християнські вірші 🇺🇦

Коли вона стояла край багаття,За нею вже прийшли — солдати зла.У шепоті вогонь ліниво дихав,А в серці — віра, мов тверда скала.Сімнадцять літ. Вона — проста дівчина,З волоссям в косу, в платті, без прикрас.Але в очах — глибини нерозгадані,Там жила надія, віра. І там палав Спас.У селі вона жила, зростала,Тиха, скромна, без підписників та слави.Не танцювала в Reels, не мріяла про сцени —Лиш читала Біблію. Вголос. Без забави.Була війна. Не та, що з зброї.А проти віри — проти Божих слів.І кожен, хто не ставив підпис в згоді,Зникав. Зникав навік. Їй казали: «Відречися. Просто підпиши».«Хіба важливо, що в серці? Хіба хтось це побачить?»А вона мовчала. Лиш сльози на очах.а на устах тиха - гаряча молитва.і якось до неї прийшов солдат:«Скажи, що твій Христос — не Бог, а вигадка.Напиши одне речення —І завтра будеш вільна, як усі, без болю і катувань».А вона дивилась пильно в очі.І крізь нього бачила саму смерть.І сказала тихо:«Я піду з Ісусом. І це буде мій найкращий день».Її вдарили. Вивели і катувалиДалі — тюрма. Камера без вікон.Холод, крики, змучені в’язні…Але вона не зламалась — бо надію клала на Ісуса Там були й інші — хто терпів, як вона.Хтось вже не міг, хтось помирав.Та дівчина, хоч побита була вся в синцях,Підіймала інших — молитвою, без нарікання, з любов'ю.Пройшов місяць. І ось одного ранкуДо неї брат завітав. У військовій формі.Він працював на сторону тих, хто «карає»…Але… сльози стояли в нього в очах — не від форми.Він простягнув листа — папір пожовклий:«Це від мами. Вона тебе чекає.Вона пише: "Доню, я більше не можу.Прошу, підпиши щось — аби вижила, аби була жива…"»І сам брат сказав:— сестро, послухай.Я не прийшов тебе судити…Я просто прошу: ти ж бачиш —Хіба варто помирати, коли можна жити?..»Вона взяла той лист. Торкнулась пальцями.Сльоза впала на кожну криву стрічку.Мати за дівчину, безперестанку молилась…Але дівчина підняла очі —Й сказала голосом хрипким:«А як я потім зможу дивитись на Христа обличчя?..»— «Брате, я знаю, ти хочеш як краще.Ти не ворог мені. Ти не кат.Але є межа, за яку не можна.Бо віра — не просто слова. Це — шлях.»Він стояв. Не міг вимовити й слова.Сестра — така слабка, худенька…Але в ній — мов гора вогню,Який спалює злість, страх і темряву зсередини.Наступного ранку — розстріл.Її повели дорогою з туманом.Вона співала — хоч ледве стояла.Її спів лився, до неба востаннє.І сказали ті, хто вбивали:«Ми ніколи ще не бачили таких очей…»А один шепнув:«Якби була інша країна… вона була б святою.»А вона лиш прошептала:«Господи, прости їм. Вони не знають, що роблять.І прийми мене — як дитину додому.Я вже йду, до вічних осель.А ми?.. У нас мирно, немає гонінь,Хоч зовні війна — та не тисне за віру.Маємо зібрання, ефіри й псалми,Та серце буває далеке від Бога.Світильник без масла давно вже погас.і Духа Святого — й не знаєм, чи є.коли ти востаннє відчував ту Божу присутність?..Чи серце твоє ще шукає де Бог?Чи є та любов — перша, щира, жива?..Чи просто лиш фраза: «я вірую, да...»Біблія десь на поличці в пилюці,І совість, як дзвін, вже давно не загула.Та нині — нагадую. Не пізно, є час.Бо Бог ще чекає, ще кличе всіх нас.На це місце опустились небеса —ти лиш схилися і щиро, скажи:Очисти мене. Прийми. І омий.Хочу лиш жити для Тебе, по віки вічні. Амінь.автор: Красік Марія@virsh_online

