ЦК України та визначені цією статтею способи захисту прав продавця: вимога оплатити товар, який підлягав продажу (поставці) відповідно до погоджених сторонами умов Договору або відмова від Договору. Також може бути заявлена вимога про відшкодування збитків, завданих невиконанням покупцем своїх договірних зобов'язань.❓Погоджуєтеся з доводами ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
✍🏻ВИПЛАТА ДОХОДІВ НЕРЕЗИДЕНТУ ЗА ЗНИЖЕНОЮ СТАВКОЮ ВІДПОВІДАЄ ЗАКОНОДАВСТВУ ЗА УМОВИ ПІДТВЕРДЖЕННЯ СТАТУСУ БЕНЕФІЦІАРА ТА ВІДСУТНОСТІ ПОСТІЙНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА⚖️Правова позиція ВС у справі № 320/54865/24👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 320/54865/24 від 16.04.2026Ключовим питанням у цій справі є наявність у резидента України правових підстав для застосування положень Конвенції про уникнення подвійного оподаткування при виплаті доходів нерезидентам.КАС ВС надаючи оцінку суті справи вказав, що право резидента - податкового агента на застосування пониженої ставки податку обумовлене одночасною наявністю таких обставин: підтвердження статусу податкового резидента нерезидента; надання належним чином оформленої довідки; встановлення факту, що нерезидент є бенефіціарним отримувачем доходу; відсутність здійснення нерезидентом підприємницької діяльності в Україні через постійне представництво.Норми ст.5 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи у взаємозв'язку з пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПК України свідчать, що визначальною ознакою постійного представництва є фактичне здійснення нерезидентом підприємницької діяльності на території України через постійне місце діяльності або через залежного агента, який має та зазвичай реалізує повноваження на укладення договорів від імені нерезидента.При цьому п.7 ст.5 Конвенції прямо встановлює, що сам по собі факт корпоративного контролю, у тому числі через наявність спільного бенефіціарного власника, контрольних або пов'язаних відносин між компаніями-резидентами різних Договірних Держав, не утворює постійного представництва і не може слугувати самостійною підставою для перекваліфікації правовідносин у цілях оподаткування.Отже, за відсутності встановлених законом ознак здійснення нерезидентами підприємницької діяльності через постійне представництво в Україні, а також за умови підтвердження їх статусу податкових резидентів і бенефіціарних власників доходу, застосування резидентом України положень Конвенції при виплаті доходів нерезидентам відповідає вимогам податкового законодавства.❓Згодні з позицією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
✍🏻ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ОРЕНДУ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА» № 157-IX НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ НА ПРАВОВІДНОСИНИ З ОРЕНДИ ТОРГОВЕЛЬНИХ МІСЦЬ НА РИНКАХ⚖️Правова позиція ВС у справі № 914/746/25👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 914/746/25 від 09.04.2026У цій справі перед ВС постало, серед іншого, таке питання: які нормативно-правові акти регулюють правовідносини, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, продовженні договору оренди торговельного місця? Надаючи відповідь на спірне питання КГС ВС вказав, що торговельне місце — це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції на ринках. Договори оренди торговельних місць на ринках не є класичними договорами найму в контексті передачі орендарям правомочностей орендодавця. Обсяг таких правомочностей значно вужчий за аналогічний обсяг, який отримує орендар нерухомості, включаючи, але не обмежуючись, правом володіння, яке відсутнє при оренді торговельного місця, але наявне при оренді нерухомого майна.Торговельне місце як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції на ринках, не підпадає під жодне із визначень об'єктів оренди за Законом № 157-IX, а тому і передбачені ним процедури, зокрема щодо укладення та продовження договорів оренди комунального майна, до договорів оренди торговельних місць очевидно не застосовні.Таким чином, дія Закону № 157-IX не розповсюджується на правовідносини з укладення, зміни та продовження договорів оренди торговельних місць (площ), незважаючи на те, де саме такі місця знаходяться (вулиця, тимчасовий павільйон, капітальна будівля) і до якої форми власності належать. Такі правовідносини регулює ЦК України, а також підзаконні нормативно-правові акти, зокрема, Положення № 868 і Правила торгівлі на ринку.❓Згодні з висновком ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
