Estadísticas de telegram channel - @united_in_blood

Зате воєнком, рудий жидок з жирними червоними губами і гнилими зубами, верещав як божевільний і скакав до нас з револьвером.[...]До мене підійшов веснянкуватий кацапчук у подраних штанах із шинельного грубого сукна та дамського крою «матроській» блюзці. Стягнувши чоботи і забравши в оберемок мою верхню одежу, він якийсь час задумливо колупав пальцем у носі.— Здіймай, товариш, білизну теж.Серце стиснулося. Кажу йому, щоби не брав у мене сорочки, бо це дарунок від дівчини і я хочу в ній померти. Хвилинку надумувався.— Ну добре... Але кальсони скинь, бо у мене нема ніяких.Скидаю і з тихою радістю, що Галина сорочка залишається на мені, одягаю на голе тіло його подрані штани. У цей мент підійшов воєнком:— О, у тебе сорочка хохлацька гарна — скинь-но мені її!— Я вже скинув все. А сорочки не дам — хочу в ній померти.Заверещавши, він підскочив і шарпнув застіжку коло ковніра сорочки. Гаряча хвиля підкотилася мені під серце й вдарила хмелем у голову. Несподівано для самого себе відводжу руку і з усієї сили б’ю кулаком по жирних губах воєнкома.Червоноармійці вхопили мої руки і скрутили їх назад. По хвилині воєнком піднявся, виплюнув з кров’ю із рота пару зубів і, знову підскочивши, вдарив мене ручкою револьвера під праве око. Це було сиґналом, і з усіх боків посипалися вдари люфами та кольбами рушниць. Хтось вдарив збоку кольбою по носі, розбиваючи хряща. Хтось з другого приліпив кольбою плашма по губах. Хтось навідмаш вдарив кулаком по лівому оці. Ребра і груди вгиналися під ударами. Кров, бризнувши із уст і носа, вмить залила весь перед сорочки. Коли бити перестали, воєнком із злістю глянув на мої скривавлені груди і плюнув на сорочку ще й своєю кров’ю. Потім, приклавши до уст хусточку, показав на миґах, щоби зв’язали мені руки і ноги. Виконавши наказ, червоноармійці поклали мене в куті на підлогу. Боліло звихнуте ребро. Нили потовчені груди. Одно око після вдару воєнкома відразу запливло і запухло. Друге слізило і запухало. Хлюпала в розбитому носі кров, яку щохвилини треба було спльовувати губами, що не хотіли слухатися. Мимо того, як це не смішно, я почував себе щасливим, що полотно, якого торкалися руки Галі, торкається мого тіла. Що ніхто вже тепер не схоче здіймати з мене скривавленої сорочки.⠀ Вишита сорочка - один із символів українців, рясно политий українською кров'ю, як й українська чорна рілля ізорана, кулями засіяна. Читаючи наведений уривок, жодна психічно здорова людина не зможе собі уявити щоби вбравши вишиванку засудженого на тортури та смерть, рудий жидок з жирними червоними губами враз перетворився на українця. Проте політиканам, лібералам, різноманітним недоекспертам цей фокус видається цілком реальним. Принаймні, їм видається, що глядач (українець) не зауважить підступу. Українська вишиванка - сакралізована кров'ю українців, пролитою за рідну землю, проте сама вишиванка від того не перетворює кров негрів, паків, індусів, червоних комісарів з жирними губами, жовтопиких та навіть папуасів на кров українців. Кров українців передається від батька-матері до дітей в українській родині, кров героїв плекає українських дітей. Вишиванка - символ волі до життя етнічної Української Нації та боротьби за її існування. На знімці родина Семена Олійника з дружиною та дітьми. Київщина, м. Гостомель. 1908 р.

83 залізних кроки. Стільки років сьогодні виповнюється з дня створення 14-ї гренадерської дивізії Галичина у місті Львів, коли тисячі українських юнаків та ветеранів ПВЗ стали у стрій задля захисту кордону Нової Європи. 13000 бійців, що пройшли вишкіл за солдатськими та офіцерськими стандартами Третього Райху, прийняли під командуванням Фрідріха Фрайтаґа свій бій при Бродах, де показали свою непересічну стійкість та готовність боротися із більшовицьким росіянством, що сунуло на Захід. Попри загальну поразку в бою та великі втрати, залишкам дивізії вдалося пробити кільце оточення та вийти з нього. В подальшому дивізія служила як антипартизанське об'єднання, а під кінець війни стало частиною українського війська на терені самої Німеччини. Пам'ять про них тим паче важлива, бо кров нащадків дивізійників може бути в нас самих, а один з наших адмінів є нащадком дивізійника, який бився в рядах дивізії, а згодом пройшов через 10 років таборів у СРСР. Сьогодні же він продовжує справу пращура у складі ЗСУ. Та найважливішим є історичне значення цього, як українського підрозділу, що воював на фронті за нашу землю на рівні з німцями та чию боротьбу продовжує сьогодні наше військо. На фото Райхсфюрер СС Генріх Гіммлер оглядає особовий склад дивізії.⠀

