✍🏻РОЗПОРЯДНИК МАЙНА, ЗА ВІДСУТНОСТІ ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ, НЕ МАЄ ПРАВА ЗВЕРТАТИСЯ З ПОЗОВОМ ПРО СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ З КОНТРАГЕНТІВ БОРЖНИКА⚖️Правова позиція ВС у справі № 916/3630/23(916/323/24)👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 916/3630/23(916/323/24) від 16.04.2025Вирішуючи спір по суті, судам належало з'ясувати наявність повноважень у розпорядника майна боржника, за відсутності припинення повноважень органів управління заявника, звертатися до контрагента боржника із позовом про стягнення боргу.КГС ВС, оцінюючи суть справи, вказав на таке.У ч.9 ст.44 КУзПБ передбачено, що розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.Водночас розпорядник майна, відповідно до ч.10 ст.44 КУзПБ, не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а ч.11 ст.44 КУзПБ унормовує, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.Наведене дає підстави дійти до висновку про те, що право розпорядника майна на вчинення дій, які прямо не передбачені його повноваженнями визначеними у ст.44 КУзПБ обмежується правом керівника боржника на здійснення оперативно-господарської діяльності боржника.Отже, ініціювання спору про стягнення заборгованості з контрагента боржника має здійснюватися у межах звичайної господарської діяльності належним представником, яким за загальним правилом є керівник. Таким чином, за обставин відсутності припинення повноважень керівника юридичної особи із покладенням цих повноважень на розпорядника майна, ВС вважає, що Кодексом України з процедур банкрутства не наділено розпорядника майна повноваженнями на подання такого позову у спірних правовідносинах.❓Згодні з доводами ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
✍🏻СПРАВА ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ НЕ МОЖЕ РОЗГЛЯДАТИСЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ СУДДЕЮ ОДНООСОБОВО⚖️Правова позиція ВС у справі № 710/1160/24👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 710/1160/24 від 09.04.2025Позивачка у касаційній скарзі вказала, що усупереч вимогам ст.ст.43,293 ЦПК України справа за її заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою у суді першої інстанції розглядалася одноособово суддею, тобто неповажним складом суду.КЦС ВС підтримав доводи позивачки та вказав, що згідно з ч.2 ст.34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.Згідно з п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.Відповідно до ч.4 ст.293 ЦПК України у випадках, встановлених п.п.1,3,4,9,10 ч.2 цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.Отже, цивільна справа про визнання фізичної особи безвісно відсутньою у суді першої інстанції розглядалася одноособово суддею, а не у складі одного судді і двох присяжних, як того вимагають приписи ст.ст.43,293 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції розглянув і вирішив справу неповноважним складом суду, а апеляційний суд на зазначену обставину уваги не звернув.❓Поділяєте підхід ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Цивільний_процес #правова_позиція
✍🏻ВИМОГА ПРО ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ, ЯКЩО ЙОГО НЕ ПІДПИСАЛА СТОРОНА, НЕ Є НАЛЕЖНИМ СПОСОБОМ ЗАХИСТУ⚖️Правова позиція ВС у справі № 517/312/20👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 517/312/20 від 05.02.2025ВС в межах цієї справи мав відповісти, серед іншого, на таке питання: чи є належним способом захисту прав спадкоємця вимога про визнання недійсним договору дарування, якщо його не підписала спадкодавиця як сторона?КЦС ВС надав заперечну відповідь на питання, аргументувавши свою позицію наступним.Наслідком непідписання стороною письмового договору, який мав бути нотаріально посвідченим, за відсутності доказів фактичного вчинення цього правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є неукладеність договору.Неукладений правочин не можна визнати недійсним або вважати нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину має не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких сторони виразили волевиявлення, або ж їх відновлювати.Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст.719 ЦК України).Позивач просив визнати недійсним договір дарування через його непідписання спадкодавицею. Зі вказаної підстави (підроблення підпису спадкодавиці) за відсутності доказів фактичного вчинення відповідного правочину договір дарування як неукладений спадкодавицею не можна було б визнати недійсним.Відтак, вимога про визнання недійсним договору дарування через його непідписання спадкодавицею не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.❓Розділяєте позицію ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Цивільний_процес #правова_позиція
