ProSebe lab

Тредс всколихнувся гнівом від різних ідей пробачити батьків, ще щось там пробачити.Дивлюсь як пхають в панамку тим, хто пише про важливість прощення і т.д.Сижу б'ю себе по руках і мовчу.1. Родова система, це система. ВСІ системи працюють за одними і тими ЗАКОНАМИ, система здоров'я, система держава, система родина і т.д. 2. Ті хто пишуть про те, що неможливо пробачити того, хто не просить пробачення, у кого при цьому приставка psy в ніку, виникають сумніви у кваліфікації.3. Ідея прощення в тому щоб звільнити людини. Тому, кого потрібно пробачити в реальності абсолютно може бути пох і він нас не цікавить. Прощення це механізм когнітивної реконсолідації + емоційна десенсибілізація.4. Етапи: активація гніву, прожиття злості, розпускання злості, прощення. Ніколи, НІКОЛИ, на заряджену травму не кажуть - пробач кривдника, це ретравматизація.5. Прощення це Рефреймінг.Людина не може змінити те, що з нею сталось, але може перетворити біль у ресурс.Рефреймінг використовується в PPT, CBT, EFT, EMDR і т.д.Тому не бачу приводу пхати нікому в панамку, тільки тому, що той хто пхає не достатньо освічений.Ще раз наголошу, мета прощення - вивести людину з трикутника Карпмана.

Сьогодні, йшли з сестрою снідати, проходили повз квіткового і їй сподобались незвичні квіти.- блін шкода, що я улітаю, не має сенсу купувати. Промовила вона.Я ж подумала, що сенс завжди є.Після того як ми поснідали, я швидко повернулась в квітковий і встигла повернутись поки вона допивала каву. Життя швидкоплине, нехай пів дня, але ці квіти порадують своєю присутністю.У практичних дівчат немає грошей.Іронія в тому, що саме вони найчастіше знають, як правильно рахувати, зважувати, планувати, відкладати, не витрачати зайвого. Вони з тієї категорії, що читають склад товару в магазині й розуміють, що акція насправді — пастка. Вони беруть не сукню, яка «для настрою», а джинси, які «носяться роками». Вони не їдять у ресторані, бо «вдома за ті ж гроші можна приготувати на три дні».Практичність дає економію, але рідко дає надлишок. Бо практичність працює в площині «вижити», а не «примножити». Практична жінка витратить вечір на пошук дешевшої батарейки для пульта, але не витратить годину на створення ідеї, яка принесе їй прибуток у десять разів більший, ніж зекономила батарейкою.Практичність — це чудовий інструмент, коли мова йде про побут. Але коли мова йде про гроші, практичні дівчата часто залишаються на узбіччі: без ризику, без інвестицій, без внутрішнього дозволу на «зайве». Бо «зайве» для них — це марнотратство, а саме в ньому часто народжуються нові можливості.От і виходить, що практична жінка має шафу речей «на довго», холодильник «на тиждень» і рахунок «на нуль». Бо практичність вчить берегти, але не вчить створювати.Хоча, можливо, найбільша іронія в тому, що практична дівчина усе одно витратить гроші на «правильний крем» і «якісні вітаміни», сподіваючись, що саме вони омолодять її більше, ніж легкість і свобода, які приходять тоді, коли гроші є.Хочеш, вправу яка допоможе тобі зрозуміти свої стосунки з грошима?

