Психологічна гнучкість і ригідність серед українських військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом та розладом адаптаціїОсновні результати• Комбатанти з ПТСР демонструють нижчу психологічну гнучкість і вищу психологічну ригідність.• Розлад адаптації пов’язаний із проміжним рівнем психологічної гнучкості, але високою психологічною ригідністю.• Ключовими відмінними факторами є перебування в теперішньому моменті, когнітивне злиття та бездіяльність.• Прийняття та експериментальне уникання є подібними в усіх групах комбатантів.• Цілеспрямований розвиток психологічної гнучкості може бути корисним для психічного здоров’я військових.АнотаціяЦе обсерваційне поперечне (cross-sectional) дослідження присвячене аналізу психологічної гнучкості та ригідності серед українських військовослужбовців, які беруть участь у російсько-українській війні. У дослідженні взяли участь 129 чоловіків-комбатантів, розподілених на три групи: з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР, n = 63), з розладом адаптації (n = 36) та контрольну групу без психічних розладів (n = 30). Психологічну гнучкість і ригідність оцінювали за допомогою Мультивимірного інвентарю психологічної гнучкості (Multidimensional Psychological Flexibility Inventory, MPFI).Результати засвідчили, що комбатанти з ПТСР мали найнижчі показники психологічної гнучкості та найвищі показники психологічної ригідності порівняно з контрольною групою. Учасники з розладом адаптації демонстрували проміжний рівень психологічної гнучкості між групами ПТСР та контролю, водночас зберігаючи підвищену психологічну ригідність, співмірну з групою ПТСР. Значущі відмінності було виявлено за всіма компонентами психологічної гнучкості та ригідності, за винятком прийняття та експериментального уникання, які були подібними в усіх групах.Зокрема, комбатанти з ПТСР мали значно вищі рівні когнітивного злиття та бездіяльності порівняно з учасниками з розладом адаптації. Отримані результати підкреслюють психологічну гнучкість як перспективну терапевтичну мішень у роботі з військовослужбовцями зі стрес-асоційованими психічними розладами та свідчать, що цілеспрямовані інтервенції, спрямовані на розвиток окремих компонентів психологічної гнучкості, можуть бути ефективним підходом до подолання наслідків бойового стресу.