Estadísticas de telegram channel - @united_in_blood

Сьогодні минає 80 років Лієнца - трагедії, яка хоч і є найбільш показовою, та разом з тим лише однією з багатьох подібних драм, що розгортались по всій лінії Західного фронту в 1945 році. В історіографії ці події отримали назву "операція «Кілгол»", яка стала фінальним актом домовленостей альянтів з більшовиками на Ялтинській конференції. В кінці війни добровольці східних формувань із боєм проривалися через передові частини червоних, аби здатися альянтам. Проте вони не знали, що у Криму, крім кордонів Європи, ділили і людей.‌‎ Відчуваючи за своїми спинами подих радянських, болгарських та югославських військ, козацькі формування пробилися у район долини Верхнього Драу по Лієнцу з надією здатися в полон британцям. Британський генерал Робертсон, хоч і знав наказ Верховного командувача союзних сил генерала Дуайта Ейзенхауера про безумовну видачу усіх, звернувся за прямими вказівками щодо долі полонених до політичного радника США Олександра Кірка. Кірк 14 травня 1945 року дав наступну відповідь: «Усіх росіян потрібно передати радянським військам в узгоджених пунктах зв'язку, встановленими вами за місцевими домовленостями зі штабом маршала Толбухіна». Далі у повідомленні йшлося про те, що всі німецькі війська слід роззброїти та передати місцевим «югославським силам». Пізніш Кірк так окреслив політику держдепартаменту в цьому питанні: Департамент виходить з того, що вказані 28 000 козаків є радянськими громадянами, і якщо це так, то їх треба передати російським військам відповідно до умов Ялтинського конференції.В період з 31 травня по 15 червня 1945 року лише в одному з узгоджених пунктів у Юденбурзі, більшовикам передали 20 137 полонених. У це число входили і 734 поранених, яких доставили на машинах швидкої допомоги.Сьогодні складно підрахувати число жертв операції «Кілгол», але за найскромнішими оцінками це понад 2 000 000 чоловік.

Падіння Константинополя - особиста трагедія кожного, яка сталася з усіма нами не далі, як минулого тижня.Жан Распай29 травня 1453 року пали Східні Ворота Європи, столиця Східної Римської Імперії – Константинополь. На мурах міста поруч з греками билось підкріплення з усіх куточків Європи, з яких найбільше було венеційців, каталонців та генуезців. Цей об'єднаний у вірі загін вірних синів очолив хоробрий та загортований в битвах кондотьєр Джустіані Лонго. Також на вулицях міста поруч зі своїми воїнами знаходить свою смерть останній імператор Візантії Константин ХІ, який наперекір своєму духовенству намагався створити спільний Європейський фронт проти Османів. Ця дата знаменує початок довготривалої експансії кольорового потопу до Старого Світу. Після ряду довгих воєн, тисяч кривавих битв, хребет ворожої навали зламають, захоплені землі звільнять, і кольорова орда повернеться назад, але стародавнє місто залишиться оплотом ворожих сил на цій частині світу і до наших днів. ‌‎ Ми вб'ємо і поженемо вас, тарганів, з наших земель. Ми йдемо на Константиполь та знищимо усі мечеті та мінарети в місті. Ми звільнимо Собор Святої Софії від мінаретів і Константинополь знову по праву належатиме християнам. «Велика Заміна».

Він – з породи вождів, людина з того тіста, що колись у старовину закладали династії, а в наш демократичний час стають національними героями…22 травня 1879 року народився Симон Петлюра: постать, якій долею судилося пройти безліч випробувань і стати Головним Отаманом Армії УНР та першим Вождем українського народу.З самого початку Української революції Петлюра долучився до боротьби за Батьківщину, доклавши зусиль на всіх ділянках: від украінізації армійських частин до особистої участі в поваленні квазімонархії Скоропадського та придушенні більшовицького повстання в Києві.Саме з почину військових його обрали до Директорії, в якій він здолав супротив політиканів та швидко виборов диктаторські повноваження, зосередивши в руках повноту влади.Поки інші сидилі на еміграції та писали повчання, Симон Петлюра очолив боротьбу: попри зраду та отаманію він робив все від себе залежне і виконав свій обов'язок до кінця. Своїм життєвим шляхом він навічно вписав своє ім'я до пантеону героїв та заслужив визнання наступних поколінь українців. А від ОУН Головний Отаман отримав почесне звання Першого Вождя, так як перший виступив проти руйнівної демократії та показав, що лише той гідний бути Вождем, хто готовий взяти усю повноту влади та нести за це відповідальність.​​Дух Міхновського, Петлюри, Коновальця вказує нам путь і провадить нас до остаточної перемоги. ‌‎ З нами Бог! Слава Україні!