✍🏻НАЦІОНАЛЬНІ СУДИ НЕ МАЮТЬ ЮРИСДИКЦІЇ РОЗГЛЯДАТИ СПРАВИ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ ІНОЗЕМНОГО ГРОМАДЯНИНА, ЯКИЙ НЕ МАЄ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ⚖️Правова позиція ВС у справі № 712/7235/17👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 712/7235/17 від 25.03.2026Позивачка звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав. На час відкриття провадження у цій справі відповідач, який є громадянином Арабської Республіки Єгипет, вже не проживав на території України.КЦС ВС надаючи оцінку діям судів попередніх інстанцій вказав, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі (ч.1 ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Нормами цього Закону не передбачено можливості національних судів приймати до свого провадження справи про позбавлення батьківських прав, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, який не має місця проживання в Україні.Міжнародна підсудність — це розмежування компетенції між судовими органами держави щодо розгляду справ з іноземним елементом. Питання територіальної підсудності є похідним від наявності міжнародної юрисдикції, а тому за її відсутності визначення територіальної підсудності не має правового значення.Тобто, правовий статус відповідача як іноземного громадянина та його місце проживання поза межами України мають визначальне значення для встановлення юрисдикції, а тому питання батьківських прав виходить за межі компетенції національних судів у даному провадженні, що є підставою для закриття провадження у справі.❓Згодні з позицією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Цивільний_процес #правова_позиція👉З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema
✍🏻ФІНАНСУВАННЯ ДОДАТКОВИХ ВИТРАТ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗАМІСТЬ АВАНСУВАННЯ СТЯГУВАЧЕМ ПРЯМО СУПЕРЕЧИТЬ ЗАКОНУ ПРО ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ⚖️Правова позиція ВС у справі № 915/2357/19👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 915/2357/19 від 06.04.2026ВДВС у касаційній скарзі вказала, що саме бездіяльність стягувача, яка полягає у нездійсненні авансування додаткових витрат виконавчого провадження, унеможливлює подальше проведення виконавчих дій та здійснення виконавчого провадження.КГС ВС аналізуючи доводи сторін, вказав на таке.Ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII встановлює, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.За рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються виключно витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби, тобто ті витрати, які безпосередньо стосуються забезпечення функціонування цього державного органу, як структурної складової системи органів юстиції.Приписи ст.43 Закону №1404-VIII встановлюють обов'язок стягувача з авансування додаткових витрат виконавчого провадження, які покриваються за рахунок коштів виконавчого провадження з переліку джерел, наведених в ч.1 ст.42 Закону №1404-VIII, щодо яких норми цього Закону не передбачають альтернативного фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України.Таким чином, конструкція альтернативного фінансування за рахунок коштів державного бюджету додаткових витрат державного виконавця у випадку, коли стягувач стверджує про відсутність у нього коштів на авансування таких витрат, прямо суперечить приписам п. 20 ч. 3 ст. 18, ст. 42, ч. 1 ст.43 Закону №1404-VIII.❓Підтримуєте висновок ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
✍️ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СПОРАХ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАХИСТОМ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ📁Добірка 824СИСТЕМА ПОШУКУ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ВС ТА ЄСПЛ ZAKONONLINE 🇺🇦28550 правових позицій ВС 🇪🇺4643 правових позицій ЄСПЛПравова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 21 жовтня 2025 року у справі № 380/3973/23Щодо недопустимості звуження підстав для виплати підвищеної додаткової винагороди військовослужбовцям актами нижчої юридичної сили Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 січня 2026 року у справі № 300/1382/24Щодо необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків як підстави для звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25Щодо початку обчислення строку звернення з до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 19 березня 2026 року у справі № 600/367/24Щодо умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцю внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 квітня 2026 року у справі № 620/10222/24Щодо проходження військової служби в умовах воєнного стану як поважної причини пропуску строку звернення до суду ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція #добірка
