Антиутопія – світ протилежний утопії (неіснуючого ідеального місця). Отже антиутопія існує і навіть дуже. Дивлячись на наш світ, можна прогнозувати або вже бачити її наступні види:1. Політичні.Фокусуються на тоталітарних державах, культах особистості, повному контролі над населенням. Головний конфлікт: між людиною та неосяжною владою. "1984", Оруелл;2. Технократичні та кібернетичні Показують світ, де технології (умовно) вийшли з-під контролю чи являються інструментом підкорення мас людських: абсолютне стеження, штучний інтелект, маніпуляції свідомістю, кібернетичні технокорпорації. "Чорне дзеркало", "Матриця", "Синдикат";3. Соціально-економічні Суспільство, де немає рівності, кастові системи або корпоративна влада доведені до межі. Уряд може належати корпораціям, а люди поділені на формації із визначеними функціями. "О дивний новий світ", Гакслі, "Голодні ігри";4. Екологічні Кліматичний колапс, дефіцит ресурсів, екологічні проблеми, мікробіологічні загрози. "Дорога", Маккарті;5. Біотехнологічні та генетичні Втручання у геном, клонування, штучна еволюція. Біокорпорації визначають порядки у світі. "Ґаттака";6. Релігійні і теократичні У державі влада належить релігійному суспільному устрою, який придушує індивіда. Часто побудовані на екстремальних інтерпретаціях віри."Еквілібріум";Звісно, перелік можна довго доповнювати, а тому залишаю вам.#uafantasy
Доброго вечора!Після довгих редагувань та численних змін я хочу запросити вас до прочитання оновленого світу книги "Напівкровка". На вас чекають нові захопливі діалоги, конфлікти та віра, прихована у рядках. Ті самі персонажі, історія, що можливо, колись давно торкнулась вашої душі, але з новими деталями, персонажами та історичними фактами, що показують нам світ зовсім з іншої сторони. "Перед величезними воротами до головного залу стояло багато людей. Король скликав усіх мечників та магів королівства до головного палацу, щоб оголосити важливу інформацію.Всі вони про щось говорили, шепотілися та намагалися дізнатися, що робиться у самому палаці. Зазвичай гвардійці з'являлись тільки на великих святах, а побачити їх у звичайнісінький день було майже неможливо.Саме це здивувало людей. По всьому периметру палацу зібрався великий загін з найкращих гвардійців.Вони до останнього намагалися вірити в те, що королю просто стало нудно і заради веселощів він скликав усіх мечників для показових боїв. А магів задля чарівного шоу. Але все було інакше...Зазвичай маги займалися підтримкою бар'єрів, вигнанням нечисті з міст, де було надто багато потвор, а ще допомогою лікарям. Їхня магія рятувала смертельно хворих. Бойових магів майже не було, але саме через це вони дуже цінувалися за своюунікальність та навички. Знайти мага-найманця було дуже важко, тому що король бачить все. А найбільше він боїться повстань.Все повинно бути, як він сказав, і ніяк інакше.Мечники та лучники трохи відрізнялися від магів, але так само були під пильним рахунком..Різкий звук змусив всіх змовкнути. Люди перекидалися поглядами, спостерігаючи за воротами, що з пронизливим ляскотом відчинились."Читайте, коментуйте та діліться своїми враженнями! Букнет: https://booknet.ua/mart-otem-u11258290Аркуш: https://arkush.net/book/32348/1#книги_українською #затишне_фентезі #фентезі #ЛігаАнтисопливихЛюбовнихРоманів #гумор
