ЯКІ КОНКУРСИ НАМ (НЕ)ПОТРІБНІ?Частина 2.Враховуючи кількість подій за останній час, які надають як прихильникам та й опонентам конкурсних процедур занадто багато аргументів, переходжу до обіцяної другої частини своїх роздумів та нотаток, які зроблені за останні роки спостереження за всіма змагальними процедурами в публічному секторі. Й цього разу частина, присвячена не сутісним, а процедурним моментам конкурсів.Судячи з тих питань, які я отримував в особисті повідомлення, механіка проведення конкурсів залишається для багатьох тайною вкритою темрявою. Від широкої громадськості приховані багато процесів, які на мій погляд мають бути навпаки максимально відкритими, адже є вирішальними під час конкурсних процедур.☝️Перший з них - висування членів конкурсних комісій. І не має значення представниками міжнародної чи української частини вони є. Механізм висування є непрозорим в обох випадках. Особливо цікавими виглядають дискусії щодо доброчесності окремих членів конкурсних комісій, при відсутності взагали механізму перевірки їхньої власної доброчесності. Це ж напевно не ок, коли чоловік однієї поважної голови однієї з комісій, отримує заробітну плату в компанії, яка продовжує працювати в державі-агресорі? Й ця голова при цьому є представником міжнародної частини комісії. Кандидату на посаду за таких обставин, поставили б таку незлічену кількість питань, які, скоріш за все, були б ще й предметом публічного обговорення в засобах масової інформації. Але якщо ти голова комісії - то хто тобі буде задавати питання? А напевно треба. Але всьому свій час.☝️Наступним кроком є формування переліку так званих помічників членів комісії або робочої групи конкурсної комісії. За таким неприкметним визначенням приховані насправді люди, дискреція повноважень яких, перебуває десь на рівні диктаторів з другої сотні Democracy Index by The Economist. Адже тут й отримання інформації з усіх можливих та неможливих джерел. Й формування дос’є на кандидатів, яке в кращому випадку захищене чесним словом. Й формування переліку питань до кандидатів та багато всього іншого. При цьому, якщо ПІБ членів комісії хоч б відомі, то прізвища помічників та механізми їх визначення захищені кращі ніж українські державні реєстри. Особисто направляв запити щодо помічників конкурсних комісій й на жоден не отримав відповіді. При цьому відповідальність за ненадання такої інформації - не передбачена. Уявляю якби держслужбовці мали б таки дискреційні повноваження, то через скількі б постало питання про реформування такої системи?☝️А далі йде етап, який насправді є найбільш контраверсійним й частково я його піднімав в своєму попередньому пості. Це - формування переліку питань кандидатам та визначення часу надання відповіді на них.Такий абсурд, як під час цього кроку, можна зустріти тільки під час голосування та визначення переможців.Адже:✅Перелік питань не затверджується конкурсними комісіями. В кращому випадку кандидат отримує перелік питань підписаних головою або членом конкурсної комісії, в гіршому - лист на email без підпису взагалі будь кого.✅На відповіді кандидатам надаються від 3 до 7 днів, як правило, з вимогою встигнути не просто надати відповіді, а ще й надати підвтерджуючі документи. Про питання про будинок бабусі 1986 року побудови я вже писав, а ось як читачам вимога надати підтверджуючі документи витрат на таку побудову? Напевно треба було зберігати їх як скарб протягом 40 років.✅Після надання відповідей на перший раунд запитань за декілька днів кандидат отримує другий та наступні раунди, які насправді не обмежені за кількістю й нерідкі ситуації, коли кандидат ледь не в день співбесіди вимушений надавати якісь ще додаткові відповіді.☝️І от нарешті кандидат, пройшовши всі попередні кола пекла, опиняється перед конкурсною комісією й раптом дізнається, що якась частина цієї конкурсної комісії не володіє державною Українською мовою. Він задає цілком логічне питання - чи було здійснено переклад наданих відповідей та долучених документів, щоб іноземні члени конкурсної комісії могли зрозуміти та проаналізувати відповіді.
Ну а далі розпочинаються питання обмежені лише простором для фантазії, віком кандидата та кількістю життєвих обставин, в яких йому доводилося побувати. Тут і питання від конкурсної комісії про «неправильні» на думку когось, голосування в різних процедурах, й неправильні місця роботи, й повідомлення в різних засобах масової інформації, які розміщуються на сайтах-помийках, які навіть не індексуються в пошукових системах. Особисто дивився співбесіду, на якій кандидата питали про повідомлення про нього на форумі (пам’ятаєте багато років тому були такі способи комунікаціЇ) й вимагали надати пояснення стосовно розміщеної там інформації.В наступному пості розберу технічні моменти діяльності комісій (а вони є дуууже важливими), в тому числі щодо процедури прийняття рішень, а потім вже перейду й до власних висновків та пропозицій. Адже не обговорюючи наявні проблеми, а роблячи вигляд, що все ідеально, ми стаємо заручниками тих самих вад, які мають неконкурсні процедури призначень, перетворюючи конкурси лише в легітимізацію заздалегідь визначених переможців.
