ProSebe lab

Хочу зменшити кількість індивідуальних сесій і збільшити потоки на практикуму та тренінги. Але хочу не за законами маркетингу, а від себе, шкереберть 😁 хочете якщо цікаво, можу ділитись кроками, що зробила і що з того виходить.Першими на черзі стоїть два проекти.1. Система досягнення цілей.2. Закритий телеграм канал- місце без ролей. Перше це конкретний практикум, там взагалі все дуже конкретно.Друге це простір - простір в якому можно крокувати до себе маленькими кроками, через Інструменти які буду давати, через зум зучтрічі де будемо розбирати важливі теми, такі як баланс роботи і особистого, висока тривожність, прокрастинація та інше.І я сіла, показувала скільки мені потрібно залучити людей, щоб ці проекти мали життездатність. Виходить на практикум від 20, тож це потрібно на безкоштовний практикум долучити хочаб 200, які дійсно зроблять дз, побачать перші результати і потім прийдуть вже на платний.А "місце без ролей" щоб отримало стале життя з розвитком, Від ста людей. Які підпишуться на абонплату. І відповідно десь з другого місяця їх життя почне змінюватись, це буде явно оточуючим і вже вони запустять певну сарафанку.Що я вже зробила.Я купила курс yan_voskresenskyi_ продажі в лоб, почала дивитись перший урок і зрозуміла, що не зможу додивитись, бо я це все знаю.Постало питання, а що мене мотивувало його придбати.Сподівання на якусь стислу покроковку.Тоді я сіла вчора і розписала стратегію.Від пунтку Б до поточного стану.Тож я маю тепер точні кроки на кожен день.Сьогодні день 1.Задача на сьогодні повністю виписати з голови, яким чином людина всередині клубу "місце без ролей" буде отримувати те, за чим вона прийшла, незалежно від часу коли доєдналась. Як цей простір зробити безпечним. І які матеріали мають бути винесені як база, яку кожен має вивчити про себе, щоб потім в потоці саме займатись дослідженням себе.

- Слухай, я не знаю, нащо я взагалі сюди прийшов.Я ж нормальний. Працюю. Не п’ю вже третій рік зовсім, навіть на саята. В хаті тепло. Діти живі.Але щось всередині мене тупо вмерло. Я прокидаюсь - і вже втомлений.Не від роботи, ні. Від себе.Бо весь день я просто функція. Робота-додому-спати. І ще той трафік, блін, вічний. Я колись мав мрії, уявляєш? Хотів свою справу.Хотів подорожувати. Хотів щось створити.А зараз?Я хочу, щоб мене просто залишили в спокої.І щоб хоч один день пройшов без оцього тупого відчуття, що я провалив своє життя.Я дивлюсь на себе і думаю - ну от ти, мужик.44 роки. Все маєш, але ніби нічого нема.Вдома - відчуваю себе зайвим.На роботі - заміни мене, і ніхто не помітить.Друзі? Ну, є ті, з ким бухав раніше. Але з ким зараз поговорити так, щоб чесно, нема.Я ніби зник. Тупо випарувався з себе.Став зручним. Надійним. Без питань.Вічно все встигаю, нічого не хочу.І знаєш, я ненавиджу це “ти ж мужик, тримайся”.Я тримався. Так тримався, що вночі зубами скрегочу.Бо куди подіти ту злість, що ніхто не питав, чого я хочу?Що ніхто не бачив, як я всередині просто гнию?Я не прошу жалю. Мені не треба “обіймашки й підтримочка”.Мені просто треба не здохнути, поки я ще можу щось змінити.Бо якщо я зараз не знайду себе - то все.Далі буде не життя, а відпрацьований матеріал.А я, курва, ще хочу жити.Зібрана сповідь чоловіків за сорок, за мотивами досвіду з консультацій. І що я хочу сказати - чоловіків до мене приходить в рази меньше ніж жінок. Підозрюю, що це загальний тренд. Бо чоловіки не плачуть. На жаль.Записуйтесь до мене на консультацію, якщо будь що з цієї сповіді про вас.