Чи то Скі сидів на Троні, чи то сам Трон возз’єднався з істотою, наділивши її могутністю — силою, що дарувала життя. Єства, мов квіти на світанку, розквітали, виходячи за межі тіла фенікса й заповнюючи собою весь простір зали. Він став велетнем, який бачив тих феніксів, що спершу здавалися статуями. Тепер вони схилялися в поклоні, з’єднуючись із Королем пульсуючими спалахами."Ці спалахи — ядра, серцевини єства феніксів", — здогадався Скі.Саме тому від одних феніксів сходило по два спалахи, мов вказуючи на наявність двох єств, а від інших — лише один, що тягнувся не до гнізда, а до двоталанного фенікса."Вони були породженням двоталанних феніксів", — подумав Скі.Звісно, двоталанні фенікси походили безпосередньо від Короля істот, а фенікси з одним єством — їхні нащадки, наступне покоління, яке ще несло в собі частку сили свого пращура.Скі ступив із гнізда-Трону, щоб не сп'яніти від наданої сили, він прийняв людську подобу. Подобу тих, хто колись створив Короля істот, хто наділив його силою творити — деміургів.#фентезі #міфи #інтриги #істоти #божевілля #відродження #uafantasy #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів https://arkush.net/book/32199/34https://booknet.ua/reader/fenks-b436126?c=4863944&p=1
https://arkush.net/book/34511/34— Не росіянин – українець! — у голосі Кирила раптом зазвучав метал. Втім, тон досить швидко потеплішав. — Якщо казати по правді, я теж, найменше сподівався побачити тут індіанця.Кирило усміхнувся і звернув увагу на підвіску:— Гарна робота. Ваш талісман?— Так, — відповів Джош. — У нас його називають "ловець снів" тримає сновидіння подалі від темряви. Вони почали говорити, спершу обережно, потім теми ставали дедалі щиріше — спліталися, немов нитка, розірвана століттями, знову з’єдналася.Виявилося, що предки обох зустрілися в цьому самому монастирі понад двісті років тому. — Моє прізвище колись звучало по іншому – Сегоньяк. французи прозвали мене гасконцем.— Кирило щиро усміхнувся.Джош кивнув у відповідь і теж посміхнувся, хоча і тільки очима.— Старі кажуть, назва нашого роду пішла від двох французьких слів. Прізвище. Башта і колодязь.— Хм... Ла Тур і Дюпуї? Щось шляхетне.— Цього ловця сплели дві жінки, прародительки роду, вони дуже хотіли, щоб його доставили саме сюди. Як їхню пам'ять. Це вдалося зробити лише тепер.— Дві жінки? — перепитав Кирило здивовано.Джош усміхнувся, торкнувшись ловця снів:— Так. Не питай... Прийми.Вони стояли мовчки, слухаючи, як каплиці заспівали дзвони вечірні. Монастир ніби впізнав їх — як нащадків тих, чия легенда почалася в його стінах.P.S. (від автора) Дякую, що пройшли цей шлях разом зі мною. Плекаю надію, що подорож була достатньо емоційною і захопливою. Чекайте продовження історій Клер і Маргарити, а також Шарля і Фйорелли у нових книгах, написання яких планується незабаром!À bientôt! (*фр "До скорої зустрічі!")#пригоди #драма #історичний_роман #аркуш #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy
Гуртожиток. Було вже далеко за північ, коли Артем повертався до кімнати. Коридор тягнувся, неначе тунель, а єдина лампа миготіла, ніби хтось повільно стискав її світло.Артем зупинився біля дверей своєї кімнати - і серце пронизав крижаний холод. Двері були прочинені. Точно пам’ятав: зачиняв їх. Цікавість повела його вперед. Він легенько торкнувся дверей - ті скрипнули й відчинилися ширше.Кімната зустріла його тишею. Але щось одразу було не так. Зламане вікно видихало в ніч холодне повітря. Скло валялося на підлозі, змішане з уламками лампи зі стелі. Видно було темні плями на їхніх гострих краях - кров. Свіжа кров.Артем різко відступив назад... проте погляд упав на підлогу. Від уламків тягнулися сліди. Вузькі, розтягнуті, ніби хтось повз... або когось тягнули. Червона смуга губилася в темряві коридору.Раптом лампа за дверима клацнула і згасла. Темрява поглинула все. У тиші почувся липкий, повільний шурхіт. Він наближався.Артем спробував зробити крок назад - підлога виявилася слизькою. Він впав і відчув, як щось холодне торкається його ноги... і тягне.І тоді з темряви пролунало низьке, майже нелюдське дихання прямо біля його обличчя.- Ти... теж мене бачиш? - прошепотіло воно.Артем відкрив рота, щоб закричати, але замість крику вирвався лише короткий, рваний подих.#ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #геловін #uafantasy
