Скарбничка історій | Я знову до вас із Радеком Раком, бо не можу цього не показати:- Не мож...

Я знову до вас із Радеком Раком, бо не можу цього не показати:- Не можна виносити книжок! Шкрябаєте потім на маргінесах непристойності та різновсякі хуї малюєте, аж очі при читанні біліють.- Та нехай би пан уже так не кричав, це ж бібліотека, а не стадіон, - буркнула вона, заскочена та трохи налякана раптовою появою бібліотекаря, який, схоже, сидів тут увесь цей час у павуцій непорушності.- Щооо? - дідуган приклад до вуха бляшану трубку. Тільки тепер вона помітила, що на одному оці в нього чорна пов’язка, а на іншому - більмо.- Дрищо, - буркнула Софія собі під ніс.- Ввічливіше, бо надеру тобі отой твій худий зад. - Тож ви геть не такі глухі.- Я глухий. І сліпий, - бібліотекар перекинув пов’язку на друге око, відкриваючи зарослу диким м’ясом очницю. - Та й руки не маю, - на доказ того помахав куксою, що закінчувалася великим сталевим гаком. - Авжеж. Що би ви робили у бібліотеці, якби не бачили.- Я слухаю книжки. Вони зі мною розмовляють. - Щойно ви казали, що ви глухий.- Щооо? - дід знову приклав трубку до вуха.- Глу-хий!- Та я ж і кажу, що глухий. Не кричи так, це бібліотека, а не стадіон. - Що?- Дрищо, - зареготав бібліотекар.- Дуже смішно.- Можеш взяти із собою одну книжку. Тільки якщо будеш шкрябати на маргінесах різне паскудство, то роби це бодай на відповідному рівні. Бо немає нічого гіршого від погано написаних еротичних сцен.- У вашому віці вам, мабуть, одне читання й залишилося.- Найшляхетніша насолода. І не треба пісня неї митися.