Ітератум #4Світ переживає важкі часи.Вже сорок років апокаліпсис вирує на повну силу, не як раптова катастрофа, а як стан світу. Руйнування стало фоном для життя, холод, нестача і війна, нормою, а виживання замінило розвиток.Проте... це не перший кінець світу. За збереженими хроніками, легендами й уламками пам’яті відомо, що до нинішньої катастрофи світ уже пережив три Великі Апокаліпсиси. Кожен із них змінював обличчя планети, стирав держави й перекроював континенти.Саме від початку кожного апокаліпсису в Ітератумі традиційно ведуть новий відлік часу, ніби визнаючи, що старий світ помер остаточно, і продовжувати рахувати роки «як раніше» більше не має сенсу.Назва світу - Ітератум не випадкова. Вона означає повтор, цикл, перезапуск. Світ, який знову і знову доходить до межі, падає, але не зникає повністю. Щоразу після катастрофи цивілізація підіймається з уламків. Ніхто достеменно не знає, чи апокаліпсиси є природною частиною буття Ітератуму, чи результатом давніх помилок, втручання богів, магічних експериментів або чогось значно гіршого.https://arkush.net/book/33263 - аркушhttps://booknet.ua/book/stor-z-potoibchchya-prolog-b439537 - букнет#DarkFantasyWorld #FantasyLore #УкраїнськеФентезі #ПисьменникУкраїна #Ітератум #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy
https://arkush.net/book/30351⚔️ "Голодне божевілля"🌊 автор Влад Кравченко.Краще, що може розповісти про землю, з якої прибула людина, — це вона сама. Так само і з героями "Голодного божевілля".Мені сподобалося, як прописана нація Скандинавії. Хоч нам і не розповідають про край, у якому живуть відважні воїни-мореплавці, але з їхніх розмов, поведінки, віри та жертвоприношень зрозуміло більше, ніж із довгих описів побуту і звичаїв.Події розвиваються швидко й динамічно. Одна народність протиставляється іншій, але всі однакові у своєму бажанні вижити. Особливо це стосується протистояння не людині з плоті й крові, а комусь вічному й жахливому.Проте ☝️ не буду спойлерити. Там теж вимальовується дещо цікаве 😉Не обійшлося і без скандинавського флірту. Чому я так висловилася? Почитайте.Підкинувши такі гачки, можу в підсумку сказати одне: таким любителям міфології, як я, цей твір точно зайде 👌. До того ж там є загадки, бої, боротьба зі стихією. Тому однозначно рекомендую.П.С. Помилки є, але то таке... Не псують загального враження ✨#uafantasy #жахи #містика #фентезі #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #рецензії
Відгук на роман “Химера” Nilett FaustРоман «Химера» — це темне фентезі, сповнене пригод, несподіваних сюжетних поворотів, драматичних історій і напружених сцен. Це похмурий, жорстокий світ, у якому майже немає місця для наївних ілюзій, зате вдосталь болю, страху, боротьби й моральних виборів.У тексті розкривається цікавий і дуже своєрідний світ, досконало продуманий авторкою — від самої світобудови. Колись бог Одера створив цей світ прекрасним і гармонійним, але з часом втомився... і заснув.Відтоді все пішло шкереберть. Нині перед читачем постає реальність, наповнена війнами, чварами, політичними інтригами, ненавистю та безкінечною боротьбою за владу, де життя окремої істоти майже нічого не варте.Центральним місцем подій є Фаустенд — місто, населене зверолюдьми найрізноманітніших видів. Керують ним п’ять Стовпів (своєрідний оплот демократії по-фаустенденськи). Втім, як і в будь-якому «парламенті» чи «палаті лордів», про справжню єдність тут не йдеться: за лаштунками точиться та сама жорстока й безкомпромісна боротьба за владу. У соціальній ієрархії Фаустенда є ті, хто займає низьке становище, — звичайні люди. Але найгірше доводиться химерам-полукровкам: саме вони опиняються між молотом і ковадлом у ці темні часи. Їх бояться, зневажають, ненавидять і водночас вважають цілком придатними для ролі «гарматного м’яса», відправляючи у самий вир війни.