Сьогодні у мене була розмова про тривогу перед початком нового. Про паузу, яку ми іноді робимо, коли готові вийти за поріг чи відчинити двері. Коли готуємось натиснути кнопку, щоб прийняти дзвоник, чи сказати вітальне слово. Для мене так важлива ця пауза – наче набираєш повітря в легені. І далі йде символічне народження – контакту, зустрічі, дії. Так важливо, особливо дітям, щоб тебе "за порогом" зустріли. Дорослому це теж важливо, але він витримає можливу порожнечу. Бо він "наповнений" і всередині є величезний досвід таких кроків. А дитині важливо, щоб її зустріли поглядом, усмішкою, жестом, кивком голови. Це завжди виглядає, як осяяння. Це така проста можливість дати іншому щире відчуття – можливо, ми з тобою ще незнайомі, але я рада, що ти є тепер в моєму світі. На це потрібні сили і внутрішня можливість, не завжди вона є. коли ми відчуваємо себе щиро «побаченими» - легше розкрити свій потенціал. Доброї безпечної ночі.Нехай всі кроки ведуть до сили ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз
Я сьогодні провела експеримент, запитала у кількох знайомих: який вираз обличчя у дівчини за картинкою. Тільки одна людина сказала, що вона усміхається. Хтось казав: сум, злість, втома, байдужість.Питала: а після того, як подивились кілька секунд на картинку, стан змінюється? – так, хочеться усміхатись. Ця картинка стала несподіваним проєктивним тестом. Ми часто проєктуємо власний стан на іншу людину. Тому більшість і побачили стани "впізнавані".Але коли з’являється усміхнене обличчя, навіть намальоване - ми можемо мимоволі починати усміхатись. Наш мозок влаштований так, що ми віддзеркалюємо емоції інших. Це називається «емоційне зараження». ..Ми приховуємо емоції з різних причин: щоб не здатись вразливими, щоб не засмучувати, щоб бути доречними. Бо емоцію вже складно витримати. Це може бути захистом чи вже звичною моделлю. Це не була терапевтична зустріч. Подумала, що ця картинка була б класною точкою входу в процес роботи з емоціями.Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз
Сьогодні у мене була розмова про сенс життя під час війни. Про очікування підказок і творення дій. Я казала, що саме зараз замість очікувань від життя - напевно, ми несемо відповідальність перед ним. Думаю, що не життя дає нам сенс. Ми маємо дати йому сенс своїми діями у відповідь на те, що відбувається з нами. І надіслала цитату з книги Віктора Франкла «Людина в пошуку справжнього сенсу».Поділюсь нею: «Насправді ми потребували фундаментальної зміни в ставленні до життя. Ми (в концтаборі) мусили навчитись самі і навчити людей у відчаї, що важливо не те, чого ми очікуємо від життя, а те, чого життя очікує від нас. Ми мусили перестати розпитувати про сенс життя, а натомість думати про себе як про людей, яким життя ставить виклики – щоденно і щогодинно.Наша відповідь має виявитись не в розмовах, але в правильних діях і вчинках. Життя – урешті – це відповідальність за знайдення правильних рішень у виниклих проблемах і виконання завдань, які воно ставить перед людиною.Ці завдання, а отже і сенс життя, є різними для кожної людини, у кожній ситуації. Неможливо дати загальне визначення сенсу життя. Життя не означає чогось туманного. Воно конкретне, так само як конкретні завдання для людини. Саме вони формують долю людини, особливу і унікальну для кожного…»Сил нам і сенсів для кожного своїх.Доброї безпечної ночі❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Я сьогодні неочікувано приїхала на пів години до друзів із ГО Вчися на тренінг для вчителів "Пишемо есе".Застала кілька цитат американських викладачів:"Письмо - (письменницькі практики) - місце, де люди знаходять авторитет у власному голосі.Коли ми пишемо, ми стаємо тими, хто ясніше мислить".Я часто розповідала тут про письменницькі вправи, які даю, як домашнє завдання.