Що нам розповів Ярослав Грицак?Поговорили з істориком Ярославом Грицаком. Відео дивіться тут, текст читайте тут, кілька цитат з інтерв'ю прям тут: Про те, на якому етапі зараз Україна: Я не знаю. Якщо ми говоримо про Першу світову, то вона закінчується військово-політичним колапсом. Природа колапсу така, що він може статися завтра, а може за п'ять років. Ми всі стараємося довести Путіна до колапсу. Але коли це станеться, не можемо передбачити. Про те, чому Путін програє: Перш за все тому, що авторитарні режими гірше воюють. Тобто люди, які воюють від волі, роблять це набагато краще. В сучасних умовах майже кожен, хто починає війну, програє. Тому що починає її з ірраціональних мотивів, недооцінюючи суперника. І дістає довгу війну, якою зазнає поразки. Про відмінності Путіна і Сталіна: Путін хоче Україну, але без Заходу. Тому що вважає, що приєднання Західної України було найбільшою помилкою Сталіна. Якби не Західна Україна, не балтійські країни, можливо, Радянський Союз існував би дуже довго. Про існування російської нації: Російська нація не сталася, бо її зжерла імперія. Російська нація нібито існує і не існує водночас. Вона дуже неясна і нечітка. Нація не може бути нацією підданих, вона має бути нацією громадян.Про загрозу реваншу Росії: У Росії були спроби стати нормальною європейською державою. І кожен раз, коли в Росії виникають такі спроби, маятник хитається в другу сторону, і починається ще довший період Сталіна, Путіна чи когось іншого, репресії проти населення і, як майже завше, агресія назовні. Про найгірший для України сценарій закінчення війни: Найгірший варіант – Україна не зникає, але зазнає непоправних втрат, через які ми довго не можемо відновити свій потенціал і повертаємося в політичний період до 24 лютого. Тобто знову еліти, які борються за владу, еліти хижацькі з авторитарними нахилами, великий рівень корупції, і Україна далі стагнує між країнами другого і третього світу. В цьому варіанті можна жити дуже довго, ми 30 років стагнували. Зверніть увагу, я не кажу, що Україна зникне – цей варіант виключаю. Про найкращий для Українисценарій завершення війни: Найкращий варіант, і він дуже реалістичний, що ми не тільки війну виграємо, але й також впроваджуємо ключові реформи, які змінюють траєкторію розвитку. За умови, що судова реформа зроблена, і що буде, умовно кажучи, план Маршалла взамін за реформи, то Україна стає тим, чим мала стати в 1991 році. Однією з найбільш успішних країн-лідерів у цій частині світу.
Після війни додому можуть не повернутися 3 мільйони українців. Що буде з економікою?Виїзд мільйонів українців значно вплине на економіку України. Як уникнути найбільш негативного сценарію? Деталі у тексті, тут переказуємо: 1. Спираючись на різні розрахунки, можна стверджувати, що за межами України перебувають 5,6-6,7 млн громадян України. Згідно з опитуванням ЦЕС, навіть після завершення війни додому можуть не повернутися 1,3-3,3 млн осіб.2. Ба більше, частина українських родин, які війна розділила кордонами, можуть возз’єднатися не в Україні. Як наслідок, після закінчення війни за кордон можуть виїхати 100-745 тис громадян, переважно чоловіків. 3. Внаслідок виїзду громадян країні до 2032 року бракуватиме 3,1-4,5 млн працівників. Як наслідок, втрати економіки за цей період можуть сягнути 113 млрд дол.4. Втрати економіки внаслідок падіння виробництва та споживання можуть коливатися в діапазоні 2,6-7,7% ВВП на рік. Щоправда, це лише "миттєві втрати", які Україна відчуває вже зараз. У довгостроковій перспективі вони зростатимуть, оскільки на ринок праці не виходитимуть діти біженців, які поїхали за кордон.5. Якщо у 2021 році трудові мігранти щомісяця надсилали в Україну $1,1-1,2 млрд, то у 2023 році – менше $1 млрд. Після війни суми ризикують скоротитися ще більше, якщо частина чоловіків возз’єднається з родинами за кордоном.6. На початку серпня обсяг держборгу України сягнув $133 млрд. Якщо мільйони українських біженців не повернуться, обслуговувати такий борговий тягар ставатиме дедалі важче. Як наслідок, уряду доведетьсяекономити на соціальних видатках.7. Ще сильніше постраждає пенсійна система. Якщо майбутні покоління людей на ринку праці будуть скорочуватися, то державі не буде з чого платити пенсії. Тоді доведеться відмовлятися від численних пільг або підвищувати пенсійний вік.