Коли ми часто так буваєм у дорозі ,Господня милість, завжди поруч з нами.І хоч бувають перешкоди,Його рука свята та всемогутня,Оберігає кожний кілометр!Ми їдем і дивуємось оцим творінням,Яке наш Любий Бог створив,Це так прекрасно милуватись,І промовляти знову й знову: Боже, яке усе прекрасне ти створив !Небеса розповідають про славу Божу,А Небозвід сповіщає про твориво рук Його. У небі птахи високо літають,Вони співом Його величають .Так чудово наш Отець усе створив ,На цій землі яка є грішна,І часто так нас небо заставляє думать,Наскількі буде красивіше, там в небеснім в домі ріднім .Ми люди, всі буває помиляємсь ,Буває ропчем, гірко плачем,Буває серце заболить від болю в грудях,І пішло не так шось,не по плану .Ми повинні памʼятати ,Що в Бога плани кращі завжди ,Хоч буває,що сили знову немає,Та Він Духа Святого свого посилає.Бог ніколи тебе не забуде!Памятаймо що Слово воно є святе ,Коли будем його ми триматись,Будем у вірі й надії сміливо вступати.Сьогодні життя є таке:Що завтра ,для нас може вже не настати,Тому-то друзі нам завжди потрібно З Богом в мирі бути,і людям рану в серці не зробити .Тому, сьогодні час не витрачайте .Схиліть коліна щиро перед Батьком.Відкрийте щиро серденько своє, Скажіть шо любите його і хочте бути його улюбленим дитям .Автор : Троцковець Світлана. @virsh_online

Серед усіх дивовижних речей, І всього, створеного БогомІз рук людей нічого не втече, Лиш час повернути ніколи не зможем.Бо написано є в Божому Слові:Ти час стережи і пильнуй, Бо день пролетить, як від вітру полова,Дні-бо лукаві, ти їх не марнуй.Не спи, пробудись і спіши до молитви!Спіши Бога шукати, не порад цього світу,Робити добро, спішити до битвиСьогодні – коротке, а злого стережися.Божа Церква вже несе випробування,Диявол не спить, план поразки складає, Не сумнівайся казати слова збудування,Може брат твій в молитві про це благає.Світ тобі каже: лише раз живешПоспи, відпочинь, купи модний одяг, Дбай лиш про себе, бо скоро помреш - Широка дорога , і всі нею ходять.А ти Господню стежку вибирай,Яка веде до раю, хоч вона й вузькаПро вічність, любий друг, не забувай,Спіши здобути ти життя вінка.Ісус стоїть в кінці тої дороги, Чекає втомлених і спраглих подорожніхОбніме й скаже: здобув ти перемогу,Запрошую, мій сину, до осель Господніх.Господь закликає нас не боятись,Він попереду тебе, тому не лякайся, Спіши добро робити й у вірі стояти , Марний-бо час, втече й не побачиш.Автор:Маслюкова Анастасія @virsh_online

• •Наша надія, наша допомога,Він той, хто утішає людськії серця,Це- Дух Святий, бо умолив Ісус у Бога,Щоби Його на землю для людей послав.Для тих сто двадцятьох, що в домі тому пробували,Бурхливим вітром із небес зійшов,Бо віру у серцях своїх ті мали,Дух Божий- Дух Святий у душах їх місце знайшов.І різні мови там між ними вирували,Що кожен знав, про що говорять там.Світ глузував, і про вино питали,Петро ж сміливо проповідь казав.Тоді їх страх змінився на сміливість,Тоді згадали все, що Вчитель говорив,Тоді їх огортала Божа милість,Сам Божий Дух роботу в них робив.І їм не треба було думати, що говорити,Не були навченими вони людьми,Бо Бог сказав, що свідками моїми,Будете ходити по усій землі.Цей день- народження живої Церкви,Вічний Учитель- Дух Святий для нас,Від того дня, коли тисячі прийняли Його в серце,І по сьогодні кличе усіх Спас.А Божий Дух нам допомога, нам потіха,Нам поштовх до покАяння сердець,Тож не засмучуймо Святого Духа,Для нас з любовʼю Його послав Отець.У ваших діях і в ваших серцях,Нехай горить вогонь, нехай не гаснеДбайте й бережіть і тоді Він,Буде нести вам силу, несказанне щастя.Тепер у нас небесне громадянство,Цей Дух синівства- свідчення для нас,Прийде Господь і забере у Царство,Тих хто достойно зможе провести цей земний час.Тож наповняймось Духом тим живим,І пробуваймо в нім аж до того дня,Коли невісту забере жених,Коли настане зустріч Церкви і Христа.Автор: Велінець Д.@virsh_online