Як тут не повірити в містику.🤣Я ніколи раніше не робила психогенограм роду чужим ( аналіз через три покоління закладених психо травм і фіксацій), а тут вже зовсім застряг збор для пілотів і я запропонувала за донат від 2500 лайтову версію, з ключовими програмами та з ключовим вузлом з чим саме людині треба працювати, де збої в її житті. Вчора лежу і думаю, що психогенограма роду прям дуже чітко показує весь об'єм з чим треба заходити потім в психокорекцію, терапію і так чітко, що мій шок в шоці.А для людей це ж часта історія - відчуваю що щось не так, а не знаю з яким запитом прийти і за що хопатись.В психогенограмі прям послідовно можно побачити.Але. Завжди є але 🤣 Заснула вчора з думкою - ну не, не для того були такі речі як КМБШ та ThinkCamp, не для того такий досвід в бізнесі і пару тисяч консультацій чужого бізнесу, щоб я тепер на психогенограми роду перейшла. Я хочу працювати з проблемами бізнеса. Прокидаюсь з ранку, беру телефон і першим же бачу повідомлення, про гру - родовий сценарій 😁😁😅Та ну блін 🤣

Твоє коріння - твоя суперсила.А ще - причина, чому ти вкотре обираєш не себе,боїшся втратити, бо вже втрачав,і чомусь завжди тягнеш більше, ніж маєш.Я зроблю тобі психогенограму роду.Це не просто “родове дерево” - це детективна мапа того, чому саме так складається твоє життяі де саме ти маєш право сказати:"Стоп. Я більше не несу чужий біль."Донат від 2500 грн на авто для наших пілотів - і я розпишу тобі:👉які сценарії ти тягнеш з роду;👉хто насправді керує твоїм вибором партнера, роботи, стилю життя;👉що буде з твоїм тілом, якщо нічого не змінити і як переписати це.А якщо твій донат від 3500 грн - ти отримаєш ще:персональний маніфест прориву роду - написаний так, що хочеться плакати й діяти водночас;ритуал відпускання болю, адаптований під твою історію (ніякої релігійної мішури - тільки сила і дія);і бонус: один глибинний аудіоаналіз (10–15 хв) по твоїй карті з моїм голосом.Це не просто про психологію. Це про виживання.Про свободу. Про можливість жити своє життя, а не батьківське.Пиши в дірект @LaskaNebeska “Донат на авто” - і я все поясню.Місць небагато, бо я працюю глибоко.Та разом ми нарешті купимо авто для тих, хто кожен день рятує наші душі з неба.Дякую, що ми. 🫶

