Estadísticas de telegram channel - @volodymyrboyko

У мистецтві сцяти в очі немає рівних правнукам Дзержинського. Кажуть, у Національній академій СБУ є навіть спецкурс, де курсантів вчать брехати, не червоніючи, говорити на чорне «біле» і навпаки. Переконатись у цьому нескладно – достатньо почитати, що колишній заступник голови СБУ (з 24.03.2014 по 19.06.2015) генерал-майор Віктор Ягун розповідає чесним і непідкупним журналістам про колишнього начальника штабу Антитерористичного центру при СБУ генерал-майора Геннадія Кузнецова (відомого в СБУ під прізвиськом «Собачник»), затриманого 5 березня 2026 року на території Угорщини разом із інкасаторами «Ощадбанку» за підозрою у відмиванні грошей. Зі слів Ягуна, Кузнецов – це видатний патріот і герой АТО, який 13 квітня 2014 року разом з Ягуном взяв участь у першому бою з бандою Гіркіна, що захопила Слов’янськ, і зазнав тяжкого поранення.Насправді, було так. Коли в квітні 2014 року банда Гіркіна вдерлась у Слов’янськ, Кузнецову, відповідно до його тодішньої посади (він очолював Центр спеціальних операцій СБУ «Альфа»), дійсно, довелось їхати на місце подій і брати участь у реалізації плану по знешкодженню терористів. Але внаслідок повної безпорадності високопосадовців СБУ, хаосу та безладу, що панував серед правнуків Дзержинського, операція із захоплення терористів була повністю провалена, загинув «альфач» з Полтави Геннадій Біліченко, а сам Кузнецов отримав поранення, оскільки єдине, чому він навчився за роки служби в СБУ – це красти бюджетні гроші, привласнювати грошове забезпечення підлеглих та катати тещу на службовому автомобілі.Про те, що насправді коїлось під Слов’янськом 13 квітня 2014 року, Геннадій Кузнецов 31 травня 2014 року розповів слідчому Головного слідчого управління СБУ під протокол. Зрозуміло, що «Собачник» усіляко намагався виставити себе в найкращому світлі, тим не менш, протокол допиту Кузнецова становить видатний історичний інтерес – у цьому документі розповідається про те, як починалась російсько-українська війна на Донеччині. От тільки про участь Віктора Ягуна в першому зіткненні з бандою Гіркіна Кузнецов не згадує, бо на той час Ягун ще не встиг розмістити у «Вікіпедії» брехню про свої бойові заслуги.До уваги читацької громадськості – протокол допиту нинішнього інкасатора «Ощадбанку» Геннадія Кузнецова (на момент допиту – начальника Центру спеціальних операцій СБ України) про те, як він «знешкоджував» Гіркіна.https://volodymyrboyko.wordpress.com/2026/03/23/yak-pochynalas-viyna/

Під рубрикою «Дембельський альбом»У середині липня 2022 року наш взвод перебрався з позиції «Джоні» на нову позицію в лісосмузі, що тягнулась між полями від «Джоні» в бік окупованого Мирного Херсонської області. Новій позиції, яка знаходилась у сірій зоні на відстані 1,3 км від «Джоні», дали назву «Торф-1».На «Джоні», яка постійно обстрілювалась противником з танків і мінометів, залишилась наша база – там були складовані дошки та колоди для бліндажів, зберігались запаси води, бухти колючого дроту та всякий реманент. Туди ж командир взводу Федорович підвозив гарячу їжу в 12-літрових армійських термосах – доки 26 липня 2022 року не потрапив під мінометний обстріл…Нашим завданням було поступово просуватись через сіру зону в бік позицій противника, облаштовуючи вогневі точки вздовж висохлого меліоративного каналу, що тягнувся збоку від лісосмуги. 