UAfantasy - Ліга АСЛР.

«Монстр» — шедевр. Зазвичай я не розкидаюсь такими словами, адже кожна історія по-своєму чудова, всілякий автор виділяється унікальним стилем, підходом та сенсами, які закладає в роботу. Але манґа «Монстр» направду унікальна не тільки в своєму жанрі, а й у всій індустрії. Будь-яке мистецтво створене для того, аби викликати емоції. Творіння Наокі Урасави викликає їх цілий спектр — від тваринного страху до нестерпної огиди. І ні, не від кривавих сцен, а від людей, які зустрічаються на шляху доктора Тенми. Та й сам Тенма точно не носить біле пальто, саме тому і відчувається таким реальним та людяним. Окрім майстерно написаного сюжету, який веде читача за собою сторінка за сторінкою, не даючи перехопити подих, «Монстр» має ще одну особливість — реалістично-депресивну атмосферу повоєнної Німеччини, яка спочатку пережила розрив, а потім складне возз’єднання після падіння Берлінської стіни. Урасава не акцентує на цьому увагу зумисне, він просто дає персонажам декілька влучних реплік, котрі чітко показують, що переживали люди в той час, які настрої, погляди та упередження були властиві тому періоду. Мабуть, кращого часу і локації для такої історії складно було б вигадати.Окремого слова вартують персонажі та їхній дизайн. Виразні риси обличчя, яскрава міміка, красномовні погляди — все це робить персонажів живими та закарбовує їх в пам’яті надовго. Сплутати їх практично неможливо, навіть якщо звикнути до імен дещо складно. Після типових японських імен сприймати німецькі стає дещо складно, але це тільки додає шарму всій історії. «Монстр» — це та манґа, яка просто зобов’язана бути у вас на полиці, навіть якщо детектив чи психологічний трилер не зовсім ваше. Це багатогранна, емоційно та морально складна історія, яка затягує з першої сторінки, а потім не відпускає ще дуже довго після прочитання.Манґа: «Монстр». Том 1 Видавництво: Nasha Idea#ПроМанґуMangUA | Новини Аніме та Манґи

Ремейк "Gothic 1" від іспанської студії "Alkimia Interactive" позавчора вийшов на PC, PlayStation 5 та Xbox Series X/S. Студія Alkimia витратила багато років на перенесення Долини Рудників на сучасний лад. В українській ігровій спільноті (зокрема за даними аналітики PlayUA) проєкт піддався критиці. Причиною стало те, що головним ком'юніті-менеджером гри є росіянин (свин), а видавець продовжує орієнтуватися на російський (свинячий) ринок попри війну...Профільні журналісти та ігрові блогери зустріли гру дуже тепло, відзначаючи збереження атмосфери тієї Готики. Реакція звичайних геймерів на платформах на кшталт Стім та Reddit виявилася неоднозначною, адже хвалять наступне:розробникам вдалося ідеально передати відчуття небезпечного та непривітного світу. Бонусом стала жива екосистема ув'язнених та монстрів, що працює динамічно. Графічне оновлення виглядає сучасно, але не втрачає похмурих сірих відтінків оригіналуА критикують ось за це: новачки (всілякі казуали) масово скаржаться на складність та незвичні технічні й геймплейні рішення (але так було і в оригіналі). Специфічна робота камери та оновлені механіки управління все ще викликають суперечки у частини аудиторії, яка очікувала стандартних стандартів сучасних екшенів (але так було і в оригіналі 😆). Та як не крути у гру в Стімі зіграло одночасно 60 тис. гравців. Переважно позитивні відгуки, але радять почекати патчів першого тижня. #uafantasy #games

Дуже цікавий огляд на книгу "Послухач" Петри Стеглікової на сайті Зоряної фортеці😎Ми любимо наукову фантастику за те, що вона завжди промовляє про проблеми в повний голос, правда ж? За критику суспільства на безпечній відстані, новизну, що вмикає наше прагнення до пізнання, та за відчуження, що на мить вириває нас зі звичного світу перед тим, як повернути в нього ж зі трохи зміненою оптикою. «Послухач» — книга чеської авторки Петри Стегликової. На перший погляд, простий текст. На другий — жанрова плутанина з фентезі, young adult, антиутопії, наукової фантастики та гри з історичними фактами. Давайте розбиратися, чому ж герої цього роману не зовсім ті, ким здаються.Світ, побудований на каменіВ основі роману вигадливий світоустрій з цілком очікуваними для антиутопії передумовами. Після великої війни, що спустошила світ, людство вижило, але половина континенту була втрачена. Ми не знаємо, з ким була ця велика війна, та важко не здогадатися.До міст увійшли переможці. Обличчя вони мали людські, але душі звірячі. Забрали нашу волю, нашу мрію, наше щастя. Зробили нас примарами. Із власних домівок нас вигнали у гето — оточені високими мурами території, які не вільно було залишати. Якщо вас трохи втомив такий довгий і розлогий опис, то першу частину книжки вам буде важко. Ми знайомимося зі світобудовою цього світу через розповідь про його історію. Миролюбні склянарі, що не втручалися у війни, займалися видобутком мінералу, присвятивши цьому себе настільки, що за певний час вже змінилися на клітинному рівні. Вони мали особливий дар видобувати, обробляти та «чути» скляніт, проте стали повністю безправними. Те, що спочатку виглядає як привілей, стає підставою для поневолення. Але не сприймайте це як великий спойлер, бо ми з вами дійшли лише до тринадцятої сторінки книжки.Читати далі: https://starfort.in.ua/page/posluhach

