Estadísticas de telegram channel - @skarbnyczka_istorij

Пан Малодобрий - Володимир АренєвВ нетипово пізній час виходжу на звʼязок, але вже вибамчте - дочитувала, і раніше нічого зробити не могла. Але ні про що не шкодую, бо #топ_місяця #топ_взагаліІсторія молодого Адама - сина ката, який вчиться на лікаря, але на прохання батька склав йому компанію в сусіднє місто, прикинувшись підмайстром. А там на них чекає справжній детективний трилер, сповнений екшена і занурення в життя міста загалом і його фольклор.Почнемо з початку і з найочевиднішого - книга ну дуже тішить око. Ілюстрації, оформлення загалом: все красиво, і в моїх улюблених чорно-червоно-сірих тонах. І, можливо, цього б було досить, але історія теж не підкачала: тут і пригоди, і рефлексії героїв, і драма, і трошечки хіханєк, і зображення доволі цікавого світу - який таки наповнений таємничим елементом, який, втім, персонажам видається абсолютно буденною річчю. Маю сказати, що це моя перша книга автора, і сказати тепер, що я зацікавлена - не сказати взагалі нічого. Мені імпонував і стиль написання, і вкраплення незвичних слів (до речі, словник - окремий вид задоволення, як і відмітки котячих лап), і те, як герої були зображені. В якийсь момент почала плутати героїв і їх імена - але думаю, то моя особиста проблема, викликана недосипом. Тож - найщиріший лайк і ото всьо!

Вчора я нарешті взялася за антологію української фантастики "Змієві вали". Довго вони з докором дивилися на мене з полиці, а у вікно дивилися Змієві вали, між якими я живу. Не знаю, чого я так боялася. Чергової збірки, з якої можна читати тільки Жадана, але там нема Жадана? Та наче в змісті видно, що там аж чотири моїх улюблених письменники. П'ять, якщо рахувати Франка. Сім, якщо рахувати письменників, яких я люблю як перекладачів, а оригінальні їхні твори не читала.Словом, короткий звіт про перші 220 сторінок.Гоголь - пропустила, бо читала сто разів.Наумович - дуже мила казочка в дусі тих, що ми в піонерському таборі переповідали.Олекса Стороженко "Закоханий чорт" - чому ви всі мовчали, що він такий прекрасний?! Також питання: мені здається чи в фільмі "Пропала грамота" є прямі цитати звідти, а не з Гоголя?Франко - теж пропустила, сто разів читала."Потороча Хрипка" - дуже зворушливо, серйозно."Чия планета" - не здолала."Гавриловна" - добре написано, але вбивають котів! Я попередила."Мова Вавилону" - не здолала, Тараторіну все одно люблю.Єшкілев - прекрасно, прикольно, сатирично.Міхед - не зрозуміла, як і Донбас. Але дочитала.Продовжуємо.

✅ Отримала в подарунок "Четвертий дарунок" і зразу й прочитала. 😇 Трішки дивно в +25 за бортом читати абсолютно різдвяну — і по настрою, і по часу, і за подіями — історію, але від того вона не стала гірше 😇От вкотре запевняюся, що Володимир Аренєв — це дитячий письменник, який пише для дорослих. В плані, що і дорослим цікавезно, і підліткам теж дуже круто зайде (заходить). ⭐️ "МУЗИКАНТИ" Володимир Аренєв2025, 104 стор. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️(бал зняла за розмір — нє ну що це за "пробнічкі" романів, ну?)🐕‍🦺 Трійця героїв — сичуня, кіт та сліпий ньюф — шукають, де б переночувати в Особливу ніч і погоджуються постерегти склад, поки його господарі дещо роблять із світовим балансом 👀 🦉 Звісно, ніч буде неспокійна, і не все так просто із тим складом, але... А от не скажу, чи зрештою все буде добре. Все як у житті — щось буде, а щось... ✅ Прекрасна добра історія, десь, можливо, трішки наївна, а десь — геть непрОста. Повертає надію і вплітає магічний реалізм в наші воєнні реалії настільки філігранно і без жодних спекуляцій, що повчитися багатьом автор(к)ам, які пишуть про війну.#Дафа_радить всім, а автору — писати трішки більше за гомеопатичні 104 сторінки, в які до того входять ще й малюнки, післямова, питання до книжкового клубу і початок наступної історії про Музикантів 😑