28 окрема механізована бригада, до якої був приданий наш батальйон, готувалась штурмувати Правдине й Олександрівку, а ми мали підтримувати вогнем штурмовиків і блокувати спроби противника зайти їм у тил. Взвод мав 5 кулеметів 7.62мм ПКМ (один з них був закріплений за мною), кулемет 12.7мм «Утьос», 2 ручних гранатомети РПГ-7В (один – також у мене), кілька одноразових шведських ручних протитанкових гранатометів АТ4 і протитанковий ручний комплекс NLAW. Два кулемети «Максим» залишились на складі – тягати їх по лісосмузі, яка постійно обстрілювалась касетними реактивними снарядами, було, м’яко кажучи, незручно. Меліоративний канал – це була готова траншея завглибшки з людський зріст, у стіні якої ми облаштовували позиції для кулеметників і гранатометників. Там, де в нашу лісосмугу вливалась перпендикулярна лісосмуга, канал перетинала ґрунтова дорога й на перехресті доріг замість траншеї під землею була прокладена залізобетонна труба, яку ми використовували як укриття при обстрілах. А обстрілювали нас дедалі частіше – з мінометів, танків (снарядами з флешетами – шрапнеллю у вигляді стріл), з РСЗВ реактивними снарядами з касетним начинням, навіть два рази прилітав СУ-25, поливаючи нашу позицію вогнем з автоматичної гармати.FPV-дронів на той час ще не було. По кілька разів на день з боку противника прилітали розвідувальні «Мавіки», але листя дерев нас надійно укривало. Більшу небезпеку становили ворожі розвідувально-диверсійні групи. Щоби ворог не підійшов по каналу, там, де закінчувалась позиція «Торф-1», ми накидали колючого дроту. І, зрозуміло, на ніч виставляли вартових, які змінювали один одного кожну годину. Кілька разів, перебуваючи в нічній варті, я бачив у тепловізор людські постаті, що блукали полем на відстані 500-800 м від нас, але відкривати вогонь сенсу не було, тим більше, що зброї з прицілами нічного бачення ми не мали. Невдовзі командир роти повідомив, що 28 омбр пообіцяла прислати до нас на ніч снайпера. Але того снайпера ми так і не дочекались. Фотографій чи відео з тих часів майже не залишилось – було не до того. Окрім фотографій військового майна, пошкодженого під час бойових дій (знімки робились на вимогу штабу батальйону, оскільки за кожним таким фактом проводилось службове розслідування), та залитих дощем позицій, зберіглись лише десяток світлин та кілька відео, що були зняті на прохання вихованців гуртка «Юний десантник». Вони час від часу писали колишньому викладачеві та розпитували про фронт і умови служби. Ось одна з моїх фоток, зроблена на замовлення юних десантників. Фотографував Сергій Нянько, який загинув під Нью-Йорком 6 липня 2024-го разом з Санею Першиним (також з мого взводу) та Ігорем Воронкою – співаком, заслуженим артистом України. Фотографія зроблена 30 липня 2022 року в точці з координатами 46°42'05.2"N 32°09'07.3"E#дембельський_альбом

Під рубрикою «Медіа-повії».За що ми любимо чесних і непідкупних українських журналістів – так це за їхню підприємницьку кмітливість і фінансову винахідливість. Судіть самі: лише 3 лютого 2026 року я в своїй статті «Підстилка Коломойського» розповів, що сайт «Бабель» через підставних осіб належить в’язню народного режиму Коломойському, а вже 26 лютого 2026 року головна редакторка цього попсуй-видання Катерина Коберник (крізь ставлю ініціал її імені, щоби читацька громадськість не сплутала цю «журналістку» з Іванною Коберник) оголосила про «зміну власника», переписавши «Бабель» з однієї підставної особи на іншу.Свого часу К.Коберник так сподобалась Ігорю Валерійовичу, що він відсипав грошей на її персональний бізнес-проєкт: у 2018 році було зареєстровано ТОВ «Бабель» з представниками Коломойського в числі засновників (Олександр Ткаченко – генеральний директор телерадіокомпанії «1+1» та Ярослав Пахольчук – виконавчий директор телерадіокомпанії «1+1»). Директором ТОВ «Бабель» був призначений однокласник Пахольчука Дмитро Новак.