Навіщо Україні встановлювати відносини з "тіньовим урядом" Тихановської?Тезово пояснюємо, коли та як Україні варто визнати "альтернативний уряд" Білорусі та навіщо це робити:1. 9 серпня у Вільнюсі лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська оголосила про створення "Об'єднаного перехідного кабінету", так званого уряду в екзилі (вигнанні). 2. Його створення дає Україні нагоду вирватися з чинної матриці відносин з Білоруссю. Київ вважає Лукашенка "самопроголошеним лідером Білорусі", однак у 2020-2021 роках Україна вирішила не запроваджувати санкції особисто проти Лукашенка. 3. Мотиви були такими: Київ встановив межу, до якої припустимо дратувати скаженого диктатора, щоби не викликати у нього готовності до тіснішої безпекової співпраці з РФ на кордоні. Ця логіка втратила сенс після 24 лютого. Утім, до санкцій проти Лукашенка ми не приєдналися і досі.4. У той час як лідери демократичної частини світу проводили особисті зустрічі з Тихановською, запрошували її до міжнародних інституцій – Україна категорично від цього відмовлялася. 5. Головною претензією Києва була незрозуміла позиція опозиціонерки щодо РФ, а також її суперечливі заяви щодо Криму під час передвиборчої кампанії. Згодом, у 2021 році, вона поставила крапки над "і" щодо Криму. Але Україна і далі відмовлялася зустрічатися з нею та визнавати за нею статус лідера опозиції.6. Після виборів 2020 року Тихановська є єдиним представником Білорусі, що має суспільну легітимність, до того ж міжнародно визнану. Тому переважна більшість білорусів, налаштованих проти Лукашенка, БОЛЯЧЕ сприймає ігнор Тихановської Україною та вважає цю політику спрямованою проти опозиції в цілому. 7. Формування "тіньового уряду" дає Україні можливість виходу з цього глухого кута. До його представників у Києва наразі немає тих історичних претензій, що лунають до Тихановської. А отже, Україна отримала можливість вирватися з "російського кошика" у ставленні до білоруської опозиції та розпочати співпрацю з нею.
Що нам розповів міністр оборони Резніков?Поговорили з міністром оборони про перші тижні війни, про різницю у тактиці російської й української армії, про перехід на системне, а не "виставкове" переозброєння ЗСУ, про можливість стріляти зі західної зброї по окупованих територіях та про те, як уникнути звинувачень у розкраданні західних поставок і впровадити дієву систему контролю за партнерською зброєю. Про Чонгар і розмінування мостів: Після перемоги буде проведено відповідне розслідування. (...) Можу сказати лише одну річ: там ще 10 проходів є з Криму по суходолу, а не по мостах! І тому підрив моста не вплинув би аж ніяк на можливість росіян просунутися в цьому напрямку.Про співвідношення людської сили: Під багнетом – це трохи умовно, бо в однострої, наприклад, лікарі. Вони теж всі носять форму, але роблять свою справу, зв'язківці, кіберфахівці і т. д. Але якщо порахувати ДПСУ, Нацпол, Нацгвардію, СБУ, спецпідрозділи та ЗСУ – це біля мільйона людей. А наступає на нас, якщо я не помиляюся, приблизно 137 тисяч військових.Про тактику росіян у війні: Лойд Остін і Бен Воллес (міністри оборони Великої Британії та США – УП) однаково кажуть: росіяни використовують тактику м'ясорубки. Якщо ви плануєте боротися з ними такою ж самою тактикою, ми вам не зможемо допомогти. У нас немає ресурсу засипати тілами і снарядами території, як це робить Росія. Про перемовини з росіянами: В разі проведення "референдумів" ні про які переговори ми не будемо говорити. Шанс для переговорів із росіянами можливий лише за умови, якщо за столом сидять наші партнери. Тому що вести розмову з росіянами й отримати "Мінськ-3" немає жодного сенсу. Про використання західної зброї на окупованих територіях: По території РФ ми використовувати зброю не будемо. Але у нас достатньо стратегічних цілей на тимчасово окупованих територіях України.Про ймовірність збільшення постачань західної зброї: Щоб не було ілюзій, найближчим часом не зламаємо. Тектонічний зсув відбувся самим фактом, що нам почали цю зброю давати. Але переважна частина світу насправді не готувалася до Третьої світової війни. Тому сьогодні, щоб просто дати нам якесь озброєння, його на складах так багато немає. Про те, чому Захід не дає нам деякі види озброєння: Наші партнери прагматично розуміють, що не всяку зброю є сенс нам давати. Якщо ми будемо програвати цією зброєю, то це буде політично відображатися на наших партнерах.