10 цитат з книги "Музиканти. Четвертий дарунок" Володимира Аренєва— Де ми?— Та ж не в Канзасі, — хмикнув Мавр. І вивалив язик від задоволення: — Завжди мріяв це сказати.***Дарунок — це те, що важливе для тебе і водночас для того, кому його віддаєш. Він значить багато, але не має ціни, бо його не продають і за нього не чекають нічого взамін.***Сови мудрі пташки, а в котів добра пам’ять, зате ми, собаки, чуємо серцем.***Бо ж відомо: ніщо не змусить кота відступитись, якщо він стоїть на своєму. Навіть якщо стоїть сидячи.***— Дитя, тебе хоч чомусь у школі вчать? Якщо на стіні висить зброя — то бери зброю, шонеясно?***Час, кажуть люди, лікує. Але його онуки й правнуки охоче виконують роль митарів і, коли настає слушна мить, беруть своє із відсотками. Якщо ж хтось намагається їх обдурити чи обікрасти, Часовичі мстяться — і жорстоко.***Ви, люди, схильні викривляти дійсність. Забувати одне, вигадувати інше. Ви робите це свідомо й несвідомо, малі й старі. Така ваша природа. Коли ж вам несила нести тягар, ви губите спогади — і ми підбираємо їх. Час і Часовичі не зцілюють, Маріє. Ми знеболюємо.***Пам’ять людей плинна, непевна — і в тому прокляття й дарунок їхній.***Зло, може, ніколи й не спить, та в моєму серці бринить переконливий голос щирого невиспаного добра.***Але скажіть: чи ви чули колись про кота, який піддався б зневірі та розпачу?!..А тут рецензія.

О, давно не бачила я клоунських смайлів під своїми постами! Аж відтоді, як перестала ходити проповідувати в рос.мовних групах :) тобто реально давно. Якщо це ті, кому сподобався роман Аліни Дихман, то зря ви образилися, мені він теж сподобався в цілому, якби ні - я б кинула, у мене це швидко. А якщо таки зетники про мене згадали, то йдіть у дупу.Повертаємося до питань культури."Музикантів" Володимира Арєнєва я чекала дуже давно, їхали вони до мене непростим шляхом і таки доїхали позавчора. Цю книжку можна було б порівняти зі "Сніжним Ізюмом", бо це теж фентезі з елементами реальності й воно теж створює затишні вайби на тлі обстрілів, але ми не будемо порівнювати бо боїмося смайлів 🤡Переповідати я теж нічого не буду, бо там всієї книжки сто сторінок, прочитайте самі :) Я скажу ось що: я думала, що мені важко буде читати про кота, бо Сирена. Але ні, цей кіт мені набагато більше нагадав пічника Миколу Микитовича, який нам свого часу зробив камін, ніж Сирену. І на картинках викапаний М.М. Світ мені прям от дуже сподобався, я хочу читати про нього ще і вірю, що прочитаю, бо інакше навіщо це все було :) І тепер як сирена завиє, буду уявляти, що десь відбувається оце, про що в книжці пише. У мене, може, і не вийде, а в дітей, які цю книжку читатимуть, має вийти. І наостанок пара цитат і одна картинка (бо знову-таки їх там не так багато, щоб розкидатися в інтернеті, хоча багато і дуже гарні й стильні, оця чорно-помаранчево-біла гама - вогонь в усіх сенсах).(замазана назва ворога, щоб не було спойлера)

​​📚  Музиканти. Четвертий дарунок - Володимир АренєвВидавництво: ВСЛ📚 Наздоганяю відгуки, які десь заблукали у травні. Тому першою на черзі казочка про дивну трійцю: 🐱 рудого кота, 🐶 сліпого здорованя ньюфаундленда та 🦉 постійно невиспану (ну прям як всі ми) сичуню.📚 Головні герої у передвечір Різдва отримують спокусливу пропозицію - всього ніч постерегти сховок повний різного мотлоху. За це вони отримають харч, притулок і бонусом виконання одного бажання. Варто натякати, що така легенька робота виявиться повна несподіваних загроз? Отожбо :) Тому пригоди тільки починаються.📚 Одразу зізнаюсь, чому трійцю називають Музикантами я поки недокумекав. Знаючи пана Володимира готовий побитись об заклад: він точно заклав у це призвісько якусь смачнющу великоденку. Тому якщо матимете натхнення, можете спробувати розв'язати цю загадку. І не тільки її. Бо різноманітних прихованих відсилок в тексті вистачає. Деякі я побачив. Підозрюю, що частину пропустив... можливо колись вони випадково розкриються в моїй голові. Як, наприклад, лише через пару днів після прочитання (доречі казка невелика, читається за пару годин) я зрозумів, чому автор робить такий акцент на взутті частини персонажів. Бо ж котики в першу чергу бачать вас до пояса, і взуття - перше що впадає їм в очі) 📚 А ще для себе відмітив, що зовсім інакще сприймаю тексти про наше сьогодення. Паралельно ж якраз почав читати малу прозу Діка. І коли читаєш про війну Землі й Центаври, чи Штатів з рашею (якусь загальну картину війни), то не так реагуєш як на абзац про шкільний підвал перебудований під бомбосховище і тд...🐱🐶🦉 Підсумовуючи - Музиканти справді хороша казка яку точно раджу прочитати. Тепер чекатиму продавження 🙃#прочитав