✍🏻ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЦІЛІСНОСТІ АКТИВІВ ПІДСАНКЦІЙНИХ ОСІБ НЕ ПОРУШУЄ ПРАВА АРМА ЯК ОРГАНУ УПОВНОВАЖЕНОГО НА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ТАКИМ МАЙНОМ ⚖️Правова позиція ВС у справі № 991/5770/24👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 991/5770/24 від 07.04.2025Ключовим питанням, яке постало перед ВС під час розгляду касаційної скарги, є те, чи наділена АРМА правом оскаржувати заходи забезпечення позову, які застосовані судом під час розгляду позову МЮУ до підсанкційних осіб про застосування до них санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції» №1644-VII та стягнення активів у дохід держави.КАС ВС надав заперечну відповідь на поставлене питання з огляду на таке.АРМА діє щодо управління активами як один із органів державної влади, що, у свою чергу, виключає наявність в Національного агентства, як суб'єкта владних повноважень, «приватного інтересу» під час розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.Водночас, ч.1 ст.5 Закону №1644-VII визначено, що заява щодо застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 цього Закону подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, до суду в порядку, визначеному ст.5-1 цього Закону. Таким органом є саме МЮУ. АРМА не наділено повноваженнями щодо розпорядження активами, які стягуються в дохід держави у порядку застосування до особи санкції, передбаченої Законом №1644-VII.Отже, відсутній факт порушення прав, інтересів та/або обов`язків АРМА, як одного з державних органів, який уповноважений здійснювати відповідні дії щодо майна підсанкційної особи, під час застосування заходів забезпечення, які фактично спрямовані на збереження цілісності активів та недопущення їх зменшення.❓Підтримуєте позицію ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
✍🏻ПК УКРАЇНИ НЕ МІСТИТЬ ПРЯМОЇ ЗАБОРОНИ НА ОБ'ЄДНАННЯ КІЛЬКОХ ОДНОТИПНИХ ПОРУШЕНЬ В ОДНОМУ ПОДАТКОВОМУ ПОВІДОМЛЕННІ-РІШЕННІ⚖️Правова позиція ВС у справі № 320/27109/23(1)👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 320/27109/23(1) від 03.04.2025У касаційній скарзі ТОВ стверджувало про необхідність ухвалення окремого податкового повідомлення-рішення за кожною ставкою штрафу, визначеною п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (10 та 20 відсотків).КАС ВС відхилив доводи касанта, зазначивши, що положення абз.2 п.58.2 ст.58 ПК України та п.п.113.3,113.7,113.8 ст.113 ПК України не зобов'язують контролюючий орган оформлювати кожне окреме податкове правопорушення окремим податковим повідомленням-рішенням, оскільки всі порушення однотипні та стосуються одного й того самого податку.П.58.2 ст.58 ПК України передбачає, що податкове повідомлення-рішення надсилається за штрафними санкціями, що не виключає можливість об'єднання (консолідації) декілька випадків одного виду правопорушення в межах одного податкового повідомлення-рішення.Правило п.113.8 ст.113 ПК України запобігає дублюванню санкцій за той самий проступок, але не стосується форми податкового повідомлення-рішення при множинності проступків.Отже, норми ПК України не містять прямої заборони на об'єднання кількох однотипних порушень за однією статтею цього Кодексу, але з різними відсотковими штрафами в одному податковому повідомленні-рішенні. У результаті сукупний штраф у одному рішенні фактично представляє суму окремих штрафів за кожне порушення.Це не порушує прав платника податків, оскільки до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок, з якого чітко видно склад кожного правопорушення, відповідний штраф і податкову накладну, строк реєстрації якої було порушено.❓Згодні з позицією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
✍🏻ПРОВЕДЕННЯ КАМЕРАЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ОДНИМ ІНСПЕКТОРОМ НЕ СУПЕРЕЧИТЬ ЗАКОНУ⚖️Правова позиція ВС у справі № 320/27109/23👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 320/27109/23 від 03.04.2025У касаційній скарзі ТОВ «стверджувало, що у п.86.2 ст.86 (щодо оформлення результатів перевірок) та п.76.1 ст.76 (щодо порядку проведення камеральної перевірки) ПК України словосполучення «посадові особи» вжито у множині, що свідчить про те, що камеральні перевірки повинні проводитися двома або більше посадовими особами. ТОВ вважало, що оскільки у спірних правовідносинах камеральну перевірку було проведено однією посадовою особою контролюючого органу, то рішення, ухвалені за наслідками проведеної з такими порушенням процедури перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.КАС ВС відхилив доводи касанта, зазначивши, що згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без спеціального рішення керівника або направлення на перевірку.У свою чергу, п.86.2 ст.86 ПК України регламентує, що у разі виявлення порушень за результатами камеральної перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами органу, які проводили перевірку.Законодавець використовує термін «посадові особи» у множині як родове позначення уповноважених працівників контролюючого органу, охоплюючи будь-яких таких осіб, але не встановлюючи імперативно мінімально необхідну кількість перевіряючих.Отже, словосполучення «посадові особи» вжито у п.76.1 ст.76 та п.86.2 ст.86 ПК України узагальнено, для охоплення всіх можливих суб`єктів перевірки (одного чи кількох), і не слугує вимогою кількісного складу перевіряючих. Таким чином, проведення камеральної перевірки одним інспектором не суперечить закону.❓Згодні з тлумаченням ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