"Суд на Едемі" – науково-фантастичне оповідання про мисливця за головами та його помсту на краю галактики. Колись чув про симфонію космосу...Від одного мисливця за головами, котрий відбився від Гільдії та став буквально головорізом. Не дивлячись, що з ним я до цього не один раз вів справи, на нього полював десь тиждень, після чого пробив у його тілі смертельні рани пневмозброєю.Наша фінальна сутичка відбулася на схилах Гіректеріанського кратера на планеті... Хіба не однаково, на якій планеті? Це просто камінь у космосі, де у ньому дірі дали ім’я. Не в них зараз справа, а в тому, яка то була атмосфера. Дійсно космічна. Довга ніч, крижана поверхня, схил скелясто-льодяний. Нас з усіх сторін розриває льодяним сніговієм. Десь на цьому тлі купа супутників, ніби розкидані тарілки. Переслідування тривало недовго, бо він отримав поранення та пробоїну у скафандрі. Кисень у нього майже на нулі. Вдалося заманити у пастку та напасти із засідки, адже нащо мені і без того зайвий ризик при полюванні на екстремальній планеті? Старий головоріз осів у модульній базі, а коли вийшов виконувати буденні справи для підтримання рівня життєдіяльності, в цю мить налетів з темряви я. Зброю мій ворог не встиг вихопити, і за це поплатився життям... https://arkush.net/book/39403https://booknet.ua/valeri-kalnov-demolition-u720488#uafantasy #аркуш #наукова_фантастика #читати_онлайн

🎧 Шукаю авторів та цікаві тексти для озвучення!Привіт, шановні письменники! Я виконавиця аудіокниг і зараз перебуваю в активному пошуку нових захопливих творів (оповідань, повістей або самодостатніх уривків), які отримають своє аудіожиття.Якщо ви хочете, щоб ваше слово зазвучало, запрошую до співпраці!🌌 Що саме я шукаю:Жанри: Фантастика, темне фентезі, жахи (готика, містика, психологічні трилери) та інші цікаві напрямки.Обсяг: Від 10 000 до 30 000 символів з пропусками.⛔ Що НЕ цікавить (абсолютне табу):Еротика."Брудні" жахи (детальні описи канібалізму, розчленування, кишок тощо).Сюжети, де фігурує вживання заборонених речовин.📢 Де будуть опубліковані твори та де послухати приклади?Усі готові аудіокниги та оповідання виходять на моєму YouTube-каналі. Оцінити мій голос, начитку та прослухати попередні роботи можна за посиланням:👉 youtube.com/@aydioknigiДе мене знайти?Якщо у вас є текст, який ідеально вписується в ці критерії, і ви хочете почути його в якісному аудіоформаті — пишіть мені в Telegram: @BlackInna ✉️Чекаю на ваші неймовірні історії. Творімо якісний український аудіоконтент разом! 🇺🇦

Коркейт Блар вкрився ковдрою, поклавши руки поверх неї вздовж тіла. Важкі штори надійно закривали вікна і не тому, що йому заважало місячне світло чи вранішнє сонце. Ні. Він не хотів, щоб будь-хто чи будь-що могло хоч якось підглядати чи підшпигувати за ним. Навіть залишаючись наодинці, Блар не міг розслабитися: його очі невпинно бігали по кімнаті, а вуха боліли від напруги, він відчайдушно намагався вловити бодай найменший звук поблизу своїх покоїв.  Дракон не ворушив губами, не видихав полегшено, хоча вже виконав розпорядження Верховного, прийняв ванну та перевдягся. Блар не хотів, аби в його кімнаті з’явилася бодай одна річ, просякнута арзаратом, що дала б можливість комусь, навіть самому Ґроуї, шпигувати за ним, проте ніколи не наважився б заперечити, якби Верховний наказав зворотне. Коркейт знав, що будь-який недоречний жест або прихована гримаса, яку помітять заздрісники, можуть бути використані як доказ невірності або привід очорнити його перед Ґроуї. Тому тіло Блара не відпочивало, воно лежало на ліжку звичною кам’яною брилою.— Як знищити Фраєнтів? — ці слова, вимовлені напівпошепки, стали гарантією його вірності Верховному. Це був найкращий спосіб відігнати будь-які сумніви на випадок, якщо хтось або щось чуло його слова у цій задушливій тиші.https://arkush.net/book/39238/6https://www.uwuread.com/book/fa663001-1b32-441a-94d2-96dfe3604939/chapter/cb0c570a-9657-4eaa-9c88-d2be0e95fb66#темнефентезі #фентезі #міфологія #uafantasy #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #раси #пригоди