​​Нова книга Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок» - це Різдвяна казка для підлітків і дорослих. Щемлива історія про зневіру та надію, про цінність спогадів, навіть тужливих, про втрату і диво, адже дива іноді трапляються навіть у найтемнішу ніч.🐾 Троє тварин подорожують разом у пошуках тепла і даху над головою. Їх називають «Музиканти»: рудий вгодований котик, сліпий кудлатий пес та невиспана тривожна сичуня. Їхній шлях лежить через Дніпро, ліси та невеликі містечка. Автор дає зрозуміти, що Музиканти – особливі тварини. Вони знають пісні добіблійних часів, бачать зло, недоступне людському оку, а безсмертні духи часу і простору залюбки запрошують їх погрітися біля свого вогнища. Невеличка повість Володимира Аренєва знайомить з героями та розказує про пригоду, що сталася у Різдвяну ніч.🐈 Я не буду переказувати сюжет повісті, бо там запаковано багато ідей. Цей твір про сучасність наповнений відсилками та символами. Особисто для мене ця історія лише підігріла інтерес до героїв, залишивши відкриті питання: чому їх називають «Музикантами»? Куди і навіщо вони йдуть? Чи це звичайні тварини, чи втілення когось набагато давнішого? «Четвертий дарунок» обережний із читачем: герої показують дрібку своїх вмінь, але не поспішають розкривати душу та ділитися передісторією. Саме тому про них хочеться дізнатися більше.🐾 Книгу можна перечитувати багато разів і кожного знаходити щось нове. Текст багатошаровий з відсилками для людей з різним читацьким досвідом (та ще й побудований так, що може відгукнутися щось своє, не закладене від початку). Мені відгукнувся образ Платонівської печери, де спогади одних стають «тінями на стіні» для інших; та змусив замислитися образ ракоподібної істоти, що виникає зі зневіри, негативних думок, постійної ненависті до себе і з’їдає зсередини. Це було сильно. І це лише дрібка з того, що можна відловити з невеличкого але щільного тексту.Книга вийшла у «ВСЛ», вона тоненька, ніби записник, має багато ілюстрацій і варіанти запитань для читацьких клубів (мені було цікаво, бо жодного разу не була на клубі і не уявляю, що там відбувається, до того ж ці запитання заохочують подивитися на текст ще раз, глибше). Порадувала рекомендація наприкінці від котика, що хотів залишитися невідомим. Сподіваюся, про «Музикантів» ми ще не раз почуємо.П.с. Я не знаю, який репертуар в «Музикантів», але котик в них очевидно соліст.

"Музиканти" Володимира Аренєва. Ілюстрації Дмитра КривоносаВСЛТупцяю ногою, як мала дитина, і як пан Коцький нявчу Ма-у! Ма-у! Мало!!! Ну чому це повість?!😵‍💫 Я хочу знати все, а запитань без відповідей... ех... хто ті музиканти? звідки вони? як зустрілись?.. (продовження буде, але ж не ось-ось🙃)Але перейдемо до оповідки: ньюф, котисько та сичуня беруться стерегти скарби — найцінніше, що має кожен з нас. Здогадались, що?😉Бо я не скажу, але це щось прекрасне, хоч і не завжди. Поки вони охороняють ці коштовності, їм доводиться битися з гидотним ворогом (ну дуже там все метафорично) та навіть врятувати підлітку (❗️тут може бути трохи сльозливо та триґерно). "Скарби" збирають 12 братів — ще моцніше натякаю на природу "коштовностей"😄 І додаю:❤️‍🔥малюнки❤️‍🔥мова (проста, але не дитяча, й колоритна — з "викобелюваннями")❤️‍🔥належне ставлення автора до читачів-дітей (часто книги для них пишуть, ніби то якісь simple persons їх читатимуть, але тут все серйозно і життєво — дуже поважаю такий підхід💚)

