Територія життя...територія смерті...Два володіння на цій є землі.Два господаря там володіють.Території третьої немає на ній.Територія смерті - це життя без Ісуса,Як колись у гробах одержимий там жив.Він кричав в темряві, бо сидів він добу там.Та все ж думав - живий, коли вдень він ходив.Так багато тепер думають, що живиї,Територія ж їх є під назвою "смерть"Лиш під Боже коли вийдуть вже володіння,Мати будуть життя, з них ніхто не помре.Територія життя - це життя є з Ісусом.У Нім захист і радість, у Нім вічне життя.На Свою територію гріх Він не впустить.Ти залиш всі гріхи, щоб у ній пробувать.А спитаєшся ти: як мені їх залишить?В покаянні прийди, Він гріхи всі простить.Забере увесь страх, йди до Бога на світло,І Він серце твоє від гріхів всіх зцілить.І життя територію собі набудеш.Вже під захистом Божим, в Його волі святій.До Вітчизни Небесної вже належати будеш.І там буде готовий тобі новий дім.Ти залиш на землі територію смерті,Бо її на землі сатана тут створив.Та Ісус на хресті перемогу вже звершив.Територію світла Собою відкрив.І всіх кличе туди: ви до Мене прийдіте.На Моїй території мир та спокій.Якщо вічно уже далі хочете жити,На території будьте ви тільки Моїй. Л. Шпак
Що таке є смирення? - часто не зрозуміть.А це просто уміння для себе сказать "ні""Ні" сказать своїй гордості,"Ні" капризам своїм.Стати просто слугою, взять одежу слуги.Ні, це є не принизитись, проявити любов.Так ми зможем наблизитись до Ісуса свого.Він - Творець, Цар Державний, на землі був слуга.Бог небес досконалий, нам любов Свою дав.Був з рибалками в човні, з посохом у путі.І людей тисячі йшли - і зцілив Він усіх.Він приймав всіх з любов'ю, кожному послужив.Зціленням, також словом, тисячі накормив.Як слуга полотенцем Себе припоясавНоги тихо, смиренно учням Він обмивав.Щоб любити навчились і змогли зрозумітьЩо то значить змиритись і любов проявить.Що ж таке є смирення? - все почути спішим.У Христа откровення, треба стрінутись з Ним.По дорогам Євангельським з Ним за руку пройти,Як у всім поступав з людьми, в життя своє внести.Часто так і приниження Він терпів у житті.І тростини найменшої доламать не хотів.Його голос не чули - "а зробив все це Я!Я є Бог і все робить рука тільки Моя!"Лиш Отцю давав славу, хоч був Сином Його.Умаливсь перед Батьком, щоб прославить Його!Так, смирення просили, та принизитись - ні.Всі пани на землі ми, не наш - статус слуги."Ні"- для плоті скажи ти, полотенце візьми.Обмий ноги ти ближньому, життя зміниться вмить.Прийде Боже смирення те, що високо є.Виллє благословіння Бог на чадо Своє. Л. Шпак
Чому ти так ослабла дорога?Чому так свої руки опустила?А хіба Я тебе не підкріпляв?Хіба Я не давав тобі ще сили?Прийшли спокуси - і сумний твій дух...А дух, той що в тобі, хіба сумує?Він твій Порадник, твій найкращий Друг.А ти злякалась того, що є людське.Небесне все завжди дає спокій.Небеснеє - любов Моя і милість.Забула, що з тобою Я завжди?Ні, не забула, просто вже втомилась...Часи останні і це знаєш ти.Не відійшов Я, а завжди з тобою.Коли кличе душа: " Ісус, прийди...""Ось Я"- так каже люблячий Мій погляд.А ти не слабни так лише в путі,Є та в тобі невидимая сила.Я тут, допоможу тобі іти,Не дам, щоб безнадійність підкосила.Тримайся чистого, а Я завжди Бог твій.І серця не торкнуть розчарування.Я дам у нього мир і спокій Свій.Не бійся, Я не дам на посміяння.Ось Я - ти тільки руку простягниІ Я до тебе доторкнусь любов'ю.Чи ж не в руці Моїй твої всі дні?Не Я в душі бесідую з тобою?Людське все, не від Мене - кажу Я.Все, що Моє, печалі не приносить.Я поруч, Я з тобою є, дитя.Де б не була ти, Я завжди з тобою. Л. Шпак
