Так, ви точно бачили веновізор з посту про пошук вен.Після останнього курсу по внутрішньовенному доступу курсант_ки лишили відгуки, що їм було зручніше та зрозуміліше шукати вени з веновізором. І після курсу багато хто питав де взяти.ТАК ОТ.Веновізори не продаються, але їх можна отримати безкоштовно (бажання виробника).На мій смак та погляд вони може і не потрібні на стабіках чи еваках, але де потенційно можуть знадобитись:- для навчання будь-кого ставити венки – коли ти ще не вмієш відчувати вени і тобі треба їх бачити;- для медиків та БМ, щоб тренуватись і навчати своїх;- навчальні центри та інструторські групи, які проводять СМС/медичні курси.Також виробник зазначав, що ці веновізори використовують для пошуку скалок чи уламків під шкірою.Я формую базу людей, які хочуть отримати ці веновізори. Виробник виготовляє та відправляє повністю за свій кошт і відправляти кожному по одній штукі – головняк.УВАГА!!! Просто заради прикола веновізори не вишлються. Треба аргументація)Якщо вам тре веновізори – ласкаво прошу в коменти, я відповім.
Значить звертаюсь до інструкторів, які мене тут НЕ читають. Так би мовити, крик в порожнечу. Бо мене ж читають тіки адеватні і компетентні, так? Ну будь ласка, скажіть, що це так. Ну так же?Сьогодні (але вже не вперше) на курсі людина каже наступне:«Ну от це у вас, у інструкторів це просто різні підходи. Ви кажете що нізя турнікет послабляти. Інші кажуть що можна і нужна. Я от у 💩🤡🤢🤮🥴 навчався, вони кажуть що треба турнікет послабляти через 15 хвилин». - це конкретний приклад, але давайте поговоримо про "у вас, у інструкторів це просто різні підходи».P.S. і Off record: 1. Я вашу душу їбав за те що ви навчаєте людей хуйні їбучій і вбиваєте поранених, по факту.2. Я вашу душу їбав за те що я через вас йобаних в душу підарасів змушений, замість того щоб продовжувати курс, пів години часу витрачати просто шоб одній людині донести, що просто так турнікет послабляти не можна і що це не різні підходи. Витрачати пів години, ахуєвать, фінтазувати, креативити і ізйобуваться щоб одночасно і донести людині правильну думку, і бути коректним, щоб цього гандона інструктора не змішать з гівном, бо тіпа професійна етика і це моє обличчя, в тому числі.1. Нема ніяких різних точок зору інструкторів. Нема ніяких різних підходів. Є стандарти, норми, гайдлайни, настанови, рекомендації, накази, закони, є аж навіть цілі книжки і довідники. Посилайтесь на них і тільки на них. Так, подекуди підходи в наданні допомоги можуть відрізнятись. Але вони майже ніколи не суперечать вищесказаному, вони рідко суперечать навіть один одному. Як правило, якщо шось і суперечить, то це дікуха суперечить достовірній інформації.2. Це все - про репутацію. Репутація одного спеціаліста впливає на всю спільноту. Хтось десь раз ляпнув хуйню і тепер існує «та це у вас просто різні підходи». Не існує нахуй ніяких різних підходів. Є умовно один підхід і долбойоби, які про цей один підхід не знають. А потім про інструкторів з тактичної медицини ходять чутки що це якийсь другорядний сорт інструкторів, або шо цивільні інструктори не шарять, або шо окремі категорії інструкторів - це хіпстери з ванільним лате, які один з одним домовитись не можуть і тільки тим і займаються шо сперечаються.Нагадую для окремих розумово відсталих:Глобально навички «послаблювання турнікетів» не існує в жодному нормальномуджерелі, довіднику чи літературі. Натомість є наступні маніпуляції, які можна виконувати з турнікетом:- зняття турнікету, якщо він був накладений помилково (але теж якщо не пройшло 2 години);- конверсія турнікету;- переміщення турнікету;«ВЧИ МАТЧАСТИНУ»Посилання на офіційні ресурси тут