Мені наснився дивний сон, у якому все виглядало наче вечірній прийом: довгий стіл, білі скатертини, келихи, розмови, президент Франції, що сидів поряд і кидав ті погляди, від яких стає густішим повітря. Спершу вони торкалися моєї сестри, а згодом наче перекочували до мене, і, не зрозумівши як саме, ми опинилися в спальні, де чужий статус і мій протест переплелися в короткій сцені близькості, після якої ми знову повернулися за стіл, ніби нічого не сталося.І саме тоді вийшла ведуча з росії, та, що задавала тон і правила, діти пішли грати і Еммануель пішов і я хотіла, та ведуча зазначила, що місць у грі вже немає, і цей відтінок відчувався не як образа, а як щось передбачене з самого початку.Я встала і пішла подивитися, як грає президент, але його вже не було: натомість переді мною відкрилося інше видовище, грали діти, гучні, безтурботні, і серед них була моя донька. Дивно, до цього у ві сні ми не перетиналися, але я не була здивована, що вона теж грає. Скоріш я була зайнята своєю досадою, що він зник.Увесь час я знала, що нас знімають, камери були очевидними, але мені хотілося їх не помічати, я вешталась одна коридорами, поки не пролунали слова моєї доньки: "Мамо, постав пляшку" і я це зробила, щоб їй не було соромно за мене. Я прокинулася з відчуттям обурення, навіщо цей сюжет, чому саме він, чому президент Франції, якого я ніколи б не вибрала і про якого взагалі думаю майже ніколи ? І все ж, коли я виписала сон, дієслова, прикметники, фарби й рухи і зробила апроксимацію архетипів, то побачила: цей сон, як дзеркало в кривій кімнаті: спершу здається нісенітницею, але чим довше дивишся, тим виразніше бачиш себе.Президент Франції - не про конкретного чоловіка, а про сам образ влади, статусу, чужих правил, у які мене спокушають увійти. І спальня тут не про фізичне, а про компроміс із собою, про момент, коли я дозволяю собі підіграти грі, знаючи, що це не мій вибір, не моя смаківщина, не моя істина.Ведуча з росії, яка повідомляє, що місць уже немає, це не стільки зовнішня постать, скільки втілення того відчуття, що у чужих іграх я завжди трохи "зайва" або приходжу надто пізно. І ця рольова система, де місця вже розподілені, де правила не мої, нагадує про досвід, знайомий мені в житті: бути запрошеною, але не вписаною.Камери, які знімають - це образ постійної публічності, наче хтось безперервно оцінює мої кроки, і я можу або зробити вигляд, що цього немає, або жити з усвідомленням, що за кожним рухом стоїть чиясь думка. І тільки слова моєї доньки пробивають мене: вони звучать як вирок, як нагадування, що моя поведінка стає її тягарем, її соромом, її обличчям перед світом.А діти, які залишаються грати замість президента, це символ справжнього: замість соціальної ролі, маски та гри в престиж - життя просте, шумне, безпосереднє. І серед цього моя донька, як чистий архетип майбутнього, як нагадування, що моє завдання не в тому, щоб грати у чиїсь владні ігри, а в тому, щоб показати їй чесний спосіб бути собою.У результаті цей сон не про чоловіка, не про країну і навіть не про політику. Він про мою внутрішню боротьбу: між чужими правилами й власним шляхом, між спокусою вписатися й куражем встати з-за столу, між бажанням бути незалежною і страхом осуду.Це був сон-урок. І він боляче схожий на реальність.І я знаю про що він. Багато своїх знань я маскую під чужі книги, під психологію, дослідження, тільки в послідовності, я спочатку знаю, а потім шукаю, чим це можно було б обґрунтувати. Це як натягування сови на глобус. Але що ? Мені не вистачає сміливості казати як є, все що я знаю, тільки на знаю звідки.

Вчора розмовляла зі старинним товаришем.- мені пропонували бізнес тренінг для моєї команди. Триста доларів. Я на зізвоні був в шоці, вона вірить в позитивне мислення і ледве не молилася.Хотіла сказати, що це не з наших, нам підкинули 🤣Давайте розповім як в моєму випадку відбувається тренінг для команди. На прикладі одного з.Першим кроком я вислала опитувальник всім лпрам, зробила зріз проблем компанії. Побачила, роздутий зарплатний фонд. Побачила відсутність команди, просто набір людей. Хаос в процесах.Цей перший крок безкоштовно, бо на цьому етапі просто має відбутись розуміння, чи підходимо ми з власником один одному.Далі, робота з власником по цілям компанії, для розуміння, куди прямує корабель.Робота з SEO + HRd.І тільки після вже тренінг для команди.Ефективність процесів компанії міряється лише одним - грошима. Для того щоб так міряти, ваші люди мають бути не виженні хаосом задач, а kpi мати до п'яти показників. Результат нашої співпраці, це коли власник просто каже своєму операційному директору - я в цьому році хочу 12% собі чистими. Я працюю з тими, хто виріс з бажання крутити рулетку і готовий стати власником казино.Ну, а якщо мій клієнт, прийде від вас, то триста євро я подарую, бо саме стільки коштує затрачений час, на рекомендацію мене знайомому власнику бізнесу, а от бізнес тренінг, стільки коштувати не може, хіба що він про позитивне мислення, чи як продати ручку 😉 Пи.си. Для власників бізнесу - зріз проблем компанії, безкоштовно. Але я не працюю там, де власник каже - у мене все ок, навчить тільки мою команду мене чути. Якщо ваша команда вас не чує, у вас не ок. Бізнес - завжди дзеркало власника. ЗАВЖДИ!

