"Під сонцем" - теплий книжковий канал

​​«Кассандра» Лесі Українки Оцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Неочікувано, але я позбулася своїх упереджень до поем. «Кассандра» та «Оргія» — найбільші поеми з цієї збірки — виявилися дуже цікавими та актуальними. 🔮 КассандраПогляд на Троянську війну очима пророчиці, яка бачить майбутнє, але їй ніхто не вірить.З перших сторінок мене вразила зухвалість та гострий розум Кассандри під час того, як вона розмовляла з Геленою.ГеленаСестрице, радуйся!КассандраРадій, Гелено,—бо ми не сестри.ГеленаОх, я добре знаю,що осоружна я тобі, як смерть.КассандраІ ти, і смерть — обидві рідні сестри, Та і з братами вона спілкується впевнено та не піддається на їхні маніпуляції.ДеїфобТа що Пентезілея! Все ж то жінка! —не жінці врятувати Іліон.КассандраСе правда, брате, отже й не Кассандрі. Також гарно видно протистояння Кассандри зі своїм братом Геленом — віщуном, який обертає свій авторитет на керування суспільною думкою. КассандраА як же ти, Гелене, одріжняєшбрехню від правди?ГеленТа ніяк. Я простодаю їм спокій.КассандраЯк же ти віщуєш?Що кажеш людям?ГеленТе, що треба, сестро,те, що корисно або що почесно. Адже люди сприймають краще брехню, яка заспокоює, ніж гірку правду.Ох, я вже втомлена від тої правди!Ой дай мені хоч сон, хоч мрію, сестро! А для себе я підмітила багато моментів стосовно ставлення до жінок. Особливо вразив момент, що навіть соціальний статус не має значення — свободи вибору не буде.Ні, Кассандро,бо кожна дівчина, чи то рабиня,чи то царівна, слухає родини. Тож я абсолютно захоплена цією поемою, справжнє відкриття!🪉 "Оргія"Історія про співця-поета Антея, який живе в Коринті під римським пануванням. Він продовжує творити грецькою в умовах, коли його місто все більше переходить на латинську під дією римської влади. Адже хто не перейшов — не може розраховувати на підтримку та успіх.Хілон...Признаюся тобі: я не покинунауки, віддалившися від тебе,бо я вступлю до школи...(Знов мовкне).АнтейДо якої?ХілонДо тої, що врядив тут Меценат.АнтейЛатинської?!ХілонНу, все ж тепер латинське..АнтейЯк? Я, і ти, і наша рідна мовалатинськими вже стали? І врешті мистецтво та таланти грецьких митців будуть приписані Риму.АнтейНе сподівайся!Неславу дозволяють нам носити,а славу Рим бере, немов податок.І тая Терпсіхора, що продав ти,прославить не Елладу й не тебе,а той багатий Рим, що стяг всі скарбиз усіх країв руками Меценатів. Ще б цитувала і цитувала, але буду сподіватися, що мій відгук нагадає про творчість Лесі Українки, яка не менш яскрава, ніж її біографія.#відгук ✅🙋🏼‍♀️

​​"Нові Темні Віки. Колапс" Макса КідрукаОцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Не читання, а катання на американських гірках: постійно було відчуття, що я перебуваю на краю прірви, але в такий момент завжди починалася наступна глава, і можна було трошечки перевести подих до нового напруженого моменту. Або мертвої петлі.Стільки сильних емоцій від книги я давно не отримувала. А після кінцівки не могла заснути. Та що там — не могла навіть очі заплющити, так страшно було від подій останніх глав 😱Але почнімо спочатку: стислий переказ подій першої частини — прекрасне рішення. Я, щоправда, і так добре пам’ятала майже все, а от запам’ятати людей із Ради Дев’ятнадцятьох, здається, ніколи не зможу 😅А потім перші розділи відразу з ноги нагадують, що проблем достатньо і на Марсі, і на Землі, і на шляху між ними. Якщо Земля тріщить від глобальних катастроф, то на Марсі в людей просто дах зриває, і конфлікти тільки загострюються.