Сліди ТворцяЯ бачу світ навколо себеУ шепоті вітру, у зорянім небі.У тріску гілок, у дотиках ранку,У світлі, що падає тихо на банку.Я чую, як дихає на дереві листя,Як час проминає в долонях дитинства.У погляді тихому — мудрість доріг,У кожному кроці — початок для ніг.Я бачу: як світ летить без упину,То радістю світить, то кидає тінню.Та в кожнім моменті — і щастя, і суть,Якщо придивитись — не в силах збагнуть.Бо світ — не картина, не просто декор,А подих живого, невидимий хор.Я бачу цей світ, він дивиться теж —І серце торкається, мрія без меж.Він просто не виник — він має Творця,Його малювала всесильна рука.У кожнім моменті, диханні земліЖиве задум Бога, не гасне в імлі.І Велич вражає — хто Ти, Творець?Що в душу сховав скарби всіх сердець.Я чую Твій голос — і Ти не мовчиш,І з кожним моментом я бачу ясніш.Що в тиші говориш, що в бурі мовчиш,Що в краплі дощу безкінечність кричить.У кожній істоті — сліди Твоїх рук,У погляді неба — безмежність наук.Ти — в дотику вітру, у світлі роси,І в музиці тиші, у правді краси.У світлі світанків, у тіні хрестів,У подиху вічності, в болі часів.Я чую Твій голос у кожнім «чому»,Душею до Тебе вже мовчки іду.Мій розум малий, та серце живе,І в кожному звуку шукаю Тебе.Невидимий Творче, Творець всіх світів,Ти знаєш думки до наших ще слів.Ти був ще до часу, до неба й землі —І серце своє віддаю я Тобі.Андрій Швегло 28.05.2025 @virsh_online

Сильні прощатиСкажу, не легко біль прощати,Коли душа — мов зранений листок.Так хочеться кричать, тікати,Замкнути серце на замок.Та в тиші Бог мені шепоче:«Прости — і станеш вільним ти.Зцілю Я рани — якщо хочеш?Лиш не тримай ти гіркоти».Це не забути, а звільнитись,Не вмерти, а в любові жить.І хай ще сльози будуть литись —Та вже не в’язнем, — вільним буть.Це — дихать знов на повні груди,Не оглядатись у пітьму.Прощення — це коли вже лю́дямДаруєш милість, не вину.Це — не забути, а зростати,Крізь біль навчитися любить.І не судити, а прийняти,Як Бог приймає нас щомить.Це — не тримати зла у серці,Коли надія вже згаса.Це — відкривати Божі двері,Де біль стихає без прикрас.Це — знов повірити у свято,Сказати, що любов живе.Прощати — значить благодаттюПокрити все, що серце рве.Бо хто прощає — той не гине,А воскресає у Христі.Прощення — сила для людини,Яка добром іде в житті.Прощення — це характер сильних,Що обирають світло й мир.З рабів прощення робить вільних,Веде до правди і до мрій.Прощення — це характер Бога,Він нас пробачив на хресті.Це світло, істини дорога,Щоб ми не згинули в пітьмі.Андрій Швегло 30.5.2025 @virsh_online