Автор: Вадим ІвахнюкВ рамках челенджу від Ліги АСЛР я взявся за Берсеркер від Verdis QueІ, скажу відверто, це не був той випадок, коли ти просто легенько почитав перед сном. Ця книга брутальна, жорстока й липка, мов чорна нафта. Вона чіпляється за тебе і твою свідомість, мов смола, і тягне у своє прогниле нутро, де неон відкидає тіні бруду і жорстокості.Автор вкотре довів, що вміє візуалізувати світ так, що ти ніби сам бродиш цими вулицями нижнього сектору Блакитного міста-титана. Неон, кров, мізки на асфальті, дешеві клони, імпланти, та люди давно стали деталями системи. Бойові сцени соковиті, жорсткі та деталізовані. Без спроб зробити це "героїзовано" чи “гарно”!Персонажі бачаться реалістично. Вони побиті долею , виснажені й зламані . Особливо Ельна Вард. У перших стрічках я відчув її втому від прогнилого світу, який автор створив навкруг сюжетної лінії. Але книга не без (моїх) суб'єктивних мінусів. Подекуди автор надто захоплюється описами, і текст починає душити читача потоками технічного “візуалу”. Деяким сценам, як на мене не вистачає простору чи повітря. Іноді хочеться, аби історія рухалась трохи швидше, а пояснень було менше. Але знову таки це лише моє суб'єктивне враження, оскільки я не завжди був готовий до такого змістовного навантаження.Чи це моя улюблена книга автора? Ні! Але точно і не найслабша! Це міцна кіберпанкова фантастика, не стерильна і не ідеально вивірена. Цим, як на мене, вона і бере!Підсумок: жорсткий й атмосферний кіберпанк, який точно заслуговує уваги любителів важкої фантастики!Сюжет — 8/10Атмосфера — 9,5/10Персонажі — 9.5/10Візуалізація світу — 10/10Загальна оцінка — 8.5/10https://arkush.net/book/36014#uafantasy #рецензії

"Гра Ендера"...Науково-фантастичний роман американського письменника Орсона Скотта Карда, вперше виданий у 85-му році. Події розгортаються в 2135 році, де людство після двох вторгнень інопланетного рію готується до шаленої фіналочки. Найкращих дітей із нестандартним мисленням відправляють у військову школу, де готують майбутніх командирів, які вестимуть флот.Головний герой – хлопчик на ім'я Ендер Віггін, який має пройти через низку так званих "ігор", щоб стати геніальним стратегом і врятувати людство. Роман отримав дві найпрестижніші премії у світі фантастики: "Г'юго" та "Неб'юла".Як зазвичай у таких випадках буває, у 2013 році вилітає екранізація, але вона викликала неоднозначні емоції й відгуки. Давайте розбиратись, що там мед, а що скумбріяНе дивлячись на візуальну шикарну картинку фільму, більшість шанувальників сходяться на думці, що книга є набагато глибшою (майже в усіх випадках так).1. По-перше, у книзі Ендер потрапляє до школи стратегів у віці 6 років. У фільмі ж головного героя грає підліток, що суттєво впливає на сприйняття його вразливості та геніальності.2. По-друге, книга пропонує глибокий психологічний портрет Ендера. Його внутрішні переживання, сумніви та моральні дилеми розкриті набагато краще. У фільмі через обмежений хронометраж багато чого довелося скоротити.3. По-третє, з фільму повністю вирізано одну з найцікавіших сюжетних ліній книги – діяльність брата та сестри Ендера, які під псевдонімами ведуть політичну гру на Землі. Також прибрали багато жорстоких сцен, наприклад, коли Ендер ламає руку Бернарду.4. Далі: "Бійцівська кімната" – місце, де відбуваються основні тренування. У книзі їй присвячено приблизно третина тексту! У фільмі ж нам показують лише декілька сцен.Тож, якщо ви хочете отримати не просто історію про космічні баталії, а глибоку психологічну драму з філософським підтекстом, то беріть в руки книгу та чопайте читати. Якщо ж хочете побачити візуал та динаміку – фільм теж вартий уваги.#uafantasy