Але в серпні 2019 року в К.Коберник вистачило розуму опублікувати своє приватне листування із заступником керівника Офісу президента Кирилом Тимошенком, після чого Тимошенко зажадав від Коломойського прибрати цю ідіотку. Однак Ігор Валерійович виявився справжнім джентльменом. Оскільки він не міг відмовити К.Коберник у грошах «на булавки», то спочатку Ткаченко передав свою частку в ТОВ «Бабель» Пахольчуку, Пахольчук вийшов з числа засновників ТОВки, а його частка була записана на словацьку компанію «АйДжі», власником якої є все той же ж однокласник Пахольчука Дмитро Новак, який раніше працював директором ТОВ «Бабель».Після цього, щоби не привертати уваги до справжнього джерела свого доходу, К.Коберник зареєструвала дві псевдо-громадські організації – ГО «Бабель» і ГО «Бабель медіа фундейшн» – на рахунки яких отримувала гранти від Міжнародного фонду «Відродження», USAID та інших грантодавців, яким К.Коберник розповідала, що вона – «незалежна журналістка» й перебивається з хліба на воду. Але після виходу моєї статті, розуміючи, що тепер розслідування не уникнути, К.Коберник упродовж трьох тижнів знайшла іншого засновника для своєї ТОВки – такого ж фіктивного, як і попередній – якому продала за 1 млн. доларів 75% ТОВ «Бабель» зі статутним капіталом у 200 тис. грн. Лохом, якого К.Каберник розвела на гроші, виявився танцюрист і організатор файєр-шоу Олексій Бабенко, на якого записана компанія з виготовлення дронів «Вирій Індастрі».На танцюриста-ексцентрика Бабенка добрі люди в 2023 році записали фірму, яка є монополістом з виготовлення fpv-дронів на оптоволокні і яка отримує від Міноборони замовлення на мільярди гривень. Зрозуміло, що до виробництва БпЛА цей Бабенко має таке ж відношення, як К.Коберник до журналістики, але реальні власники фірми йому платять солідну зарплатню – бо відбувати покарання будуть не вони, а Бабенко. Зокрема, в один день з купівлею «Бабеля» за 1 млн. доларів, Бабенко ще й придбав PORSCHE MacanАле при цьому К.Коберник забула розповісти танцюристу Бабенку, що ТОВ «Бабель» – це пустишка, а, насправді, гроші К.Коберник прокручує через належні їй ГО «Бабель» і ГО «Бабель медіа фундейшн».Більш того, К.Коберник не попередила Бабенка, що на нього тепер очікують нові неприємності. По-перше, за весь той бруд, який публікує К.Коберник, камені летітимуть вже не в бік Коломойського, а на адресу Бабенка. По-друге, після кожної осоружної публікації К.Коберник у податкову службу направлятимуться запити: як так трапилось, що Бабенко придбав ТОВ «Бабель» за 1 млн. доларів, а в статутних документах записано, що за 150 тис. грн – куди ділась різниця й хто сплатив податки при виконанні угоди купівлі-продажу? А, по-третє, тепер Бабенку доведеться продавати свій PORSCHE Macan і брати на себе утримання К.Коберник. Бо чи навряд хтось з грантодавців дасть бодай цент виданню, власником якого офіційно значиться засновник компанії з доходом у сотні мільйонів доларів на рік. #медіа_повії