Адміністрація каналу вітає усіх із святом Великодню. Попри намагання багатьох вичавити християнство з правого руху та зробити центром культ атеїстично-поганського симулякру, важливо й далі ототожнювати, як це робили й наші попередники, Ідею із християнською Вірою, не тільки виходячи з культурної тотожності європейського та християнського, а й зі зв'язку з теологією та правим світоглядом.⠀ Існує тісний зв'язок між ступенем усвідомлення соціальних законів у свідомості народу та блиском його культури. Культури, що виникли до християнства, свідчать про те, що народи античності докладали сміливих зусиль, щоб відкрити вічні закони, які керують суспільством. Але лише з приходом Христа суспільний порядок був очищений від фальші та піднесений до категорії історичних констант. Християнство, скасувавши множинність божеств і культів, проголосивши існування єдиного Бога, допомогло народам, роз'єднаним до того часу на релігійні клани, визнати один одного і об'єднатися в національні спільноти. Християнство не дало поштовху космополітизму у світі, як його часто звинувачували, а стало вирішальним чинником у процесі етнічної індивідуалізації людських мас.Хорія Сіма

15 березня 1939 року, після років тривалого протистояння за окремішність окупованого українського регіону як від мадярських зазіхателів, так і багаточисленних слов'янських "братушок", було офіційно проголошено незалежність Закарпатської України від Чехословаччини, що знаходилась у стані розпаду. Попри короткий термін життя, республіка була актом виявлення волі нашої нації до незалежності від ворожих сусідів та готовності до боротьби за це. ⠀ Звісно, на захист вітчизни стали найкращі сини свого роду з рядів ОУН, зорганізовані у Карпатській Січі, яка згодом воювала проти мадярського вторгнення. Не можемо також обійти забутий факт підтримки Закарпаття НСДАП, яка надсилала фінансову та військову підтримку Січі. Втім, попри супротив бійців, регіон було окуповано угорськими військами, які згодом вдался до спільних з ляської потолоччю розстрілів українських націоналістів. Враховуючи факт існування цього об'єднання, його тим паче необхідно культивувати як символ волюнтаризму й готовності до жертви во ім'я ідеї, навіть коли всі обставини проти тебе.

Нині 74-і роковини смерті Кнута Гамсуна - видатного норвезького письменника, лавреата Нобелівської премії з літератури, автора чудових творів "Вікторія", "Пан", "Голод" та "Плоди землі", за який він власне й був удостоєний нагороди. В українському інформаційному полі йому несправедливо відводять роль прикладу такої собі непересічної постаті, яка вчинила "неправильно", а отже справедливо була піддана остракізму. Тотальний ліберальний наратив відсуває творчість письменника на другий план, натомість подаючи широким масам вульгарний антифашистський образ "колаборанта". Творчість Гамсуна повертає людину до її природного існування в гармонії з природою, до замилування пташками, деревами, краєвидами, до сп'яніння запахами різнотрав'я, чого з кожним роком стає дедалі менше зі збільшенням у житті мас питомої частки бездушної машинерії, соціальних мереж, тік-токів та штучних "інтелектів".У своїй статті, присвяченій постаті Кнута Гамсуна, вже по його смерті, Євген Маланюк описує померлого геть іншим чином від теперішнього:Так, Гамсун є закінченням великої (майже, «теологічної») ери Органічної Людини, людини, ще зв’язаної матірною пуповиною з природою і всесвітом, але людини, що вже пророчно відчула грядущу апокаліпсу розриву Людини з Космосом, виривання людини з ланцюга сущого, викорінювання її з землі, родини й оселі, обертання її на стандартного робота половини ХХ сторіччя. Вся творчість Гамсуна це, в певному сенсі, крик остороги і відчайдушна, судорожно-приречена боротьба з тим, що має прийти: злим і страшним світом потвор з фабриками машин і роботів, з задухом трупних душ, з першим видивом концентраку й першим подмухом Гірошіми.…Так, очевидно, Гамсун «коляборант». Але в нашій добі «розчарованих комуністів» (на яких, до речі, світова біржа нотує великий попит), — «коляборантами» є лише Петени й Гамсуни. І, очевидно, що ними не є ані божище всіх «поступовців» т. зв. Тіто, ані фіґляр від мистецтва Пікассо, що вірно служить Москві сьогодні так само, як перед чвертьстоліттям. Не є коляборантами також десятки кестлерів — вживаємо цього прізвища не особисто у відношенні до письменника Кестлера, лише як символ, — які протягом довгих і страшних літ співпрацювали з Москвою, одержуючи голлівудські гонорари з Ґосіздату. ⠀ Кнут Гамсун підтримав зусилля Адольфа Гітлера щодо будівництва Нової Європи та новоутворений уряд Відкуна Квіслінга (ще однієї демонізованої постаті), а не більшовицькі та американські прагнення щодо закріпачення Вічного Континенту, чого ліберали всіх мастей йому пробачити аж ніяк не можуть. Зрештою, надамо можливість для адвокації своєї особистості самому Гамсунові: Я вважав, що найкраще служити своїй країні там, де живеш, і в цю тяжку пору, коли народ бідував, скільки стане снаги, обробляти землю, а крім того послуговуватися своїм пером задля тієї Норвегії, яка ось-ось посяде високе становище поміж германських країн Європи. Ця ідея приваблювала мене з самого початку. Навіть більше, вона мене захопила і заволоділа мною. Не знаю, наскільки мені вдалося реалізувати її за той час, що я провів на самоті. Мені здавалося, що для Норвегії це була велика ідея, і мені й сьогодні здається, що ця ідея була для Норвегії великою, чудовою ідеєю, вартою того, щоб її відстоювати і боротися за неї: за незалежну прекрасну Норвегію — країну на краю Європи!