Є в мене все ж одна невеличка суб’єктивна претензія: одного з найцікавіших персонажів я чекала побачити 530 сторінок! Сподіваюся, в Кентона буде в наступних частинах більше ефірного часу!Також є окремі глави, які я точно буду перечитувати для підняття настрою, бо ситуації там були дуже комічні. Так, і такі сцени тут теж були. Наприклад, Юнія Ромо та політ на Місяць із мавпами.У цій частині навіть ті сюжетні лінії, які в "Колонії" були для мене найменш цікавими, стали неймовірними. Це я про Неру та Фелікса.Також я дізналася багато нового з різних сфер, адже історія дуже добре науково обґрунтовує і проблеми глобального потепління, і специфіку життя на Марсі, і космічні польоти. Графіки, схеми, формули — я наче побачила архів адекватних та цікавих підручників 😅Астероїди — це просто сміття, що залишилося від часу зародження Сонячної системи, і яке мало б піти на формування планет, але так і не злиплося у велетенські кам'яні кулі. Й от у чім річ: на розжарених молодих планетах усі по-справжньому цінні метали плавилися та опускалися в ядра, майже не затримуючись у поверхневих шарах. Натомість астероїди ніколи не проходили етапу розплавлення, через що містили значно більше цінної металічної сировини, рівномірно розподіленої по об'єму. Я читала книгу 10 днів, і тепер мені якось дивно братися за інші — настільки хочеться продовження й дізнатися, що ж там буде далі, чи дадуть персонажі всьому раду.Це було епічно!#відгук ✅🙋🏼‍♀️

🙋🏼‍♀️ Вже дочитую "Колапс" Макса Кідрука і впізнаю багато моментів з нон-фікшну видавництва "Бородатий Тамарин" 🤓Наприклад:А потім хтось вичитав у правилах Міжнародного астрономічного союзу, що планети в межах досяжності людських автоматичних зондів традиційно називають іменами богів... Це з книги, яка стала однією з найкращих прочитаних минулого року — "Як я вбив Плутон і чому це було неминуче" Брауна.Звісно, дуже багато наукових фактів та теорій про космос — аж захотілося собі нових книг з серії "Corvus". Також тут гостро розкривається проблема глобального потепління, про яку можна почити в "Палюче тепло вб’є нас найперше". Біології теж вистачає — і про мавп, і про рослини, і про гриби.А потім подивилась список використаної літератури (такий список в "Колапсі" теж є) — і дійсно, з 89-ти зазначених джерел багато книг вже доступні в видавництві.І це дуже круто! Наче ціла екосистема нон-фікшну підживлює і робить "Колапс" ще переконливішим 📚Читали якісь книги видавництва "Бородатий Тамарин"?

​​"Емпусіон" Ольга ТокарчукОцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Неймовірний роман! Як же тут багато тем, загадок та інтриг. А яка атмосфера! Події відбуваються в сілезькому курорті Ґерберсдорф. Це село, яке завдяки розташуванню та клімату ідеально підходить для лікування сухот. І в таке місце потрапляє Мечислав Войнич — поляк зі Львова, студент Львівської політехніки.Добре показані думки хворого:І все ж він був розчарований. Може, сподівався чогось нового, чого ще не знав. Розгадки таємниці. Чому він хворий? Чому інші — ні? Але цей сюжет на поверхні. А головна ідея книги — це вкласти в думки та діалоги персонажів (які всі чоловіки), мізогінні висловлювання реальних відомих та визнаних інтелектуалів. Це читати було дуже цікаво, постійно думаєш, чи це вже дно, чи його ще можна пробити 😁У домашньому світі Мечислава Войнича жінки жили невиразно, коротко і ризиковано. Швидко помирали і лишали по собі у пам'яті тьмяні, розмиті обриси. Вони були зведені до якогось незрозумілого чинника, який опинився в цьому всесвіті ненадовго і лише з міркувань чистої біології. А ось ця фраза мене просто приголомшила, сподіваюся, що такими категоріями вже ніхто не думає 😅— Якщо йдеться