7 років тому, 21 березня 2019 року, вибухнув так званий «свинарчукгейт», назву якого волелюбний український народ пам’ятає, але фабулу давно забув. Тож нагадую. У далеких вже 2016-2017 роках директор НАБУ Ситник, його кум Калужинський (на той час – детектив НАБУ, пізніше Калужинський очолив Головний підрозділ детективів НАБУ), детективи Борисенко й Литвиненко через «таємного агента НАБУ» Шевченка допомагали сину першого заступника секретаря РНБОУ Гладковському (він же Свинарчук) розкрадати «Укроборонпром». Бізнес «свинарчуків» полягав у тому, що ці достойні пани продавали «Укроборонпрому» контрабандні деталі до військової техніки через свою фірму «Оптимумспецдеталь». А участь керівництва НАБУ в цьому бізнесі полягала в продажу комерсантам довідок про те, що їхня фірма «Оптимумспецдеталь» не має ознак фіктивності.Начальником відділу НАБУ, де все це коїлось, був Клименко – нинішній керівник САП. А роль «таємного агента НАБУ» Шевченка зводилась до передачі в НАБУ «відкатів» і подарунків, куплених «свинарчуками» – наприклад, телефонів нової моделі. Навіть кавоварка в приймальні Ситника – і та була придбана на гроші, отримані від розкрадання «Укроборонпрому».Головна військова прокуратура, яка затримала комерсантів по іншій справі, виявила в їхніх телефонах листування з детективами НАБУ й у березні 2017 року передала матеріали в НАБУ для притягнення винних до відповідальності. Але ці матеріали нинішній керівник САП Клименко заховав, а точніше – «віддав на зберігання» Калужинському.Оскільки співробітники НАБУ продовжували розкрадати «Укроборонпром», за два роки по тому один з прокурорів Головної військової прокуратури (кажуть, що це був Віталій Опанасенко) звернувся до гласного позаштатного співробітника СБУ Бігуса з проханням оприлюднити інформацію про те, чим займаються «борці з корупцією». Але Бігус безплатно оприлюднювати інформацію про «свинарчуків» відмовився, оскільки раніше був членом Ради громадського контролю при НАБУ і у 2017 році, якраз у розпал розкрадання детективами НАБУ «Укроборонпрому», носив під НАБУ оберемки квітів на знак подяки Ситнику та Калужинському за їхню видатну роль у подоланні корупції. Кажуть, що апетити Бігуса задовольнили Коломойський з Аваковим, після чого країна узнала про те, чим, насправді, займаються детективи НАБУ, а Бігус зароблені в такий спосіб гроші вклав у облігації внутрішньої державної позики.Негайно після виходу фільму Бігуса, в якому були оприлюднені матеріали Головної військової прокуратури, тодішній керівник САП Холодницький зареєстрував кримінальне провадження №42019000000000512 від 05.03.2019 за фактом участі співробітників НАБУ в розкраданні «Укроборонпрому», яке направив для досудового розслідування в ДБР. У цьому провадженні заступник генпрокурора встиг повідомити про підозру детективу НАБУ Завгородньому, а слідчі ДБР підготували проекти підозр керівнику Головного підрозділу НАБУ Калужинському та детективу Литвиненку. Але тут, як на гріх, трапилась інавгурація Зеленського, який вирішив залучити до управління державою «соросят» і призначив генпрокурором активіста «Центру протидії корупції» Рябошапку.У жовтні 2019 року професійний «громадський активіст» Рябошапка своєю постановою скасував підозру детективу Завгородньому й попередив ДБР, що він не допустить компрометації пана Ситника, який досі вважається символом української чесності та непідкупності. Після цього 512-те провадження в ДБР повісили на цвяшок у туалеті.До речі, у жовтні 2024 року «таємний агент НАБУ» Шевченко був оголошений «викривачем корупції» та отримав з державного бюджету 600 тисяч доларів – про це друзі цього Шевченка, Шабунін і Ніколов, навіть зняли відосик, прославляючи пособника «свинарчуків», який був головною дійовою особою в розкраданні коштів «Укроборонпрому».На фото – кадри з фільму Бігуса про «свинарчуків»: Діма, про якого «таємний агент НАБУ» Шевченко пише «свинарчукам» – це детектив Дмитро Іванович Литвиненко (нині – прокурор САП). До речі, від «свинарчуків» Дімі достався лише Айпад, бо Айфони розійшлись по начальству.