✍🏻ОСКАРЖЕННЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО ПРИПИНЕННЯ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ НЕ Є ЕФЕКТИВНИМ СПОСОБОМ ЗАХИСТУ ПРАВА⚖️Правова позиція ВС у справі № 916/1701/25👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 916/1701/25 від 02.04.2026АТ "ДТЕК" у касаційній скарзі вказувало, що суд неправильно застосував норми права з питання віднесення повідомлення з інформацією про припинення споживачу електропостачання до одностороннього правочину.КГС ВС підтримав доводи касанта та зауважив, що порядок припинення постачання електричної енергії споживачу, передбачений законодавством (чинним станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин), передбачав оформлення та надання електропостачальником споживачу попередження про припинення постачання електричної енергії і таке попередження за своєю змістом і суттю є лише попереджувальним заходом, направленим на інформування споживача про допущене ним порушення ПРРЕЕ та пов'язані з цим правові наслідки, а також доведення до відома споживача рекомендацій щодо їх усунення, та не встановлює для нього будь-яких обов'язків.Повідомлення за своїм змістом містять лише повідомлення про невиконання споживачем умов договору, про наявність у нього заборгованості та можливе припинення електропостачання за умови непогашення боргу; у повідомленнях відсутнє волевиявлення відповідачів (їх чітко висловлений намір, рішення) вчинити певну реальну дію з припинення електропостачання.Отож, попередження про припинення електропостачання не є односторонніми правочинами та не можуть бути визнаним недійсними на підставі положень цивільного законодавства, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема, шляхом визнання недійсними попереджень про припинення електропостачання не є ефективним способом захисту права порушеного права у розумінні ч.2 ст.16 ЦК України, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.❓Підтримуєте доводи ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
✍🏻СТРОК НА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ПАЛАТИ ВРП ОБЧИСЛЮЄТЬСЯ З МОМЕНТУ УХВАЛЕННЯ, ПРОТЕ ЙОГО ПРОПУСК ЧЕРЕЗ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ВРП Є ПОВАЖНОЮ ПРИЧИНОЮ ДЛЯ ПОНОВЛЕННЯ⚖️Правова позиція ВП ВС у справі № 990SСGС/44/25👨🏻⚖️Рішення ВП ВС у справі № 990SСGС/44/25 від 26.02.2026Скаржник зазначав, що Друга Дисциплінарна палата ВРП тривалий час не складала та не оприлюднювала рішення, що унеможливлювало його вручення чи надсилання скаржнику, а також унеможливлювало його оскарження у строки, встановлені ч.2 ст.51 Закон України «Про Вищу раду правосуддя» № 1798-VІІІ.ВП ВС оцінюючи суть справи вказала, що Законом № 1798-VIII встановлений обмежений 10-денний строк на оскарження рішення Дисциплінарної палати. Однак ВРП може поновити цей строк, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин. Законодавець не визначає переліку таких причин, покладаючись на розумність і справедливість підходів ВРП.Сторони повинні мати можливість скористатися правом на оскарження з моменту ознайомлення з рішенням. Обмеження права на оскарження не можуть бути встановлені у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено, та мають переслідувати легітимну мету з дотриманням принципу пропорційності.Тобто, відлік десятиденного строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати розпочинається з моменту його ухвалення. Водночас можливість оскаржити рішення дисциплінарного органу є важливою запорукою суддівської незалежності, що ВРП зобов'язана враховувати при вирішенні питання про поновлення строків на оскарження, зокрема коли головною причиною пропуску строку була бездіяльність самої ВРП щодо своєчасного надіслання повного тексту рішення.❓Згодні з позицією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
