Estadísticas de telegram channel - @volodymyrboyko

Після важких і кровопролитних боїв між НАБУ й Офісом Президента, директор НАБУ Кривонос та його помічник по зв’язках з громадськістю (за сумісництвом – керівник САП) Олександр Клименко, нарешті, вибороли собі місце під сонцем та право доїти волелюбний український народ. Власне, епічна битва влітку 2025 року між Кривоносом і Клименком з одного боку та Єрмаком – з іншого, арешт старшого детектива Магамедрасулова, «картонні мітинги», «справа Міндіча» та звільнення Єрмака з посади регента при неосудному монарху – це була, з одного боку, наївна спроба Офісу Президента дати Кривоносу та Клименку по руках, щоби вони не намагались наживатись на корупційних схемах, які традиційно приносять дохід іншим «правоохоронцям», а з другого – прагнення директора НАБУ та керівника САП забезпечити собі можливість заробляти на тих же ж правах, що й їхні колеги з СБУ, поліції та прокуратури.Нині пристрасті вщухли, а корупційна структура України, нарешті, набула доконаного вигляду. Якщо попередній директор НАБУ Ситник продавав справи епізодично й озираючись по сторонах (втім, як стверджують колишні детективи НАБУ, це принесло Артему Сергійович не менше 50 млн. доларів доходу), то Кривонос і Клименко поставили продаж справ на конвеєр. При цьому зробили вони це, творчо розвинувши найкращі практики Артема Сергійовича.У 2008 році генпрокурору Олександрові Медведьку знадобилась довірена особа в кріслі прокурора Київської області, щоби взяти під контроль колосальні грошові потоки та нелегальний ринок землі в столичному регіоні. Цією довіреною особою й став Олександр Степанович Гардецький – давній друг і однокурсник Медведька. Після призначення на посаду прокурора Київської області Гардецький у березні 2008 року підтягнув з Кіровограда свою досвідчену й перевірену команду, зокрема Артема Ситника, який вже в серпні 2008-го став на чолі слідчого відділу обласної прокуратури.Про те, що команда Гардецького коїла з 2008 по 2010 рік можна зняти фільм жахів – такого розгулу хабарництва, такого розкрадання земельних ресурсів Київщина не знала ані до того, ані після. Зрозуміло, що начальник слідчого відділу прокуратури області Артем Ситник не пас задніх і став активним учасником афери, яку влаштував разом з Гардецьким – для збору грошей з учасників кримінальних проваджень, які розслідував Ситник, був використаний благодійний фонд під пишномовною назвою «Правозахисна фундація «Вільна громада», куди фігуранти мали переказувати гроші за здобуття прихильності прокурорського начальства. Ось з коштів, акумульованих на рахунку цього фонду, і купляли собі квартири такі, як Ситник. Про це стало відомо ще в листопаді 2009 року, коли в пресу потрапив лист заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимира Стретовича на ім’я президента Ющенка та голови СБУ Наливайченка. У цьому листі розповідалось про побори, влаштовані Гардецьким і Ситником, про земельний дерибан на Київщині, про квартиру Ситника, придбану на гроші благодійного фонду, куди, за словами Стретовича, «переказуються кошти за звільнення затриманих і арештованих з-під варти, а також за закриття кримінальних справ».Після перемоги над Єрмаком Кривонос і Клименко взяли на озброєння геніальну ідею Ситника з кишеньковим благодійним фондом. Тепер по всіх кримінальних провадженнях, які розслідує НАБУ, фігурантам пропонується переказати певну суму на один з двох благодійних фондів, що обслуговують директора НАБУ та керівника САП – або у фонд Стерненка, або у фонд Чмута. У разі згоди підозрюваного, прокурор укладає з ним угоду про звільнення від покарання за вчинення злочину, а сума, сплачена за фактичне закриття справи, іменується як «добровільна пожертва на Збройні Сили України». Бо писати, що ці гроші потім виводяться на криптогаманці керівництва НАБУ та САП, ясна річ, ніхто не стане. А якщо підозрюваний відмовляється переказувати гроші Стерненку, то його відправляють за ґрати.І хто тепер посміє сказати, що в Україні немає кмітливих і винахідливих людей?