Головною героїнею роману є дівчина, майже ще дитина, — Габрієль Айвері, та сама хімера. Сюжет значною мірою зосереджений на її дорослішанні, формуванні й загартуванні характеру, особливо в умовах війни на кордоні, на так званому Третьому фронті. Через поступове розкриття таємниць її сирітства, імен батьків та існування близнюка перед читачем відкривається дедалі жорстокіша й кривавіша історія Фаустенда. І в останніх наявних главах ми бачимо вже майже дорослу людину, зламану й водночас загартовану досвідом, здатну приймати складні рішення.Інші персонажі роману також не виглядають картонними чи поверхневими. Вони багатошарові, живі, неоднозначні й викликають широкий спектр емоцій — від симпатії до відвертого неприйняття.Найяскравішим прикладом для мене стала Аїша, глава клану змій. Двадцять розділів знадобилося мені, щоб від палкої ненависті (якою вона щедро ділиться з оточенням, немов зміїною отрутою) дійти не лише до розуміння її мотивів, а навіть до співчуття. Хоча, зізнаюся, гадюкою вона для мене так і залишилася.Текст читається легко й захоплююче, попри загальну похмурість і жорсткість тем. Подекуди трапляються одруківки, але вони не псують загального враження. Найбільший же мінус — історія поки що незавершена. Втім, саме це змушує з нетерпінням стежити за подальшим розвитком подій.https://arkush.net/book/25950#ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy #фентезі #рецензії #аркуш #природи #темне_фентезі
Атмосфера світу Ітератум 2#Далеко за океаном існує майже повна протилежність Едеморському Всеволодарству на континенті. Майже інший світ. Принаймні - за чутками... Дріфтпорт.Напевно, один із найвеличніших полісів в історії світу. Величезна торгова місто-держава, що гордо несе ім’я столиці світу. Саме тут розквітла демократія, якщо її взагалі можна так назвати, магічна культура, монументальна архітектура це все про цього гіганта на обличчі планети.Місто успішно пережило апокаліпсис і вступило в нову еру. Незліченна кількість магів й друїдів підтримують життя цього багатомільйонного прихистку, який населяють усі можливі раси та види розумних істот.Хоч Дріфтпорт і є миролюбним та дипломатичним полісом, його незалежність й інтереси на світовій арені захищають могутній флот і армія, зібрана з представників майже з усього світу.Єдине що... Чи витримає це місто Великий Едеморський похід, чи впаде під тиском артилерії, броненосців і нескінченних армій Всеволодаря?..https://arkush.net/book/33263 - аркушhttps://booknet.ua/book/stor-z-potoibchchya-prolog-b439537 - букнет#DarkFantasyWorld #FantasyLore #УкраїнськеФентезі #ПисьменникУкраїна #Ітератум #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy
— По-перше, — Ґолдері зробив паузу, щоб впевнитися, що Фел уважно слухав. — Фраєнти... вони повернулися.Фенікс застиг. Його сині очі на мить спалахнули. Він збирався їх шукати, а вони самі повернулися. — Фраєнти? — перепитав Фел, у його голосі змішалися подив і нерозуміння. Ґілберт кивнув головою, його обличчя стало ще більш напруженим. Він зрозумів, що Фел не усвідомлює їхньої теперішньої ролі. Ґіл не міг приховати глибокого занепокоєння.— Це було приголомшливе повернення, — почав Ґіл. — У Аттеєса та Ілліани Фраєнтів свої прибічники з ордену 'Вогняного відродження', ті, хто чекав на повернення нащадків королівської крові. Вони стали значною політичною силою. І тепер зрозуміло, що Ґроуї старший був не таким вже й поганим Верховним: той хоча б приховував свої злочини, не втягував у них усіх довкола. А ось його син... Феле. Здається, ми рухаємося до громадянської війни. Аттеєс Фраєнт має сили, про які його противники не знають, і це робить їх ще більш небезпечними у спробі дістати до нього. Ґіл повільно провів рукою по підборіддю, намагаючись стримати емоції. Очі ж Фела розширилися від подиву, що межував із шоком, він несвідомо дістав монетку з кишені.