Хлопчики повводили терміни про тарелочніц, дівчата про ще когось. Сьогодні трапився допис де написано - верх крінжа і скрін листування. Де дівчина питає- чи будуть квіточки на першому побаченні? Він їй пише - альо подруго ми друг другу ніхто, я не дарую квіти на першу зустріч. Короче ви зрозуміли, в його світогляді верх меркантильності.Тому розповім вам свої козирі історії. Сідайте зручніше і беріть каву або чай.Історія 1.Мама часто казала як мріє про Карпати, тому я їхала відновлюватись І взяла маму з собою. По такому випадку я зняла самий козирний готель в тій місцевості, де нашими сусідами були зірки того часу і інші не бідні люди.В одну з вечерь за сусіднім столиком сиділи два пана +- маминого віку, англомовні. Вони хотіли зробити замовлення, але офіціанту не вдавалось донести думку і я втрутилась, перклала.Так ми розговорились і вони пересіли за наш стіл.Наступного дня ми разом пішли на екскурсію в гори. В компанії веселіше, нам було цікаво з ними, а вони раділи що я можу перекладати і бути таким комунікатором між ними, мамою і іншими людьми.В нас попереду був зе місяць, а вони відбували на третій день. Ми домовились повечеряти разом і на тому попрощатись.Під час вечері один з них відізвав мене в бік і протягнув пакет. Там було хенесі і ювелірна коробочка.Я повернула пакет назад і сказала, що не можу то взяти.Він подивився, посміхнувся і каже- хіба я щось від тебе прошу? Хіба взяв номер телефону, чи за ці дні хоч на щось натякнув? Я ювелір і прикраси це те на чому я розуміють. Це мій маленький подарунок в знак вдячності за відкристість і чисту душу.Я прийняла пакет, подякувала, ми довечеряли і попращались.В коштовність серг я чомусь не повірила, але це і не мало значення тоді.Пройшло років шість. В мене була серйозна криза і перехідний момент де треба було з мінуса вибиратись. На той момент я вже віднесла в ломбард все що могла. І тут я згадала за ці серьги, без особої надії понесла перевірити. Скільки ж було радощів що це виявилась платіна з брильянтами. На жаль камінчики в ломбарді не рахують, але виручені гроші стали часткою тих грошей, на які я започаткувала свій бізнес і через два роки в мене була квартира, дві няні і особистий водій.Якось я зайшла до сусіда подивитись як просувається ремонт і повз вуха почула, що хлопець який шпаклює проходив стажування в Китаї. В общем я його висмикнула звідти і забрала до себе. Спочатку він всього боявся, бо юр послуги, а він не в темі. А вже за пів року це був мій найкращий співробітник. Також один з бізнесів це була школа для підпріємців і один зі студентів був жахливо вредним, я розуміла його стан, бо спортивна травма ставила хрест на кар'єрі і він був кмітливий, але потеряшка і я зробила його своїм партнером по бізнесу. Бізнес виріс в рази. А коли почалась війна на гроші бізнесу в тому числі було вивезено біля 70 родин яких я навіть не знала, з Харкова. Тому ви ніколи не знаєте, як будуть розгортатися події, коли ви даруєте з щедрості. З щедрості, а не з надії щось отримати натомість. 🥰

В інтернеті багато спорів серед починаючих придприієців, чи відкривати ФОП чи ні. Я вважаю що так, бо в першу чергу бізнес, це про навчитись брати відповідальність.Ми всі маємо проходити якийсь шлях, вчитись як робити те чи інше. В першому класі я думала що в мене бізнес, бо я домовилась з бабусіною знайомою, вона мені давала пачку календариків з котиками, де було написано "оранта" ваша страхова. А я їх продавала в школі по 10 копійок.Потім коли мені було 13 я з подружкою відкрила точку секонду, ми старі речі з горища привели до ладу і продали, я думала що в нас ростущий бізнес, поки не захопилась і не продала мамину сукню і не отримала піздюлей за це. Потім в 18 я думала, що в мене бізнес, коли я домовлялась за метізи, ми відвозили їх на західну, міняли на ліс, а ліс продавали тим хто виготовляє метизи для ящиків фасування.Тоді були ще в моді бандити, які досить скоро пояснили, що це не мій бізнес.  Потім разом з першим чоловіком ми заснували першу SEO компанію, але в 2003му ще не було ніяких законів про це. Взагалі мало людей мали розуміння, що таке трафік і як він конвертується. І наші славетні органи в обличчі СБУ і Обеп, як тільки ми вийшли на великі гроші, пояснили нам що цей бізнес не бізнес, а гроші їх прибуток. І так я поступово вчилась, зростала і все думала, що таке бізнес. Поки не став майдан і до мене не прийшло усвідомлення, що якщо я хочу сталого життя, то я маю стати амбасадаром правил гри, які встановлює моя держава. Зараз мені здається не обов'язково проходити такий шлях, бо вже купа інформації, купа подій і люди зараз розумнішають значно швидше ніж ми в свій час. І зараз багато чудової молоді, які вже в свої 23-26 мають те, що має право називатись бізнесом. Податки це не покорання, це оплата підписки на державу. Від підписки можно відмовитись, уйти напевно десь в гори чи ліси, де нема інфаструктури, щоб чесно сказати, що я не користуюсь нічим умови для існування чого були створенні інституцією державотворення.