З ДНЕМ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ!Цього року виникло бажання не обмежитись лише привітанням до цього дня, а трохи скористатись власними посадовими правами та дослідити архівні документи, які стосуються листування Президентів України з передбаченими Конституцією України органами та гілками влади. На це бажання наштовхнула одна зі статей присвячених Дню Конституції, де це свято названо «найхимернішим святом» з усіх державних свят.Не дивлячись на певну контраверсійність цієї тези, мені, як правнику, складно було втриматися та не пошукати одні з перших прикладів застосування наданого Президенту України статтею 94 Конституції України права повернути закон (право вето) зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду через його суперечність Основному Закону. Цим конституційним правом Президенти України користувалися неодноразово й на мій погляд воно є одним з базових елементів системи стримань та противаг, закладених в нашу Конституцію, який працює.Одним із ранніх і показових прикладів реалізації цього конституційного механізму стала історія ухвалення Закону України «Про місцеві державні адміністрації». У 1997–1998 роках Президент України чотири (❗️) рази повертав його до Верховної Ради України з пропозиціями щодо приведення окремих положень у відповідність до Конституції України. Серед ключових аргументів - необхідність неухильного дотримання конституційних норм щодо організації виконавчої влади та недопустимість ухвалення законів, які суперечать Основному Закону.Верховенство Конституції - це не абстрактний принцип, а щоденна відповідальність усіх, хто бере участь у творенні права. Це основа сильної влади, справедливого правосуддя, ефективного управління та фундаменту української державності.Сьогодні, коли Україна бореться за свою свободу, незалежність і європейське майбутнє, повага до Конституції залишається однією з найважливіших передумов сильної держави. Адже саме верховенство права і верховенство Конституції має бути корінням української державності.Шануймо Конституцію. Захищаймо верховенство права. Будуймо сильну Українську державу.З Днем Конституції України!Слава Україні! 🇺🇦
КОНКУРС АРМА. РОЗПОЧАТИ НЕ МОЖНА ПРОДОВЖУВАТИ. ДЕ СТАВИТИ КОМУ?Є речі, які в певний момент стають не особистим питанням, а ціннісним конфліктом, який проходить червоною ниткою крізь функціонування державного апарату та систему державного управління. І з цього часу розмір цієї проблеми виходить далеко за межі однієї ситуації та одного прикладу. Для мене таким ціннісним конфліктом став конкурс на посаду голови АРМА. Залишаючись прихильником меритократичних піходів до державної служби не припиню дивуватися та не збираюся замовчувати дискреційні та волюнтариські підходи деяких людей та інституцій до, як виявляється, обтяжливих для них завдань та повноважень, які іноді значно перевищують їхні можливості.Вчора вийшло моє інтерв’ю на Youtube каналі «Особистість з Сергієм Дойком», де ми говорили про конкурс на посаду Голови АРМА, реформу правосуддя та довіру до державних інституцій.Для мене ця розмова особлива, адже вперше я доносив свою позицію не через власну FB сторінку, а значно ширшим інструментарієм спілкування з громадськістю. Під час ефіру обговорили:❓чому ситуація навколо конкурсу в АРМА стала показовою для всієї діючої системи конкурсів за участю міжнародних експертів❓навіщо в фундамент нового конкурсу вже закладаються проблеми, які матимуть юридичні наслідки❓чому проведення нового конкурсу в законний спосіб можливо лише після внесення змін до закону про АРМА❓що відбувається, коли механізми конкурсних процедур перестають бути прогнозованими та результативними❓чому я, як кандидат, який отримав найвищі результати за підсумками оцінювань, які не передбачали людського фактору, так і не був рекомендований до призначення❓яке значення має АРМА для управління арештованими активами та економічної безпеки держави❓як затягування конкурсів впливає на довіру до державних інституцій та державної служби загалом❓чому питання незалежних та професійних конкурсів напряму пов'язане з верховенством права та європейським майбутнім УкраїниЦе не лише розмова про АРМА. Це розмова про те, чи готові ми всі дотримуватися правил, коли результат конкурсу не збігається з очікуваннями тих, хто має вирішальний вплив на такий конкурс.https://youtu.be/ewuznzpuJgI?si=QsTBY8bJh2o8u4D4
З Днем державного службовця!👨💼🧑💼Сьогодні день людей, які вміють одночасно готувати проєкти актів, відповідати на десятки листів, пояснювати очевидне, погоджувати непогоджуване та нести відповідальність за рішення, які часто ухвалюють зовсім інші люди.Адже бути державним службовцем в Україні у 2026 році - це:✅читати документи обсягом у сотні сторінок швидше, ніж більшість читає новини✅отримувати завдання з позначкою «терміново» настільки часто, що вже виникає питання, чи існують завдання без цієї позначки✅працювати в умовах постійного дефіциту часу, людей і ресурсів✅бути винним у всьому - від затримки реформи до поганої погоди✅пояснювати громадянам, керівникам, міжнародним партнерам і журналістам одну й ту саму річ різними словами✅знати, що таке дедлайн, і водночас розуміти, що справжній дедлайн настає тоді, коли тобі пишуть: «Треба було ще вчора».Але якщо без жартів, державна служба сьогодні - це про людей, які щодня забезпечують роботу держави під час війни, реформ, криз і постійних викликів.Тому вітаю всіх колег, які продовжують працювати заради того, щоб державні механізми рухалися.І нехай хоча б сьогодні «дуже термінове» завдання дочекається завтра.Зі святом!