https://arkush.net/book/34511/31День видався чудовий. Осінь у долині Рони зазвичай приходить із туманами та дощами, але цей день став рідкісним винятком. Туман, що вкривав луки на світанку, розтанув швидше, ніж звично, — мов срібний дим, розвіявся над виноградниками, залишивши на траві дрібні краплі роси. Повітря було дивовижно м’яким, теплим, без вітру. Сонце піднялося низько, але світило яскраво.Біля дороги, що вела до Ліону, на узліссі ховалася у тіні дерев стара стайня — з темними, потрісканими дошками, але ще міцна. Поряд з нею розташувався фургон мандрівних акторів: облуплений, з побитими колесами, але розцяцькований зблідлими малюнками — золотими масками, арфами, написами французькою, італійською і латиною. Над ним висів тонкий дим від табірного вогнища. Повітря пахло сіном, кіньми, курячим бульйоном та колісним дьогтем.Ховатись в такий день під дахом, навіть парусиновим, не хотілося нікому. Маленька майбутня трупа розташувалася навколо вогню, займаючись кожен своїми справами.Клер і Маргарита сиділи просто на траві й намагалися зшити з різнокольорових клаптів театральну завісу. Кожен стібок здавався їм кроком у нове життя — легше й світліше за все, що залишилось в минулому. Роботи ще лишалося чимало, але дівчата були поряд і їм цього цілком вистачало для щастя.Біля фургону порався з колесом похмурий Райко. Майже уся, вільна від чорної бороди, шкіра обличчя була вимазана дьогтем, так що він би міг грати диявола додатково не гримуючись. Маттео крутився поряд і робив вигляд що допомагає, чим тільки ще більше дратував старшого брата.Все ще вагітна Мірель напівлежала біля вогнища й спокійно помішувала у казанку дерев'яною ложкою.Поряд з нею відпочивав, простягнувши лапи, Урса — семимісячне цуценя італійського мастифа, який вже зараз виглядав здоровенним собакою, лишалося тільки гадати, що з нього буде далі. Його придбав Маттео, на усю свою долю за контрабандний рейс у Савойю й назад.В цілому, справа вийшла прибутковою. Райко до того ж вигідно продав затрофеєну зброю розбійників. Тому, навіть за вирахуванням компенсації, яку заплатили родині загиблого провідника, грошей вистачило на придбання старого фургона й двох витривалих конячок. Останніх Маттео пропонував просто вкрасти, але отримав стусана спочатку від брата, а потім і від Мірель, показав усім язика й пішов дресерувати Урсу.Без свого стусана від Мірель не залишився й Райко, коли вона побачила його розпанахану руку. Але він був одразу компенсований палким поцілунком і теплими обіймами.#пригоди #драма #історичний_роман #аркуш #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy
До Гелловіну залишався тиждень.Місто Вель славилось своєю історію і традиційним святкуванням вечора усіх святих, так, щоб запам’ятати на довго. Воно розташувалось у горах Ірландії, настільки віддалено, що майже відрізано від сучасного світу. Але дуже часто на святкування Гелловіну до їхнього містечка навідувалися туристи, щоб відчути атмосферу свята. Та цей рік був відмінним від інших. Невелике кафе було прикрашено гірляндами, що переливались відтінками помаранчевого та червоного. На білій підлозі фарбою були вимальовані криваві сліди, а близько столиків зі стелі звисало павутиння. Музика з відомих атмосферних фільмів приємно линула, а незвичні страви зацікавлювали все більше. Але для Джека - це свято вже давно стало звичним. Коли живеш в цьому місці все життя, свята вже не здаються такими чарівними та містичними як раніше, а старі легенди, що розповідали дорослі, вже давно мали логічне пояснення. Незацікавлено відпиваючи з келиха він роздивлявся деталі злочину, що стався минулої ночі. Його колега Алекс вийшов з дільниці прямуючи до дому, але туди так і не потрапив. На середині шляху на нього напав невідомий, на його голові був ліхтар з гарбуза, а слідчі розповідають все більше і більше не пов’язаних деталей. В результаті нападу Алекс помер, так і не дочекавшись лікарів.Аркуш: https://arkush.net/book/37973Букнет: https://booknet.ua/book/gellovn-naikrashchii-chas-dlya-smert-b444098#Жахи #Містика #Гелловін #Детективи #Джек #Розслідування #Таємниці