Давайте трохи про системне мислення. Все є частиною якоїсь системи, нічого само по собі у всесвіті не літає. І якщо ми таким чином дивимось на речі, то це зовсім інший погляд.Сума частин по окремості ніколи не є цілим. І тоді логічне питання, що робить систему цілою. Ви можете сказати, що кордони. Але це тільки умовна правда. СИСТЕМА є цілостною за рахунок взаємозв'язків елементів.Давайте на прикладі ПСИХІКИ.Наприклад ви побачили якесь обмежуюче переконання і вирішили його відпрацювати. Це сизіфова праця. Якщо ви не пішли в низ і на гору і не подивились субсистеми.Але психолог наче відпрацював, а клієнт буде ходити роками і даремно сплачувати гроші. І це відбулось тільки тому, якщо ви не подивились зв'язуючі елементи системи.Наведу приклад на грібний системі. Наприклад переконання це гриб, ви його смикнули, а різома лишилась. Або ви смикнули за одну ниточку ризоми, а їх там 50. Наприклад це підкріплюєче переконання, а де корніве? Таким чином просто даремно втрачається час. Що буде низом в такому випадку?Внутрішній аудіальний діалог, мислення, поведінка. Що буде верхом? Крітерії, цінності, потреби.

Я ВРЯТУВАЛА КЛІЄНТКУ ВІД РОЗЛУЧЕННЯ Вона прийшла виснажена. Не розгублена - ні. Скоріше, змирена. З тим, що більше немає "нас". Що кохання -це міраж, який давно зник. Що люди поруч можуть ставати чужими, і цього не змінити."Я більше не можу це виносити, - сказала вона. -Це вбиває мене. Фізично".Стосунки, що колись були її домом, стали холодною кліткою. Постійні мовчання, роздратування без причини, безсонні ночі поруч із тим, хто ще недавно був близьким. І головне - це спустошення. Оце відчуття, що далі просто немає шляху.Ми занурились у її біль. Не той, що тут і зараз. А той, що жив у ній ще з дитинства. Виявилось, що ця історія почалась не у шлюбі. Вона повторювалась роками, схожа на заїжджену платівку. Один і той самий сценарій: відстороненість, нерозуміння, самотність поруч із тими, кого любиш.Це була не її реальність. Це була чужа, стара, нав’язана їй гра, у яку вона несвідомо грала все життя.Ми розірвали той сценарій і створили умови, за якими він перестав бути актуальним.Минув рік. Сьогодні вона поруч із тим самим чоловіком. Але тепер він дивиться на неї по-іншому. Або, правильніше сказати, нарешті вона бачить його без спотворених лінз минулого.І там, де здавалося, що вже нічого не росте, розквітло справжнє життя. А я маю щастя спостерігати, як там де маячило розлучення, знову струмениться кохання.#історії_що_надихають