У мистецтві сцяти в очі немає рівних правнукам Дзержинського. Кажуть, у Національній академій СБУ є навіть спецкурс, де курсантів вчать брехати, не червоніючи, говорити на чорне «біле» і навпаки. Переконатись у цьому нескладно – достатньо почитати, що колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун розповідає чесним і непідкупним журналістам про колишнього начальника Антитерористичного центру при СБУ генерал-майора Геннадія Кузнецова, затриманого 5 березня 2026 року на території Угорщини разом із інкасаторами «Ощадбанку». Власне, питання навіть не в тому, з якою метою й куди ці інкасатори під орудою Кузнецова возили готівку та золоті злитки на загальну суму в 100 млн. євро, а в тому, як Кузнецов, який у 2011 році був засуджений за скоєння службового злочину, взагалі міг потрапити на роботу в «Ощадбанк» після звільнення з СБУ в 2023 році.Більш того: Кузнецова два рази виганяли з СБУ за вчинення корупційних правопорушень, а в лютому 2019 року за результатами двох службових перевірок Кузнецову була винесена сувора догана з попередженням про неповну службову відповідність за розкрадання бюджетних коштів, використання службового автомобіля для поїздок на відпочинок за кордон і «ліві заробітки» у вигляді охорони концертів Вакарчука з отриманням грошей «у конверті».Втім, про службові перевірки Ягун зараз воліє не згадувати, а що стосується вироку Печерського районного суду Києва від 24.02.2011 в справі №1-173/11, то Віктор Миколайович, позичивши в Сірка очі, розповідає, що це, мовляв, злочинний режим Януковича в такий спосіб переслідував чесного офіцера.Вирок можна прочитати ось за цим покликанням:https://reyestr.court.gov.ua/Review/14046925 А якщо хто сумнівається в тому, що підсудним був саме Кузнецов – публікую фотокопію вироку. Злочинний режим Януковича переслідував Кузнецова за те, що (цитую вирок):«18.12.2008 року між СБУ в особі начальника Штабу - заступника керівника антитерористичного центру при СБУ командира військової частини Е6100 у військовому званні «полковник» Кузнецовим Г.І. та переможцем тендеру -ТОВ «Версія-Сістемс» в особі генерального директора Агрби Р.С. укладено договір №137/72 та специфікацію до нього, згідно яких підприємство зобовязувалось реалізувати СБУ фототехніку, зокрема, фотокамери «Кенон» за ціною 9401,4 грн. з ПДВ за одиницю, на загальну суму 244 436,4 грн., а СБУ оплатити таку суму…В результаті допущених полковником Кузнецовим Г.І. порушень в службовій діяльності військовою частиною Е6100 ТОВ«Версія-Сістемс» було безпідставно здійснені надлишкові виплати за неналежний товар оплачено поставлені 26 фотокамер «Кенон» із обєктивом 18-55 мм. та карткою пам яті по завищеній ціні 9401,4 грн. за одиницю, на загальну суму 244 436,4 грн., що спричинило збитки в сумі 136068,4 грн., що більше ніж у 500 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що потягло тяжкі наслідки».При цьому, жертва злочинного режиму «вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи відповідно до пред’явленого обвинувачення», а також повернув до бюджету вкрадені гроші.Частина 2 статті 425 КК України, за якою судили Кузнецова, і на той час, і зараз передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Але злочинний режим так переслідував нинішнього співробітника «Ощадбанку», що суд залишив Кузнецова на волі, ухваливши «призначити йому на підставі положень ст.69 КПК України інший вид покарання, ніж передбачений санкцією статті, у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн».Тому чекаємо, що під час наступного сеансу уринотерапії Ягун розповість, як засудженому Кузнецову вдалось у 2014 році поновитись на службі в СБУ, як у 2019 році Кузнецову вдалось відкараскатись за вчинення корупційних злочинів лише «неповною службовою відповідністю» і хто його прилаштував на роботу в «Ощадбанк» після звільнення з СБУ.