Сенс на Арсенальній та видавництво «Богдан» запрошують на презентацію химерного фентезі Марини Соколян «Прокляття Григора Нетутешнього»📖 Григір має дивний талант — постійно опинятися не там, де слід. У нього складні стосунки з коханою, негаразди на роботі та ще й страшне прокляття на додачу. Коли ж загадковий незнайомець пропонує рішення усіх його проблем, хлопець погоджується — і потрапляє до таємничого міста Сколовар, з якого неможливо вибратися, не зіткнувшись із живими, мертвими та корумпованою бюрократією.Читачі порівнюють цю книгу з творами Кафки, Пратчетта та «Алісою в Дивокраї». В ній чимало абсурду, гумору, химерних перетворень, але також – життєвої правди.Іноді подорож до химерного світу – єдиний спосіб зберегти здоровий глузд. Приходьте на презентацію та дізнайтеся, як!Запрошуємо до спілкування з авторкою! 🎁 А за найцікавіше запитання ми подаруємо книжку «Прокляття Григора Нетутешнього».Модераторка: Альона Рудько📆 24 жовтня, 19:00📍 Книгарня Сенс (м. Київ, пров. Микільський, 1/25)
Щоб продовжити тему контакту, поговоримо про фільм «Прибуття» (The Arrival, 1996).Хоча картина не здобула великого розголосу в момент виходу, з часом її почали сприймати як недооцінений фільм у жанрі “наукової параної” 90-х.❗️увага спойлер Радіоастроном Зейн Замінскі виявляє радіосигнал позаземного походження. Він повідомляє керівництво NASA, але його відкриття замовчують, а самого вченого звільняють.Вирішивши діяти самостійно, Зейн починає розслідування, яке приводить його до шокуючого відкриття: інопланетяни вже давно живуть на Землі, маскуються під людей і впливають на клімат, щоб зробити планету більш придатною для себе, а для людей — нестерпною.Це про страх перед невидимим ворогом, що діє через політику, бізнес і науку:• ніхто не довіряє уряду;• істина приховується;• один вчений протистоїть системі, щоб донести правду.Фінал лишає відкрите питання — чи може правда про інопланетян змінити щось у світі, де медіа, корпорації й уряд контролюють інформацію.То, може, інопланетяни вже серед нас?І, дійсно, чи правда про них здатна щось змінити?👇#uafantasy
https://arkush.net/book/37423Я не розуміла, куди мене ведуть. Та й було байдуже.Навіть не ведуть — тягнуть. Під руки, як якусь п’яничку.Я знаю, баронеса де Сигоньяк повинна йти сама — з гордо піднятою головою. Через біль, через знесилення, через «не можу!».А що, як справді — не можу?Хто з вас вистояв більше години на ешафоті, чекаючи, поки глашатай дочитає вирок? Стояв поряд із коханим чоловіком і знав, що з останніми словами втратиш його назавжди? Стояв — на восьмому місяці вагітності?«Змова проти священної особи короля Франції, Людовіка XIV… Присудити до смертної кари…»Але я запам’ятала не ці безглузді слова. Переді мною був останній погляд мого Шарля. Теплий. Безмежно печальний. Перед тим, як він став на коліна.Я запам’ятала звук. Короткий свист. Сирий і в’язкий удар. Плюскіт. Глухий стук.Меч. Перерубана шия. Кров. Голова на дошках ешафоту…Я встояла. Матінко Божа, тільки Ти знаєш, чого це мені коштувало. Але встояла.Король-Сонце любить театр. Він хотів, щоб я знепритомніла й впала разом із тілом Шарля. Навіщо ж іще наполіг на моїй присутності? Але, сподіваюсь, я зіпсувала йому виставу.А ще, вірите, я хотіла поцілувати руки кату. Вони були чистіші за руки міністрів, що підписали вирок. Так, я була вдячна йому за милосердну майстерність — один чистий удар. Сподіваюся, коли настане мій час…#пригоди #драма #історичний_роман #аркуш #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #uafantasy