‌‎День смерті, день поразки, день ганьби.Європа в останні 2 дні відмічала 80-ті роковини закінчення Другої світової війни у Європі. День, коли п'ять століть гегемонії Європи у світі добігли свого кінця. День, коли Європа була розділена між двома чужоземними державами, що підкорили її своїм інтересам. День, коли сили виродження та Азії захопили землі Європейської ойкумени.В цій війні не було, за деяким виключенням, переможців з Європи. Великобританія та Франція - головні "переможці" повільно втратили свої імперії, а перша згодом і свою суб'єктність. У цьому, окрім визвольних рухів кольорових та дегенератів на владних посадах у цих країнах, не останню роль зіграв союз "запеклих ворогів" - США та СРСР. Саме вони й були головними переможцями від перемоги у ДСВ.Українці в цьому контексті дуже пишаються своєю участю у Другій світовій. Тим, як вони перемогли нацистів, які звільнили їх від колгоспного рабства, і як вони захистили свій найбільший у світі концтабір на чолі з москалями, що знущались і вбивали членів чи не кожної української родини. А ще наші співвітчизники дуже хочуть вважати себе європейцями, тому намагаються вписатися в сучасний західний наратив, в якому суто український погляд повністю відсутній. Та ми не будемо скиглити. Життя є боротьбою, а події останніх місяців та навіть років приносять чимало надії. Світовий порядок Атланти, вибудований на наслідках ДСВ та розвалу СРСР, сильно похитнувся, а світ все дальше йде у прірву передвоєнної ситуації, що колись може дати світло після майже століття темряви для нашої ідеї. Закінчимо цей допис словами, які приписують чи то Коновальцю, чи Мельнику, чи Сушку: Для ідеї та руху тільки на добре вийде довга та затяжна боротьба, коли остаточний вислід ще незнаний, а перемога непевна. Бо в тому випадку засаднично певним є, що до руху пристають тільки ті, що дійсно вірять в ідею і готові за неї і для неї самої боротись. Приходять тільки дійсні ідеалісти та борці.

Я вітаю всі ознаки того, що настає більш мужня, войовнича епоха, яка, перш за все, знову звеличить відвагу! Зараз для цього потрібно буде багато підготовлених, хоробрих людей, але вони не можуть з'явитися на порожньому місці: людей, які вміють бути мовчазними, самотніми, рішучими і задоволеними непримітними діяннями; людей із внутрішньою пристрастю шукати у всіх речах те, що потрібно подолати; людей, які так само веселі, терплячі, прості і зневажають велику метушливість, як і великодушні в перемозі і поблажливі до дрібної метушливості всіх переможених; людей з гострим і вільним судженням про всіх переможців і про частку випадковості в кожній перемозі і славі. Людей з власними святами, власними буднями, власним трауром, які звикли водночас повелівати, і однаково готові підкорятися там, де потрібно: однаково гордих, і в тому, і в іншому, що однаково служать справі; людей більш ризикованих, більш плодотворних, більш щасливих. Бо повірте мені! – Осягати таємницю буття означає жити небезпечно!‌‎ Фрідріх Ніцше#noster_ignis

