Пропонуємо звернути увагу на FACT (Focused Acceptance and Commitment Therapy) — це сфокусована, короткострокова форма ACT. Вона описана в книзі "Brief Interventions for Radical Change: Principles and Practice of Focused Acceptance and Commitment Therapy" і створювалась насамперед для контекстів, де часу мало: первинна медична допомога, кризові втручання, одиничні сесії.Ключова ідея: ефективна робота не обов'язково потребує місяців. Навіть одна сесія може бути значущою, якщо вона сфокусована на важливому і точному для клієнта.В основі FACT — три питання, які разом формують "точку повороту":— Де ти зараз? — усвідомлення поточного досвіду— Що тебе зупиняє? — виявлення психологічної негнучкості— Що для тебе важливо? — зв'язок із цінностями та рух упередПідхід спирається на ті самі процеси, що й ACT — прийняття, дефузія, цінності, зобов'язані дії — але працює з ними компактно і прямо, без зайвих кроків.FACT добре підходить не лише для терапії, а й для коучингу, соціальної роботи та будь-якого супроводу, де важлива гнучкість і швидкість реагування.
Форма та функція поведінки: у чому різниця?Два різних типи поведінки можуть виглядати однаково зовні, але виконувати зовсім різні психологічні функції — і саме функція, а не форма, є ключовою для розуміння того, що насправді відбувається з людиною. Що таке форма?Форма — це те, як виглядає дія ззовні: конкретні рухи, слова, вчинки. Наприклад, дві людини можуть однаково уникати конфліктів, але з різних причин.Що таке функція?Функція — це те, яку мету обслуговує дія: чому людина її виконує, від чого вона рятує або до чого веде. Дії, однакові за формою, можуть мати принципово різні функції:- Уникнення — дія спрямована на зниження дискомфорту або втечу від неприємних думок, емоцій, ситуацій.- Дія на основі цінностей — зовні схожа поведінка, але спрямована на те, що важливо людині, навіть якщо це пов'язано з труднощами* Можуть бути інші підтипи, досліджуйте в практиці чи підготуємо пост ПрикладКлієнт може щодня ходити до спортзалу. Якщо це робиться, щоб уникнути тривоги або відволіктися від болісних думок — це уникнення (незалежно від того, наскільки корисно заняття спортом). Якщо ж людина ходить до спортзалу, бо турбота про здоров'я є для неї справжньою цінністю — це проактивна, цінністно-орієнтована дія.Чому це важливо в терапії?Розуміння функції допомагає:- Не оцінювати поведінку лише за її зовнішнім виглядом- Відрізняти, коли людина уникає дискомфорту від того, коли вона рухається назустріч своїм цінностям- Підбирати терапевтичну роботу, орієнтовану на зміну функції, а не лише форми дій
Результати показали дві поведінкові траєкторії:Адаптивна: зростання усвідомленості пов’язане з децентруванням, що веде до ціннісно орієнтованих дій і вищого благополуччя.Дезадаптивна: відволікання та неуважність ведуть до уникнення, злиття з думками, втрати контакту з цінностями і зростання дистресу.Також було показано, що ключовими процесами є когнітивне злиття/дефузія та підтримка контакту з цінностями.5. Поведінка vs позитивне мислення: коли користь когнітивної переоцінки залежить від задоволення базових психологічних потребЧому це важливо:Дослідження показує, що такі стратегії, як когнітивна переоцінка і майндфулнес, не є універсально ефективними. У 21-денному щоденнику було виявлено, що їх ефективність залежить від задоволення базових потреб: приналежності, компетентності та автономії.Когнітивна переоцінка була найбільш ефективною для людей із незадоволеними потребами, особливо при нестачі соціальних зв’язків. У таких випадках вона зменшувала негативний афект і підвищувала позитивний. Якщо ж потреби вже були задоволені, ефект був значно слабшим.Це підтверджує ключовий принцип контекстуальної поведінкової науки: психологічні стратегії не можна оцінювати поза контекстом. Їх ефективність залежить від ширшого мотиваційного та соціального середовища людини.Разом ці статті демонструють широту та еволюцію контекстуальної поведінкової науки — від масштабних доказів ефективності ACT до нових теоретичних інтеграцій, аналізу мистецтва і культури та нових моделей психологічної гнучкості. Для терапевтів і дослідників повернення до цих робіт дає не лише знання, а й імпульс для подальших досліджень, клінічних інновацій і міждисциплінарної співпраці.Доступ до журналу є в учасників ACBS