Роками у церкві ти можеш вже бути.Та сам нею можеш ніколи не бути.Не жити ніколи церковним життям,А тільки відвідувати можеш храм.А можна і Писання завжди читати,Багато із нього напам'ять вже знати.Але у житті - по своєму лиш жити,Ніколи в житті його навіть не вжити...Словами молитви можеш промовляти,Молитвеником же ніколи й не стати.Як треба молитися можеш ти знать,За інших в проломі проте не стоять.Вигляд благочестя теж можеш ти мати,Та благочестивим ніколи не стати.Одяг благочестя для тіла набути,Перед Богом же праведним так і не бути.Можна серед віруючих бути завжди,Самому ж ніколи не бути вже ним.А іменем тільки прикрившись Христа,Релігію мертву в собі сповідать.Любов там страждала колись на хресті,Платила життям за спасіння усіх.А чим ти за це можеш зараз віддать?За цю всю земную твою благодать?Своєю лиш назвою "християнин"?Не станеш від цього ти вже "Божий син"...Про Бога ти будеш лише тільки знати,Його ти не зможеш ніколи пізнати.Коли ж ти захочеш у небо ввійти,"Тебе Я не наю - скаже - відійди..."Потрібно не тільки до церкви ходити,Ісусом потрібно і дихати, й жити. Л. Шпак
На порозі кривий. Кидають всі монетки.На них можна, звичайно, хоч якось прожить.Тільки скільки б їх там не кидали калікі,Залишився кривим, з цим йому уже жить.Підійшли два Апостола до нього впевнено.І у них став також кривий гроші просить."Я не маю грошей, та що маю одержиш - А у ім'я Христа встань скоріше і йди"І той зціленим був і став Господа славить.Непотрібно було вже тих дрібних монет.Міг іти працювать вже своїми руками.Добувати для себе і сім'ї своїй хліб.Може буть що не раз в житті твоїм буває,Ти побитий гріхом, біля храму сидиш.А жорстокий цей світ все монетки кідає,Хоче душу твою ними якось зманить.Але каже Ісус: "Лише руку подай ти.Я тебе так люблю, можу тебе зцілить"Ворог каже своє: " поклонись мені тайно,Я тобі поможу, будеш добре ти жить"І він кличе тебе вже на іншу дорогу.Щоби душу твою до кінця погубить.Чуєш голос Христа? Ти подай Йому руку.Він підійме тебе скаже тихо: іди.Переміг ворога на хресті на Голгофі.Він твоєї не дасть погубити душі.І яким би гріхом він не ранив по плоті,Бог пробачить, лише в покаянні спіши!Ось рука, друг Моя, ти схватися міцніше.Тебе з неї ніколи Я не відпущу.І кульгать перестань на обидва коліна.Поруч твердо ставай, бо тебе Я держу. Л. Шпак
Страждає бідная вдова, вже гасне всякая надія.Хочуть синів її забрать, йде до пророка по підтримку."А що у тебе в хаті є ?"- спитав вдову пророк лиш тільки."В одній посудині лише є зовсім трішечки оливи""Позич посуд і наливай"- пророк до неї лиш промовив.Послухалась і налила...спасла синів з лихої долі.Ще й на життя лишилось їй, щоб в бідноті їй вже не жити.Що ж мала? Оливу лише, та і тієї чуть лишилось...А та у нас олива є - гарячі Господу молитви.Їх кожен день в терпінні лий і виграні будуть всі битви.Якщо знеможеш - воду пий, вона тече з Божого слова А спраги не дано терпіть тим, хто зоветься дитям Божим.Ти наливай, старанно лий у посуд, що там є на небі.Бо ним заплатиш за дітей, що ворог може вкрасти в тебе.Наллєш - поллються через край ті чаші, що у небі Божі.І стане Бог дітей спасать, олива та спасти їх може.Ввійди в свій дім і наливай, вже день цей хилиться на захід.Волі дияволу не дай, за них стоїть Ісус розп'ятий.Навіть нічого хай нема, та є оливи небагато.Не сумнівайся, сміло лий, а Бог примножить у сто раз все. Л. Шпак
Вот снова вечер , снова тает теньСадится солнце за горой – порогомВновь в вечность тихо уплывает деньМы снова ближе к встрече с БогомНаш каждый день подарок нам с НебесНо вот вопрос , как мы его прожили ?Дух или плоть в нас взяли перевесСебе иль Богу , день мы посвятили ?Смогли ли мы , наш веры фитилёкПоправить , и долить в светильник маслаЧтоб пламенел не гас в нём огонёкЧтобы любовь горела в нас не гаслаСмогли ли мы , простить своих враговИзлить бальзам избитому на рануИ вырвав чью то душу из оковВернуть у лоно любящего станаСмогли ли мы , а в том числе и яВступить в бой с голиафом – своей плотьюИль так как в древности когда – то ИлияМахнуть на реку , старою милотьюМы сильны лишь тогда , когда мы во ХристеКогда Он в нас , Его в нас жизнь струитьсяБез Бога мы как те птенцы в гнездеБеспомощны летать , хотя они и птицыНо есть отрада , к нам так добр наш БогОн производит в нас желанья и хотеньяИ пусть наш день уходит за порогМы в нём , мы с Ним , и в этом суть спасеньяО дай Господь , ценить так БлагодатьВ Тебе сокрытый твой источник ЖизниЧтоб дни свои нам мудро исчислятьЧтоб мимо не пройти , Святой Отчизны !Август 2019 г .Леонид Волынской