1 травня - день національної праці. Попри війну та відсутність свят у цей час, варто згадати, яку в сучасній Україні 1 травня має дивну роль. Лівацька потолоч експлуатує його для недолугого проштовхування своїх ідей про мир, дружбу, халяву, щоразу виставляючи себе вбогими маргіналами і надаючи самому святу відповідні асоціації: пошукайте відео з будь-якого першотравневого маршу в Києві і переконайтеся самі.Капіталістичні свині отримують нагоду посміятися: мовляв, відпочивати в день праці це так смішно, натомість краще працювати по 10 годин, от тоді заживемо. Але смішно якраз те, що в цьому вони уподібнюються своїм нібито опонентам-стаханівцям з радянським підходом перевиконання плану. Їх підтримують прогресивні громадяни, яким чомусь цікавіше провести час на роботі (плюс дорога), а не з рідними чи близькими, і подібний прогресивний спосіб життя вони хочуть накинути решті.Націоналістичне ж середовище про соціальні права, захист праці, та робітничі організації, у публічному просторі згадує хіба що випадково: мова, декомунізація, вшанування давно померлих героїв минулого століття – ось наріжний камінь виступів націоналістів у ЗМІ. А тим паче коли серед них, на тлі розкладення нашої ідеї, шириться ідолопоклонство різноманітним лібертаріанціям та свідкам риночку накшталт Міллея, Болсонару чи "правої" фемки Мелоні, не згадуючи вже про таких істуканів як Трамп. Градус абсурду зростає, коли деякі особистості з УСІХ наведених вище середовищ починають говорити або про права робітників, або про відкат до 10-12-годинного робочого дня як запоруку підвищення загального рівня життя. Причому кожен до трудового народу має вельми сумнівне відношення (ніяке). Солодко слухати повчання від людей з невідомими джерелами заробітку або купленим за батьківські гроші житлом.‌‎ Класова солідарність – один з кроків до зміцнення солідарності національної. А солідарність, як нам добре відомо, вже давно є слабким місцем українців. Хочемо привітати тих, хто став майстром і фахівцем у своїй галузі та в той чи інший спосіб приносить суспільству користь: здібних українців має бути більше.

​​​​​​За добу ДВЗ відомий ряд проектів і планів Райху по створенню (відновленню) Української держави. Нижче публікуємо план від АПА НСДАП, датований на кінць 1943 року:1. Створення незалежної української держави пов'язаною угодою з Райхом. Зі столицею у Львові та в кордонах вказаних в книзі «Україна - країна майбутнього» професора Аксель Шмідте, Берлін 1939:Необхідно терміново почати перемовини з українцями, в першу чергу з графом Шептицьким.2. Створення по можливості великих українських збройних сил і терміново прийняти представників української інтелегенції у німецькі вищі військово-учбові заклади.3. Підвердження рівноправ'я між східними та західними українцями на німецькому терені. Відокремлення від них росіян і повна воля східних українців в Німеччині.4. Звільненити і дозволити всім українським військовополоненим повернутись з Німеччини на Батьківщину, або виходячи з бажання, прийняти в українські військові з'єднання.5. Заборонити арешти українців по політичних причинам (поглядам) та відміна смертньої кари для українців в німецькій поліції. Передавати зрадників українському цивільному та військовому судам і українській державній поліції.6. Очищення Галичини від поляків для того, щоб англійці не мали ніяких підстав, рахувати цю область ляшською. Негайно дозволити розпочате владою висилення і переселення (ляхів) в інші області.7. Евакуйовані українські міста і села не палити та не знищувати, ці області ще мають бути завойовані українськими збройними силами. Брати до уваги історичну та культурну цінність міст і сіл.8. Евакуйованому українському населенню надавати охорону, захист та харчування в такій мірі, як і фольксдойче. Не заважати в проведенні заходів в допомозі українців Галичини. Вони скоро повернуться. Бо їх хліб знаходиться в Німеччині. Райх зобов'язаний їх годувати - від цього буде залежити відношення всієї нації до німців. Жодної жорстокості в таборах. Дозволити українцям з галичини надавати допомогу.9. Вишкіл СС - охоронних батальйонів Галичини на керівників і унтер-офіцерів збройних сил України, для охорони українців від підготовленого польськими організаціями повстання та захоплення влади на терені Галичини. (чисельного вбиства з боку ляхів українців в Галичині).10. Вихід Галичини з Генерал- Губернаторства та включення її на час війни в склад України, з одночасним очищенням адміністративного апарату від ляхів та проведення кордону з польськими областями Генерал-Губернаторства. Керівництву Генерал- Губернаторства негайно почати переведення українських працівників з польських областей в Галичину, а ляхів в польське Генерал-Губернаторство.#українське_питання_Райху#історія_ДВЗ