З нагоди запровадження персональних санкцій відносно Андрія Богдана хочу нагадати, що саме заради Андрія Йосиповича Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) указом від 20 червня 2019 року №417/2019 перейменував Адміністрацію Президента України на Офіс Президента України.За часи злочинного режиму Януковича Богдан деякий час обіймав посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. І коли переміг народний режим Порошенка та почались торги навколо майбутнього Закону «Про очищення влади», Петро Олексійович, щоби насолити адвокату Коломойського, вніс посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики в «люстраційний перелік». Відтак, Богдану упродовж 10 років заборонялось обіймати цілу низку посад державної служби, включно з посадою глави Адміністрації Президента України.Після інавгурації Найвеличнішого (с) Богдан був миттєво призначений главою Адміністрації Президента України. А щоби не вислуховувати з цього приводу гнівні філіппіки від прихильників Сивочолого Гетьмана, замість того, щоби скасувати неконституційний «люстраційний» закон, ця посада була просто перейменована на «керівник Офісу Президента України». Мовляв, про Офіс Президента в Законі України «Про очищення влади» нічого не сказано.Ось я й думаю: може тепер, щоби остаточно допекти Богдана, Найвеличнішому (с) варто повернути стару назву своєї канцелярії? А заодно – перейменувати Офіс Генерального прокурора на Генеральну прокуратуру. Бо не тільки Богдана, але й Рябошапки, який вигадав ОГП, в Україні давно немає. Нагадую, що випускник міжнародного Соломонового університету запропонував у 2019 році перейменувати Генпрокуратуру на Офіс Генпрокурора для того, щоби незаконно звільнені прокурори не могли повернутись на роботу за рішеннями судів – мовляв, суд ухвалює поновити прокурора на роботі в Генеральній прокуратурі, а такої установи вже немає. Але оскільки зміна назви установи, на превеликий подив Рябошапки, не вплинула на обов’язковість виконання судових рішень, сенсу міняти вивіску на будинку Генеральної прокуратури не було ніякого.

Злочинний режим переслідує борців з корупцією!6 листопада 2025 року на території Рівненської області був затриманий начальник слідчого відділу Дарницького райуправління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві Юрій Рибянський. Затримали цього представника реформованої поліції практично ні за що: Юрій Сергійович прихопив з сейфу на роботі 400 тисяч доларів США, які були вилучені в нелегальному ігровому салоні і долучені до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ. Рибянський планував покинути з цією, взагалі-то невеликою, сумою Неньку й розпочати нове життя за кордоном. Будь-якій неупередженій людині зрозуміло, що крадіжка 400 тисяч доларів – це лише привід для розправи з Юрієм Рибянським. Насправді «справа Рибянського» – це черговий удар злочинного режиму по антикорупційних активістах, незалежності НАБУ та САП і помста Юрію Сергійовичу за те, що він наприкінці жовтня 2025 року врятував від мобілізації зірку вітчизняної антикорупційної журналістики Юрія Ніколова.Було так. Юрій Ніколов, відомий тим, що на власні очі бачив, як Шабунін воював під Бахмутом, за два тижні до втечі Рибянського був затриманий спільним нарядом поліції й ТЦК під час перевірки військово-облікових документів. Як виявилось, цей символ непідкупної української журналістики з травня 2025 року переховувався від мобілізації і з липня 2025 року перебувавав у розшуку, через що Ніколов був доставлений поліцією в ТЦК та направлений для проходження військово-лікарської комісії. Але з приміщення ТЦК Ніколов встиг зателефонувати своєму другу й соратнику по антикорупційній боротьбі Рибянському, який негайно викликав поліцейських, що затримували ухилянта Ніколова, влаштував їм істерику та, погрожуючи кримінальною відповідальністю, став примушувати їх писати рапорти на звільнення через те, що вони посміли перевірити документи в борця з корупцією. Втім, ніхто рапорти писати не став, а за два тижні по тому начальник слідчого відділу Рибянський, переконавшись, наскільки важко в Україні жити борцям з корупцією, «став на лижі», прихопивши з сейфу 400 тисяч доларів. Чи попрощався Рибянський з Ніколовим перед спробою втекти за кордон – не відомо. Але відомо, що під час проходження ВЛК ухилянт Ніколов, широко знаний своєю тверезою поведінкою, скаржився на гіпертонію й замість того, щоби поїхати на полігон для проходження базової військової підготовки, поїхав «на дообстеження». Свободу Юрію Рибянському та Юрію Ніколову!На фотографіях, зроблених у «бусику» ТЦК: ухилянт Ніколов та його військово-облікові документи.