про геніальність у літературі, — підхопив тему Авґуст, — то найпевнішою прикметою видатного твору є те, що він подобається жінкам. Навіть Моні Лізі дісталося 😂Врешті-решт перепало і самій Моні Лізі. Що вона негарна, що, зрештою, привабливість жінок часто полягає в тому, що вони вдають, наче володіють якоюсь таємницею, і саме це так притягує до них чоловіків. Але все це — лише імітація і приховування інтелектуальної порожнечі. Також дуже емоційно показано питання веганства, і як складно було чоловікові не відповідати суспільним стандартам.— Це традиційний польський суп. Хто не спробує — слабак. А скільки сил він дає! — радів батько.Дядько Еміль усміхався, а кінчики його солом'яно жовтих вусів стали темно-червоними."Це просто, — міркував собі Мечислав. — Бути чоловіком означає ігнорувати те, що завдає тобі прикрощів. Ось і весь секрет". Питання мови та національності теж висвітлено:— Може, я недостатньо впевнений у собі. Ви — лікар, а я — хворий пацієнт. Спілкуюся з вами мовою, яка не є моєю рідною. Я почуваюся тут чужим і самотнім, — голос Войнича затремтів. — Мої легені реальні, а ось національність — уже ні. І серед безлічі тем зберігається напружений сюжет, адже кожен листопад в цьому селі трапляється щось таємниче, а з лісу вночі долинають незрозумілі звуки.Тож книга мені неймовірно сподобалася. Добре, що після першої прочитаної книги, яка мені не відгукнулася, я прочитала саме цю 💚#відгук ✅🙋🏼‍♀️

​​"Книга Еміля" Ілларіона ПавлюкаОцінка: ☀️☀️☀️☀️ЧаПи:— Так, сподобалося.— Ні, читалось не складно (після "Маїсових людей" так взагалі).— Я і до цієї книги знала, що не розбираюсь в різноманітних міфологіях.— Мінус один бал за нудну сцену з крабом, мудрість Еміля не по роках та передостанню главу.А тепер відгук. Для мене це передусім історія про дітей і матерів. Бо неважливо, хто перед нами — йотун, ондина чи дев'ятирічний хлопчик, якщо дитина не отримує любові, винить себе та шукає, як це вирішити — це дуже відгукується.— Ти більше ніколи не будеш веселою? — тихо спитав Еміль.— А хіба колись була?Мамине здивування видалось таким щирим, що він аж розгубився.— Колись ти багато сміялася.— Мабуть, було з чого.— А зараз?Мама дивилася кудись у простір. Еміль не перепитував і не квапив. Тема дружби теж була зображена щемко 💔— Він мій поганий друг, — прошепотів Еміль, бо від образи хотілося плакати.— "Поганий друг" — це як гарячий сніг, такого не буває! Він або друг, або поганий.— Просто його ніхто не любить.— От тому і не люблять.— Ні, — уперто стріпнув головою Еміль. — Тому й поганий. Обожнюю в літературі мотив бажання, яке потім реалізується в іншому, частіше негативному, ключі, бо формулювання можна трактувати по-різному.Також мені сподобалася інтрига про брата Еміля. Я днями ходила і гадала, яке ж було його заповітне бажання. Приємно, що моя перша здогадка справдилася 🥳І хоч я взагалі не люблю часові сюжетні ігри (через це навіть третю частину Гаррі Поттера завжди дивлюся із зусиллями 🥲), тут це вплетено дуже цікаво: ці сірники просто грандіозні 🤌👏Найбільше з персонажів сподобався йотун Б'юле. І говорив він прикольно, і доля в нього неординарна ⚡️І ще пара цитат, які мені просто відгукнулися:— Мені здається, спільна біда людей — мислити категоріями "за що", а не "навіщо". "За що" — означає, що все вже звершилося. Отже, будь-які подальші дії — марні. А я прагну все робити "навіщось". Завжди легше залишитися сміливим, коли захищаєш слабкого. Поки читала нічого не гуглила, вирішила сприймати історію як є, слідкувати за сюжетом та пригодами Еміля. Тож врешті, змогла відчути цю історію та співпереживати майже всім персонажам (особливо Булдакову).#відгук ✅🙋🏼‍♀️