Коли в душі немає миру — іди до Бога.Він знає все. Він — твій Спокій і Надія.Коли тривожно, коли важко йти,Іди до Нього — Він навчить любить і жить.Він витре сльози, тихо обійме,І рани серця лагідно зцілить.Дає надію, силу і тепло —Бо в Ньому є життя й святе добро.Як світ цей став тобі чужим і сірим,Коли зневажать, зрадять, і болить —Згадай, що Бог тебе ніколи не залишить.Його любов не втомиться любить.На людей не покладай надії —Вони мінливі, і слова їх часто — тіні.А Бог є вірний. І сказав нам Сам:Надійся тільки на Ісуса — день при дні.Якщо тебе залишили всі друзі,І серце згорнене в журбі та в тузі,Знайди куточок тиші, помолись.І Богу щиро душу віддали.Він Духом лагідно тебе зігріє,І Словом правди душу освіжить.Ти тільки сам не боронись до краю —Ісус усе почує й захистить.Не мсти, не бий словом у відповідь на зло.Бог каже: «Я — Суддя, Моя помста й справедливість».Тому мовчи, довір Йому усе —Він знає серце кожне, знає істину і біль.Коли ти помилився — не ховайся.Піди й попроси пробачення — смиренно.Бо нині люди грішать і не соромляться,А каятись — для них вже не на часі.Та Бог чекає — тільки відчиниЙому своє серце в простоті.Він наповнить його світлом,І дасть любов, і силу, і життя.Коли болить — а слів не вистачає,Бо біль такий, що не вміщає мова —Тоді молись мовчанням і сльозами.І Бог почує… Він усе відновить.Душа, скажи — чому тобі так тяжко?Чому все тримаєш в собі мовчки?Хіба не маєш Того, хто розуміє?Хіба Господь тебе не чує в тиші?Він — єдиний, хто не потребує слів.Він бачить нічні сльози, мовчазні думки.Він був там, коли ти вже не міг іти…Та не залишив. Потішив. І дав світла слід.Чому ж, душе, ти досі у тривозі?Чому боїшся визнати свій страх?Хіба не має Того, хто тебе чекає?Хто любить, навіть коли падаєш в гріхах?Сьогодні Бог до тебе тихо каже:«Молися. Вір. І не мовчи.Я з тобою — навіть у сльозах.І твій біль стане радістю в Моєму диханні».Коли вже важко — і шлях здається довгим,І сили зовсім не лишається іти —Згадай про Хрест. Про Любов, що мовчкиВіддала Себе, щоб тебе спасти.Так багато втомлених і зранених людей…Так багато тих, хто не вірить у потіху.А Бог все ще любить. І чекає нас…Щоб простити, зцілити — і відновить усе враз.15.04.25Avtor: Alina 💕 @virsh_online

Зламалася тростина на вітру,І сил немає, щоб уже піднятись.Несе мовчання крізь густу імлу,Де хочеться від світу заховатись.Тростині важко, серце так болить, Вона проплакала не тільки днину,Про допомогу більше не кричить,А тільки плаче, мов мала дитина.Вона все думає про своє життя:Про те, що зроблено, Про те, що ще не встигла, Їі життя проходить мов танок,В якому герої не зовсім щасливі.Вона втомилась вірити й чекати,І сил нема з надії знов творить.Лиш спогади приходять обійняти,Та тиша, що не вміє говорить.Втомилась… Сіла просто край дороги,І вже не хоче більше йти, кричать.Але із неба, поміж тишини й тривоги,Прийшов до неї Той, Хто вміє ждать.Не з грому — ні… У подиху веснянім,У світлі дня, що крізь імлу упав,Він приходився ніжно, без докору, І тихо мовив: «Я тебе чекав.Чекав, коли ти схилиш серце,Коли дозволиш працювать Мені.Я все чекав і стукав в твої дверці,Хоча й здавалось тобі, що мовчав.Я був з тобою в кожному падінні,Коли мовчала — Я тоді все чув.Я бачив сльози, плакав із тобою,Й від тебе погляд Свій не відвернув.Я не забув… Ти досі — Моя доня.Твоє ім’я — написане в Мені.І навіть якщо світ тебе зневолив —Я визволю. Довірся лиш Мені.Цей світ шепоче, що ти не потрібна,Не варта й крапельки тепла.Моя рука тримає тебе, Доню,Не доламаю, підніму з багна.Ти цінна перла у Моїх долонях,Ти цінна Доню, ти Мені повір.Хоч часто йшла стежками ти не тими,Та я кохана поруч завжди був.Я полюбив тебе не за заслуги,Не за красу, чи добрі ще діла.Я вибрав ще до того як родилась —І в Моїх очах ти завжди була дорога.Твоя тростина ще розквітне, мила,Бо Я — Господь, що вміє все зцілить.Я — Бог Надії, втомленим дає крила,Я Той, хто може серце воскресить.Тож підведись, не бійся більше болю,Я — поряд. Крок за кроком — не сама.Твоя дорога знов веде до волі,Де більше не панує самота.Я твій початок і твоя опора,Я — ціль і тиша, Я — твій новий шлях.Зцілю Я рани, змию кожну втому,Й тебе тримаю в люблячих руках.»І щось тоді в середині здригнуло —Немов весна зворушила зиму.І серце, що мов камінь вже заснуло,Заплакало… та більше — не в пітьму.Бо зламану тростину не забуто.І Той, Хто знає кожен біль земний,Прийшов не засудити, а піднятиЗцілити рани, душу оживить.Він вміє — навіть попіл оживляти,І в найтемнішій ночі засвітить.Бо хоч тростина зламана у бурях,Та не забута — Бог її трима.І втомлена душа лиш усміхнулась,Заплакане обличчя підняла І мовила з надією у серці:«Я хочу жити… Тільки вже в Тобі».03.05.2025@virsh_online