Політично стурбована громадськість на всі заставки обговорює чергову порцію розмов між президентським «гаманцем» Тімуром Міндічем і колишнім міністром оборони Рустемом Умєровим, які були записані Оперативно-технічним управління НАБУ в ході негласних слідчих (розшукових) дій і «злиті» директором НАБУ Кривоносом своєму довіреному «журналісту» Михайлу Ткачу. Зокрема в ході розмови Міндіч інформує Умєрова про ймовірний продаж третини компанії Fire Point (це становить 600 мільйонів невідомо в якій валюті) іноземним інвесторам, при цьому 300 мільйонів інвестор готовий вкласти в розвиток компанії, а решту сплатити безпосередньо акціонерам. Окрім того, Міндіч дає вказівку Умєрову прийняти партію бронежилетів – очевидно, від компанії, пов’язаної з Міндічем – які Міноборони не хоче закупляти (напевно, через їхню низьку якість). Завдяки цим записам широкі народні верстви остаточно переконались, що Умєров – це доконаний корупціонер. Але хто ж просунув його на посаду міністра оборони? Завдяки кому Рустем Енверович долучився до колосальних грошових потоків?Колишній народний депутат від партії «Голос» Рустем Умєров 6 вересня 2023 року був призначений міністром оборони України завдяки зусиллям члена правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції», народної депутатки з фракції «Голос» Олександри Устінової та за піар-підтримки професійних «громадських активістів» Віталія Шабуніна й Дар’ї Каленюк. На подяку за це Умєров пообіцяв внести подання про призначення заступниками міністра оборони мадам Каленюк та її найближчої подруги мадемуазель Берлінської. Інтерес професійних «громадських активістів» мати на посаді міністра оборони свого соратника був спричинений тим, що з 25 лютого 2022 року солдат Шабунін фіктивно рахувався на військовій службі в 207 окремому батальйоні ТрО (військова частина А7376) на посадах (тільки не смійтесь) водія-електрика радіостанції, електрика відділення, стрільця 5 стрілецької роти, розвідника-номера обслуги розвідувального взводу. Разом з Шабуніним у цьому ж батальйоні фіктивно «служив» солдат Шерембей.Зрозуміло, що в своїх підрозділах Шабунін не з’являвся, натомість проживав вдома й займався підприємницькою діяльністю, сумлінно декларуючи до 200 тис. грн доходу на місяць. А на випадок, якщо в батальйон приїде якась комісія й почне рахувати особовий склад по головах, командир військової частини підполковник Віктор Юшко щомісяця видавав накази про відрядження солдата Шабуніна до найрізноманітніших установ, зокрема до Центру інновацій і розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України.Одного разу, влітку 2022 року, коли Шабунін з’явився в Міноборони «проштампувати» посвідку про відрядження, його там побачив тодішній міністр оборони Олексій Рєзніков, обурився й наказав негайно відправити солдата Шабуніна до його військової частини.Шабунін, переляканий перспективою потрапити на фронт, домовився з Умєровим, що «Центр протидії корупції» буде усіляко лобіювати його кандидатуру на посаду міністра оборони, а в нагороду за це Умєров забере Шабуніна з ТрО і прилаштує на фіктивну службу в Центр інновацій та розвитку оборонних технологій.Після призначення міністром оборони Умєров перевів Шабуніна разом з Шерембеєм на фіктивну службу в Центр інновацій і розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України та присвоїв звання «сержант». При цьому Шабунін і Шерембей на службі не з’являлися, натомість на всіх нарадах, де дерибанились гроші, у кабінеті Умєрова були присутні Шабунін і Каленюк: Каленюк там була присутня на правах майже заступника міністра, а Шабунін – як радник Умєрова.Так було, доки Шабунін і Умєров не полаялись через 23 млрд. грн, які Умєров направив для закупівлі мінометних мін не на рахунки Пашинського, як хотіли директор Агентства оборонних закупівель Безрукова, її заступник Ситник та їхній трубадур Шабунін, а на рахунки своїх довірених осіб. На фото – один з численних дописів з фейсбук-сторінки ЦПК, де розповідається про неймовірні чесноти міністра оборони Рустема Умєрова.