Судоми ніг: коли тіло кричить про конфлікт, який ви не хочете бачитиСудома - це більше, ніж просто мимовільний спазм м’язів. Це насильницька зупинка, яку накладає тіло тоді, коли ви вперто продовжуєте рухатися всупереч собі. Це не фізіологічний випадок, а точка кипіння внутрішнього конфлікту, що виходить назовні через тіло, коли його більше неможливо утримувати всередині.З точки зору психосоматики, будь-який м’язовий спазм - це затримана дія. Це рух, який ви хотіли зробити, але не зробили. Це рішення, яке мало бути прийняте, але залишилося у напівпідвішеному стані. Це опір, який ви не усвідомлюєте, але який вже несе тілесні наслідки.Конфлікт самознецінення, особливо в контексті руху, здатності діяти, контролювати напрямок свого життя. М’язові проблеми пов’язані з тим, що людина переживає себе як нездатну рухатися вперед, неефективну, слабку, або загнану в глухий кут.Що означають судоми ніг у цьому контексті?🔹 Втрата впевненості у власному русі. Ноги - це символ руху, напрямку, просування вперед. Судоми можуть сигналізувати про те, що ваш рух зупинився через внутрішній конфлікт: чи йти далі, чи змінити шлях, чи зупинитися остаточно.🔹 Примусова нерухомість. Судома - це жорсткий стоп. Це момент, коли тіло блокує будь-який подальший рух, тому що ви самі ігноруєте цей сигнал на рівні свідомості. Ви можете вперто йти вперед, хоча всередині вже давно відчуваєте: "Я не можу так більше".🔹 Психоемоційна напруга, яка досягла межі. Невисловлені страхи, напруга, контроль, що вже перейшли в хронічний стан. Тіло накопичує стрес доти, доки не вибухає, змушуючи вас відчути його через біль.🔹 Неможливість звільнитися від внутрішніх обмежень. Судоми можуть бути наслідком конфлікту між бажанням діяти і страхом перед наслідками цих дій. Це боротьба між імпульсом зробити крок і підсвідомою забороною на цей рух.Що робити?📌 Поглянути на ситуацію чесно. Чого ви боїтеся? Де саме ви змушуєте себе йти вперед, коли потрібно зупинитися? Або, навпаки, де ви стримуєте себе, коли хочеться зробити крок?📌 Робота з тілом. Судоми - це сигнал про напругу, яка накопичувалася місяцями, а іноді й роками. Потрібно знайти спосіб її вивільняти: фізичні практики, дихальні техніки, тілесна терапія.📌 Визнати конфлікт. Немає сенсу лікувати симптом, якщо не розпізнати причину. Судоми говорять про те, що є прихований конфлікт руху. Це може бути страх перед змінами, втома від боротьби або відчуття безсилля.📌 Змінити внутрішній сценарій. Важливо зрозуміти, що будь-яка тілесна проблема - це наслідок біологічного конфлікту, який можна вирішити не тільки фізичним лікуванням, але й зміною відношення до ситуації.Тіло не помиляється. Воно просто говорить з вами, коли ви самі себе не чуєте. І якщо воно змушує вас зупинитися через біль, можливо, питання не в тому, як швидше позбутися судом, а в тому, куди ви так поспішаєте, і чому не дозволяєте собі зробити паузу добровільно.

Бачу вам зайшла тема психосоматики. Давайте трохи розширю.Є такі речі, які неможливо сховати. Нервовий тік - одна з них. Він з’являється тоді, коли ви впевнені, що тримаєте все під контролем. Коли зовні спокій, витримка, сила. А всередині - прихований шторм, який не може прорватися назовні.Що, якщо це не просто випадковий імпульс, а послання? Що, якщо тіло говорить з вами мовою м’язових скорочень, коли всі інші способи донести правду вичерпані?Нервовий тік - це здатність. Здатність стримувати більше, ніж варто було б. Здатність адаптуватися навіть у ситуаціях, де інші давно б зламалися. Здатність реагувати швидше, ніж ви самі собі дозволяєте.Але є межа. Якщо тіло змушене говорити за вас, значить, ви мовчите там, де потрібно кричати. Придушуєте почуття, які потребують виходу. Заперечуєте потреби, які нікуди не зникають, а лише змінюють форму - до першого посіпування, до першого спазму, до першого болю.Що з цим робити?Перестати ігнорувати сигнали. Запитати себе: що саме я намагаюся не помічати? Де я не дозволяю собі бути собою?Дозволити собі розслабитися. Дозволити собі відчути. Дозволити собі говорити.Бо якщо ви не почуєте себе зараз, тіло знайде спосіб кричати голосніше.