​​"Емпусіон" Ольга ТокарчукОцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Неймовірний роман! Як же тут багато тем, загадок та інтриг. А яка атмосфера! Події відбуваються в сілезькому курорті Ґерберсдорф. Це село, яке завдяки розташуванню та клімату ідеально підходить для лікування сухот. І в таке місце потрапляє Мечислав Войнич — поляк зі Львова, студент Львівської політехніки.Добре показані думки хворого:І все ж він був розчарований. Може, сподівався чогось нового, чого ще не знав. Розгадки таємниці. Чому він хворий? Чому інші — ні? Але цей сюжет на поверхні. А головна ідея книги — це вкласти в думки та діалоги персонажів (які всі чоловіки), мізогінні висловлювання реальних відомих та визнаних інтелектуалів. Це читати було дуже цікаво, постійно думаєш, чи це вже дно, чи його ще можна пробити 😁У домашньому світі Мечислава Войнича жінки жили невиразно, коротко і ризиковано. Швидко помирали і лишали по собі у пам'яті тьмяні, розмиті обриси. Вони були зведені до якогось незрозумілого чинника, який опинився в цьому всесвіті ненадовго і лише з міркувань чистої біології. А ось ця фраза мене просто приголомшила, сподіваюся, що такими категоріями вже ніхто не думає 😅— Якщо йдеться про геніальність у літературі, — підхопив тему Авґуст, — то найпевнішою прикметою видатного твору є те, що він подобається жінкам. Навіть Моні Лізі дісталося 😂Врешті-решт перепало і самій Моні Лізі. Що вона негарна, що, зрештою, привабливість жінок часто полягає в тому, що вони вдають, наче володіють якоюсь таємницею, і саме це так притягує до них чоловіків. Але все це — лише імітація і приховування інтелектуальної порожнечі. Також дуже емоційно показано питання веганства, і як складно було чоловікові не відповідати суспільним стандартам.— Це традиційний польський суп. Хто не спробує — слабак. А скільки сил він дає! — радів батько.Дядько Еміль усміхався, а кінчики його солом'яно жовтих вусів стали темно-червоними."Це просто, — міркував собі Мечислав. — Бути чоловіком означає ігнорувати те, що завдає тобі прикрощів. Ось і весь секрет". Питання мови та національності теж висвітлено:— Може, я недостатньо впевнений у собі. Ви — лікар, а я — хворий пацієнт. Спілкуюся з вами мовою, яка не є моєю рідною. Я почуваюся тут чужим і самотнім, — голос Войнича затремтів. — Мої легені реальні, а ось національність — уже ні. І серед безлічі тем зберігається напружений сюжет, адже кожен листопад в цьому селі трапляється щось таємниче, а з лісу вночі долинають незрозумілі звуки.Тож книга мені неймовірно сподобалася. Добре, що після першої прочитаної книги, яка мені не відгукнулася, я прочитала саме цю 💚#відгук ✅🙋🏼‍♀️