Професійні «громадські активісти» витрачають кошти, вкрадені в американських і європейських платників податків, не тільки на придбання хатинок на території США. Щойно 29 квітня 2026 року Громадська ініціатива Grant Watch Ukraine («Стоп-паразит») опублікувала свій запит в Посольство Нідерландів в Україні з проханням пояснити, як були використані гроші, отримані в 2013-2014 роках Шабуніним разом зі спільниками, почалась атака ботів на сторінки Громадської ініціативи у Фейсбуці та Інстаграмі. Упродовж години на цих сторінках з’явились нові 2,5 тисяч підписників-ботів, після чого в адміністрацію соцмереж полетіли анонімні скарги, що, мовляв, ця фейсбук-сторінка проявляє підозрілу активність і її треба заблокувати.Зрозуміло, що подібні методи боротьби з опонентами є не безплатними й професійним «громадським активістам» довелось звернутись із замовленням у якийсь шахрайський кол-центр. Також зрозуміло, що оплачуються такі атаки з тих самих грошей, які Шабунін і Ко отримують, начебто, на боротьбу з корупцією. Але що цікаво: коли Громадська ініціатива Grant Watch Ukraine («Стоп-паразит») опублікували аналогічний запит у посольство США, реакції не було, оскільки зараз Сполучені Штати українських «активістів» не фінансують. Інша річ, коли ми звернулись в посольство європейської держави – тут вже професійні «громадські активісти» перелякались не на жарт. Бо зараз вони доять саме європейських платників податків.

Після важких і кровопролитних боїв між НАБУ й Офісом Президента, директор НАБУ Кривонос та його помічник по зв’язках з громадськістю (за сумісництвом – керівник САП) Олександр Клименко, нарешті, вибороли собі місце під сонцем та право доїти волелюбний український народ. Тепер по всіх кримінальних провадженнях, які розслідує НАБУ, фігурантам пропонується переказати певну суму на якийсь з двох благодійних фондів, які обслуговують Кривоноса та Клименка – фонд Стерненка та фонд Чмута. У разі згоди підозрюваного, прокурор укладає з ним угоду про звільнення від покарання за вчинення злочину, а сума, сплачена за фактичне закриття справи, іменується як «добровільна пожертва на Збройні Сили України». Бо писати, що ці гроші потім виводяться на криптогаманці керівництва НАБУ та САП, ясна річ, ніхто не стане. Таким чином покарання уникнули Злочевський, Грановський (народний депутат 8 скликання), Головін (начальник поліції Одеської області), легендарний Каськів, Кайфман і Борухович, які вкрали в Одеси аеропорт.При цьому Кривоноса та Клименка не цікавить, чи винувата людина в інкримінованих їй злочинах – якщо клієнт, якого вирішили обібрати, відмовляється платити Стерненку, то одного цього достатньо, щоби відправити строптивця на кілька років у виправну колонію.Про те, як НАБУїни вимагають гроші у невинуватої людини, я довідався, ще перебуваючи на фронті, коли з Києва дійшла звістка, що НАБУ розслідує кримінальне провадження №52024000000000413 від 07.08.2024 стосовно народного депутата 8 скликання Аркадія Корнацького, який, начебто, маючи велику квартиру в Києві, проживав у готелі «Київ» Державного управління справами, а Верховна Рада оплачувала оренду номера. У цьому НАБУ побачило зловживання владою з боку екс-народного депутата.