Я сьогодні весь день в дорозі, малювати зара то забагато рухів, на які нема натхнення, тож кому хочется зрозуміти, з чого складається людина з точки зору менталочки, включайте образне мислення.На верхівці Его комплекс - це те, що ми називаємо самовідчуттям.Далі - "Я - концепції". Ну як Я. Тож дуже умовно, скільки там Я, залежить від того як щільно ви працювали з собою. В більшості випадків там двадцять-тридцять соціальних концепцій.Скажу по секрету, окрім надбаних я-концепцій в середині, багато людей ще й в рабстві у зовнішніх. 😵‍💫🫤Наприклад, всім нам ненавистна концепція російського мира. В концепціях людина завжди шукає відповідь на чотири питання. Хто я? Де я? В яких я стосунках з оточуючими? Заради чого це все?Ну відповіді сосіян ви знаєте. Це і є сформована концепція. Вони є різні, сімейні, релегійні і т.д.Йдемо далі, під шаром концепцій - комплекс.Комплекс неповноцінності, нарцистичний, провини, тощо...Наступний шар це тінь. З тінню не все так просто.Є ж тінь тінь, а там ще й аніма і анімус. Омг.Потім власне несвідоме, колективне несвідоме.І ось там десь в недрах цього всього є ви.Солодка булочка. 🙂Тепер ви приблизно знаєте, скільки лузги я допомогою зняти і скільки шарів пройти тим, хто наважується на зустріч з собою. Таких людей не багато. В більшості люди приходять вирішити конкретний запит і йдуть жити своє цікаве, яскраве життя. І це теж добре.

Так як сьогодні я досить багато разів за день відмовила у наставництві. Я відчуваю потребу пояснити, для кого підходить наставництво.Тільки для тих, хто чітко знає куди хоче прийти, але поки по різним причинам, досі не там. Наприклад.Хочу написати книгу - але Хочу вже декілька років, а книга досі не написана Хочу створити свою справу (знаю яку), але є страхи і сумніви Хочу вийти з операційки, але поки бізнес займає весь час і ні не яке інше життя сил не лишається Тобто в наставництво можно зайти, з дуже конкретним запитом, куди як результат ми маємо вийти в кінці.Кому не підходить наставництво:- нема сил, апатія, нічого не хочу - не влаштовує те як живу зараз- боюсь нових стосунків, бо мене постійно зраджують.- не можу знайти нормальну роботу - боюсь почати практикуЦе все запити на роботу в сесіях психокорекції.Різниця - в другому варіанті ми чинимо те, що зламано. І поступово відбувається зцілення.В наставництві, ми змінюємо програми які здорові, але в даний час блокують.Наприклад: Програма "глобальщик/детальщик"Перший стоїть перед лісом і бачить весь ліс, другий стоїть перед лісом і бачить кору на дереві.І один з варіантів, детальщик не може почати процес створення своєї справи, бо йому життєво необхідно прорахувати всі всі всі всі моменти. В бізнесі це неможливо, бо бізнес це гра, з певною кількістю невідомих.Тому в наставництві ми просто на час досягнення мети через спеціальні техніки зсуваємо програму трохи в сторону глобального мислення.Тож між наставництвом і супровідом в психокорекції дуже велика різниця.Наставництво для тих, в кого і так все ок, але хочется краще.Психокорекція для тих, кому зараз не ок.

НАС НАПАРЮВАЛИ З ПОЗИТИВНИМ МИСЛЕННЯМ.Фото з останнього пред день народження до війни. Тоді ще всі живі, я щаслива, мої поодинокі претензії смішні і безглузді.Там, мені ще трохи тридцять сім, а сьогодні сорок один.Я проходила різне, та з цього різного завжди відштовхувалась і знаходила виходи.Війна стала непереборною силою. Я зрозуміла крилату фразу - можно все, поки всі живі.Можно виправити мріяти, хотіти, досягати, падати, взлітати, радіти, але тільки поки всі живі.Коли втрачаєш цінність високого порядку , позитивне мислення до пізди (сорі, але як є).Того, хто каже тобі - все що не трапляється, трапляється на краще, ти хочеш вбити. В якийсь момент я зрозуміла - ок, я в пеклі. Але ж і з пекла має бути вихід. Я пройшла (прохожу) через потужну трансформацію. Щоб це зробити, спочатку маєш померти, вся стара версія тебе.І це не гарантує, що ти раптом підеш по сходах вгору. Ти просто зможеш в принципі йти, пагорбами.Я задумалась - якого хуя тридцять років світ тошнить мільйонами книжок і фільмів про позитивне мислення і я сама була впевнена, що воно працює. Але ніт, погане з тобою трапляється, навіть якщо ти сама позитивна людина у світі.І тоді, я зрозуміла, що є ДО МИСЛЕННЯ.Я зрозуміла як ппацюють системи: від держави, до бізнеса, родини і кожного з нас окремо.Я почала писати про це книгу.Якщо у вас є бажання підтримати мене в цьому, то привітання з днем народження можно скинути на банку. Ніколи не просила для себе особисто, але на книгу потрібен редактор, а так як українська моя кульгава - гарний редактор.А я дуже хочу, щоб ця книга побачила світ. Нічого схожого ви не читали.Послання куди, https://send.monobank.ua/jar/88hX4F9FzQ обійняла, підняла. Ваша Жигір.