Взяв участь у фаховій дискусії щодо майбутнього адвокатури в Україні.Саме адвокатура є одним із ключових інститутів правової держави. Саме вона забезпечує реалізацію права на захист, доступ до правосуддя та зміцнює довіру громадян до правової системи.Під час обговорення окремо зупинився на питанні реформи адвокатури. Висловив припущення, що каталізатором для її актуалізації стала тривала відсутність повноцінних демократичних виборчих процесів в органах адвокатського самоврядування.Окремо наголосив, що адвокатура в країнах Європейського Союзу не є уніфікованим інститутом та її реформа не є обов’зковою вимогою для всіх кандидатів в члени товариства. Європейські країни мають різні моделі організації адвокатури та її діяльності, і жодної універсальної системи не існує.Головне питання полягає не у виборі конкретної моделі, а у відповідності інституцій демократичним стандартам, принципам прозорості, підзвітності та ефективного самоврядування.Переконаний, що майбутнє української адвокатури має формуватися через відкритий професійний діалог між адвокатською спільнотою, державою, науковцями та громадянським суспільством.Лише спільно можна знайти рішення, які зміцнять незалежність адвокатури та сприятимуть розвитку правової держави в Україні.
Обговорюючи рекомендації місії експертного оцінювання TAIEX щодо розвитку Національної школи суддів України, звернув увагу на одну важливу обставину.Значна частина пропозицій, сформульованих міжнародними експертами, вже знайшла своє відображення в проєкті Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2026–2030 роки.Йдеться не лише про загальні підходи, а про конкретні механізми модернізації системи професійної підготовки суддів:✅удосконалення визначення навчальних потреб✅регулярне оновлення програм підготовкиоцінювання ефективності навчання✅забезпечення якості освітнього процесу✅прозорі процедури добору керівництва ✅посилення підзвітності діяльності відповідних установ.Особливо важливо, що рекомендації міжнародних експертів щодо доброчесності, прозорості конкурсних процедур, декларування, регулярного звітування та оцінювання результативності діяльності фактично відтворені у стратегічних підходах до подальшого розвитку системи правосуддя.Це свідчить про те, що напрацьований проєкт Стратегії не лише відповідає актуальним потребам системи правосуддя, а й узгоджується з європейськими стандартами та рекомендаціями наших міжнародних партнерів.Саме така синхронізація внутрішніх реформ із найкращими європейськими практиками є необхідною передумовою для побудови сучасної, ефективної та незалежної системи правосуддя в Україні.
Минають століття, але історія циклічно йде до повного розуміння, що лише знищення північного сусіда в його нинішньому вигляді дасть спокій Україні. Михайло Грушевський,Січень-лютий 1918 року«Розстріл, зайняття і знищення Києва більшовиками були вершком, кульмінаційним пунктом, збірною точкою, в котрій зосередивсь сей великий, просто необчислимий в своїх наслідках перелом в історії України, вчинений більшовицьким находом. І для мене сей перелом конкретизується ще гостріше в сім зруйнованні моєї хати, мого ка-бінету, з ними всього мого майна, мого духовного добутку, всього дорогого, що я зібрав навколо себе, всього передуманого і перестражданого за останні найтяжчі і найзначніші роки мого життя. Мені прийдеться починати все знову — не продовжувати або відновлювати, а таки починати повторювати вже ні рука, ні думка не повернеться по тім страшеннім потрясінні, котре пережилось в сій руїні.Мені здається, що те, що переживаю я так гостро в сім моменті, переживає й уся Україна. Що Україна також поховала своє старе в сім огнищі, в сій руїні, в могилах своїх дітей, забитих рукою більшовиків, як я в могилі матері, ку півживою винесли з пожару, і вона за кілька ден умерла від сих страшних заворушень і потрясінь. Що Україна як і я стоїть на сій руїні тепер, новими очима розглядаючись в сих згарищах. І перед нею встають зовсім нові перспективи і вигляди не тільки тому, що змінились реальні умови життя, але й тому, що око бачить їх і мозок приймає їх інакше.»
