Коли народ Бог вивів із Єгипту,Тоді пустелею його повів. Не мало і чужих із ними вийшло,Бо в рабстві буть ніхто там не хотів. Підбурювали нарікать Ізраїль,Нагадували там про м'ясо їм. І про цибулю з часником казали. Про ідолів своїх, що ті взяли... І плакав разом з ними там Ізраїль. На Бога нарікали ніч та день. Своїми тими невдоволеннями Гнівили Бога і наказував людей. Зараз Господь провадить нас пустинею,Навчить щоб ворога перемагать. То - смуток, нарікання, невдоволення... Щоби навчить нас Богу довірять. Та ми, не раз, берем в дорогу нашуЧужинців, у своє серце допустивши їх. Вони в світі жили колись із намиЗібралися і далі з нами йти. Осудження і лінь, порожні сперечання,Заздрість, обіди, плітки, нелюбов... Багато їх взяли з собою заразІдуть пустинею все знову й знов... Нагадують як там було у світі -Свобода і розваги були там. Тепер, приходиться іти пустинею -Бо те не можна, й те не можна вам... І ті чужинці з минулого світуВсе вводять в нарікання знову їх. Схололи багатьох серця в пустині -З минулого чужинець переміг. Як хочеш із Єгипту, друже, вийти,Залиш чужинців із минулого вже ти,Щоб не ходити завжди по пустині І в Царство Боже так і не ввійти. Л. Шпак