​​"Тай-Пен" Джеймса КлавеллаОцінка ☀️☀️☀️☀️🙋 Вітаю під сонцем! "Тай-Пен" - друга за хронологією подій книгою азійської саги, але не має сюжетного перетину з подіями книги першої - "Шьогун".Роман розповідає про колонізацію Гонконгу, який відійшов британцям в 1842 за мирним договором, укладеним після першої опіумної війни. На той момент це була "безплідна дерніста скеля", непригодна для сільського господарства та тваринництва. Проте, британці були задоволені, оскільки острів мав стратегічне значення як торгівельно-військовий центр з власною гаванню, складами, верфями і самоуправлінням. Британці мали рацію, бо сьогодні Гонконг - центр світової економіки.Облаштування англійських торговців на острові перемежовуються конкуренцією, щоб отримати максимальний ефект від торгівлі з Китаєм. Все це важить, щоб стати "тай-пеном", тобто "верховним лідером". Наразі першість і титул тай-пена тримає Дірк Струан, мрією якого є не тільки вписати власне ім'я в історію, але й відкрити Китай для решти цивілізованого світу. На другому місті - Тайлер Брок, який більше мріє про те, як пустити світом Дірка Струана.Здебільшого ця книга пригодницька з величезним обсягом сторінок подій та персонажів. Тут значно менше, порівняно з "Шьогуном", культурного зіткнення заходу і сходу. Китайці вважають варварами європейців, європейці - китайців 😀 Мені дуже сподобалась економічна складова, де описана торгівля, написано в дусі "Фінансиста" Теодора Драйзера.Нерідко ті, хто сьогодні вважав себе заможним, за місяць залишалися без гроша. Втрата одного корабля могла повністю знищити тебе. Англійці купували в Китаї чай та шовк, але китайці приймали оплатою лише срібло. Через сто років корона спохватилась - срібло закінчується! Для відновлення балансу срібла англійці почали ввозити в Китай контрабанду опіуму, який також продавали лише за срібло. Ось тоді і запрацювала екосистема опіум-срібло-чай. Автор розписав цю глобальну економіку доволі добре.А ще книги Клавелла "пахнуть морем", тобто просякнуті морською і корабельною тематикою, оскільки батько та дід автора були моряками. Ця книга не виключення і містить достатньо бізань-щогл, брамселів, топенанту і т.д. і т.і. Тому, для любителів морського жанру рекомендується окремо.Перший закон моїх капітанів - боронити свій корабель. Другий - своїх людей. Тоді й вони захищатимуть його. Ти можеш керувати кораблем один, але сам не зможеш вийти на ньому в море. Я отримав багато задоволення, просто споглядаючи на розбудову острова. Боротьба персонажів за першість часто бувала кривава. Трохи мінусом була кількість персонажів. Також з мінусів відмічу нереалистичность пари персонажів (занадто ідеалізований Дірк, занадто спорчена Мері) та зжамкану кінцівку.PS на фото вид на Гонконгську гавань, 1868.#відгук ✅🙋

​​"Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька" Віри КурикоОцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Думаю, що ця історія неочікувано щира та чесна, бо хто ж попереджає про брехню завчасно?Ця крихітна книга, яку я прочитала за 2,5 години, встигла торкнутися багатьох тем, викликати різноманітні емоції та залишити довгий післясмак.Головна героїня Летиція має багато цікавих захоплень. Завдяки їй ми дізнаємося і про Чернігів, і про поета Миколу Холодного, і про рослини. Також Летиція не боїться пригод та нових знайомств — вони будуть зустрічатись дуже часто. На світанку вже у своїй орендованій квартирі на Волошина Летиція почала оповідати йому своє життя, адже ми любимо нових людей у нашому житті саме за те, що вони ще нічого не знають про нас і нічого про нас від нас не чули. Але на першому плані все-таки виступають атмосфера в родині та відносини з батьком.