Одна з них, яку пропонувала нещодавно - роздуми про втому.Я просила знайому протягом 5 хвилин писати на тему:Сьогоднішня втома — про що"Моя втома — фізична, емоційна чи ментальна?"Про що вона дає підказку: про те, що саме тілу потрібна підтримка, про втрату сенсу, про відсутність пауз в роботі, про те, що вже складно витримати тривогу чи роздратування? Моя втома каже:...Я тут минулого тижня робила окремий допис про втому: "Втома — це спосіб тіла/психіки сказати «стоп», поки ми ще маємо ресурс. Це захисний механізм"Нехай у нас буде можливість відпочити. І відновитисьДоброї безпечної нам ночі ❤️#роздуми@stijkist Світлана Ройз
Я сьогодні думала, що коли ти їдеш з дому - важливо усвідомлювати, навіщо. Уявляти своє повернення.Якщо ти хочеш поїхати «від чогось» - поки тебе немає, нічого не зміниться. І ти повернешся в ту саму точку. буде складніше розгрібати все, що хотілось уникати.Я їхала в подорож на три дні – знала, що їду перефокусувати увагу. Заради доньки, щоб виспатись, зібратись з думками… Перші два пункти точно вдалисяА потім повертаєшся – і рівень невизначеності тільки зростає разом з рівнем відповідальності.Сьогодні я везла маму до лікаря і думала – як хочеться, щоб поруч був дорослий. За якого я можу потриматись.І дорослим потрібні дорослі.Пригадала, як колись відчула – що світ (Бог, сили, в які ми віримо), не забирає свою руку. Ми іноді можемо втратити цей контакт. А можливо, ці «дорослі» могутні сили – зовнішні об’єкти - частина нашої внутрішньої сили.І ми беремо за руку свою ще більш зрілу частину.Нехай ми завжди відчуваємо цю надійну руку. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз
Сьогодні будуть роздуми про біль.Я сьогодні переконувала знайому, що довго терпіти біль не можна. І постійно пити знеболювальні, що блокують відчуття болю, але не впливають на його причину, не ок. Біль взагалі ж каже нам про те, що щось йде не так. І на неї важливо "подивитись", а не пригнічувати. І якщо потрібна підтримка, якщо страшно дивитись, я буду поруч. Моїм останнім аргументом було - що хронічний біль зменшує кількість сірої речовини в ділянках мозку, пов’язаних із сприйняттям, регуляцією болю, емоціями та пам’яттю. Ці зміни зворотні. Але - навіщо випробовувати.Біль з точки зору нейробіології взагалі складний (хочеться сказати - красивий) процес. в ньому є:☀️ Виявлення больового стимулу рецепторами.☀️ Передача сигналу через нерви до спинного і головного мозку☀️ Обробка сигналу у мозку як «біль». Знеболювальні можуть діяти:На рівні рецепторів (там, де біль "починається")На рівні передачі сигналу (у спинному мозку чи нервах)У головному мозку (в обробці больового відчуття, емоційного фону болю)Наприклад:Місцеві анестетики (лідокаїн, новокаїн) діють у місці уколу чи процедури — фактично, як у стоматолога, «вимикають» нерв, не даючи йому передати сигнал.Нестероїдні протизапальні засоби (як ібупрофен) не блокують рецептори напряму, але зменшують запалення і біль.Парацетамол — мені поки менш зрозумілий механізм, можливо, діє в ЦНС. Він не блокує рецептори напряму.Опіоїди (морфін...) впливають на спинний і головний мозок — зменшують сприйняття болю й приглушують його емоційний фон.Фізичний та емоційний біль активують одні й ті самі ділянки мозку. Емоційний біль — справжній, мозок сприймає його так само, як тілесний. І самотність, відторгнення, булінг - дійсно фізично "болить". А при фізичному болі емоційна підтримка теж стає знеболювальним. Нехай болю буде менше. А близькості більше ❤️ Доброї безпечної ночі#роздуми@stijkist Світлана Ройз