Сфера контекстуальної поведінкової науки продовжує швидко розвиватися, і Journal of Contextual Behavioral Science (JCBS) регулярно публікує роботи, які розширюють розуміння та застосування контекстуальних підходів. Через постійний потік нових досліджень легко пропустити цінні внески.Щоб підсвітити деякі з них, ми обрали кілька статей, які могли залишитися поза увагою, але пропонують значущі інсайти для терапевтів, дослідників і практиків, зацікавлених у психологічній гнучкості. Нижче наведено п’ять статей, які можуть бути особливо цікавими для спільноти ACBS.1. Емпіричний статус терапії прийняття та відповідальності (ACT): огляд метааналізівЧому це важливо:Огляд включав 20 метааналізів зі 100 контрольованими ефектами на вибірці з 12 477 учасників. Результати показали, що ACT є ефективною для різних станів, включаючи тривожність, депресію, залежності, біль і трансдіагностичні групи. Загалом ACT демонструвала кращі результати порівняно з неактивними контрольними умовами (наприклад, лист очікування або плацебо), «звичайним лікуванням» і більшістю активних інтервенцій.Теоретична основа ACT є трансдіагностичною, тому важливо досліджувати її ефективність не лише для конкретних діагнозів, а й для ширшого спектра психологічних труднощів. Крім того, ACT пропонує оцінювати результати лікування не лише за зменшенням симптомів, а й за покращенням функціонування та загального благополуччя.2. Мистецтво в контексті: багаторівневий аналіз мистецтваЧому це важливо:Дослідження розглядає мистецтво через багаторівневий аналіз у рамках функціонального контекстуалізму. На біологічному рівні нейроестетичні дослідження показують, що взаємодія з мистецтвом активує системи мозку, пов’язані з емоціями, пам’яттю та винагородою. На поведінковому рівні мистецтво пояснюється через процеси навчання — класичне та оперантне обумовлення, а також через теорію реляційних фреймів, яка описує формування символічних значень через мережі зв’язків між стимулами. На культурному рівні мистецтво функціонує як частина культурних систем, де через метаконтингенції та інші процеси передає цінності, формує соціальні практики і може сприяти культурним змінам.У психотерапії: мистецтво може використовуватися як інструмент розвитку психологічної гнучкості та формування адаптивних реакцій на страждання.В освіті: мистецтво розвиває навички символічного мислення, емоційної регуляції та культурної обізнаності.У соціальних проєктах: мистецтво може сприяти соціальній згуртованості, підтримці колективного благополуччя та культурним трансформаціям.3. Від експерієнційної прив’язаності до неприв’язаності: теоретично обґрунтований огляд шкідливих і здорових прагнень до комфорту, схвалення, компетентності, статусу та контролюЧому це важливо:Огляд інтегрує біологічні фактори, психологічні конструкти та соціальну поведінку. Він показує, як теорія реляційних фреймів (RFT) та розширена еволюційна метамодель (EEMM) створюють рамку для об’єднання цих доменів і підкреслює, що експерієнційна прив’язаність лежить в основі багатьох цих патернів.Автори стверджують, що інтервенції, спрямовані на майндфулнес, самоспівчуття або зменшення експерієнційного уникнення, можуть потребувати переосмислення для роботи з експерієнційною прив’язаністю. На відміну від уникнення, яке передбачає припинення шкідливої поведінки, прив’язаність означає відмову від негайного задоволення заради більш значущих довгострокових результатів.Загалом огляд позиціонує експерієнційну прив’язаність як ключовий процес людського функціонування з наслідками для психічного здоров’я, соціального благополуччя та психологічної гнучкості.4. Від складного досвіду до благополуччя чи дистресу: перевірка об’єднаної моделі гнучкості та майндфулнес через мережевий аналіз змін у часіЧому це важливо:Дослідження перевіряло модель Unified Flexibility and Mindfulness (UFM), яка інтегрує ідеї майндфулнесу та ACT. Використовуючи дві хвилі даних від 1242 дорослих (з інтервалом в один місяць), дослідники аналізували, як зміни у процесах психологічної гнучкості пов’язані зі змінами благополуччя.