Як же шукати ті венки?Далеко не завжди буває таке, що ми бачимо вену, яку будемо ставити. Що ж цим робити?Вчитись шукати вени не тільки очима, а ще й пальцями — тактильно.Почніть з пошуку вен у себе та своїх близьких. Невеликий гайд:1. Використайте венозний джгут, щоб наповнити вени. Так ви їх набагато краще відчуєте, а не тільки побачите. Навіть глибокі.*якщо нема венозного джгута — використайте гумову рукавичку або будь-що інше чи перетисніть руку вище руками.2. Пошукайте вени очима. Для цього можете використати 3D візуалізацію вище, щоб знати приблизні анатомічні орієнтири. 3. Пощупайте вени, які бачите. Відчуйте, як вони прогинаються під вашими пальцями наче цупкі гумові трубки. Також пощупайте шкіру поруч без вен, щоб зрозуміти різницю. 4. Спробуйте зробити це багаторазово та з усіма венами, які тільки можете знайти.5. З часом, коли зрозумієте, як прощупуються гарно наповнені вени, намагайтесь не дивитись на них. Можете відвести погляд чи закрити очі.6. Ускладнюйте задачу — шукайте вени не тільки там, де бачите, а і там, де їх зовсім не видно. Пройдіться повільно прощупуючи пальцями всю руку, оцінюючи де ще у вас є вени.7. Якщо у вас є можливість використати веновізор чи УЗД — використайте.*додала 2 відео, як виглядають вени з веновізором, в тому числі на татуюванні.8. Робіть так 2 рази на день і венки будуть шукаться і ставиться все легше й легше)Памʼятайте, що це навичка, яку треба постійно підтримувати!
Давайте поговоримо про те, як у нас нічого свого нема.1. У України є люди, які віддають життя за безпеку і майбутнє всього світу. Україна має найбільшу рішучість чинити супротив злу.2. У України є досвід ведення бойових дій, планування операцій, розвідки, активних дій і протидії ворогу. В тому числі і медичних операцій в обох значеннях слова «операцій». І Україна ділиться цим досвідом з партнерами.3. Передові і прогресивні підрозділи Сил безпеки й оборони України - це унікальні команди людей, які збирають, накопичують, аналізують, обробляють досвід, знання і інформацію. Єдині в світі, хто можуть і мають можливість це робити - це вони.І вони діляться цими знаннями з партнерам, які, в свою чергу, вносять поправки в протоколи, гайдлайни, рекомендації і доктрини, спираючись на цю інформацію.Ми потім теж використовуємо це, але сьогодні саме Україна - центр передового досвіду, на якому і грунтуються «НЕ наші», як дехто каже, засоби, гайдлайни і доктрини. Сьогодні на досвід українців спирається розвиток лікування опіків, інфекцій, вся бойова травма і екстрена медицина, MASCAL, реагування на РХБЗ, реконструктивна і пластична хірургія у всьому світі.Більше крові для поранених, ніж використовується в Україні, сьогодні не використовується ніде в світі, стільки мобільних медичних пунктів, стабіків, ПХГ і госпіталів не розгортає ніхто в світі. Використовуючи власний досвід, допомагають рятувати життя у всьому світі і змінюють майбутнє медицини передові медичні служби: Азову, 3 АК, Альфи СБУ, ДПСУ, ГУР, Ульф, 1 Окремий медичний батальйон, Госпітальєри, Тактична медицина Північ і цей список можна продовжувати дуже довго.На відео я додав дуже потужні українські служби, проєкти, організації які я згадав в перші 2 хвилини. Доповнюйте список в коментах.4. Україна має безліч проєктів, які я всі навіть не зможу перерахувати і які є унікальними і суперуспішними:- Служби супроводу;- Реабілітаційні центри і центри протезування;- Евакуації поранених потягами і літаками в усі кінці світу;- Симулятор тактичної медицини для мобільних телефоні LifesaverSIM;5. Україна має безліч виробників, які підтвердили свою ефективність в умовах війни і вже заслужили авторитет в усьому світі. Це виробники як медичних засобів, так і різного озброєння, літальних/наземних/морських дронів, тактичного спорядження, транспорту, засобів індивідуального захисту і бронетехніки тощо.До речі, спойлер:- Ми разом з TFR вирішили створити перелік відповідальних українських виробників з білою репутацією для того щоб трошки пропушити і підтримати українську тактично-медичну економіку. Ми в процесі складання цього переліку.- Якщо нас читають виробники - пишіть нам, якщо ви готові щоб вам надавали допомогу вашим же засобом і у вас біла репутація.Так. Ми не ідеальні і нам є куди рости. Але Україна дуже потужна і у нас багато крутих людей і проєктів. Вбийте меншовартість!