Фейсбук-майор Касьянов опублікував свої пропозиції щодо реформування ТЦК. Допис починається словами: «Їздив на кілька днів до Києва, на допит у ДБР, помітив, що на вулицях стало значно більше патрулів ТЦК...». Сподіваюсь, скоро Касьянову не доведеться їздити на допити. Натомість слідчий ДБР сам приїжджатиме до нього – у Лук’янівському СІЗО для цього є спеціальні кімнати.Втім, люди брешуть, що зараз Касьянов різко порозумнішав і, начебто,пообіцяв новому керівництву ГУР ділитись своїми доходами (тільки за перші два квартали 2025 року родина Касьянових отримала з бюджету 70,5 млн. грн) в сподіванні, що ГУРівці допоможуть йому уникнути кримінальної відповідальності.Нагадую, що на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів» розміщено оповідання про те, як фейсбук-майор разом з чадами й домочадцями розкрадав кошти державного бюджету під виглядом виробництва дронів, які на підприємстві, де директором дружина Касьянова, з гівна та палок ліпили мобілізовані солдати, яких приганяв син Касьянова.https://volodymyrboyko.wordpress.com/2025/11/19/kasianov/

Призначення ухилянта від мобілізації Стерненка радником міністра оборони – це не просто плювок в обличчя всім військовим. Це – наочний доказ того, що за чотири роки повномасштабної війни в Україні виник новий клас – клас мілітарних паразитів.Фронт розвалений, станом на 1 січня 2026 року кількість дезертирів перевищила 300 тисяч і кожні півтори хвилини до цієї кількості додається ще один СЗЧшник. Щодня противник захоплює нові й нові території, Запоріжжя перетворюється на прифронтове місто, позиції ЗСУ геть порожні, бо нема кому заступати на бойове чергування. А в цей час десятки тисяч військовослужбовців і сотні тисяч військовозобов’язаних щиро вболівають за Україну в ресторанах Києва та на гірськолижних курортах Карпат.Мілітарні паразити прилаштувались не тільки в тилу, як той же ж Стерненко, але і у війську. Старший сержант Шабунін, фейсбук-майор Касьянов, молодший лейтенант Кіпіані, капітан Вакарчук, народний експерт з усіх питань Бутусов, молодший лейтенант Жадан, лейтенант Лємєнов, сержант Казарін – це лише верхівка айсберга, якому волелюбний український народ дав назву «шабунінг» за прізвищем найвідомішого військовослужбовця, що понад чотири роки ухиляється від виконання обов’язків служби. У кожній бригаді, кожному батальйоні є свої шабуніни, які рахуються на фронті, але, насправді, живуть у своє задоволення звичним життям, займаються бізнесом, отримують грошове забезпечення та додаткову винагороду за виконання бойових завдань і навіть мають статус учасника бойових дій.Переважна більшість шабулянтів ніде не «відсвічують» і, подібно до гласного позаштатного співробітника СБУ Бігуса, чекають, коли закінчиться війна, щоби неквапно пройтись по Хрещатику у військовій формі. Але є й такі, що беруть приклад з Бутусова та Кіпіані. Наприклад – актор Київського національного академічного молодого театру Олексій Тритенко, який любить розповідати, що він добровольцем пішов на фронт у перший день повномасштабного вторгнення.До уваги читацької громадськості – історія про те, як Тритенко шахрайським шляхом став «учасником бойових дій» і навіть отримав «бойові» в розмірі 133 тисячі грн за, начебто, участь у звільненні від окупантів Миколаївської та Херсонської областей в той час, коли він, насправді, грав на сцені в Києві.https://naspravdi.today/2026/03/09/trytenko/

У черговому пасквілі, що побачив світ на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів», я розповідаю про кандидата в члени (чи то – членкині) Ради суддів України Катерину Застрожнікову та її чоловіка, активіста псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Віктора Фоміна:https://volodymyrboyko.wordpress.com/2026/03/12/fomin/ «Суддя Застрожнікова широко знана у вузьких колах не стільки своєю правосвідомістю, скільки своїм чоловіком – колишнім головою Мелітопольського міськрайонного суду Віктором Фоміним, який був відряджений до Солом’янського районного суду Києва і уславився тим, що допомагав детективам НАБУ встановлювати апаратуру для негласного зняття інформації в приміщеннях «Соломи». Що прикметно: завербований був Фомін саме через статевий зв’язок з адвокатом Застрожніковою ще до того, як Катерина Сергіївна вдягнула суддівську мантію – тривалий час і Віктор Анатолійович, і Катерина Сергіївна проживали в цивільному шлюбі, не реєструючи своїх відносин, при цьому Застрожнікова працювала адвокатом, а її співмешканець Фомін розглядав справи за участю адвоката Застрожнікової та виносив рішення на користь її клієнтів».До речі, після початку широкомасштабного вторгнення Фомін фіктивно рахувався на службі в 207 окремому батальйоні ТрО і саме він був безпосереднім командиром ухилянта Шабуніна