Шлях до геноциду, фашизм Путіна та відповідальність усіх росіян: Що нам розповів Тімоті Снайдер?Минулого тижня записали коротке інтерв’ю з відомим істориком Тімоті Снайдером. Посилання на текст та відео тут, випишемо сюди кілька цитат: Про те, чому Захід не визнав російські дії геноцидом: Звучить парадоксально, але люди уникають визнавати геноцид саме через те, що вони знають: так, це геноцид. Бо визнання цього факту вимагатиме від них дій і поставить питання про бездіяльність.Про шлях росіян до геноциду: Ідея полягала в тому, щоб прийти до вас і вбити або депортувати найактивніших українців, і тоді щасливі українські селянські маси просто визнали би, що вони – росіяни. Росіяни справді вважали, що всі навколо хочуть бути росіянами. Але виявилося, що це не так. І коли план не спрацював, вони вирішили, що причина в тому, що вони вбили замало українців, треба більше і більше.Про те, чому росіяни заперечували Голодомор: У них була місія довести, що Голодомор не був спрямований проти українців. Насправді, коли ви щось так активно заперечуєте, то ви напевно думаєте про це. Можливо, навіть думаєте про те, щоб зробити це знову.Про те, як Путін використовує голод: Цього разу самим українцям голод не загрожує, але росіяни мають заручниками інші країни. Путін стає схожим на Сталіна та починає вирішувати, хто отримає їжу. Він каже африканцям: "Можливо, ви будете голодувати, а можливо, я дам вам їжу". Так він повторює використання голоду як інструменту війни.Про геноцид щодо нацменшин в РФ: Москва цілеспрямовано посилає представників національних меншин вмирати в Україну. Так Путін хоче отримати білу Росію. А це саме по собі геноцидна ідея. Я вважаю, що це – ще один вимір геноциду.Про колективну відповідальність росіян: Геноцид – це відповідальність кожного. Цей злочин – в ім'я вашого народу, до скоєння злочину залучено занадто багато людей, і підтримка геноциду є дуже поширеною. Колективна провина – це зовсім інше. На відміну від відповідальності, колективної провини не існує. Юридично вина має бути покладена на конкретну особу.
Чому ідея масової екстрадиції чоловіків з-за кордону приречена на провал?Зараз Україна має певні проблеми з екстрадицією з країн ЄС навіть тих громадян, кого підозрюють у кримінальних та воєнних злочинах, а у разі масових спроб повернути "ухилянтів" за тією ж процедурою ці проблеми посиляться. Розповідаємо, чому ідея масової екстрадиції чоловіків з-за кордону дуже складна у реалізації: 1. Основним документом, який регулює питання екстрадиції між Україною та країнами ЄС, є Європейська конвенція про видачу правопорушників. Остаточне рішення про видачу або невидачу людини іншій країні ухвалює суд.2. Згідно з Конвенцією, екстрадицію можна застосувати тільки до тих осіб, щодо яких або винесено вирок, або є офіційна підозра у вчиненні кримінального злочину. Також злочин має бути достатньо тяжким, щоб за нього передбачалася відповідальність не менше року позбавлення волі. 3. І, напевно, головне: таке суворе покарання за цю дію має бути в обох країнах-сторонах процесу – тобто і в Україні, і в державі ЄС, де оселився підозрюваний утікач. Абсолютна більшість потенційних справ "ухилянтів" гарантовано провалюють цей тест.4. Навіть в Україні значна частина спроб незаконного перетину кордону зараз розглядається як адміністративне правопорушення, якщо це не супроводжувалося діями, що самі по собі є кримінально караними – як-от пропозиція хабаря, підробка документів тощо.5. У державах ЄС незаконний перетин кордону без обтяжуючих обставин, як правило, не є кримінально караним. Крім того, з позиції цих країн в’їзд чоловіків-українців, як правило, був законним, і багато з них вже отримали там захищений статус за механізмом тимчасового захисту.6. Європейське законодавство про екстрадицію дозволяє видачу підозрюваних лише у державу, яка в змозі гарантувати їхню безпеку. А щодо держави, що воює, цей критерій можна поставити під сумнів у суді. 7. На жаль, це майже гарантує відмову європейських судів у екстрадиції на територію України. Зараз Україна має виклик навіть у тому, щоб домогтися видачі нещодавно затриманого у Фінляндії російського бойовика Петровського, щодо якого є дані про катування і вбивство ним українських військовослужбовців.