Сертифікація ACTЯк стати офіційно сертифікованим терапевтом ACT?Процесу сертифікації ACT не існує. ACBS, як спільнота, вирішила відмовитися від цього, оскільки це може створити ієрархічний та закритий процес, який суперечитиме цінностям спільноти. Натомість ACBS прагне сприяти відкритій, самокритичній, взаємопідтримуючій спільноті, яка, працюючи разом, будує прогресивну психологію, більш адекватну викликам людських страждань. Не існує такого поняття, як офіційно сертифікований терапевт ACT. Читайте далі, щоб дізнатися, як у цьому контексті підтримується та просувається висока якість навчання.Отже, як мені навчитися ACT?Чудовим початком буде проходження навчання в одного з рецензованих тренерів ACT. Спільнота ACBS використовує процес рецензування, щоб збалансувати необхідність захисту та сприяння високій якості навчання ACT з необхідністю залишатися відкритою для нових талановитих, інноваційних, кваліфікованих тренерів. Процес рецензування є багатогранним і сприймається дуже серйозно. На сайті ви можете знайти список рецензованих тренерів.Часто тренери проводять семінари для тих, хто бажає вивчити ACT. Зазвичай їх можна знайти в нашому календарі подій.Це все?Ні! Існує багато способів покращити ваші навички ACT, зокрема: книги, групи консультацій з колегами, формальна академічна підготовка, участь у відділенні або SIG, щорічна всесвітня конференція ACBS та DVD-диски з терапією. Ви можете знайти багато інформації про ці ресурси на Порталі знань веб-сайту.І, звичайно, ви завжди можете приєднатися до однієї з професійних розсилок та попросити поради.Як я можу дізнатися, чи правильно я використовую ACT?ACBS цінує розвиток компетентності у застосуванні ACT (та інших втручань, заснованих на CBS). Існує кілька ресурсів для підтримки оцінки та розвитку компетентності, зокрема:Міжнародні стандарти навчання та супервізії в психологічній терапії на основі контекстуальної поведінкової наукиСпецифічні показники компетентності ACTОцінка компетентності в усіх терапіях CBS
Психологічна гнучкість і ригідність серед українських військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом та розладом адаптаціїОсновні результати• Комбатанти з ПТСР демонструють нижчу психологічну гнучкість і вищу психологічну ригідність.• Розлад адаптації пов’язаний із проміжним рівнем психологічної гнучкості, але високою психологічною ригідністю.• Ключовими відмінними факторами є перебування в теперішньому моменті, когнітивне злиття та бездіяльність.• Прийняття та експериментальне уникання є подібними в усіх групах комбатантів.• Цілеспрямований розвиток психологічної гнучкості може бути корисним для психічного здоров’я військових.АнотаціяЦе обсерваційне поперечне (cross-sectional) дослідження присвячене аналізу психологічної гнучкості та ригідності серед українських військовослужбовців, які беруть участь у російсько-українській війні. У дослідженні взяли участь 129 чоловіків-комбатантів, розподілених на три групи: з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР, n = 63), з розладом адаптації (n = 36) та контрольну групу без психічних розладів (n = 30). Психологічну гнучкість і ригідність оцінювали за допомогою Мультивимірного інвентарю психологічної гнучкості (Multidimensional Psychological Flexibility Inventory, MPFI).Результати засвідчили, що комбатанти з ПТСР мали найнижчі показники психологічної гнучкості та найвищі показники психологічної ригідності порівняно з контрольною групою. Учасники з розладом адаптації демонстрували проміжний рівень психологічної гнучкості між групами ПТСР та контролю, водночас зберігаючи підвищену психологічну ригідність, співмірну з групою ПТСР. Значущі відмінності було виявлено за всіма компонентами психологічної гнучкості та ригідності, за винятком прийняття та експериментального уникання, які були подібними в усіх групах.Зокрема, комбатанти з ПТСР мали значно вищі рівні когнітивного злиття та бездіяльності порівняно з учасниками з розладом адаптації. Отримані результати підкреслюють психологічну гнучкість як перспективну терапевтичну мішень у роботі з військовослужбовцями зі стрес-асоційованими психічними розладами та свідчать, що цілеспрямовані інтервенції, спрямовані на розвиток окремих компонентів психологічної гнучкості, можуть бути ефективним підходом до подолання наслідків бойового стресу.
Як розвивати гнучке реагування на непередбачуваність? Як працювати із “застряганням”, униканням або різкими реакціями на зміни у роботі з дітьми з аутизмом?Запрошуємо на зустріч, присвячену обговоренню того, як принципи та інструменти ACT (у поєднанні з поведінковим підходом) можуть підтримувати психологічну гнучкість у дітей з аутизмом.🔹 SIG (ACT/ABA): “Психологічна гнучкість і діти з аутизмом: як це бачити в поведінці і як це підтримувати”🗓 Дата: 07.02.2026🕕 Час: 18:00–19:30👤 Ведення зустрічі: Катерина ІвановаПро що поговоримо:- що саме можна назвати психологічною гнучкістю і як її спостерігати (операціонально, у поведінці);- як виглядає “застрягання” і що може його підтримувати;- які адаптації ACT можуть бути потрібні (мова, візуальні опори, контекст, розвитковий рівень);- як тримати баланс і фокус на автономії та якості життя, а не на “комплаєнсі”.⏱️ Тривалість: 1,5 години📍 Формат: онлайнЯк проходитиме зустріч: коротке обговорення матеріалів/досліджень + дискусія та приклади з практики.👉 Реєстрація: https://forms.gle/Z5yLb8YKWjjX9YS46Підготовка (за бажанням):Матеріали надішлю після реєстрації. Також можна принести 1 короткий приклад ситуації з практики (де дитині складно з гнучкістю/змінами).
