Сьогодні минає 80 років Лієнца - трагедії, яка хоч і є найбільш показовою, та разом з тим лише однією з багатьох подібних драм, що розгортались по всій лінії Західного фронту в 1945 році. В історіографії ці події отримали назву "операція «Кілгол»", яка стала фінальним актом домовленостей альянтів з більшовиками на Ялтинській конференції. В кінці війни добровольці східних формувань із боєм проривалися через передові частини червоних, аби здатися альянтам. Проте вони не знали, що у Криму, крім кордонів Європи, ділили і людей.‌‎ Відчуваючи за своїми спинами подих радянських, болгарських та югославських військ, козацькі формування пробилися у район долини Верхнього Драу по Лієнцу з надією здатися в полон британцям. Британський генерал Робертсон, хоч і знав наказ Верховного командувача союзних сил генерала Дуайта Ейзенхауера про безумовну видачу усіх, звернувся за прямими вказівками щодо долі полонених до політичного радника США Олександра Кірка. Кірк 14 травня 1945 року дав наступну відповідь: «Усіх росіян потрібно передати радянським військам в узгоджених пунктах зв'язку, встановленими вами за місцевими домовленостями зі штабом маршала Толбухіна». Далі у повідомленні йшлося про те, що всі німецькі війська слід роззброїти та передати місцевим «югославським силам». Пізніш Кірк так окреслив політику держдепартаменту в цьому питанні: Департамент виходить з того, що вказані 28 000 козаків є радянськими громадянами, і якщо це так, то їх треба передати російським військам відповідно до умов Ялтинського конференції.В період з 31 травня по 15 червня 1945 року лише в одному з узгоджених пунктів у Юденбурзі, більшовикам передали 20 137 полонених. У це число входили і 734 поранених, яких доставили на машинах швидкої допомоги.Сьогодні складно підрахувати число жертв операції «Кілгол», але за найскромнішими оцінками це понад 2 000 000 чоловік.