ПРО НЕСАНКЦІОНОВАНІ ДОСТУПИ ДО ДЕРЖАВНИХ РЕЄСТРІВ ТА НЕПРАВОМІРНЕ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІРішення Вінницького окружного адмінсуду у справі №120/3179/26 - про ситуацію, актуальну для системи державної реєстрації, зокрема відповідальності державних реєстраторів і нотаріусів.📑Що сталося?Нотаріус повідомила Мін’юст про те, що її ідентифікатор доступу до ЄДР, ймовірно, був використаний сторонніми особами. При цьому вона просила скасувати незаконну реєстраційну дію.Мін’юст реєстраційну дію скасував, але одночасно заблокував нотаріусу доступ до ЄДР на 1 місяць, мотивуючи це «недбалим ставленням до безпеки».⚖️Суд це рішення в частині санкції скасував, звернувши увагу на те, що:✅ ДП «НАІС» не підтвердило провину нотаріуса;�✅ технічно неможливо встановити факт передачі ключів третім особам без окремого дослідження комп’ютера;�✅ експертизи чи дослідження Мін’юст не проводив;�✅ причинно-наслідковий зв’язок між діями нотаріуса та незаконною реєстрацією не доведений.Тобто суд виходив з принципу: санкція не може базуватись на припущеннях.Суд зауважив: не можна автоматично карати нотаріуса лише тому, що незаконна реєстраційна дія була проведена з використанням його ключа доступу до державного реєстру. У справі не враховано відсутність підтверджень факту вчинення реєстраційних дій саме позивачкою.🔐Це дуже важлива позиція. Бо останні роки ми бачимо тенденцію, коли будь-яка реєстраційна дія з використанням ключа автоматично вважається такою, за яку відповідає особисто державний реєстратор або нотаріус. 👩💻👨🏻💻Але сучасні кіберризики — це вже зовсім інша реальність.Особливо цікаво, що суд звернув увагу й на іншу проблему — непослідовність практики самого Мін’юсту. В аналогічних справах у 2020-2024 році санкції щодо нотаріусів не застосовувалися взагалі.Тобто виникає питання єдності підходів (що звісно актуальне і для судової практики).Суд фактично нагадав про принцип пропорційності та презумпцію невинуватості навіть у адміністративних процедурах.Це хороший сигнал для всієї професійної спільноти: держава повинна доводити вину, а не просто констатувати факт використання ключа доступу до державного реєстру.Інакше будь-який нотаріус або державний реєстратор стає заручником кібератак, компрометації робочого місця.Подивимось, якою буде позиція апеляція. Але саме рішення вже точно варте уваги та однозначно має призвести до перегляду Міністерством юстиції власної хибної практики.https://reyestr.court.gov.ua/Review/136434941
Постанова Верховного Суду в справі №160/20856/24 щодо впливу санкцій на обіг прав користування надрами.Ключові висновки та положення постанови ВС від 05.02.2026:1️⃣ Публічно-правова природа надрВерховний Суд виходить з особливостей правового режиму надр як об’єкта права власності Українського народу. Законодавець створив систему правових норм, яка дозволяє забезпечити баланс між інтересами користувачів надр, суспільними інтересами в галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, створивши при цьому ефективний механізм захисту національних інтересів, забезпечення економічної безпеки та захисту довкілля. 2️⃣ Функціональний зв’язок спецдозволу з особою бенефіціара Застосування персональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача породжує правові наслідки безпосередньо щодо спеціального дозволу.3️⃣ Пріоритет санкційного режиму над приватноправовими конструкціямиСанкції у вигляді блокування активів, зупинення чи анулювання спецдозволів мають імперативний характер і не можуть бути «нейтралізовані» шляхом укладення цивільно-правових договорів.Якщо на момент укладення договору дія спеціального дозволу була зупинена, відчуження права на користування надрами, що належить на підставі такого спеціального дозволу, було неможливим.4️⃣ Момент набрання чинності санкціями Рішення РНБО щодо персональних санкцій набирає чинності та є обовʼязковим до виконання з моменту видання указу Президента України (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про санкції», що є спеціальним у таких відносинах), а не з моменту його офіційного опублікування.https://reyestr.court.gov.ua/Review/133860581
TGLIST.COM.UA