Lessons learned від менеНа одному заході був стенд з домедички, де можна було потренуватись базовим навичкам зупинки масивних кровотеч, виграти СІЧ або Гемостатик.Що мало відбутись?Для отримання виграшу треба було накласти турнікет згідно відповідно чеклісту та відповісти на 7 тестових питань (легенькі, майже без западла).Що відбулось?Багато людей пробували накласти турнікет по одному разу, хотіли спробувати отримати виграш без попереднього тренування, хоча я пропонувала додатково потренуватись та розігрітись (це і була мета стенду). Спроба виграти була тільки одна.Під час тренувань багато людей помічали за собою, що вони не знають особливостей застосування турнікету СІЧ, не вкладаються в час, стресують, не можуть ефективно застосувати турнікет тощо.Також переважна кількість людей, які в подальшому робили спроби виграти турнікет, планували ефективно застосувати турнікет краще і швидше, ніж зазначалось в чеклісті.І знаєте шо?Не накручуйте собі бігудів.
А, ой.Висновок або шо з цим робить:Тренуйтесь. По стопяцот мільйонів разів, коли ви можете, коли злі, коли втомлені. Тренуйтесь якомога частіше та більше. Ми часто переоцінюємо свої можливості, особливо коли вважаємо, шо шаримо в цій темі. І тут є кілька важливих уточнень:1. Знати і вміти щось не означає ідеально зробити це в реальному житті.2. Один/два/сто разів навчитись чомусь і не підтримувати цю навичку постійно — поганий план, зазвичай.3. Дуже часто ДТП, порізи склом, прильоти, агресивні тварини або люди трапляються з нами досить непередбачувано і треба діяти швидко.4. Носіть з собою базові засоби для надання першої допомоги. А ще знання та навички!На подумати:Можливо, у вашому житті це стосується не тільки турнікетів.
В українській армії сформувалась одна дуже токсична звичка: зневажати все, що не пахне порохом.Інструктор? Значить, боїться.Тилове забезпечення? Значить, не мужик.Навчальний центр? «Краще б на фронт поїхав, герой».Це не просто перекоси. Це - культурна хвороба. Поки один навчає сотню, інший на кухні кидає під ніготь: «Та він в штабі відсидівся», і всі навколо сміються. Але в нашій культурі це не просто жарт - це вирок.Саме ця зневага забирає у нас людей, які могли б навчити тисячі. Які могли б зробити армію сильнішою - не пафосом, а руками, справами, системною роботою. Але замість цього вони гинуть. Бо “на фронті - повага”, а “в тилу - ганьба”.Людина, яка воювала рік, два, три не має залишатись у піхоті, поки не впаде. Її досвід - це інвестиція в живих. Але ця інвестиція знецінена.Несерйозно, зневажливо ми ставимось до усіх, хто працює не «на нулі».Через це ми втрачаємо. Людина, яка мала б навчити нових бійців, встигає лише загинути. Бо інструктором бути соромно. Бо повага лише «на передку». І ніхто не питає, скількох він міг би врятувати своїм досвідом.А ще є логістика, ремонт, евакуація, медики, планування. Це армія.Вся армія.Це робота, яка незалежно від ситуації на фронті ніколи не зупиняється. Без аплодисментів, без фото, без поваги, бо в тилу ж «відсиділись».Коли я був солдатом, ми жили від бою до бою. В інший час - займались власним побутом, чергуванням і відпочивали. Але тил – це машина яка не зупиняється ніколи, бо війна не має пауз. Так, як десантник, ризикував більше, але чи багато б я навоював без підвозу боєприпасів, соляри, їжі, планування? Та й коли вчасно грошове забезпечення приходило на картку, настрій трохи підіймався.Цю зневагу треба намагатись викорінити з нашої культури. Бо поки досвідчені встигають лише померти, а не передати свій досвід - ми множимо помилки. Кожен новий мобілізований - це результат чийогось навчання… Або його відсутності. Чийсь учень, або чиясь жертва.Усі хочуть на фронт двухсотити підарчуків. Це зрозуміло. Там чітко, по-чоловічому, справедливо. Але перемоги в цій війні добуваються не лише в окопі.Якби завтра я формував бригаду, перший, кого б я шукав в команду – це грамотний начальник логістики. Далі – Начштабу, Фінансист, Стройовик, Начопер і Начрозвідки. А перші підрозділи, які б я намагався наповнити фахівцями, це підрозділи забезпечення. До пошуку РЕКСів я приступив в останню чергу.І якщо ми дійсно хочемо виграти, треба перестати ділити військових на «справжніх» і «тилових» з точки зору поваги і зневаги. Бо перемога буде або спільною, або не буде взагалі.Без цієї «негероїчної» роботи не буде фронту. Бо піхота не воює на повітрі. Без логістики героїзм - це просто шлях на цвинтар. Піхоті потрібно все - від їжі до дронів. Потрібен час на відновлення. Потрібні ті, хто навчить правильно копати, стріляти, взаємодіяти. Інакше ми просто без кінця мінятимемо мертвих на нових. Слава Україні!Валерій Маркус