В умовах відключень світла, тривог і постійної нестабільності планувати й підтримувати зміни стало складніше, ніж будь-коли — і для клієнтів, і для терапевтів. Саме тому сьогодні особливо важливо розуміти, як насправді відбувається процес змін і що з ним робити, коли він «зависає».🔹 Лекція від УАКПН: “Коли зміни не йдуть — транстеоретична модель змін"🗓 17 січня, 20:00 (онлайн)🎙 Катерина Соломянова-Кирильчук — психологиня, поведінкова терапевткаІноді клієнти ніби все розуміють, але зміни не відбуваються.Це саботаж чи просто неготовність?Як не застрягти разом із клієнтом — і зберегти терапевтичну позицію?На лекції розберемо транстеоретичну модель зміни поведінки — корисний орієнтир для терапевтів і консультантів. Ви навчитеся:розпізнавати стадії змін у реальному процесі;бачити, що “не готова” — це нормальний етап, а не опір;підбирати інтервенції під конкретну стадію;заспокоювати себе, коли процес здається застиглим;усвідомлено обирати терапевтичну позицію відповідно до етапу клієнта.Також обговоримо межі застосування моделі — коли вона допомагає, а коли ні.⏱️ Тривалість: 60 хвилин📍 Формат: онлайн👉 Реєстрація
Поведінка, керована правилами, та її роль у зниженні психологічної гнучкостіУ рамках ACT поведінка, керована правилами (rule-governed behavior) означає дії, що спрямовуються не безпосереднім досвідом взаємодії із середовищем, а вербальними правилами — внутрішніми висловами про те, як «слід», «треба» або «не можна» поводитися. Такі правила часто виникають як адаптивні скорочення, що допомагають людям орієнтуватися у складному соціальному світі. Однак їх жорстке застосування може стати суттєвою перешкодою для психологічної гнучкості, здатності діяти відповідно до власних цінностей, залишаючись відкритим до теперішнього моменту.Уявімо людину, для якої цінними є відкритість і готовність допомагати. Вона хоче зробити крок назустріч, але в неї спливає внутрішнє правило: «Той, хто допомагає першим, нав’язується». Під впливом цього правила людина відступає, уникаючи поведінки, яка фактично наближала б її до власних цінностей. Інший приклад: людина, яка прагне зв’язку з іншими, утримується від саморозкриття з усіма, керуючись правилом «Розкриватися небезпечно». В обох випадках поведінка стає керованою правилами, а не контекстом досвіду. Людина перестає перевіряти, чи відповідає правило поточній ситуації; словесна структура переважає над живим досвідом.З точки зору ACT цей процес відображає домінування когнітивного злиття (сognitive fusion), феномену, коли думки сприймаються як буквальна правда, а не як минущі вербальні події. Коли людина зливається з правилом на кшталт «краще мовчати», це правило диктує поведінку незалежно від того, чи відповідає воно цінностям у даному контексті. З часом така ригідність звужує репертуар поведінки, обмежує навчання, дослідження світу та справжні соціальні зв’язки.Емпіричні дослідження підтверджують цей механізм. Поведінка, керована правилами, може призводити до нечутливості до змін контингентів (insensitivity to contingency change), тобто нездатності адаптувати поведінку, коли умови навколишнього середовища змінюються (Hayes et al., 1986). Іншими словами, коли діями керують вербальні формулювання, а не реальні наслідки, люди стають менш сприйнятливими до зворотного зв’язку. Це особливо шкідливо у соціально-емоційній сфері, де контекст постійно змінюється, і гнучкість є ключем до адаптивного функціонування.ACT спрямована на відновлення цієї гнучкості через дефузію, прийняття та уточнення цінностей. Коли людина вчиться спостерігати думки як думки, як просто лінгвістичні події, вона може обирати поведінку, що узгоджується з тим, що для неї справді важливо, а не з тим, що колись було засвоєно як правило чи страх. Наприклад, думку «допомагати це нав’язуватись» можна побачити як продукт минулого досвіду, а не як об’єктивну істину. З такої позиції людина може діяти у напрямку співчуття чи зв’язку, навіть з дискомфортом або сумнівами.Отже, хоча поведінка, керована правилами, є природною частиною людського мислення, її надмірна домінантність веде до уникнення досвіду та ригідності, віддаляючи людину від власних цінностей. Психологічна гнучкість виникає не через відмову від правил, а через здатність тримати їх легко, перевіряючи їхню доречність у живому, мінливому контексті досвіду.
TGLIST.COM.UA
