Посадковий механізм знервованими рухами, переймаючи від мене настрій, приклеївся нарешті до обвугленої платформи. Вулиці знеструмлені, все горить, всюди дим. Всюди тіла, розтрощені аерокари, евакуаційні і транспортні шлюпки, дезинтегрована шахтарська техніка. Руки тряслися, коли я намагався йти знайомими провулками зі зброєю напоготові. Тягнулися і вони, і думки мої до панелі керування шлюзом від мого дому. Резервні акумулятори дозволили мені ввійти, щойно біометрія співпала з тою, котра у базі даних. Цілісність корпусу ззовні непошкоджена, але всередині серце моє розривалося.Мій дім знищили. А з ним і мою матір, тіло котрої я знайшов на вході. З домом моїм знищили і... жінку мою та малих дітей... Розстріляні тіла, наче розсипані у моїй кімнаті біля ліжка. Тут Анея обійняла двійнят і намагалася їх захистити. Істерика? Ні... Я вибухнув всередині та впав біля родини на коліна, намагаючись достукатися до Всесвіту та виблагати для них ще один шанс. Порожнеча... Біль... Страждання...Що ще я міг отримати? https://arkush.net/book/39403