Які ризики варто врахувати уряду під час планування відбудови країни?Надзвичайно важливо ефективно витрачати кожну гривню, що спрямована на відновлення України. ЄП зібрала десять ключових ризиків, яким варто запобігати під час планування та впровадження відбудови. Зокрема:1. Використання урядом, міжнародними організаціями, іншими донорами та громадськістю різних систем показників відбудови для оцінки її ефективності. 2. Орієнтаціялише на відновлення житла та критичної інфраструктури, як-от доріг та мостів. Важливо враховувати також відбудову соціальної інфраструктури та планувати стале використання природних ресурсів. Це важливо для людиноцентричного відновлення, яке спонукає людей повертатися у свої населені пункти. 3. Відстеження лише коштів на відбудову, що спрямовуються через уряд, та дублювання фінансування. Позабюджетні та приватні кошти можуть становити велику частину грошей на відбудову, оскільки в уряду країни, що постраждала, часто немає власних коштів на відбудову.4. Моніторинг лише кількісних показників відновлених будівель та неврахування питання, як запобігти лихам у майбутньому. Важливо приділяти увагу і моніторингу вже відбудованих об’єктів на їхню відповідність принципам безбар’єрності, енергоефективності та сталості.5. Нереалістичні плани: заниження витрат та термінів. Досвід інших країн свідчить, що для успіху відбудови дуже важливо визначати реалістичні плани та проєкти. В іншому разі впровадження проєктів переривається або затягується.
Що собою являє Чорноморський флот Росії та що від нього чекати?УП розібралася, яким нині є Чорноморський флот РФ, що з 24 лютого 2022 року пройшов шлях від бравурного лякання українських прикордонників на Зміїному, до потоплення флагмана "Москва", ударів по бухтах дислокації та постійних атак з боку українських безпілотників:1. Станом на 24 лютого 2022 року Чорноморський флот РФ нараховував 74 бойові кораблі. За даними українського Генштабу, наразі число втрат кораблів та катерів ЧФ РФ складає 18 одиниць. Втім, не всі ці втрати росіян є безповоротними. Деякі з підбитих суден вони підняли, наприклад "Адмірал Макаров".2. Загалом в Чорному морі зосереджено до 50 російських бойових одиниць, але серед них є ті, які перебувають на доковому ремонті. По місцях базування, якщо брати з катерами різного класу, нараховується до 80 бойових одиниць в Азово-Чорноморській акваторії. Плюс до 20 одиниць прикордонників, морської охорони ФСБ РФ.3. Третина з бойових кораблів розташовані в Новоросійську, дві третини стоять у Севастополі. Найнебезпечнішими з них наразі є носії ракет "Калібр" – це 2 фрегати, 3 корвети "Буян-М", 4 підводні човни. А також бойові кораблі старих версій, що мають на озброєнні надзвукові крилаті протикорабельні ракети "Москіт".4. Окрема тема – бажання Росії розгорнути Азовський воєнно-морський район зі штабом у Маріуполі. За озвученим задумом, він має складатися з 8 бойових кораблів та 16 суден забезпечення. Зокрема, там хочуть розмістити кораблі-носії "Калібрів".5. Якщо сумувати бойові потужності, зосереджені в Чорному, Азовському та Каспійському морях, то загальний максимальний залп "Калібрами" може скласти 100 ракет. Небезпеку можуть становити і десяток великих десантних кораблів, які є на озброєнні ЧФ РФ. Вони можуть застосовувати системи залпового вогню на кшталт установок "Град" із сумарним залпом на 400 ракет.6. Головна проблема в морській боротьбі з Росією лежить у самій окупації Криму, оскільки півострів є тим місцем, яке своїм географічним становищем забезпечує базування флоту. Але ключ від півострова передусім знаходиться на суші, оскільки за всю історію воєн його завжди звільняли саме сухопутним шляхом.
