Коркейт Блар вкрився ковдрою, поклавши руки поверх неї вздовж тіла. Важкі штори надійно закривали вікна і не тому, що йому заважало місячне світло чи вранішнє сонце. Ні. Він не хотів, щоб будь-хто чи будь-що могло хоч якось підглядати чи підшпигувати за ним. Навіть залишаючись наодинці, Блар не міг розслабитися: його очі невпинно бігали по кімнаті, а вуха боліли від напруги, він відчайдушно намагався вловити бодай найменший звук поблизу своїх покоїв.  Дракон не ворушив губами, не видихав полегшено, хоча вже виконав розпорядження Верховного, прийняв ванну та перевдягся. Блар не хотів, аби в його кімнаті з’явилася бодай одна річ, просякнута арзаратом, що дала б можливість комусь, навіть самому Ґроуї, шпигувати за ним, проте ніколи не наважився б заперечити, якби Верховний наказав зворотне. Коркейт знав, що будь-який недоречний жест або прихована гримаса, яку помітять заздрісники, можуть бути використані як доказ невірності або привід очорнити його перед Ґроуї. Тому тіло Блара не відпочивало, воно лежало на ліжку звичною кам’яною брилою.— Як знищити Фраєнтів? — ці слова, вимовлені напівпошепки, стали гарантією його вірності Верховному. Це був найкращий спосіб відігнати будь-які сумніви на випадок, якщо хтось або щось чуло його слова у цій задушливій тиші.https://arkush.net/book/39238/6https://www.uwuread.com/book/fa663001-1b32-441a-94d2-96dfe3604939/chapter/cb0c570a-9657-4eaa-9c88-d2be0e95fb66#темнефентезі #фентезі #міфологія #uafantasy #ЛігаАнтиСопливихЛюбовнихРоманів #раси #пригоди