Одна чудова дівчина з мого закритого клубу "Місце без ролей " поставила цікаве питання, за що є щире дякую, бо я прям поразмислила над ним глибоко.Вона згадала, як я розповідала про те як мова відображає культуру і спитала думку про вираз I can't stand him, чому в російській кажуть - я його не переваріваю, а в англійській - не можу стояти.І ось моя відповідь Я можу припустити, але звісно точно ми не знаємо. Скоріш за все пов'язно з культурою, що завжди відображається в мові. Англійська це мова дії. Do design, а не принимаю решения.Отже в Англійській це про дію, коли тебе своєю поведінкою хочуть вибити і ти не можеш встояти на ногах.Російська мова вона матеріалістично груба. Переварить, высраться, проглотить обиду, написал свой высер. Як бачиш багато що пов'язано з процесами травлення, це про зав'язання культури на матеріальному. Українська мова опису, акцент на внутрішньому стані, а не на фізіології.Тому  ми говоримо - терпіти не можу, не виношу, не переношу (це все про нервову систему)Дякую тобі за такі цікаві питання, які заставляють мозок думати

Виживання це не ковдра й сухпайок, не тривожний чемоданчик. Це про те, що відбувається у твоїй голові, коли навколо хаос.Одні ламаються, бо чіпляються за ілюзії, "ось-ось усе закінчиться". Інші здаються, бо не бачать сенсу. Хтось втрачає гідність, бо думає, що так легше вижити.А правда проста:сенс тримає сильніше за їжувибір є завжди, навіть якщо це вибір, як реагувативіра в перемогу не працює без чесності про те, де ти зараза гідність - це те, що ніхто не може відібрати.У термінах НЛП, це різні рамки мислення. І поки ти не міняєш рамку, нічого не зміниться. Ті ж самі факти можуть або зламати тебе, або стати точкою сили. Це і є рефреймінг.Коли ловиш себе на думці "я нічого не можу" придивись. Це не істина, це лише рамка. А рамку можна зрушити.І тоді ти не виживаєш, ти залишаєшся собою.Я пропоную вам в одночас просту, але потужну вправу.1. СенсЗапитай себе: "Для чого я маю пройти через це?"(не "чому це зі мною", а саме "для чого").2. ВибірЗапитай: "Яку реакцію я можу обрати прямо зараз, щоб залишитися собою?"3. ПарадоксСкажи собі чесно: "Я бачу, що ситуація складна" - і одразу додай: "І все одно я вийду з цього сильнішою чи сильнішим "4. ГідністьЗакрий очі й згадай: "Що в мені такого, чого не може відібрати жодна влада, кат чи війна?"Якщо хочете, можете поділитись відповідями в коментарях, так ви дасте можливість комусь спертись на ваші сенси.

#30_днів_вдячностіДень 13Знаєте те відчуття, коли спочатку все падає до низу в середину і потім стає боляче. Коли наплив емоцій різький і сильний. Вчора я була в піднесеному стані, я сертифікувалась як майбутній тренер психокоректорів, за два дні мала їхати в Україну на зустріч з коханним, ми не бачились вічність, життя було трохи більше ніж чудовим. І ввечері він говорить - що його не відпустять, навіть на п'ять днів чи два хоча б. І на мене наче звалилася пів тони різних емоції, сум, гнів, злість, розпач разом з безвіхіддю, та все це в совокупності про біль. Мене роздавало вмить, наче бетонною плитою.Ввечері я не знайшла сил на роботу з собою, та ранком я зробила собі те, що часто роблю клієнтам - активація пам'яті тіла. І вся та бетона плита розпустилась. Так, я не можу змінити ситуацію, але я можу обирати як її проживати. Тож я дякую собі за себе і свої знання і за свій мозок, в який я вклала до чорта знань. Дякую своєму колезі який під час своєї сертифіквції запропонував провести на мені демонстрацію. Не поставилась до того серйозно, адже техніку я знаю, вона простенька, а демонстрація не сесія. Вибрала запит, який не те щоб мене непокоїв, але я давно думала про те, щоб написати книгу. Запит був - щось давно хочу і не роблю. Результат, двадцять дві сторінки за сьогодні і ще не ніч. 🤣Дякую людям які відгукнулись на почитати чернетку і дати фідбек про мою майбутнью книгу, це для мене цінно. 🫶Пи.си. писала під час зарядки думки, поки прибрала коврік, на мої думки вже сіли дупкою 🤣