"Зеленський скасував демократію": як ультраправі республіканці маніпулюють темою українських виборів?Громадянська мережа ОПОРА дослідила, хто доклався до дискредитаційної кампанії в американському сегменті твіттеру і фейсбуку та які ключові дезінформаційні наративи щодо українських виборів ширяться в цих соцмережах. Коротко: 1. Більшість твіттер-акаунтів, які поширюють дезінформацію про українські вибори, не надто популярні: 74%акаунтів маютьменше 1000 підписників. Лише 24,2% акаунтів мають значну авдиторію: 19,4% – від 1 до 10 тисяч підписників, 3,8% – від 10 до 50 тисяч, 1,3% – від 50 до 500 тисяч підписників. 2. 17 акаунтів у нашій вибірці мали понад 500 тисяч підписників: серед них, зокрема, відомий прихильник теорій змови, хакер і шахрай Kim Dotcom, журналіст Глен Грінвальд, членкиня Палати Представників США від Республіканців Марджері Тейлор Грін, сатиричне консервативне видання The Babylon Bee та колишній ведучий Fox News Такер Карлсон, відомий своїми антиукраїнськими висловлюваннями.3. Найпопулярніший серед нашої вибірки наратив полягає в тому, що відсутність виборів означає відсутність демократії. Показовими є твіти деяких користувачів про те, що РФ "більш демократична", ніж Україна, адже вибори там відбуваються.4. У цій звʼязці також можна побачити багато порівнянь війни в Україні з Громадянською війною в США. Мовляв, оскільки США змогли провести вибори у 1864 році, коли війна тривала на їхній території, то чому Україна не може провести їх нині, маючи значно більше можливостей (поштове, електронне голосування тощо). 5. З огляду на все це, відкладення виборів в Україні такі дописувачі сприймають як захоплення влади Зеленським. На думку таких дописувачів, Зеленський не буде завершувати війну та готовий воювати "до останнього українця", аби якнайдовше мати доступ до влади та грошей.6. Перша й найбільш невтішна для України теза полягає в тому, що відсутність виборів в Україні має автоматично призвести до скасування або зменшення фінансової й військової допомоги для нашої країни. Цю ж тезу активно використовують для того, аби звинуватити Байдена і Демократичну партію у фінансуванні "чергового авторитарного режиму". 7. З часом цей наратив трансформувався, і почали з’являтися твіти, що "скасування" виборів в Україні – це начебто"обкатка" цього процесу, аби згодом застосувати його у США. Зокрема, висловлюють думку, що перед виборами 2024 року Байден не захоче проводити волевиявлення, розвʼяже Третю світову війну та під приводом воєнного стану скасує вибори у США, аби не дозволити повернутися до влади Трампу.
Росія втратила "Луну-25", Індія успішно завершила місію. Чому країни поновили гонку за ресурси Місяця?Низка країн готова витрачати сотні мільярдів доларів для повернення людини на Місяць. Причина такого інтересу – вода. Хто наразі ближче до цілі? Розповідаємо: 1. 23 серпня індійська місія Chandrayaan-3 посадила свій роботизований модуль Vikram на Місяць. Індія стала четвертою країною після СРСР, США та Китаю, якій це вдалося. Ба більше, Індія перша підкорила південний полюс Місяця.2. Сучасні місячні програми мають більше економічного підтексту щодо потенційних ресурсів, головний з яких – вода. Учені припускають, що водяний лід може прилипати до дна кратерів Місяця, у які ніколи не потрапляло сонячне світло. Наприкінці минулого століття місії NASA Clementine та Lunar Prospector збирали інформацію про корисні копалини Місяця і засвідчили наявність льоду в затінених кратерах південного полюса.3. У 2008 році дослідники з Університету Брауна переглянули зразки, доставлені місією "Аполлон", і знайшли водень в крихітних кульках вулканічного скла. В останні роки було ще кілька місій, які підтвердили наявність води в затінених регіонах Місяця. У 2020 році NASA оголосило про виявлення води на освітленій Сонцем поверхні Місяця.4. Наявність стародавнього водяного льоду може стати джерелом питної води для майбутніх астронавтів, які перебуватимуть на Місяці. Наміри NASA реалізувати тривале перебування людини на поверхні супутника Землі настільки амбітні, що агентство планує розробити ядерний реактор і протестувати його на супутнику до кінця 2030 року.5. Крім того, воду можна розкласти на кисень і водень. Кисень потрібний для дихання, а воду можна використовувати для створення ракетного пального. Останній фактор може перетворити супутник Землі на зупинку, де космічні кораблі поповнюватимуть запаси пального перед польотами вглиб Сонячної системи.6. США є підписантом угоди про спільне використання ресурсів у космосі, а Китай і Росія – ні. Договір про космос 1967 року забороняє країнам висувати територіальні претензії на небесні тіла, але дозволяє використовувати тамтешні ресурси. Однак, не зрозуміло, чи включає договір продаж видобутих корисних копалин з метою отримання прибутку на Землі. У США зазначають, що хочуть зберегти ці потенційні запаси для міжнародної спільноти і не дати Китаю оголосити права власності на воду.