Мене тут читають багато колег, друзів, однодумів і багато серед вас тих, хто спілкується з комітетом TCCC, великими медичними центрами в світі, центрами клінічних досліджень тощо, виробниками різних медичних засобів, виробниками транспорту, озброєння, дронів, девелоперами, айтішниками.Україна сьогодні - найбільший споживач майже всіх існуючих засобів. В тому числі, і засобів надання допомоги, і засобів ураження.Україна сьогодні - найбільший споживач інформації і контенту про це.Якщо можете вплинути і посприяти - подумайте про те, щоб пролобіювати появу української локалізації в інструкціях, перекладах, публікаціях, додатках, відео, сайтах, іграх тощо.Для тих хто сподівається, що виробники і провайдери сайтів/курсів/ресурсів самі раптом різко захочуть перекладати - ні, не захочуть, їм треба сказати.Stop the bleed досі нема офіційної презентації Українською. Є тільки роздял для українських з деякими навчальними відео.Stop the bleed coalition - є іспанська, іврит і арабська, нема української.На сайті SAM Medical інструкції є 20 мовами світу, але не українською. Це при тому, що в Україні є офіційні дистрибʼютори. Так само з CATЯ на занадто вафледронському рівні, щоб спілкуватись з цими людьми. Але я знаю, що багато хто з вас і ваші підрозділи - спілкуються значно вище.Але прибрати роісйську ганчірку з сайту STOP THE BLEED мені таки вдалось :)谁用什么语言说话有什么区别呢 ？
Ще одна доповідь з Форуму тактичної медицини 3.0🫶🏻Їжак і Лимонад. Група тактичної 3-го армійського корпусу ЗСУНавчально-штурмова рота (НШР) 3 ОШБр запровадила повторне БЗВП (дехто називає це адаптаційним курсом) і його мають проходити всі без виключення бійці. В тому числі і досвідчені, і переведені, і ті хто переводяться через СЗЧ. Одна з цілей адаптаційного курсу — стандартизувати навички під потреби 3-го корпусу.Група інструкторів тактичної медицини - окремий юніт НШР і складається з 10 інструкторів тактичної медицини, сержанта і командира.Більшість інструкторів стоять НЕ на посадах інструкторів тактичної медицини, бо штатом передбачено лише 2 інструктора на бригаду.Тривалість адаптаційного курсу — 21 день, з яких тактичної медицини — 14 днів. На тактичну медицину виділено всього 56 годин + 24 години тактичних сценаріїв. Годин на тактичну медицину виділено більше, ніж на вогневу і тактику разом взятих.НШР вважає, що часу на тактичну медицину треба значно більше, ніж передбачено програмою адаптації ЗСУ і значно більше інструкторів, ніж передбачено штатом.Під час тактичних сценаріїв за добу відпрацювань бійці мають безліч поранених. Кожного з них вони мають повноцінно витягнути, надати допомогу під вогнем і далі повноцінно по всім етапам. Інструктори вимагають повноцінні відпрацювання надання допомоги та передачі пораненого по ланкам.НШР 3 ОШБр та і загалом 3-й корпус ціляться на рівень виключно CLS. Ніяких ASM.Всім людям на вході на адаптаційний курс дають теоретичний і практичний тест. Якщо боєць успішно проходить тест, той може не заходити на адаптаційний курс. Проте на одному зі згаданих тестів зі 102 людей успішно пройшли тест тільки 2. Більшість людей котрі заходять на курс, включно з тими хто має бойовий досвід і СЗЧ - не знають бази, яку вимагає 3-й Армійський корпус. Обовʼязкове освоєння .12 калібру для протидії дронам.Інструктори з медицини НШР часто працюють майже без вихідних через критичний брак інструкторів.Після кожного курсу інструктори проводять дебрифінг.