Я дала знайомій завдання: протягом дня відмічати смайлами свої емоції. Поставити будильник і щодві години зупинятись і відмічати свій стан. Ми розглядали разом її малюнки. І я запитала: Яким був цей день? - Хорошим…ні, поганим, ні,… не знаю..Ми говорили про те, що всі наші дні – такі різні. Що вони можуть бути одночасно радісними і сумними, складними та вдалими. І ми такі різні. Одночасно хороші і не дуже… різні. І ми ж можемо вмістити таку інтенсивність та різність. Чи вчимося вміщувати. Навіть, коли ми почуваємося геть кепсько, є в цьому дні частина з усмішкою. І коли щасливо – може бути нотка смутку. Сьогодні ми ще говорили з людиною, що проживає скорботу про її почуття провини. Провину, коли дозволяє собі радість. Говорили про те, що і в найскладніших випробуваннях наш день складається із дуже різних «пазлів» смайлів.Цей наш тиждень був дуже насичено-різним. Дякую, що ми були в ньому разом. Доброго безпечного вечора та ночі. І вихідних. До понеділка ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні на нашій виставці "день дорослих". Ми намагались донести цю інформацію всіма можливими каналами. Але, на жаль, прийшло багато батьків з дітьми. Розумію, як це могло засмутити.Хтось поставився з розумінням, хтось активно виражав незадоволення. Одна з мам: ми подивились, що у суботу велика черга. Прийшли сьогодні. Моя дитина дуже незадоволена". Дитина: коли мені не дають те, що я хочу, у мене починається істерика. Ось - вона зараз почнеться" :-)Ми з менеджеркою намагались пояснити, що, на жаль - правило порушувати не зможемо. Мама говорила 10 хвилин, не даючи нам вставити слово. і пішла розлючена.За кілька хвилин до виставки підійшли ще дві мами з маленькими дітьми. Я одразу звернулась до них, перепрошувала, що маю їх розчарувати.Реакція мами: «ну добре. Як же ще діти навчаться зустрічатись з тим, що все може йти не по плану». Я включила їм мильні бульбашки і всі радісно грались поруч.Такі різні історії. І різні наслідки для всіх.Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist СвітланаРойз
Сьогодні у всьому світі починається місяць обізнаності про психічне здоров'я. У нас з Ти ЯК саме сьогодні є подарунок. "Сенсотека. Ти ЯК". Для неї я написала 102 фрази – роздуми. Фрази, які можуть спонукати до рефлексій, можливо, якась з них, що потрапить в поле зору в «той самий момент» - зможе перервати коло тривожних думок. Писались вони, як фрази, які можуть допомогти зазвучати всередині голосом підтримки замість голоса внутрішнього критика. Можливо, ви захочете передивитись їх для себе, чи надіслати тому, хто саме їх потребує. Ви можете завантажити всі 102 фрази на сторінці. https://howareu.com/materials/sensoteka-ty-iak?v=68109c09715faЧи зустрічати їх на сторінці Ти як в фб та інстаграм. «Сенси» будуть і на платформі "Ти як?" - щодня новий. До кожної фрази, які з'являтимуться щодня - буде також від команди Ти Як пропозиція практик, дій, відео-інформації, інтерв'ю. Нехай стане ще одним доторком підтримки ❤️ Доброго безпечного вечора та ночі #роздуми #корисне@stijkist Світлана Ройз
Я сьогодні писала нові практики для додатка Моментал, який ми створюємо разом з Юнісеф та Ти як.Думала над практикою "перлина дня". Практика така: Саме зараз зупинись і запиши одне слово чи словосполучення про себе – слово, яке сьогодні описує тебе. Можливо, це буде прикметник: весела чи зосереджена, чи лагідний.... Чи іменник – вітерець, чи любов...? Чи взагалі прекрасно, якщо це буде метафора: наче ім’я індіанців. Сьогодні у мене було ім’я-метафора – «швидка думка». Вчора – «загублена в тумані». 😊Ця практика – обережний "ігровий" доторк до нашого стану. саме таке мислення активує праву півкулю мозку.Чим коротше ми можемо щось сформулювати, тим більше в цьому сили, енергії. Якщо слово, яке ми обрали, нам не комфортне, ми можемо одразу обрати його протилежність – стан, який би хотіли відчувати. Чи просто спостерігати за собою, нічого не намагаючись змінити. Стани змінюються. А ми - більше за будь-який стан та емоцію.Доброго та безпечного нам вечора та ночі.#роздуми❤️@stijkist Світлана Ройз