Боляче, Господи, боляче... хочеться так кричати...Боже, а може доволі болі не помічати?..Розум каже тілесний...дух же смиряє плоть.Біль велика душевна...де ж Ти є, мій Господь?Знов ворога атака, знов тіло палить біль.Тіло: "тобі б поплакать...", душа: " ти вперед іди"Кого маю зараз слухать - тіло своє, чи дух?Бог вчить, тіло не слухать. Воно не найкращий друг.Знає ворог нашу слабкість - коли наша плоть болить,Серце втрачає радість, серце тоді мовчить.І тяжко є так боротись, і тяжко є так стоять...Но з нами зостається Божая благодать.Вона від нас не відходить, Бог її з неба дав.Мені би схватитись тільки за Божую благодать.Вона мене лиш пригорне і силу нести все дасть.Вона мене, знаю, ніколи вже ворогу не віддасть.Так часто томлюсь у тілі, о бідна людина я,Тоді благодать приходить, на все світло пролива.І бачу тоді я звідки те випробування знов.І в Боже я чудо вірю, і вірю в Його любов.І ось перемогу твердо тримаю в своїх руках.Я - Боже дитя і цеє не може украсти враг.Я - храм є Святого Духа, і Він лиш в мені живе.Кращого немає Друга, і з Ним я іду вперед.Беру всеозброєння Боже і в битву вступаю знов.А Бог мій у всім допоможе. А Бог мій - Він є Любов.Хай боляче, хай дуже боляче. Та Бог перемогу дав."Не плач ти, дитя, достатньо, Я поруч з тобою"- сказав. Л. Шпак
Как сквозь колючие кусты я пробираюсьИ слёзы всё текут из моих глаз.Изранена колючими шипами,Но, впереди, родной я слышу глас.Иду туда, где вновь простёрты рукиПронзённые, простёрты лишь ко мне.И нежный голос угашает муки…А ведь дороги, где полегче, нет.А Он зовёт: не бойся дорогая….Глаза любимые всё смотрят на меня.И я иду, глаза не опуская,Ищу я взором, тот небесный взгляд.Горячими камнями под ногамиЛежат грехи, а как не наступить.Несовершенна, Господи, ведь знаю.Стараюсь всё те камни обходить.В руках моих есть Божий указатель.То взгляд в него, то под ноги, то ввысь…И, иногда, устав так пробираться,Вновь слушаю где голос тот «держись»Родной и нежный, любящий и строгий…Но всё ж не умолкающий в душе.Зовущий тихо: потерпи немного…И вот опять иду к нему уже.«Я здесь, Я рядом не ушел, не думай» -Звучат в душе родные те словаИ прогоняют тягостные думы.А как же хочется так слышать их всегда.Чтобы, со временем, они не забывалисьВ той веренице повседневных дел.Слова уныния чтоб разум не смущали,Взывая в скорби: Господи, Ты где?Как сквозь колючие кусты я пробираюсьИ слёзы всё текут из моих глаз.Изранена колючими шипами,На них течёт елей с небес сейчас. Л. Шпак
Годами можно в церковь проходить,Но самому ведь церковью не быть.Не жить церковной жизнью никогда,А только посещать её всегда.А можно и Писание читатьИ много из него на память знать.Но в жизни ведь по своему лишь житьИ никогда его не применить...Словом молитвы можно говорить,Ну а молитвенником можно и не быть.И как молиться нужно можно знать,За нужды же, в проломе не стоять.Благочестивый вид иметь всегда,Не быть благочестивым никогда.Одежду праведности на себе носить,Пред Богом праведным же никогда не быть.И можно среди верующих жить,Но верующим самому не быть.А лишь прикрывшись именем Христа,Религиозно жить только всегда.А там Любовь страдала на кресте,Платила смертью за спасенье всех.И чем за это сможеш ты воздать?За эту неземную благодать?Названием своим "христианин"?Но от того не станешь Божий сын...О Боге будешь ты всего лишь знать,Его ж не сможешь никогда познать.Когда ж захочешь в небеса войти,"Тебя не знаю - скажет - уходи..."Нужно не только в церковь лишь ходить,Иисусом нужно и дышать, и жить. Л. Шпак