Хтось йому зіпсував життя — це читалося в нім щодня, коли він сідав за стіл, вимагаючи, щоб одночасно за стіл сідали всі жінки його дому. З одного боку йому клали хліб, з іншого — виделку. Невдоволеним поглядом він обводив стіл, аби всі жінки його дому починали їсти. — Я тобі подобаюся? — запитувала Летиція кожного чоловіка, простягаючи руку, і чулося позад її спини, як по черзі повторювали ці слова ще три нещасні жінки. Війна ще сильніше вплинула на родину. І один з найщемкіших та найсильніших моментів для мене зображений на обкладинці книги.Наступного ранку почалася війна, яку назвали великою. Наче та, яка тривала досі, була малою. У порівнянні, звісно, меншою, але Летиція ніяк не могла розібратися, ця велика — це great чи big. Війна прийшла до Летиції, так би мовити, вдруге. Та якщо минулого разу вона тихо ходила попід вікнами, наче Сон і Дрімота, то тепер виламала двері та рознесла хату. І хоч Летиція любить огорнути минуле своїми фантазіями та вигадками, щоб реальність не була настільки болісна, правдиві моменти дуже відчуваються.Врешті, насміялася й наплакалася під час читання та отримала неймовірне задоволення від читання 🥰#відгук ✅🙋🏼‍♀️

​​"Чорний принц" Айріс МердокОцінка: ☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Дивлячись на обкладинку книги — виникає два питання: хто такий "Чорний принц" та до чого тут коні? 😅У центрі оповіді 58-річний письменник, який працював у податковій, написав 3 невеличкі книги і все життя чекає, коли настане момент писати свій magnum opus. І ця книга — це і є той самий головний твір, адже маємо навіть видумані передмови та післямови від автора та редактора. Це дуже цікава структура, від якої ледь не впадаєш в жерло рекурсії.Стосовно самої книги, я побачила дві головні теми:1️⃣ Що є мистецтвоГоловний герой написав три твори і накопичує свій життєвий досвід до наступного шедевра, в той час, як його друг — письменник-конвеєр, який пише дуже багато розважальної літератури. — Письменник завжди живиться подробицями.— Такий письменник, як ви. А не такий, як я!— І знов за рибу гроші, — застогнав Арнольд.— Навіщо захаращувати все джунглями "подробиць"? Коли уява оживає по-справжньому, потрібно забути про подробиці, вони лише заважають. Мистецтво — не насмикані з життя шматки.— Я цього ніколи й не казав! — запалився Арнольд. — Я ніколи не копіюю нічого з життя. 2️⃣ Кохання та шлюбМаємо сім персонажів (одружена пара з донькою та розлучена непара + два родичі), і в книзі по правилах комбінаторики йде перебір багатьох варіантів стосунків.Також висвітлена проблема, як складно жінці піти з нещасливого шлюбу (книга 1973 року).Наважуся погодитися, що Роджер набридливий і занадто самовпевнений, але ти просто мусиш його пробачити. Жінкам доводиться миритися із самозакоханими чоловіками, така їхня доля. Ти не можеш піти від нього, бо тобі більше немає куди іти. — Він спиляв мою магнолію, — жалілася Прісцилла. — Сказав, що вона кидала тінь на клумбу. Сад завжди був його садом. Будинок — його будинком. Навіть кухня — його кухня. Я віддала цьому чоловікові ціле життя. Більше в мене нічого не залишилось. У другій половині книги безжальна комбінаторика робить такі стосунки, які мене дуже тригерять. Це було передбачувано та безповоротно, але персонально мені складно таке читати (тут без спойлерів).Найбільше мені сподобалися діалоги — вони були довгі та напружені, а головне, що все сказане взагалі не збігалося з наступними діями, що дуже тримає увагу.