Я зараз не буду обговорювати те, що ніколи ніяких «квартирних» грошей Корнацький особисто не отримував і тому зловживання з його боку не може бути за визначенням. Я не буду обговорювати навіть ту обставину, що відомості за фактом вчинення народним депутатом кримінального правопорушення може внести в ЄРДР тільки генеральний прокурор, а справу щодо Корнацького зареєстрував детектив НАБУ. Річ у тім, що «квартира» в Києві, у якій, за версію НАБУ, начебто проживав Корнацький – це офіс фірми, де я директором з 2013 року, де знаходиться мій кабінет, куди в 2014-2019 роках десятки разів приїздили знімальні групи телеканалів, щоби записати інтерв’ю зі мною, де під час подій на Майдані в 2013-2014 роках на підлозі в кабінетах спали учасники акцій протесту – і я, і Ігор Луценко, і ще безліч людей. І де, врешті-решт, за часи Януковича проводились обшуки саме як в офісі підприємства, що зафіксовано в численних процесуальних документах. Цю «квартиру» Аркадій Корнацький придбав за часи президенства Ющенка саме як офісне приміщення, у якому ще попереднім власником було проведено відповідне перепланування – задля розміщення офісів аграрного підприємства та юридичної фірми. Проживати там неможливо.Зрозуміло, що я зразу ж попрохав допитати мене як свідка в цьому кримінальному провадженні, але в НАБУ це робити відмовились, натомість Корнацькому була висунута умова – або він переказує Стерненку 4 млн. грн під машкарою «допомоги ЗСУ», і тоді справа завершиться символічним штрафом, або він сяде на кілька років – це забезпечать судді ВАКС, які обслуговують корупційні схеми Кривоноса.Власне, так і трапилось: вироком ВАКС від 28.11.2025 у справі №991/11905/24 72-річний Аркадій Корнацький був засуджений до 3,5 років позбавлення волі за злочин, якого він не вчиняв. При цьому один з суддів «трійки», яка слухала справу, написав окрему думку, вважаючи, що справа порушена незаконно й вирок може бути тільки виправдувальним. Вирок ще не набрав законної сили, зараз розглядається апеляційна скарга. Але ані ВАКС, ані Апеляційна палата ВАКС не хочуть викликати й допитувати свідків захисту. Та й про який захист може йти мова, якщо обвинувачений відмовився позолотити ручку Кривоносу та Клименку?На фото, зробленому в 2016 році: я в офісі фірми, який НАБУ згодом оголосила «квартирою Аркадія Корнацького».

Завдяки фінансовій підтримці читацької громадськості виготовлена партія настінних календарів на військово-патріотичну тематику формату А3.Окрасою календарів є фотографія найвідомішого військовослужбовця 43 окремої механізованої бригади старшого сержанта Шабуніна, який віддає борг Батьківщині на посаді калометника.У 2025 році військовослужбовець, призваний за мобілізацією, Шабунін був притягнутий до кримінальної відповідальності за шахрайство та ухилення від військової служби, оскільки не з’являвся в своїх підрозділах і навіть первинне військове звання сержантського складу отримав по підроблених документах – як, начебто, учасник бойових дій. Натомість Шабунін проводив час у київських закладах громадського харчування та займався тим, що фотографував себе на унітазі й ці фотографії розсилав знайомим на доказ того, який він крутий воїн.QR-код на календарі веде на оригінальну фотографію нашого сонечка, розміщену в Телеграм-каналі «Записки пасквілянта». Якщо хто хоче мати такі календарі – пишіть через Телеграм/WhatsApp/Signal, тел. +380 50 327 1802.Календарі віддруковані коштом читачів Телеграм-каналу «Записки пасквілянта» й, відтак, безкоштовні – одержувач оплачує тільки доставку «Новою Поштою».Для співробітників Офісу Генерального прокурора, Територіального управління ДБР у місті Києві та псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» доставка безплатна.Служити будуть усі! Разом до перемоги!