✍🏻ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ СТ. 75 КК УКРАЇНИ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО⚖️Правова позиція ВС у справі № 606/2088/23👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 606/2088/23 від 25.03.2025У касаційній скарзі прокурор вказав, що апеляційний суд змінив вирок суду попередньої інстанції та, як результат, звільнив засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, проте ст.75 КК України не передбачено звільнення від відбування такого виду покарання.ККС ВС підтримав доводи прокурора з огляду на таке.Із положень ч.1 ст.75 КК України випливає, що звільнення від відбування покарання з випробуванням допускається лише:▫️під час призначення покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк 5 років чи менше;▫️з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи.Отже, цей вид звільнення від відбування покарання не може бути застосований, якщо, зокрема, особі призначено основне покарання у виді штрафу, громадських робіт, арешту, тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців, позбавлення волі на строк більше 5 років.Таким чином, апеляційний суд, звільняючи засудженого від відбування остаточного покарання з випробуванням, а саме у виді громадських робіт на підставі ст.75 КК України, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильне звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки звільнення від відбування покарання у виді громадських робіт ст.75 КК України не передбачено.❓Підтримуєте позицію ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Кримінальний_процес #правова_позиція
✍🏻ПРОДАВЕЦЬ МАЄ ПРАВО ВИМАГАТИ ПОВЕРНЕННЯ НЕОПЛАЧЕНОГО ТОВАРУ ЛИШЕ У ВИПАДКУ, ЯКЩО МАЙНО НЕ ВИБУЛО ІЗ ЙОГО ВЛАСНОСТІ⚖️Правова позиція ВС у справі № 911/22/24 (911/747/24)👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 911/22/24 (911/747/24) від 11.03.2025Спір виник з приводу розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсними правочинів та витребування з володіння частки у статутному капіталі товариства. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову.З цього приводу КГС ВС зазначив, що відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.Згідно ч.4 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.Положення ст.694 ЦК України підлягають застосуванню у випадку, коли товар залишився у першого покупця.Відповідно до ст.697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.Таким чином, системний аналіз цієї правової норми дозволяє дійти висновку про те, що вона підлягає застосуванню у випадку, якщо майно не вибуло із власності продавця.❓Підтримуєте доводи ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
✍🏻ВІДСУТНІСТЬ ЗАЯВ СПОЖИВАЧІВ ПРО НАДАННЯ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА НЕДОТРИМАННЯ МІНІМАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ЯКОСТІ ПОСЛУГ ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ НЕ ЗВІЛЬНЯЄ ВІД ОБОВ’ЯЗКУ ЇЇ НАДАТИ ⚖️Правова позиція ВС у справі № 620/4132/24👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 620/4132/24 від 17.03.2025Перед ВС постало питання про те, чи зобов'язаний постачальник самостійно визначити споживачів, щодо яких недотримано мінімальні стандарти якості обслуговування, обчислити суму компенсації та сплатити її споживачам, відносини з якими у постачальника вже відсутні у зв`язку з переходом споживачів до іншого постачальника, або ж надання вказаної компенсації у такому разі можливе виключно на підставі письмових заяв споживачів.КАС ВС відповідаючи на питання вказав на таке.Постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та споживача, якому він має надати таку компенсацію, та надає її без додаткового звернення зі сторони споживача.Звернення з заявою як до поточного так і до попереднього постачальника про надання компенсації є правом, а не обов'язком споживача, й виникає у разі ненадання її постачальником. Закон не містить норм які б визначали наявність вищевказаної заяви споживача як обов'язкової передумови для виплати йому постачальником (попереднім постачальником) компенсації.Отже, відсутність заяв споживачів про надання компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не звільняє постачальника, у тому числі попереднього постачальника, від обов'язку надати таку компенсацію.❓Згодні з висновком ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
✍🏻ЗАЛИШЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНИМ СУДОМ БЕЗ ЗМІН РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ У РАЗІ НЕПОГОДЖЕННЯ З МОТИВАМИ ТАКОГО РІШЕННЯ НЕ ВІДПОВІДАЄ ПРИНЦИПУ ПРАВОВОЇ ПЕВНОСТІ⚖️Правова позиція ВС у справі № 924/580/13 (924/384/23)👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 924/580/13 (924/384/23) від 11.03.2025Апеляційний суд зробив висновок про правильність рішення суду першої інстанції про відмову у позові. При цьому апеляційний суд послуговувався мотивами які є концептуально відмінними від тих, із яких виходив суд першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції не переглянув висновки суду першої інстанції по суті та не надав оцінки доказам та фактичним обставинам у справі, покладеним в основу відповідного рішення суду першої інстанції.КГС ВС оцінюючи рішення судів попередніх інстанцій вказав на таке.Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.Таким чином, дійшовши висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним та не змінивши при цьому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову по суті із встановленням відповідних обставин справи, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, що має наслідком набрання вказаним рішенням законної сили, що в свою чергу в цьому випадку не відповідає принципу правової певності.❓Підтримуєте доводи ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
