Сліди ТворцяЯ бачу світ навколо себе

У шепоті вітру, у зорянім небі. У тріску гілок, у дотиках ранку,У світлі, що падає тихо на банку.Я чую, як дихає на дереві листя,

Як час проминає в долонях дитинства. У погляді тихому — мудрість доріг,У кожному кроці — початок для ніг.Я бачу: як світ летить без упину,

То радістю світить, то кидає тінню. Та в кожнім моменті — і щастя, і суть,Якщо придивитись — не в силах збагнуть.Бо світ — не картина, не просто декор,

А подих живого, невидимий хор. Я бачу цей світ, він дивиться теж —І серце торкається, мрія без меж.Він просто не виник — він має Творця,

Його малювала всесильна рука. У кожнім моменті, диханні земліЖиве задум Бога, не гасне в імлі.І Велич вражає — хто Ти, Творець?

Що в душу сховав скарби всіх сердець. Я чую Твій голос — і Ти не мовчиш,І з кожним моментом я бачу ясніш.Що в тиші говориш, що в бурі мовчиш,

Що в краплі дощу безкінечність кричить. У кожній істоті — сліди Твоїх рук,У погляді неба — безмежність наук.Ти — в дотику вітру, у світлі роси,

І в музиці тиші, у правді краси. У світлі світанків, у тіні хрестів,У подиху вічності, в болі часів.Я чую Твій голос у кожнім «чому»,

Душею до Тебе вже мовчки іду. Мій розум малий, та серце живе,І в кожному звуку шукаю Тебе.Невидимий Творче, Творець всіх світів,

Ти знаєш думки до наших ще слів. Ти був ще до часу, до неба й землі —І серце своє віддаю я Тобі. Андрій Швегло 28.05.2025 @virsh_online