Під рубрикою «Контрольний постріл».У продовження попередньої розповіді про те, як перший заступник генерального прокурора Марія Вдовиченко та голова Національної поліції України Іван Виговський намагаються зайнятись сільським господарством у Первомайському районі Миколаївської області, хочу внести ясність на предмет розумових здібностей Марії Сергіївни.Але спочатку нагадаю сюжет:У 2012 році рейдери – начальник відділу прокуратури Миколаївської області Юрій Марченко, його батько, генерал-майор міліції у відставці Микола Марченко та адвокатеса Оксана Валешинська – виготовили державні акти на 1500 га землі на території Первомайського району Миколаївської області, яка раніше належала колгоспу «Шлях Леніна», була в 1996 році розпайована, передана у власність колишнім колгоспникам і оброблялась Приватним підприємством «Перемога Народу». Для виготовлення державних актів на цю землю рейдери скористались особистими даними працівників бюджетної сфери Первомайського району, окрім того, частина заяв була виготовлена від імені неіснуючих людей. У 2013 році рейдери привезли озброєну банду, спробували були захопити землю та зібрати врожай ячменю, але отримали від селян відсіч і, урешті-решт, опинились на лаві підсудних. Справа по обвинуваченню Марченків зараз розглядається Заводським районним судом Миколаєва, справа по обвинуваченню їхньої спільниці Валешинської – Корабельним судом Миколаєва.У 2025 році обвинувачений Микола Марченко зміг переконати голову Національної поліції України Івана Виговського в перевагах колективного сільського господарства перед приватним. Іншими словами – запропонував йому взяти участь у повторному рейдерському захопленні цієї ж землі. Ідея Виговському сподобалась, він заручився підтримкою Вдовиченко і за заявою обвинувачених Марченків у слідчому управлінні ГУ НП в Миколаївській області в 2025 році було зареєстровано кримінальне провадження №12025150000000903 за ч. 3 ст. 197-1 КК України (самовільне заняття земельної ділянки). Згідно з фабулою справи, ПП «Перемога Народу» не віддає батькові та сину Марченкам землю, яку їм, начебто, передали місцеві мешканці на підставі отих самих актів на землю, за підробку яких рейдерів зараз судять.Але влаштовувати повторну спробу захоплення землі восени чи взимку сенсу немає – це завжди робиться, коли дозріє врожай, щоби рейдери могли зразу ж окупити свої видатки на оплату роботи поліції та прокуратури. Тож Виговський з Вдовиченко дочекалась весняних польових робіт і стали готуватись до жнив.Тепер щодня проводяться слідчі дії в інтересах обвинувачених Марченків, судді штампують ухвали про огляд земельних ділянок, які ПП «Перемога Народу» не віддає рейдерам, а заступник начальника відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області старший лейтенант поліції Олександр Іванов в рамках кримінального провадження №12025150000000903 розсилає в усі мислимі інстанції листи з вимогою перевірити діяльність ПП «Перемога народу».Ось яку інформацію вимагає надати пан старший лейтенант поліції:- Види та кількість поголів’я великої рогатої худоби у ПП «Перемога народу»;- Ідентифікація тварин (бірки, паспорти ВРХ);- Рух тварин;- Супровідні документи на переміщення тварин;- Проведені профілактичні щеплення;- Акти планових/позапланових перевірок;- Облік застосування антибіотиків;- Результати передзабійного та післязабійного огляду.Так ось. Стосовно розумового рівня Марії Сергіївни, яку так цікавлять результати передзабійного та післязабійного огляду. У Вдовиченко, яка разом з Виговським керує рейдерським нападом на це підприємство, не вистачило інтелекту відкрити базу даних і подивитись, хто є директором. А, між тим, директором ПП «Перемога Народу» є та сама людина, за заявою якої в Генеральній прокуратурі України в 2014 році було зареєстровано кримінальне провадження стосовно Марченків, Валешинської та Артема Пшонки (в інтересах Пшонки рейдери, власне, і виготовляли акти на землю). І посісти посаду директора заявник вирішив ще за часи Януковича – саме для того, щоби допекти до печінок Пшонку-старшого.Тому що-що, а передзабійний огляд Марії Сергіївні я гарантую.