— Але і це ще не все. Це навіть гірше, ніж просто політика, — продовжив Ґіл, його голос став тихішим і напруженішим. — Паралельно ведеться жорстока пропаганда проти феніксів. Через вашу здатність до безсмертя та переродження. Вони переконують інші раси, що ви небезпечні, адже багатьох істот охопила "дивна недуга"— вони почали втрачати своє єство. І в цьому звинувачують феніксів. Утворилися дві великі сили: Ґроуї та Фраєнта. Кожній расі, кожній істоті доводиться обирати сторону, нейтралітет зберігати майже неможливо.Ґілберт замовк, важко дихаючи. У кімнаті панувала тиша, така ж глибока і холодна, як порожнеча, яку Фелікс відчував у грудях після втрати Сін.https://arkush.net/book/32199/38https://booknet.ua/reader/fenks-b436126?c=4885555&p=1#переродження #міфи #фентезі #надздібності #uafantasy #етнічнефентезі #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #інтриги #раси
Вайбові картинки для всесвіту Ітератум :)У світі є сотні держав, імперій, вільних міст і різних уламків минулих цивілізацій. Більшість із них існує за інерцією, але деякі стали дітьми катастрофи й розцвіли. Наприклад: Едемор - континентальна держава об'єднаних цивілізацій. Цей монстр поєднує в собі характер середньовіччя з мегапроектами індустріальної епохи та з божевіллям зруйнованої сучасності. Після апокаліпсису територія Едемору була скута вічною мерзлотою. Проте... Держава не впала. Населення адаптувалося. Міста перебудувалися під холод, промисловість - під нестачу ресурсів, армія - під безперервну війну. Едемор не прагне бути прийнятим іншими країнами, він не прагне дипломатії та дружби... Він чудовисько... що існує за власною логікою. Цей народ відстоює власні ідеали й не визнає чужого морального диктату, навіть ціною постійного конфлікту з іншими державами Ітератуму. У світі, що майже закінчив своє існування під навалами природи, богів і демонів, Едемор воює не за майбутнє, а за право не зникнути.https://arkush.net/book/33263 - аркушhttps://booknet.ua/book/stor-z-potoibchchya-prolog-b439537 - букнет#DarkFantasyWorld #FantasyLore #УкраїнськеФентезі #ПисьменникУкраїна #Ітератум #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy
Потрапляння у перший відсік бункеру можна було порівняти з вторгненням у гігантську м’ясорубку: десятки тіл, буквально розірваних, пошматованих, заполонили всі поверхні. Нутрощі, кінцівки, голови, кишки, розмотані на різноманітних предметах. Червона густа рідина пливла собі плавно до підлоги, в’язкі шматки корпусів тіл з імплантами заважали просуванню навіть без бойового втручання. Толій, ввійшовши у цей відсік, відчув жах, страх, тиск в легенях, холод у шлунку... Та що завгодно, але всередині нього все вимагало покинути це місце. Через інформаційний девайс він викликав все ж таки підкріплення, сповістивши усіх про надзвичайну ситуацію з максимальним ступенем насилля. Цим не тільки поліція має зацікавитися. Але й інші більш профільні силові структури. Камера на плащу одразу ж транслювала запис ШІ-диспетчеру, котрий аналізував ступінь загрози та визначав кількість нарядів, необхідних для стабілізації ситуації. - Ви, сука, хто такі?! – рявкнув панк у неонових татуюваннях та покритий свіжою кров’ю, тікаючи у напрямку центрального входу. Зустріч відбулася у довгому і просторому коридорі, заставленому усіляким мотлохом, контейнерами маленькими. Але де був один представник банди, що тікав стрімко від небезпеки, там були ще троє. Побачивши жінку у обладунках, вони одразу ж ідентифікували її як загрозу, але стрільбу відкрили тільки коли у полі зору неонових помаранчевих ліхтарів об’явився Толій. Зграйно прийнялося рішення, що це операція поліцейських... Тікали з глибин бункеру ще двоє панків, а за ними і ще один їм у підкріплення. Ельна та її не так давно названий напарник зайняли укриття за контейнерами та бетонними блоками. За себе не так сильно хвилювалася найманка, бо у неї, окрім броні, ще й енергетичний щит був активним. Про свій Толій згадав лише через півхвилини, коли навіжені кулі здійняли порохову хмару у коридорі. Завдяки дронам, котрі більш-менш та якось ще працювали, а також завдяки внутрішнім системам наведення Ельна плавно та почергово виносила супротивників, котрі не наважувалися на рішучі штурмові дії. У момент, коли вони виглядали для ведення вогню, одна-єдина, зацікавлена в їх смерті, куля влучала прямісінько у голову. Через півхвилини панки розпласталися трупами на і без того забризканій кров’ю підлозі. https://arkush.net/book/36014#ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy #наукова_фантастика #кіберпанк #аркуш