28 квітня 1943 року у місті Львів була створена славетна 14-та гренадерська дивізія СС "Галичина". Цього дня український народ отримав нагоду стати повноправним учасником боротьби європейських націй проти московського жидобільшовизму за кращу долю і гідне місце своєї Батьківщини в Новій Європі.Тоді заклик до боротьби знайшов відгук у кращих представників української нації, які усвідомлювали, що у час великого змагу їхнє місце не в театрі, не на сонечку в парку, чи студентській лавці, а при крісі і на вістрі битви. Звісно, одна дивізія - невелика сила у масштабах фронту, але саме вона стала свідченням успішного складання іспиту на національну зрілість. СС «Галичина» була живим доказом, що Україна все ж має мужніх синів, готових взяти вирішення її долі до власних рук.‌‎ Участь у боротьбі у лавах СС – це велика честь, яку, на жаль, досі не може зрозуміти значна частина українського суспільства, вражена пострадянським і сучасним ліберальним наративом. Ми вдячні кожному, хто в той буремний час зробив правильний вибір і в лавах найсильнішої армії світу став до бою з нашим відвічним ворогом.Пам’ятаємо і пишаємося!Також до цього дня публікуємо авторський переклад відомої ССівської пісні Teufelslied на українську:Іде у бій "Галичина"За рідний край вперед!Іде в Хрестовий у похідПроти більшовизма!Під стягом Хмеля і Мазепи,Із мечем Київських князів,Із пут рідний край визволятиНаш командир в битву нас вів!І де б не пішли ми у наступСам Сірко нам сміється у слід!Ха-ха-ха-ха-ха-ха!За свободу України і свого народуМи сміло підемо у бій!

Волею провидіння цього року в один день з'єдналися дві великі дати - Великдень та день народження німецького Фюрера. День воскресіння Ісуса Христа та народження Адольфа Гітлера сплелися в єдність, що символізує цінності нашої ідеології - захист Християнської цивілізації та її оновлення у інтегральному націоналізмі. На тлі всесвіту більшість людських життів та пов'язаних з ними імен дрібніші за пил. Небагатьом вдалося здобути славу, яку не затьмарив плин часу, але й серед цих непересічних особистостей знайшовся чоловік, який своїм життям розколов хід історії на до і після; чиє ім'я ще довго стоятиме поперек горла тим, хто волів би стерти його самого з нашої пам'яті та його ідеали з нашого життя.Сьогодні 136 рік з дня народження Адольфа Гітлера. Чоловіка, якого назвати звичайним не повернеться язик. Особистості, яку навіть незручно оцінювати виключно з української перспективи. Таке поєднання людських якостей і талантів в одній особі та її поява в потрібному часі і місці - диво, що може статись лише раз на тисячу років.‌‎ З Днем народження, Фюрере!Христос Воскрес! Хайль Гітлер!

‎Сьогодні виповнюється 130 років з дня народження Ернста Юнґера - воїна, ідеаліста, націоналіста. Наводимо його рядки, що стали пророчими щодо перемоги інтегрального націоналізму в Німеччині минулого століття, здобутої фронтовиками Першої Світової війни, актуальні й у наші дні. Коли я спостерігаю, як вони безшумно прорізають лази у дротяних загородженнях, копають вогневу сходинку, звіряють годинники, визначають за сузір'ями сторони світу, тоді мене осяює: це новий тип людини, штурмовик, еліта Центральної Європи. Це геть нова раса, розумна, сильна та вольова. Те, що проявляється тут у бою, завтра стане тією віссю, навколо якої життя обертатиметься швидше і швидше. Не завжди, як тут, шлях прокладатиметься крізь окопи, вогонь і сталь, але штурмовий крок, із яким тут втілюється весь поступ, цей залізний темп, - усе це лишиться таким самим. Палаюча вечірня заграва цієї доби занепаду є водночас ранковою зорею, у якій озброюються для нових, жорсткіших боїв. Десь удалині чекають величезні міста, воїнства машин, держави, чиї внутрішні зв'язки розривають грози, а ще нова людина, сміливіша, більш звична до боротьби, безжальна до себе та до всіх інших. Ця війна є не кінцем, а початком конфлікту. Вона є ковальнею, у якій світ буде відлитий у нових кордонах та з новими спільнотами. Нові форми мають бути скріплені кров'ю, і влада має опинитись у сильній руці. Війна є великою школою, і нова людина буде нашого штибу.#noster_ignis