Також обожнюю складних персонажів від яких аж зуби скриплять — тільки подивіться, як головний герой пише листи, яка зверхність 😬Пишу вам, щоб повідомити: у мене не виникло жодної думки, окрім прихильності до вас із Рейчел, та впевненості, що з вами все гаразд. Я ніколи не був таким адептом допитливості, як ви! Сподіваюся, що принаймні тепер ви помітите принадність відведеного вбік погляду! Пишу це зі шляхетних переконань, а не як нагадування про нашу одвічну суперечку. І якщо повертатися до назви твору, то "Чорний принц" — це посилання на "Гамлета" Шекспіра, а от на питання коней на обкладинці я відповіді не знайшла 😅 Врешті чудово провела час з цією книгою, і ледь не вставила у відгук усі 22 відібрані цитати 😁#відгук ✅🙋🏼‍♀️

​​Збірка "Повість без назви" Валер'яна ПідмогильногоОцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Перечитала вдруге "Повість без назви", звернувши увагу на зовсім інші речі, ніж під час першого прочитання.І хоч повість недописана, все одно вона встигає залишити глибоке враження та дати нам декілька складних (а яких іще) персонажів та цікавих подій для аналізу. Тут і коротка зустріч з незнайомкою, яка заполоняє всі думки, і розлогі діалоги про сенс життя та мистецтво, і спогади про молодість та авантюрні поїздки.Також вперше прочитала декілька оповідань:— "На селі" відносно легенька історія про пристрасного юнака, який ще й нагримав на сонце 😁 Я ненавиджу тебе, пекуче сонце! Ти теплом своїм маниш до себе людей, вони виходять із самотніх захистів докупи і, мов зачаровані, губляться в юрбі, юрбою живуть, ніби сили свої віддають їй. Гарячими проміннями та блиском яскравим ти, сонце, єднаєш тисячі людей, і вони, безглузді, забувши про волю давню, роблять однакові рухи, співають разом пісні своїй безсилості та приниженню... День панує над людьми-рабами! — "З життя будинку" було неочікувано темне та напружене вирішення житлового питання.Класово-ворожий, та спам’ятайтеся, товаришу Вивірко! Ота жебрачка — класовий ворог! Це надто смішно. А втім, маєте рацію: класовий ворог, це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати. — оповідання "Син", "Проблема хліба" та "Собака" об'єднані темою голоду. Ці оповідання зробили приблизно те саме, що свого часу зробила "Марія" Уласа Самчука — показала жахіття та нелюдські умови: як люди потерпали, а цілі родини не переживали голод. Тільки в цих оповіданнях зображено голод двадцятих років.Стара правда, що жити можна лише тоді, коли їси, прибрала в очах Тимергея якоїсь містичної рації, і, здавалось йому, він щойно спізнав її.Спершу чудним здавалось, що йому раніше потрібний шмат хліба, а потім думка.Кант і борщ. Ніцше й ковбаса.Тимергей пручався. Перші дні недоїдання силкувавсь переконати себе, що Кант йому дорожчий за ковбасу. Але через три дні облишив: міг уже сміливо кожному в вічі сказати, що для нього дорожче. — і фінальне оповідання-розрив — "Третя революція". Я знала приблизно сюжет, тож навіть думала не читати, бо боялася сильного емоційного впливу. Але прочитала, і це одне з найсильніших оповідань. Просто залишу ці цитати — як можна було написати таке близьке та до болю знайоме 100 років тому?