«Підземелля драконів: Честь злодіїв» – чудовий фільм у жанрі гумористичного та пригодницького фентезі, який буде до смаку не тільки фанатам D&D, але й широкому колу глядачів. Можна виділити багато сильних сторін цього фільму: чудовий відеоряд та спецефекти, не гірші за ті, що ви бачили в «Володарі Перснів» чи «Гобіті»; цікавий сюжет, побудований за усіма законами сторітелінгу; прекрасний підбір акторів, серед яких є такі зірки, як Х'ю Грант; харизматичні герої та «хімія» між ними.Але я хотів би відзначити найскладніший, на мій погляд, компонент, а саме – гумор. Мало кому вдається вдало реалізувати його. Гумор – як спеції в непростій страві твору. Насиплеш забагато – мало хто буде таке «їсти», недодаси – його не відчують й страва вийде прісною та нецікавою. За гумор в «Підземеллі драконів: Честь злодіїв» я б дав п’ять зірок гумористичного Мішлена, якби такий був.Як письменнику мені цікаво не тільки насолодитися «стравою» історії, але й розібрати її інгредієнти. На чому ж будується гумор в «Підземеллі драконів: Честь злодіїв»?Попереджаю: тут буде трохи спойлерів!По-перше, що б я виділив, це певний абсурд чи, по-іншому, можна назвати контраст між високим фентезі та буденністю. Наприклад, коли страшна та могутня відьма охолоджує пальцем напій свого спільника чи коли чоловіком здоровенної та грубої варварки, яка пішла через нього зі свого племені, виявляється інтелігентний ліліпут, з м’яким характером.Тут важливо не перевести в абсурд всю історію, бо або вийде геть погано, або, якщо й не погано, то від фентезі нічого не залишиться і це вже буде зовсім інший жанр - театр абсурду, на кшталт Кафки чи Семюеля Бекета.По-друге: це комічні ситуації, гегі. Як, наприклад, допит мерців, коли герою не вдається задати правильні п’ять питань, а в іншому випадку, він задає лише чотири і тепер мерцю доведеться невідомо скільки залишатися ожилим. Тут теж дуже важливо зберегти гармонію і баланс, бо, якщо додати занадто багато таких комічних ситуацій, то вийде, в кращому випадку, Містер Бін або Монті Пайтон. Нічого не маю проти них – це чудові комедії, але це окремий жанр, де інші жанри, як-то шпигунський детектив, історична драма чи фентезі виглядають як номінальний фон, не більше.По-третє, це відвертий стьоб над кліше. Його тут чимало. Наприклад, один з героїв, коли глядач з ним знайомиться, буквально рятує кошеня. Люди, знайомі з мистецтвом сторітелінгу, одразу зрозуміють в чому прикол. Насмішку над кліше, де головний злодій довго самодовільно говорить з героями, які через нього потрапили в безвихідну ситуацію, і цим користуються герої, щоб врятуватися, автори фільму використали аж двічі: спершу з Форджем, який взяв в заручники доньку головного героя, а потім у фіналі й з відьмою Софіною. Тут, знову ж таки, важливо не переборщити зі стьобом, бо вийде пародія – на кшталт «Голого пістолета». Це по-своєму гарний фільм, але, погодьтеся, ніхто не назве його гумористичним детективом.Ну і нарешті, вчетверте: це дотепні жарти самих героїв «Підземелля драконів: Честь злодіїв», які вдало розбавляють небезпечні та серйозні ситуації, в які весь час потрапляють ці авантюристи.На останок, хочу сказати, що навіть з тим, що в фільмі багато гумору, це щира історія про безумовну любов, справжню дружбу та безкорисну самопожертву. Тому цей фільм точно не залишає глядача байдужим.Автор огляду:https://arkush.net/user/762#uafantasy #кіно #фентезі #огляд