10 лютого 1943 - день створення Українського Визвольного ВійськаТого дня на нараді райхсміністра Альфреда Розенберга з представниками Відділу Пропаганди (АВП) Верховного Командування Вермахту (ОКВ) назва Ukrainische Befreiungsarmee вперше набула офіційного статусу - її отримали українські частини, розкидані по з'єднаннях Вермахту.Цьому передували перемовини з Українською Радою Комбатантів та інші заходи працівників української секції АВП ОКВ, спрямовані на дослідження можливості ідеї створення УВВ, не кажучи вже про адресовані різним німецьким установам листи. Заходи українців із недопущення поглинання Власовим українських частин підтримав також президент УНР в екзилі Андрій Лівицький.Українські добровольці били ворогів Райху та України не лише на східному фронті: у далекій Нормандії спільників Сталіна також зустрічали вояки з жовто-синіми шевронами та літерами УВВ. Декому випала честь боронити від азійської орди Берлін. Звісно, на сітілайти, виставки, та конференції про ці десятки тисяч наших співвітчизників годі сподіватися.ㅤ

...УВО треба перетворити на таку організацію, яка буде спроможною користуватися в боротьбі за маси і для своєї політики всіма, а не одним терористичним засобом.3 лютого 1929 року у Відні розпорошені сили українських націоналістів об’єднались навколо Української військової організації, кістяк якої складався з ветеранів ПВЗ, що не змирилися з поразкою. На зборах засудили лібералізм і соціалізм урядів ЗУНР та УНР та поклали на них провину за програш у війні. Новопостала організація прийняла ідеологію інтегрального націоналізму, полум'я якого тоді палало по всій Європі.‌‎ Саме Організації Українських Націоналістів судилося бути найбільшою довоєнною українською силою - можливо, ясні голови ідеологів українського нацоіналізму та її жертовні бойовики стали б найкращими орієнтирами, які могла мати українська держава. Втім, чого не змогло доконати вбивство Вождя, зробила підбурена амбіціями диверсія. Попри все, безкомпромісна боротьба ОУН стала орієнтиром на який рівнявлись і рівняються нові покоління борців за Україну.