Двадцять років він старанно упоряджав свою домівку, радіючи з кожного купленого стільця, канапи, тарілки. А тепер він домівку зовсім розлюбив. Він не бачив перед собою мети. Його мрії про піяно й невеличкий власний будинок розбила революція. Марта Данилівна смутно посміхнулась. Колись воно було, казкове спокійне життя, а тепер його й уявити важко. Хіба можна повірити,— були такі часи, коли люди вставали по теплих хатах, умивалися, пили чай, розходилися на посади. Потім обідали. Та, Альошо, життя тепер скинуло всі одежі, приліплені цивілізацією, і ствердило геть усе, що свідчили босяки, а філософи заперечували. У мене, наприклад, за два роки чисто змінився погляд на дерева. Бачу дерево й думаю — добре було б таке зрубати! Колись любив дерева зелені, живі, а тепер укохав присохлі, бо краще горять... Ксана бачила будинки з обваленими від набоїв рогами, подзьобаними від куль мурами й рясно обпалим склом. А цілі шибки обліплено смугами білого й кольорового паперу, навхрест, кривульками, мов упоряджено на це безладне свято сплюндрування. Вкотре переконуюся, що Підмогильний пише сильно та виважено, і всі його тексти не лишають байдужими та довго не відпускають після прочитання.#відгук ✅🙋🏼‍♀️

"Гострі каблуки" Віри Агеєвої, Ростислава СемківаОцінка: ☀️☀️☀️☀️🌤🙋🏼‍♀️ Після прочитання книги, ще більше розумію, в яких умовах ці письменниці вибороли собі право на голос та на мистецтво. Скільки сміливості треба було на додачу до працьовитості, щоб здобути освіту, видаватися, підіймати жіночі теми у своїх творах. Наприклад, Жорж Санд:писала п'ятнадцять годин на добу, не встаючи з-за столу. Створила не лише десятки романів, але й, скажімо, п'ятдесят томів листів. Найбільшим відкриттям для мене стала Айріс Мердок. Я дуже заінтригована аналізом її творів:Читання текстів цієї письменниці — це потужний літературно-філософський інтенсив, і не раз доведеться закривати книгу на певний час, просто щоб поміркувати. От скажімо, в одному з ранніх романів письменниці "Дзвін" (1958) маємо два заборонені поцілунки, один з яких веде до самогубства, а інший — в Оксфорд. Вже навіть взяла в бібліотеці "Чорний принц", щоб познайомитися з творчістю.А найбільш емоційним для мене став розділ про Сюзен Зонтаґ.Я не очікувала, що нон-фікшн книга може так розчулити, але так і сталося 🥺Боротьба з хворобою, поїздки в країни, де вирують війни — складається враження, що Сюзен Зонтаґ було під силу все.Зонтаґ вважає, що треба нарешті припинити ставитися до хворого як до чогось іншого і говорити про неї напряму і відверто. А вирішальним у подоланні захворювання буде адекватне ставлення соціуму, підтримка друзів та рідних. Дослідниця говорить про страх перед хворобою і ту небезпеку, коли хворий зрештою стає фактично невидимим через намагання суспільства дистанціюватися від проблеми. Особливо цікаві були розділи про українських письменниць, про яких не так часто пишуть: Ірина Вільде та Софія Яблонська.Таким чином Софія Яблонська працює на тогочасній Галичині як канал Discovery, допомагає долати розриви, розширювати кордони.Чому ж саме їй вдалося побачити людей у цих віддалених куточках так, як їх не бачив ніхто до того? Відповідь криється в її походженні, досвіді й свідомості — свідомості подвійно маргіналізованої людини. З одного боку, вона належить до маргіналізованої культури. З іншого — до маргіналізованої статі. Вона українка, якій забороняють усе, тож вона мусить відстоювати своє право на активне життя як жінка, і як українка захищати життя своєї нації. Також сподобалися два розділи з парами мати-донька письменниці:— "Почати революцію: Мері Волстонкрафт і Мері Шеллі"— "Знайти своє коло: Олена Пчілка та Леся Українка"І хоча про чільних представниць канону Лесю Українку та Ольгу Кобилянську я вже читала в інших книгах ("Як читати українських класиків", "Пригоди української літератури"), та й про Агату Крісті встигла прочитати в "Як писали класики", тут були більше підсвічені аспекти емансипації та фемінізму.Тож ця книга гарний та компактний путівник по творчості видатних авторок з порадами, що почитати з їхнього доробку 💚#відгук ✅🙋🏼‍♀️