Ліга АСЛР росте і розвивається, тому пропонуємо сьогодні довгочит:Імпровізоване інтерв’ю з одним з засновників і активних адмінів Ліги. Частина перша.1. Як все починалось і хто започаткував Лігу? Чому? Яка була початкова мета? Почалося все з того, що я, гортаючи Букнет у пошуках чогось цікавого, помітив конфлікт групи авторів з авторами СЛР, розкручені твори яких вважалися витворами мистецтва. Конфлікт був добу тому, але я написав під одним із коментарів, після чого Іван Немеш запросив мене у групу в телеграм - Ліга АСЛР. Я був п'ятим автором, котрий разом з ними спочатку просто ділився своїми емоціями стосовно не тільки самвидав, а й взагалі ринку літературного в Україні. Саме Андрій, Юрій, Іван та Богдан створили групу. Початкова мета у них була - зібрати авторів різних жанрів, однодумців як силу, щоб щось протиставити напливу романтизації в усій літературі.2. Це на добровільних засадах - Ліга. Чи не хотілось вам в якийсь момент все кинути і піти з адмінів? Для мене все на добровільних засадах. Я за ідею. Хлопці показали, що готові створювати рух, і я до нього приєднався. Стосовно виходу з Ліги, то були лише дні перегорання, коли я не вів ніякої діяльності, але покидати проєкт не збирався. Для мене це ніби родина.3. Що ви мрієте досягти у спілці? Особисто ви? І що ви б хотіли, щоб вся спілка досягла як колектив авторів?Особисто я хочу створити спілку, від якої залежатиме становище фантастики на Україні. Хочу нашими діями досягти Золотої епохи. Для колективу авторів, принаймні активних та тих, хто цього бажає, хотілося б визнання, бо багато хто з них пише дуже цікаві й якісні тексти, але через неможливість засвітитися маркетингово, їх просто не бачать. То того ж негативно працює спрямованість видавництв працювати тільки з комерційно успішними книгами.4. Що вас надихає у творчості по життю і що демотивує? У творчості для мене немає натхнення, фактично. Я почав писати колись, щоб підтримувати морально-психологічний стан. Продовжую робити це і зараз. Колись це були просто чернетки, але навички виросли та покращилися для чого більшого.5. Ваша улюблена настільна книга у жанрі фантастика, фентезі, містика? Улюблені книги: фантастика - "Чи мріють андроїди про електроовець" від Ф.К. Діка - класика жанру, основа сьогоденних творів про штучний інтелект, людей та людяність; фентезі - "Хроніки Амбера" - Желязни написав неймовірну роботу, від якої і досі у захваті як і той хлопчисько, який вперше прочитав десять книг багато років тому. Містику не читаю. В основному фантастику та фентезі.https://arkush.net/user/422#ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy
По слідам зірок та стріл.Ви ніколи не задумувалися, а як появився знаменитий символ хаосу. Які символи в нього закладали і який посил несуть вони. Зірка хаосу вперше зʼявилася в книгах культового письменника Малкла Муркока, який багато що приніс у фентезі і масову культуру. Але сьогодні ми говоримо про два його символи.Саме Муркок повноцінно увів у фентезі поняття хаосу та порядку. Хаос позначався вісьмома стрілами, що летять у вісім сторін. Порядок ж позначався однією стрілкою, що летить в гору. Стріли позначали долю. Хаос, як той, хто бачить всі варіанти, але не здатен бачити істину. Порядку ж прямував невпинно по одній істині, не бачачи усієї картини.Завдяки стилізації та додаванню штрихів,від художників ГВ,вісім стріл стали вже відомою нам зіркою Хаосу. Але стріли нікуди не ділися. Кожен символ вітрів магії так чи інакше містять у собі стрілу, або самі вказують в якийсь напрямок. Що в свою чергу відкриває великий простір для інтерпретацій. Самі ж стріли на зірці Хаосу теж позначають собою вітри.Ну а сороковник в цьому питанні абсолютно нічого нового не приніс, а лише спростив та затер усе. Впринципі, як завжди.#арт #Гісторія #fantasy #фентезі #творчість #Warhammer_fantasy #Age_of_Sigmar #Warhammer @widluda