Рецензія на "Космічні Авантюристи: У пошуках частинки Бога" Вадима ІвахнюкаОдразу з висновків. Текст сирий, місцями технічно недороблений, але жвавий, зі своїм гумором. Сила його – не в сюжеті, а в команді, діалогах і космічному вайбі. Це якась солянка: "Ковбоя Бібопа", "Індіани Джонс" та космічних бойовиків 90-х. Зараз це 7/10 з потенціалом 8.5–9/10 після вичитки і нормального редагування.Що мені реально зайшло:1. Атмосфера Борджі та Аргоса. Дощ, неон, пил, сморід.2. Боб (гіро-дроїд). Найкращий персонаж книги. Пошарпаний, з написом "Роботи теж бачать сни" 😅, який краде тостери, торгується, критикує всіх.3. Абрахам і Чапі. Лорд, який хоче померти, але постійно не вмирає. Його пес, який облизує дроїда і гавкає на дрони – ідеальне комбо. Що потребує уваги автора:1. Пафос у фіналі. Не буду спойлерити. Але фінал на фоні всього твору реально дуже пафосний. 2. Кембел та антагоністи. Він порожній. Просто ревнивець-мільярдер. Навіть його дружина цікавіша, бо пам'ятає, що Мазур "смердів пригодами".3. Граматика, русизми, одруківки.Окремий шматочок каменю, але це вже дуже суб'єктивно. Мені було мало описів. Дуже-дуже-дуже мало описів. Мало думок героїв. Реально умовності сюжету на рівні авантюрного космічного твору (не кажу, що це погано, бо я не звик до такого). Наприклад: жіночий гардероб на кораблі, бо Мазур залишав собі на згадку частичку від попередніх компаньйонок. І ще окреме місце – англієць (Абрахам) у далекому майбутньому, коли людство розповзлося по планетах. Акцент, титул, звички 🙃Це єдине, до чого я доколупався.Оцінки:· Атмосфера/світ – 8/10 (космічна барахолка, планета-джунглі, храм)· Головні герої (Мазур, Боб, Абрахам, Рокі) – 7.5/10 (живі, але Рокі провисає, Мазур трохи порожненький)· Другорядні персонажі – 6/10 (Рубі – огонь, Кембел – камінь)· Якість тексту – 7/10 (сиро, багато сміття)Загальна: 7/10 з потенціалом 8.5–9/10 після редагування, вичитки та нормального зведення. Історія тепла, смішна і не дурна. Боб – наше все.https://arkush.net/book/39410#uafantasy #рецензії

Паоло Бачігалупі: Біопанк-антиутопія «Механічна дівчина»Це дебютний роман автора, який миттєво підкорив світ і зібрав усі головні нагороди в наукової фантастики.XXII століття. Людство оговтується після «Контракції» — глобальної катастрофи: вичерпалися запаси нафти, рівень світового океану критично піднявся, а штучно створені віруси знищили майже всі сільськогосподарські культури. Тепер світом правлять «калорійні компанії» — потужні біотехнологічні корпорації-монополісти. Вони контролюють продовольство, патентують модифіковане насіння та диктують свої умови, адже справжня влада тепер належить тому, хто володіє їжею.Бангкок — одне з небагатьох міст, яке ще здатне чинити опір. Воно захищене масивними дамбами від затоплення, а його кордони суворо охороняються від смертельних епідемій. Проте всередині міста зріє катастрофа: напруга між Міністерством довкілля, що прагне повної ізоляції заради безпеки, та Міністерством торгівлі, яке жадає відкритих ринків і грошей, досягає критичної точки.І у цьому мегаполісі перетинаються долі кількох абсолютно різних людей:• Андерсон Лейк — агент американської корпорації AgriGen. Він шукає в Таїланді незалежне сховище, яке містить незапатентоване насіння, щоб його компанія могла монетизувати нові види рослин.• Еміко — «механічна (заводна) дівчина». Вона є представницею «нових людей» — генетично сконструйованою в Японії істотою, яку залишили напризволяще в Бангкоку.• Хок Сенг — китайський біженець, який дивом урятувався під час геноциду в Малайзії. Він працює на фабриці Лейка, потайки намагаючись повернути свій колишній статус.• Джайді Родджансук — капітан «білих сорочок» із Міністерства довкілля. Він безкомпромісно захищає екологічні кордони Таїланду, безжально знищуючи будь-яку біологічну контрабанду.Коли прихована ворожнеча між міністерствами спалахує відкритою громадянською війною, доля цих героїв переплітається. І саме в цьому хаосі Еміко виявляє в собі приховані генетичні здібності, здатні назавжди змінити майбутнє людства. #UAFantasy #АСЛР #ПаолоБачігалупі #МеханічнаДівчина #НауковаФантастика #Біопанк #Антиутопія #КнижковіРекомендації