Процес приватизації так званого «українського правосуддя» купкою професійних «громадських активістів», які живуть з розкрадання іноземної фінансової допомоги, набуває таких екзотичних форм, що можна лише поспівчувати покійному Портнову – навіть він до такого не додумався: 23 березня 2026 року Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дозволила прикормленим суддям, які обслуговують «грантожерів», виносити судові рішення без жодної мотивації та обґрунтування.Взагалі-то судове рішення має бути не тільки законним, але й вмотивованим – з викладенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Але тепер ця вимога не поширюється на суддів, які обслуговують псевдо-громадські організації «Автомайдан», «ДЕЮРЕ», «Центр протидії корупції» та «Інститут законодавчих ідей», зокрема на суддю Шевченківського районного суду Полтави Ларису Гольник, яка є соратницею в боротьбі за грошові знаки секретаря Другої дисциплінарної палати ВРП Романа Маселка.Суддя Гольник – це жриця Феміди, корупційна слава якої біжить поперед неї ще з тих часів, коли в 2014 році вона намагалась привласнити гараж, що належав її 85-річній самотній сусідці, яка страждала на розлади психіки. Для цього чоловік Гольник підсунув на підпис старенькій, яка не усвідомлювала значення своїх дій, договір купівлі-продажу гаражу. Після чого Гольник через суд, у якому працює, намагалась легалізувати свої претензії на майно сусідки.За фактом шахрайства, вчиненого суддею Гольник, розслідувалось кримінальне провадження. Щоби не потрапити на лаву підсудних, «її честь» оголосила себе «антикорупційною активісткою», кинулась у ноги колишньому судді Вінницького окружного адміністративного суду Жернакову (пасинок екс-першого заступника міністра юстиції Кучерявенка; Жернакова на посаду судді також, як і Гольник, призначав Янукович на подання Портнова, а нині Жернаков володіє псевдо-громадською організацією «ДЕЮРЕ» та контролює Громадську раду доброчесності при ВККСУ) і залучила як адвоката професійного «громадського активіста» Маселка. При цьому роботу адвоката Маселка оплачувала псевдо-громадська організація «Автомайдан» за рахунок фінансової допомоги, що була виділена міжнародними партнерами України для боротьби з корупцією.Треба зазначити, що професійний «громадський активіст» Маселко має стійку репутацію пройдисвіта ще з тих часів, коли він, як представник «Автомайдану», увійшов по підроблених документах до складу Ради громадського контролю при НАБУ. Втім, це не завадило Верховній Раді України в серпні 2022 року обрати його членом Вищої ради правосуддя на 4 роки. Після цього Роман Анатолійович став головувати на засіданнях Другої дисциплінарної палати ВРП, а в його подружки та колишньої клієнтки – судді Шевченківського районного суду Полтави Гольник – розпочалось нове життя.Гольник знає, що доки Маселко засідає у ВРП, вона може хоч голою по вулицях бігати, хоч виносити найбезумніші судові рішення – їй все однаково нічого за це не буде. Тож не дивно, що до Вищої ради правосуддя дисциплінарні скарги на Гольник надходять ледь не щотижня. З огляду на це Друга дисциплінарна палата ВРП, яку очолює Маселко, 5 березня 2026 року дозволила йому брати участь у розгляді питання щодо поведінки одіозної судді Гольник. І це при тому, що раніше й Вища рада правосуддя, і Друга дисциплінарна палата ВРП відводили Маселка від розгляду питань стосовно Гольник саме тому, що Маселко перебуває з Гольник у дружніх відносинах і раніше впродовж кількох років був її адвокатом. Але 1 квітня 2026 року, якраз на день дурня, Друга дисциплінарна палата ВРП зазначила, що підстав задовольняти заяву про самовідвід Маселка немає, оскільки Маселко та Гольник вже не дружать.Про те, як Друга дисциплінарна палата на чолі з Маселком розглядає дисциплінарні скарги відносно судді Шевченківського районного суду Полтави Гольник, яка є подружкою Маселка,розповідається в статті «Активісти від кривосуддя», що побачила світ на сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів».

