"Ікар. Роман про харківське Відродження" Іллі Лук'яненкоОцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Читала твори Підмогильного, переклади Підмогильного, аналіз творчості Підмогильного, а тепер ось прочитала книгу, де Підмогильний — персонаж, а його втрачений рукопис — рушій детективного роману. Краса!Тож цей роман має дві часові лінії:— 1960-ті — головний герой Юрко їде в Харків дізнатися, що сталося з його батьком у 1930-х роках.— 1930-ті — атмосфера в колі української інтелігенції будинку «Слово» після того, як усі дізналися про арешт Підмогильного.Окрім улюбленого письменника, ще й події відбуваються в улюбленому місті Харкові.Батько часто розповідав, що під час його (Держпрому) будівництва з землі дістали рештки мамонта, тому ця споруда така міцна, бо місце їй тут визначено ще з доісторичних часів. Обидві лінії було цікаво читати: у детективній складовій була інтрига, а події розвивалися непередбачувано; в історичній лінії з’являлося багато реальних постатей і роздумів про довіру та зраду.Раніше він довіряв усім; йому здавалося, що всі тут, як брати — відкриті й щирі один з одним, але той факт, що хтось видав Підмогильного радянським слідчим, ставив під сумнів чесність кожного з них. Тепер навіть його власні спогади ставали підозрілими. Кожна дрібниця могла стати поганим знаком. Зрештою, хтось і про нього міг думати, як про зрадника. Читалася книга легко та захопливо (я впоралася за 3,5 години), але час від часу відчувався емоційний надрив, який звучав надмірно. В якийсь момент навіть здалося, що голос автора пройшов через історію, щоб сказати читачам напряму:Хоч ця історія не про "Зону", вона ще раз нагадує: слово було найважливішим для всіх! Під час читання в мене постійно було питання: де закінчуються історичні факти й починається художня вигадка? Після роману я ще якийсь час перевіряла різні деталі — наприклад, чи справді Підмогильний був у Кисловодську. Хоча це ж художня історія, тож тут можна фантазувати. Як, наприклад, в "Гамнет" Меґґі О'Фаррелл про життя Шекспіра.Ще один момент: у сюжеті, як на мене, було трохи забагато збігів. А потім я згадую "Тигроловів" Багряного, і все ж натрапити на потрібну людину в місті набагато легше, ніж у тайзі 😅 Тож мені об'єктивно складно оцінити, бо мозок верещить "книга про Підмогильного", і це відразу 1000/10 😁#відгук ✅🙋🏼‍♀️