Нагадую, що досі на волі перебуває найсмердючіша істота з оточення Пашинського – такий собі Дзиндзя, який уславився ще в 2014 році крадіжкою грошей на Майдані. Про моральний облік і Пашинського, і Дзиндзі свідчить та обставина, що в 2014 році за допомогою тодішнього міністра внутрішніх справ Авакова Пашинський на три місяці фіктивно влаштував Дзиндзю в батальйон «Азов», де придбав для Дзиндзі липове посвідчення учасника бойових дій. Щоби Дзиндзя в 2022 році не потрапив на фронт, 25 лютого 2022 року Пашинський фіктивно влаштував його водієм третього мінометного взводу мінометної батареї 206 окремого батальйону ТрО (військова частина А7375). Але це не врятувало лакузу Пашинського – попри сподівання Порошенка та Пашинського, батальйон не залишився в Києві, а вже в квітні 2022 року попрямував під Миколаїв, у грудні 2022 року потрапив у Вовчанськ, а наприкінці січня 2023 року зайняв позиції під Бахмутом. На той час у батальйоні давно помінявся командир і на крики солдата Дзиндзі, що він разом з Пашинським тут усім зробить «козячу морду», вже ніхто не звертав уваги. Тому коли Дзиндзя після передислокації під Бахмут вчергове заявив, що він відмовляється виходити на позиції, командир батальйону наказав провести службове розслідування та направити в ДБР матеріали для притягнення солдата Дзиндзі до кримінальної відповідальності. Хочу підкреслити: у батальйоні, який за три з половиною роки свого існування побував у найгарячіших точках, всяке бувало – траплялось і випадки порушення дисципліни, і випадки відмови від виконання наказу. Але кожного разу командири підрозділів і командир батальйону намагались розібратись у ситуації та не карати бійця, натомість допомогти людині заспокоїтись і зробити правильні висновки. Але у випадку з Дзиндзею, який кричав, що він не є «гарматним м’ясом» і що воювати має тільки бидло, мінометна батарея заявила, що не потерпить у своїх лавах цього покидька. Як тільки Дзиндзя узнав, що командир батальйону направив у ДБР матеріали для реєстрації кримінального провадження, він миттєво роздобув висновок ВЛК про непридатність до військової служби і навесні 2023-го покинув 206 окремий батальйон ТрО. Здається, це був останній мерзотник, прилаштований у батальйон штабом партії «Європейська Солідарність».Нескладно здогадатись, що кримінальне провадження, зареєстроване за заявою командира батальйону за фактом відмови солдата Дзиндзі захищати Батьківщину, досі вкривається пилом у ТУ ДБР у м.Краматорську. На фото: витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні за фактом відмови солдата Дзиндзі захищати Батьківщину, наказ командира військової частини за результатом службового розслідуванні щодо солдата Дзиндзі, а також ( для гурманів) пояснення солдата Дзиндзі.

П’ять років тому російські ЗМІ повідомили, що в Генеральному штабі Збройних Сил України вирішили сформувати ЛГБТ-батальйон для участі в бойових діях на Сході України. Мовляв, представники гей-спільноти воюватимуть з російськими найманцями, як 300 спартанців. Треба сказати, що ця ідея не нова й перший такий батальйон був сформований ще у вересні 2014 року. Щоправда, не з активістів ЛГБТ-руху, а з податкових міліціонерів. Ось що я писав з цього приводу 27 серпня 2014 року:«Головний податківець України Ігор Білоус повідомив у твітері: «Отримали доручення створити батальйон на базі ДФС. В більшій мірі буде складатись з податкових міліціонерів. Думаю, буде в межах 100 осіб».Взагалі-то «батальйон» у кількості 100 осіб називається ротою. Але, як відомо, один податківець страшніший за 5-х солдатів. Тож я підозрюю, що бійцям фіскального фронту навіть зброю не будуть видавати – вони задовбуватимуть ворога до смерті приписами, повідомленнями-рішеннями та вимаганням хабарів.З такої нагоди пригадався радянський анекдот, як президент США Р.Рейган вихвалявся перед президентом СРСР М.Горбачовим останньою розробкою своїх ядерників – нейтронною бомбою. Мовляв, кидаєш таку бомбу – і гаплик. Люди зникають, а матеріальні цінності залишаються. Горбачов почухав потилицю та й каже: «А в нас є ще страшніша зброя – взвод прапорщиків. Люди залишаються, матеріальні цінності зникають». Це – якраз про Білоуса та його податкове воїнство».Підписатися на «Записки пасквілянта»