Сьогодні, 18 травня, останній день, коли «Музикантів. Четвертий дарунок» можна передзамовити. (За збігом, сьогодні ж на сайті в «ВСЛ» є акція «3 книжки за ціною 2-х»!) Що варто знати про цю книжку? – Це невеличка завершена історія про трьох персонажів: сліпого ньюфаундленда, рудого кота і самочку сичика домашнього.– Усі історії про Музикантів оповідають про події 2022 і наступних років, всі – будуть сюжетно завершені, однак разом складатимуться в дещо масштабніше.– Події відбуваються в тому ж всесвіті, що й у «Заклятому мечі» і «Заклятому скарбі».– Тут оживають сюжети українських народних казок, повір’їв, пісень (а втім, не лише українських, ой, не лише!..) – У «Четвертому дарунку» 26 ілюстрацій чудового художника Дмитра Кривоноса, який надзвичайно поставився до тексту, а також до контекстів. – Зі змістом книжки ознайомлені окремі представники Збитошного і Доладного Дворів. Автор вдячний їм за підказки й корективи, а всі можливі неточності просить вважати наслідком його власної неуважності.

Виринаю до вас з непостійною рубрикою МЗЛ-кореспондент. Сходила на презентацію нової книжки Щепана Твардоха “Нуль” про війну в Україні (про яку він не з чуток знає, бо збирає гроші, купує для війська різноманітне обладнання і самостійно возить його на фронт машиною), записала все, що могла, і розкажу коротенько. Однією з ідей книги є показати редукцію ідентичності воїнів на нулі, але не в вигляді якогось цинічного наративу, який заперечує шляхетність чи братерство, а просто розказати про те, як війна здирає все аж до голої екзистенції з тих людей, яких автор там зустрічав. Напевно тому на обкладинці ззаду зображений оббілований кінь (Кінь - позивний чи ім’я головного персонажа). Автор навів цитату Галини Крук про те, що кожного дня все важче пояснювати іншим, що українці відчувають. Ця тема теж зачеплена в книзі - про те, що є два світи: на фронті і поза ним. І що ці два світи немов анулюють один одного, і солдати б’ються за той світ звичайного життя, але навіть коли війна закінчиться, можливо, до нього уже не повернуться, бо вона продовжиться всередині в них. Книжа починається з фрази “Нам пізда”, бо її всі при авторові повторювали, і вона показала йому рівень порозуміння між воїнами, недоступний стороннім. Автора дуже цікавить амальгама з слов’янських мов, кодів і матюків, якою послуговуються воїни, він вільно читає українською, більшість усного мовлення теж розуміє і навіть навчився говорити спрощеною версією української. І такою власне є мова роману, яка виникає з обмежень автора, а персонаж відображає перспективу подібну до його власної. Нарація в книзі від другої особи, і якщо уважно читати, то наприкінці роману буде відповідь, для чого так написано. А ще автор зізнався, що він в загальному не знає, нащо пише те чи інше, просто йому здається, що так буде добре, так підказує інтуїція. Розповідав, що на його думку в сучасній літературі концепція воїнів і боротьби деконструйована далі нікуди, хоч і далі присутня в поп-культурі, як то в фільмах Марвел. Наприклад, бравий солдат Швейк показує, як Dulce et decorum est pro patria mori часто є способом маніпуляції. Але це лише одна сторона медалі, адже на війні в Україні без жодних маніпуляцій люди б’ються за свій дім, друзів, право жити і самоорганізовуватись, як хочуть. І сучасний критичний апарат літератури досить безпорадний відносно неї. На питання, що його найбільше вразило, відповів, що це був перший раз, коли він почув роботу артилерії. Адже він скількись годин перед тим сів в машину в себе під домом, а виліз з неї вже на Донбасі, і тоді коли почув ці звуки, то вперше усвідомив, що це відбувається тут і зараз, не так і далеко від його дому.У відповідь на питання, чи можна хоч щось позитивне винести з цієї війни, відповів, що він не вміє нічим захоплюватись в цій ситуації. Розповів про братів Ратушних, які трагічно загинули один за одним, і їх маму і додав, що, можливо, якби в нього не було дітей, то дивився б на війну більш романтизовано. Підкреслив, що при цьому не применшує самопожертви людей, і додав, що наче ходить в пітьмі в цій новій реальності, і роман теж написаний трохи навпомацки. На питання про мотивацію Коня до битви відповів, що зустрічав багатьох добровольців, як то здоровенного маорі, який фізично тримав його за комір і не хотів відпускати, бо йому кортіло поговорити з кимось, хто розуміє англійську. Також наслухався від солдатів історій, наприклад, про колумбійця, якого прислав вчитись воювати картель, чи американців, які повертаються в Америку, коли усвідомлюють, що не можуть викликати в будь-який момент air strike. В цілому чудові враження від презентації, Твардох очевидно неймовірно начитана і інтелігентна людина, його просто приємно слухати. Коли підписувала книжку, подякувала за допомогу, а він українською відповів “Разом до перемоги”.