"Гаазький трибунал" стає реальністю: як Україна та Захід домовляються про спецсуд для Путіна?"Європейська правда" дізналася деталі переговорів про створення цього спеціального та безпрецедентного "гібридного" суду, який, виходячи з оновленої позиції Києва, цілком можна буде називати "гаазьким трибуналом". Коротко переповідаємо: 1. За даними джерел ЄП, Спецтрибунал щодо злочину агресії створюється у Гаазі і діятиме за нідерландським законодавством. Нідерландський уряд вже дав на це попередню згоду; Гаага також зручна через те, що там діють інші міжнародні суди, а також діятиме реєстр злочинів РФ, де будуть зібрані докази масштабів агресії. 2. Очевидно, до роботи долучаться також українські та інші судді, та й загалом склад цього інтернаціоналізованого суду доведеться сформувати – і тут є домовленість з Радою Європи про те, що вона допоможе з оргпитаннями, кажуть джерела.3. Але головна непогоджена наразі деталь – це те, чи опиниться серед підсудних трибуналу Путін. Що треба чесно визнати: фізично на лаві підсудних ми Путіна не побачимо. Бо Росія його не видасть.4. Вашингтон категорично проти того, щоби судовий процес проти Путіна розпочався ще тоді, коли він є президентом. І опір ідеї засудження Путіна ще під час перебування на посаді йде не лише з Вашингтона, а фактично з усіх столиць держав-членів G7.5. І справа навіть не в самому Путіні. Африканські диктатори та навіть лідери хунт, що затрималися при владі; порушники прав людини в Азії та по всьому світу, і навіть Кім Чен Ин – усі вони до певної міри лишаються рукоподаваними у світі. З ними доводиться домовлятися про доступ до ресурсів, про голосування в міжнародних організаціях, про регіональні проєкти… Прецедент того, що всі ці лідери зможуть стати офіційними підсудними, а потім засудженими з вимогою видачі в Гаагу, лякає багатьох представників дипкорпусу тих держав, що грають у геополітику.6. Те саме обмеження стосується прем’єра Мішустіна і глави МЗС Лаврова. Усі інші винуватці агресії – Шойгу, Герасимов і далі за списком – подібних протестів не викликають.7. Наразі діалог про це не закінчений. Рішення не ухвалене, з боку Києва у тому числі. Але треба констатувати, що у разі, якщо перед нами стоїть завдання зібрати максимум голосів у Генасамблеї ООН, поступки з українського боку не виключені. Головне – збалансувати їх такими деталями, які забезпечать ефективність спеціалізованого трибуналу в Гаазі.
Майже прострочені. Чи розженуть депутатів і чи замінять міністрів?Ми вирішили розібратися, чи можливо провести будь-які вибори під час воєнного стану, чи насправді є в них потреба та які наслідки для української демократії це матиме. Переказуємо коротко: 1. Стаття 83 Конституції передбачає, що у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану. Крім того, вибори президента, Ради і навіть органів місцевого самоврядування заборонені статтею 19 закону про правовий режим воєнного стану. 2. Водночас спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук обережно зазначає, що насправді Конституція не забороняє проводити вибори. Тобто, якщо сильно захотіти, то вибори можна буде провести коли завгодно. Треба поміняти закон про воєнний стан, але це формально можливо.3. З одного боку, вибори могли б згладити той разючий дисбаланс, який накопичився між запитом суспільства на певні політичні сили і реальним представництвом у Раді. Згідно з опитуваннями, 73% людей хотіли б великого оновлення влади після перемоги, а 69% українців воліли б змінити парламент. 4. Європейські політики підкреслюють, що Путін навесні переобереться на новий термін, а в Україні і в президента, і в Ради закінчуються повноваження. І Путін буде грати на цій "простроченості" української влади.5. Однак, жодні вибори фізично неможливо провести. Крім того, щоб встигнути з виборами на осінь, треба було б оголошувати їх уже. Третя перепона – екзистенційна. Вибори – це завжди про розколи і внутрішні поділи. Вибори під час війни розірвуть країну.6. Переобрання Ради натомість могло б перезавантажити Кабмін та вдихнути у нього нове життя. Зараз міністри не беруть на себе сміливості, щоб запропонувати Зеленському альтернативні шляхи для досягнення цілей – таким чином проблеми просто підвішуються. Однак переобрання, як видається, не станеться. Тому в уряді триває практика точкової ротації. 7. Наразі черга дійшла до міністра оборони Олексія Резнікова. Декілька джерел УП в оточенні президента пророкують Резнікову позицію посла України у Великій Британії. І міністр оборони зовсім не проти реалізувати цю ідею. Найбільш імовірними кандидатами на посаду очільника МО називають віцепрем'єра з відновлення України Кубракова та міністра з питань стратегічних галузей промисловості Камишіна. З обома були розмови на Банковій, однак жоден поки серйозно не готується до зміни посади, – ніхто не хоче йти міністром оборони.