30 січня (так, 30). У цей день, 102 роки тому, наші співвітчизники, попри чисельну перевагу завалили близько 300 кацапів, при цьому зазнавши в 4 рази менших втрат. В 1918 році залізниця була життєво важливою для пересування військ та постачання. Склалася загроза, коли великі сили більшовиків у кількості 3000 вишколених солдатів могли вдарити по самому Києву, і на їхньому шляху була станція Крути.Історичні події не можна розглядати без історичного контексту. Тоді українська делегація проводила переговори, які передували Берестейському миру. Там Україні поставили вимогу: зберегти контроль над Києвом. Тож боротьба велась не лише за збереження столиці, а й за визнання на міжнародній арені.Тогочасний уряд України, не маючи контролю над армією, яка піддалася більшовицькій пропаганді та деморалізації, змушений був закликати до оборони Києва добровольців. Серед оборонців, окрім юнкерів І юнацької школи імені Богдана Хмельницького, які мали досвід І світової війни, були 115 юнаків 17-18 років, які утворили Студентський курінь. Попри попередній 2-місячний вишкіл ці хлопці не могли вважатися повноцінними солдатами.Бій під Крутами – це одна з ланок ланцюга української добровольчої традиції, який продовжився і у ІІ світовій, коли кращі сини України шукали можливості зі зброєю в руках продовжити боротьбу проти відвічного ворога, і який продовжує куватися зараз, у черговій війни України з Московією. Українці всіх 3 названих епох мають дещо спільне, що не дозволило їм бути осторонь: це відчуття причетності до долі Батьківщини та відчуття обов’язку. Омелян Нождак у спогадах про полоненого під Крутами Григорія Піпського, який перед розстрілом почав співати гімн України, пише таке: "Тоді практично усі студенти були заангажовані в національні справи. Ось чому добровільно зголосився під Крути". Коли 28 квітня 1943 проголосили створення дивізії СС "Галичина" хлопці додавали собі кілька років, аби тільки потрапити до омріяного війська. 2014 кращі сини України, виходячи з усвідомлення свого обов’язку перед Батьківщиною і українською нацією відчули, що їхнє місце не в інститутській аудиторії і не за комп’ютером, а на Майдані, і відтак на фронті.Крутянці затримали наступ москалів на 3 дні, які дозволили українській делегації домогтися визнання незалежності України, тож завдання хлопці виконали. Долі захисників, які пережили бій, склалися по-різному: троє стали до лав СС "Галичина", один командував ескадроном АК, а Матвій Данилюк - єдиний крутянець, який побачив незалежність України, відійшовши у вічність 1994. Передчасна смерть та арешти, влаштовані радянською владою, теж не минули захисників України. Чин героїв Крут - це взірець патріотизму, на тлі якого сучасна молодь виглядає особливо вбого. Але саме для того й потрібна історична пам'ять, щоб відрізняти перспективне від згубного, а здібні хлопці мали натхнення бути вищими за болото, в якому жид-блазень це серйозна кандидатура на очільника держави.Також нагадуємо про статтю щодо чину Крут, де, зокрема, підіймається питання дати бою 29 чи 30 січня

Нація, що не шанує минулого - не матиме майбутнього.​​Дві дати, що своїм причинам сягають далеко-далеко в історію народу; Дві дати, що ясною вимовою свого змісту зрозумілі завжди й назавжди:22 січня 1918 року - IV Універсал Української Центральної Ради в Києві, що проголошував Незалежність Української Народної Республіки;22 січня 1919 року - Акт Злуки Українських земель у Києві в одне єдине державне тіло.‌‎ Це був час безоглядної боротьби й оборони української державності перед ворогами. Українська душа, наболіла неволею століть, рванулася до бою. Серед згуків гармат і смертоносних співів вогняних заграв, дзвинів визвольний голос України. Батьківщина шуміла з вихрами воєнної хуртовини нову пісню життя...В українській ідеології інтегрального націоналізму цей день отримав когномен Два Великих Січня та посідав провідне місце в пантеоні найбільш вшанованих дат. Уособлюючи Віру в вищу Ідею; готовність до Жертви; а головне - Безсмертність Нації.Нажаль традиція вшанування, як і сакральне значення після ДВЗ, з плином часом, втрачені. Лише на міфі боротьби і крові можна зростити нові покоління борців та розбудути сплячий нарід.На ілюстрації плакат ОУН присвячений Двом Великим Січням.

​​Сьогодні свято в пітухів всіх мастей, разом з черговим масовим обстрілом України, на фронті від рук виплодків комбєда, загинув ватажок лицарства з РДК - White Rex.На цьому тлі на радощах від цирозного перебуху здохне не один ватнік, поїбуться в сраку всі лгбт-"військові" та інші "захисники" української мови з Кракова й Мюнхена, а російські "опозиціонери" що перемагають пипу ходінням на його вибори і гейпарадом вчергове оскаляться як щури.Денис, як і будь-який з росіян на нашому боці за великим рахунком нічого нам не був винен. Він міг спокійно поставити на аву щось типу "нєт войнє" й писати "путін ухаді" домовившись з совістю. Втім він зробив інакше та все від себе можливе, про що ви всі чудово знаєте - його уділ вже в Господа.Попри кпини вітчизняної палати #6 з твіттеру і фейсбуку що визначають фсб по фотографіям, як ті гадалки баби Сраки з села Залупа-2, Денис командував, вів у бій, і сам з нього не повернувся за Україну, та всіх тих її жителів що втікли від її захисту.Загинув в тому числі і за те що вважав притомною формою своєї батьківщини, чого і ми бажаємо.Загинув, як чоловік зі зброєю в руках, а не баба з хуйом в якої спитали військово-облікові на вулиці.Загинув як лицар, а не як більшість його шерстяних мусорських чи гебешних співвітчизників типу "іспанца" за закладки для малолєток.Тепер нам українцям лишилось бути чесним з своїм сумлінням та гідно вшанувати чин Дениса та всіх легіонерів.Денис Капустін - Герой України-Руси!White Rex - ПРИСУТНІЙ!РДК - ВПЕРЕД!