НШР має SOP по викладанню кожного окремого курсу (БЗВП, CLS, CMC, робота з бронемашинами, і тд).SOP зберігається у вигляді гугл документів, де інструктори можуть вносити свої правки і пропозиції тощо до обговорення у вигляді коментарів до гугл-документу. Ці коментарі обговорюються і інколи в результаті таких обговорень вносяться як зміни в документ. НШР розповсюджує SOP по інструкторам корпусу. Всім інструкторам доводяться зміни, всі з ними намагаються вчасно ознайомлюватись, щоб викладати найактуальнішу інформацію.НШР постійно комунікує з інструкторами і бойовими медиками, щоб отримувати актуальний досвід бойових дій і своєчасно вносити зміни в навчання.НШР аналізують, в першу чергу, запити еваків і інформацію від бойових медиків, а не інформацію зі стабіків. Ця інформація є найголовнішою для роботи інструкторів, внесення змін навчання і SOP.Інформація зі стабіків часто не містить даних про надання допомоги до стабіку чи до еваку і, по факту, часто є нерепрезентативною.В одному з періодів, в «Формі 100» було втрачено 90% фактів накладання турнікету, бо він був конвертований чи знятий ще до стабіку. «Ніхто не зацікавлений в підготовці особового складу більше, ніж сам підрозділ»Для обміну досвідом НШР постійно запрошують інструкторів різних підрозділів 3-го корпусу і інших бригад.В умовах нестачі інструкторів, НШР запрошують компетентних цивільних інструкторів для обміну досвідом і співпраці.🇺🇦 Інстаграм сторінка НШР 3 ОШБр➕ Форум організований відділом тактичної медицини БФ Сергія Притули➕ Напрям Lessons Learned БФ Сергія Притули
А які у вас ритуали комунікації і нетворкінгу? Ділюсь своїми:1. Я часто запрошую інших інструкторів до себе в гості.— Подивитись. Попрацювати разом. Поасистувати.— Інколи я запрошую до себе досвідчених (і ні) інструкторів, щоб поспостерігали і надали супервайзерський звіт/оцінку/рекомендації— Інколи сам приходжу і допомагаю, підказую як покращити курси інших інструкторів2. Коли їдемо на курс до військових:— Завжди стараюсть завезти їм каву, смаколики, дріпи, ще щось, інколи купляю за свої, інколи знаходжу у волонтерів. Часто «Coffeton» і найкраща в світі Дарина Буц дають нам дріпи, дякуємо їм.Коли ти на полігоні в дупі світу на курсі CLS для бійців, які 3 місяць поспіль ахуївають в багнюці, воді, холоді, даєш на курсі можливість пити каву: довіра +999%, атмосфера +999%, мотивація навчатись +999%. І навіть якщо їм це не цікаво і не хочеться, вони будуть навчатись бо мають до вас повагу, бо ви потурбувались про них.— Я, як цивільний, маючи можливість заробляти гроші і бути в безпеці, відчуваю відповідальність за комфорт військовослужбовців. Стараюсь підігнати їм то чайник, то вентилятор, то кондиціонер, то теплові пушки і обігрівачі, холодильник, телевізор, ноутбуки тощо. Інколи купляю, інколи десь намучую у волонтерів.Коли ти людина з асоціаціями «якщо він приїде - значить знову привезе з собою шось корисне», то тебе завжди раді бачити— Якщо ми перед полігоном заїзжаємо в село чи місто і там є якийсь базарчик чи ларьок - ми купляємо якісь фрукти, овочі, печиво. Колись купили декілька кілограм черешні. Чи варто казати, що коли ми купили тіпам, які не виходять з полігону і живуть в не дуже комфортних умовах черешні, наш інструкторський авторитет і довіра до нас виросла на 100000000 відсотків?3. Якщо працюємо з інструкторами підрозділу і я бачу що вони мотивовані працювати і далі, то стараюсь лишити їм якусь частину матбази або пізніше намутити щось для них і відправити.4. Слідкую за тим, хто шо передає, віддає чи продає і стараюсь передавати цю інфу тим, кому це треба. Одним я допомагаю це отримати, іншим - позбавитись. Це стосується і навчання, обміну досвідом, обміну інформацією. Сприяю нетворкінгу і обміну досвідом між зацікавленими людьми.5. Виходжу курити з ключовими діючими особами, хоча я не курю. Стою, підтримую розмову.6. Цікавлюсь життям людей, намагаюсь зрозуміти їх, вникнути в їх проблеми, або хоча би просто запитати як вони, як справляються і чим їм можна допомогти.Інколи (і доволі часто) можна допомотги комусь, навіть не витрачаючи ніяких сил і ресурсів. Просто вислухавши, підтвердивши що ви маєте такі ж проблеми, боретесь за ті ж ідеали, цілі і тд, це деє людям зрозуміти що вони не одні. Інколи можна допомогти порадою, знайомствами, посиланнями на джерела або підказавши де можна намутити намет на 50 людей чи проєктор.
