Птах лежав на самому краю, безвольно розпластавши зламані крила. Вітер ворушив сіре пір'я. Так, без своєї магії фенікс зовсім не вражає уяву, найбільше нагадуючи фазана. Я зробив кілька кроків у напрямку до птаха.Почувши скрип снігу, фенікс підняв голову і насторожено втупився на мене жовтим оком.Та твою ж, Майстре! Що ж за життя таке несправедливе, якщо навіть казкові створіння повинні боротися за місце під сонцем.Але ж ми з тобою так просто не здамося, друже?Я й гадки не мав, як подіє на це породження магії еліксир богині, проте навряд чи може бути гірше, ніж зараз.Фенікс довірливо поклав голову мені на долоню, проковтнув запропоновані ліки. По кінчиках пір'я проскочили перші іскри.Трохи запізно прийшла думка, що жар-птиця - на рідкість небезпечна штука, і якщо він зараз спалахне, то я точно згорю!Але ні. Мене огорнуло тепло і золотисте сяйво, у центрі якого язиками багаття кружляв врятований фенікс.У моїх руках залишилося вогняне перо. https://arkush.net/book/13946Лана Степанка Перо Фенікса