Бог бачить все...Бог бачить біль,образуВін бачить той тягар що на твоїй душіПрийди до Нього,в щирім покаяніА Він почує й відповідь пішле.Він бачить як болить твоє серденькоЯк у молитві просиш ти:"Допоможи"Він бачить зранену і змучену твою душуВін бачить все...Бог знає все.Він бачить все.І знає помогти якВін знає що потрібно тобі ще...Твоя душа вже зранена й безсилаА Бог ще поміч Свою подає.Він бачить як вночі ти тихо плачешВін бачить що немає сили далі йтиА Він чекає доки прийдеш ти до НьогоА Він чекає,Він тебе ще жде.Прийди до Нього в щирім покаяніА Він простить тебе і в серце мир пішле Бо для Ісуса тут немає неможливоВін може все...Бог зможе все.І хоч на шмаття рветься твоє серцеДуша кричить,а відповідь не йдеДля всього час свій,Бог не забаритьсяВін відповідь подасть,терпіння лише май.Можливо думаєш що Бог забув вжеЩо Йому байдуже на твої молитви Що Він забув тебе ,ти Йому не потрібенТо зрозумій Він завжди із тобою йде.Можливо важко хрест вперед нести свійМожливо кажеш досить Господи ужеМожливо нарікання ти на долю свою в'яжешТо пам'ятай Ісус з тобою йде.Не покине Він тебе не байдуже ЙомуВін завжди бачить твої сльозиДовірся ти Йому віддай все в Його рукиБуде ще милість й доброта Його.Хоч час тривожний навкруги пануєТа Бог ще Той, і не змінився ВінІ в час страшний,невір'я йди до Нього І на коліна знову ти схились.Зайди в свою таємну ти кімнатуІ все Йому ти розкажи,хоч знає Він усеВін вислухає тебе й витре сльозиІ заспокоїть,сили й віри дасть.І пам'ятай ти не один,з тобою БогВін руку завжди свою подаєА коли вже знесилишся ітиТо на руках тебе тоді Він понесе. 💫Б.І.О. 22.01.2025✨ @virsh_online

Коли ідеш ти по вузькій дорозіЙ бажаєш ти до вічності дійти,То пам’ятай, потрібно пильнувати в Бозі,Щоб з вірної дороги не зійти.Спокус багато будеш зустрічати,То ворог хоче збити на шляху.Але щоб з Богом вічність мати,Пильнуй завжди і віру май святу.Пильнуй в розмові з братом чи сестрою,Пильнуй в думках, як маєш на це час.Пильнуй в ділах, бо в небо йдеш з метоюЩоб мати вічність з Богом повсякчас.Господь залишив нам слова наукиЯк жити, щоб до вічності дійтиІсус готовий нам подати свої рукиКоли ми падаєм, та все ж готові далі йти.Науку Божу маєм завжди пам’ятатиІ пильними ми маєм бути знов і знов.Служити Богу й іншим сповіщатиПро Божу ласку, милість та любов.Просім у Бога мудрості для себе,Просімо сили щоб в дорозі йтиБо це в останній час нам дуже требаНелегко і непросто до небес дійти.А Бог готовий нам допомагати.Він любить нас і хоче кожного спастиТа чи готові ми від Нього все приймати,І за собою тяжкий хрест нести?Хай наші душі, що ідуть до небаРадіють в Бозі, тішаться завжди.Хоч іще сили нам багато требаТа вірю, з Богом зможемо дійти.І будьмо вдячними за все ми Богу,Він грішних нас так сильно полюбив.Він проложив для нас небес дорогу,І постраждав за нас Господній Син!27.04.2025Автор: Жанна Сад @virsh_online