Зброя для населення. Як і що можна легально купити в Україні?Наша нерегулярна рубрика «Нє, ну а шо, поки в країні війна, треба щоб у кожного українця та україночки був вогнемет, щоб у разі чого, при наближенні окупантів було як у фіналі фільму «Одного разу у Голівуді», але при цьому легально, щоб не було ніяких проблем потім»: 1. 1 березня МВС видало наказ, за яким держава впродовж доби видає цивільним особам бойову зброю за умови участі в теробороні. Для цього достатньо подати письмову заяву та документ, що посвідчує особу. Отриману зброю та боєприпаси до неї після завершення воєнного стану потрібно повернути в поліцію. 2. Ухвалений 3 березня закон "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" дозволяє громадянам використовувати всі наявні в них види зброї проти російських агресорів і звільняє людей від відповідальності за її застосування проти окупантів.3. 7 березня МВС затвердило Порядок отримання вогнепальної зброї та боєприпасів. Відтак до поліції необхідно подати заяву та копію документа, що посвідчує особу, отримати дозвіл на придбання зброї, придбати її, подати ті ж документи та отримати дозвіл на зберігання та носіння.4. Видача дозволів під час воєнного стану не повинна перевищувати два дні. Щоправда, бути власником зброї, оформленої таким способом, можна лише протягом дії воєнного стану та не більше 10 днів після його скасування. Далі у її власника є два варіанти: продати або оформити повноцінний дозвіл на 3 роки.5. Дозвіл на зброю зараз отримати набагато простіше. Раніше ця процедура тривала приблизно три тижні, зараз можна впоратися за 3-5 днів. Дозволи не отримають ті, хто мають судимості за тяжкі злочини та деякі види адміністративних правопорушень, зокрема, пов’язані з обігом зброї, а також люди з медичними протипоказаннями.
Як викинути Росію з місця в Радбезі ООН, яке їй не належить?Росія наполягає, що вона - правонаступниця СРСР, але це неправда, що підтверджується документами. Цей текст доводить із документами, що росіяни не мали підстав на цей крок, а також пояснює, як Москві вдалося провернути цю аферу на очах у всього світу. А ось вижимки з нього: 1. Ані договір про заснування СРСР, ані договір про припинення його існування не містить жодних положень, які б давали право Росії ототожнювати себе з СРСР. Україна, Росія та Білорусь були рівнозначними та рівноправними країнами-співзасновницями. 2. В ООН не передбачена можливість передачі або правонаступництва будь-якою державою членства в цій міжнародній структурі. Є процедура припинення та набуття членства, яку вдалося оминути лише Росії.3. 21 грудня 1991 року 10 високопосадовців з ексрадянських держав зазначили, що "підтримують Росію в тому, щоб вона продовжила членство СРСР в ООН, включно із постійним членством в Радбезі та інших міжнародних організаціях". Від України його підписав Леонід Кравчук.4. По-перше, країни-члени СНД вже не мали жодного стосунку до ліквідованого СРСР, щоб ухвалювати рішення від його імені про правонаступництво. А по-друге, згідно зі Статутом ООН, ухвалення рішення про підтвердження членства належить виключно до повноважень Генасамблеї організації. 5. 24 грудня 1991 року президент РФ Єльцин направив на ім’я Генсека ООН лист. У цьому документі він попросив "замість назви СРСР використовувати в ООН назву РФ", аргументуючи це рішенням країн СНД. 6. Генсек ООН попросив головуючого у Радбезі проінформувати всіх членів про зміст листа Єльцина. Головуючим у Радбезі у цей час був… посол СРСР Юлій Воронцов. Через декілька днів, на підставі відсутності заперечень (будь-яких відповідей) від членів Радбезу, секретаріат ООН замінив назву "СРСР" на "Росію".7. З 31 грудня 1991 року усі члени РБ ООН почали звертатися до РФ як до постійного члена. Хоча вони чудово розуміли, що відбулося. Отже, на певний період історії Росії вдалося заволодіти кріслом СРСР в ООН за мовчазної згоди і навіть сприяння інших членів організації.
Що нам розповіла Юлія Тайра? За місяць після звільнення Юлія Паєвська розповіла "Українській правді" про відчуття повноти життя на передовій, про те, чому на "нулі" не буває атеїстів, чому вона не відчуває щастя від смерті ворога, і про безцінний для неї досвід трьох тижнів у блокадному Маріуполі. Кілька цитат: Про інтуїцію в умовах бойових дій: В бойових умовах у тебе загострюється інтуїція, і ти можеш навіть передбачити дії ворога. Було таке, що ми їдемо з пораненим, і я кажу водію: "Повертай на іншу дорогу". Ті, хто зі мною давно, навіть не питають "Чому?". Мовчки повертають, а туди, де ми мали бути цієї миті, щось прилітає.Про життя після російського полону: Я повернулася з полону і просто насолоджуюсь теплим вітром на плечі, спілкуванням з адекватними людьми, доброзичливим псом на вулиці – у полоні собаки були навчені не спілкуватися, а дещо іншим речам. Відчуття повноти життя на війні – це щось фантастичне. Коли смерть поруч, ти як ніколи відчуваєш себе живим.Про смерть і поранення ворогів: Мене не тішить смерть, навіть смерть ворога. Коли гинуть ті, хто "валить" по нас, я не відчуваю радості. Мені тільки легше на душі від того, що більше залишиться в живих моїх побратимів, що в моїх "янголів" буде менше роботи. І рідше доведеться відмивати машину від крові. Про те, чи є атеїсти на фронті: Атеїстів на "нулі" я не зустрічала, жодного. Коли пахне смаженим, всі згадують про Бога. Занадто багато див там відбувається.Про інформаційний вакуум у російському полоні: У в'язниці будь-яка новина сприймалася як щось надзвичайне. Іноді хтось із вертухаїв вмикав телевізора, звідки неслися шматки їхніх "новин". Події на фронті в них подаються так, що Україна взагалі вже знищена. Деякі полонені в камері починали вірити в ту брехню, яка відгризає від них шматок за шматком.
TGLIST.COM.UA