17 квітня 2026 року в Печерському районному суді Києва розпочалось підготовче засідання в кримінальному провадженні по обвинуваченню військовослужбовця, призваного за мобілізацією, Віталія Шабуніна в шахрайстві та ухиленні від військової служби (справа №757/53663/25-к, суддя Соловйов О.Л.). Згідно з обвинувальним актом, солдат 207 окремого батальйону ТрО (військова частина А7376) Шабунін з вересня 2022 року по лютий 2023 року не з’являвся у своїй військовій частині, натомість проживав вдома й займався бізнесом. А колишній командир батальйону, щоби приховати цей факт, щомісяця видавав фіктивні накази про відрядження Шабуніна до НАЗК. Відтак на лаві підсудних разом з Шабуніним також опинився екс-командир цього батальйону підполковник Віктор Юшко, який виплачував Шабуніну під час відсутності не тільки грошове забезпечення солдата, але й додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань.Обвинувальний акт щодо військовослужбовців Шабуніна та Юшка прокурор направив до суду ще 29 жовтня 2025 року, але вже півроку Шабунін влаштовує спектаклі з метою затягнути розгляд справи – подібно до того, як він понад 8 років затягує розгляд кримінальної справи в Дніпровському районному суді Києва, де його судять за побиття мармизи так званому «блогеру і журналісту» Філімоненку.Зокрема, Шабунін двічі заявляв відвід суддям. А вже після того, як 17 квітня 2026 року підготовче засідання, нарешті, розпочалось, адвокат Марина Гаврилюк, яку Шабунін найняв захищати підполковника Юшка, заявила клопотання, у якому «просила звернутися до Київського апеляційного суду з поданням про направлення кримінального провадження №62023100130002015 від 15.12.2023 для визначення підсудності, оскільки інкриміновані обвинуваченим дії (видача Юшком В.В. наказу про відрядження; відсутність Шабуніна В.В. за місцем проходження служби) були вчиненні на території військової частини А7376, дислокація якої відбувалась одночасно на території сіл Рихта та Прибірськ Вишгородського району Київської області... вважала, що справа підсудна Іванківському міськрайонному суду Київської області».Суд відхилив це клопотання, пояснивши, що Шабунін вчинив злочин на території Печерського району міста Києва. Цитую ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 17.04.2026 у справі №757/53663/25-к:«Зміст обвинувачення має посилання на п.8 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, яким регламентовано, що на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації підприємства, до якого він відряджений. Таким чином, відрядження Шабуніна В.В. до НАЗК покладало на останнього обов’язок дотримуватись внутрішнього розпорядку роботи зазначеної установи, в тому числі щодо місця перебування за адресою розташування установи по бульвару Миколи Міхновського, 28, м. Київ».У цьому кримінальному провадженні як свідки мають бути допитані колишній голова НАЗК Олександр Новіков і його екс-заступник Артем Ситник, які неодноразово підписували та вручали Шабуніну листи на ім’я командира батальйону Юшка з проханням відрядити Шабуніна до цієї славетної установи.Сподіваємось, що Новіков і Ситник розкажуть у судовому засіданні, як вони забезпечували проходження Шабуніним військової служби за мобілізацією на території НАЗК. А саме: 1. Який розпорядок дня був встановлений у НАЗК прикомандированому солдату Шабуніну і хто саме контролював виконання цього розпорядку – зокрема ранкову руханку? 2. Хто вів у НАЗК Журнал вечірніх перевірок? 3. З якою періодичністю й за чий рахунок у НАЗК годували солдата Шабуніна, враховуючи, що після відрядження до НАЗК він був знятий у військовій частині А7376 з котлового забезпечення? 4. Хто саме водив солдата Шабуніна на помивку? Чи є в НАЗК Журнал обліку видачі мила особовому складу? 5. Чи був солдат Шабунін попереджений про заборону одиночного купання? 6. Чи був солдат Шабунін попереджений про заборону збору грибів?