Я ставила вени сотні разів, а на курсі імпровізувала?У багатьох структурах інструкторів призначають за одним головним принципом: класний спеціаліст — йди навчай. Бо якщо ти ідеально шариш у тому, що робиш, значить, ідеально й інших навчиш.На цю тезу я наведу вам свій нещодавній досвід.Я не знаю кількості вен, які я поставила, і курсів, які провела, бо що тих, що інших було багато. Ще й на курсах СМС я неодноразово проводила станцію ВВ.Курс із постановки периферичного венозного доступу я планувала ще з кінця 2022 року, але постійно відкладала в далеку скриньку. А в 2025 вирішила нарешті зробити це.Перед курсом я:• опрацювала десятки додаткових матеріалів;• передивилась купу відео з постановкою доступу;• питала порад у колег як з інструкторської діяльності, так і медиків;• оцінила свій попередній досвід постановки доступу та викладання станції ВВ, бо до цього це були 1–2 години, а не повноцінний курс тривалістю 5 годин;• прослухала 2 семінари по венах на платформі Medvoice;• прописала детальний план курсу, ролі й таймінг;• прописала нотатки в презентацію.І знаєте що?На курсі була імпровізація. Під час курсу було помічено багато того, що треба покращити.Чи був цей курс успішним?За моїми відчуттями, за відгуками колег та курсантів у письмовому вигляді, за звітом одного з найкращих супервайзерів України — так.І після цього курсу я вкотре впевнилась:Гарний спеціаліст далеко не завжди гарний інструктор. Ідеально знати ≠ зрозуміло навчати.
Але навчати треба, що робить.Для того, щоб стати крутим інструктором, ось кілька порад:1. Записуйте все, що відбувається під час курсу — що класно, що покращити, що змінити. Пишіть про себе, курсантів, колег. Фіксуйте всі інсайти, які почули чи отримали. Записуйте все до кожної дрібнички, бо потім не згадаєте.2. Просіть зворотний зв’язок у ваших курсантів — у письмовому вигляді чи через гугл-форми. Особливо, якщо на курсі є викладачі або інструктори. А для їхньої чесності та відкритості сформуйте довірливі стосунки під час курсу і використовуйте анонімні форми зворотного зв’язку.3. Просіть зворотний зв’язок у ваших колег. Для цього попередьте, щоб вони все записували. Формуйте навколо себе оточення, яке зможе конструктивно підсвітити ваші сильні сторони та зони зростання.4. Не бійтеся пробувати й змінювати. Не зробити курс і не навчити — погано. Зробити курс і не покращувати його — дуже погано.5. Запрошуйте на свої курси супервайзерів. Це можуть бути ваші колеги з великим досвідом викладання, які після курсу точно підкажуть, у якому напрямку рухатись і куди зростати.6. Ходіть до інших колег на будь-які курси. Візьміть усе — додаткові тренування й знання, інструкторські фішки, підмітьте їхні зони зростання й покращіть це у себе.7. Записуйте себе на відео. Щоб розуміти, як ви виглядаєте з боку, як розмовляєте, як використовуєте міміку й жести. Це дуже важливі способи комунікації.Ви зможете, я знаю.А якщо не зможете — то почніть спочатку)
