Скарбничка історій

​​📚 Душниця — Володимир АренєвВидавництво: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА📚 Нещодавно, обговорюючи доцільність і припустимість звичних нам речей, назв чи топонімів у вигаданих світах, я запропонував таку ідею: а що, як кожен вигаданий світ розглядати як паралельний? Як у серіалі "Вир світів", "Хроніках Амбера" чи тому ж "Ріку і Морті", де кожен наступний світ відрізняється від сусіднього лише незначними деталями.🎈 Так от, всесвіт "Душниці" — це дуже близький до нашого вимір. Начебто такий звичний, проте з низкою відмінностей. І головна з них — релігія. Ні, християнство нікуди не поділося. Проте воно розвивалося зовсім іншою гілкою, де перемогло вчення, що душі померлих необхідно зберігати (помістивши їх у повітряні кульки) до Страшного Суду. Бо ж Суд цей має відбутися одночасно для всіх.🎈 І саме навколо такої кульки з душею дідуся головного героя й закручується сюжет книги. Адже сам дід був із "дикунських" південних земель, де вчення про душниці не прижилося. А отже, навряд чи хотів би опинитися замкненим у такій кульці після смерті...🎈 Проте я хотів би більше сказати не про сюжет, а про власні враження від книги. "Душниця" — це той випадок, коли підліткова книга здатна сподобатися і дорослим. Бо хоч шкільно-побутова сторона для мене залишилася в далекому минулому, фантастична складова тримала до самого кінця. Тому певною мірою я навіть трохи заздрю юнацтву, яке читатиме цей твір у школі.📚 Ну і якщо порівнювати "Душницю" та "Пана Малодоброго", то останній усе ж був мені ближчим саме своєю фолково-міфологічною складовою. Проте саме в "Душниці" розкриваються деякі питання, що залишилися після прочитання "Пана". Але хоч би якими близькими й водночас різними були ці дві книги, я точно чекатиму на третю.#прочитав

"Душницю" Володимира Аренєва я читала як антиутопію, тому що з перших розділів мені було страшно опинитись у цьому світі.Один з персонажів каже: "Я б не хотів померти на вашій землі". І як же я з ним погоджуюсь.Тут душа - не філософсько-релігійний концепт, а щось, що переносять із тіла померлого в спеціальну кульку. Її віддають родині та/або зберігають у спеціальних будівлях, відомих як Душниці.Так роблять, тому що намагаються створити чистилище для тих душ, яким ще довго чекати до Страшного суду. Начебто ізольовані від спілкування, позбавлені органів чуття та полишені наодинці зі своїми думками на століття, душі можуть наблизитись до раю.Для мене особисто це дуже схоже на пекло, а от текст не дає нам прямих відповідей до самого кінця. Ми дивимось на світ очима школяра, у якого помер дід. Він отримує кульку з душею, а ще шкільний проєкт, темою якого робить життя свого діда. Це цікаво, тому що дід - відомий поет, учасник спротиву, що боровся з диктатурою, який зрештою мусив тікати з рідного півострова. Так Сашко починає дізнаватись про діда все, що тільки можна. Виявляється, що людина може бути різною для всіх - глибокою, неідеальною, незвіданою до кінця. І хіба ж можна все це вмістити в шкільну доповідь? Та й чи потрібно? Можна ж спростити. А хіба зведення людини до газу в кульці не є таким от спрощенням?Поміж шкільними проблемами, дитячим коханнячком, дружбою та страшними хуліганами ми намагаємось разом із Сашком знайти відповіді на складні питання. Не лише про гуманність утримання душ, а й про ідентичність, про відмінність культур і переконань.📕Тут так багато всього. Мені дуже сподобався текст, та й видання розкішне.#прочитане@kapersofthecaribbean

3\6📌 Наступною у нашому марафоні анонсів літніх новинок буде «Агла. Аврора» Радека Рака, друга книга трилогії «Агла», яка вийде вже за кілька тижнів - приблизно на початку серпня.📕 Радек Рак (нар. 1987 р.) — один із найпотужніших авторів сучасної польської літератури, що має свій унікальний письменницький голос і неперевершений, справді магічний, стиль оповіді. Радек Рак є лауреатом низки літературних нагород — був двічі лауреатом премії ім. Є. Жулавського, лауреатом премії ім. Я. Зайделя, літературної премії «Ніка», премії «Шльонкфа» та премії Єврокону в категорії «Кращий роман».Твори Радека Рака ювелірно поєднують магічний реалізм і фентезі, народні легенди та міфічних істот, міський простір і відомих персонажів з історії та літератури — все це сплітається в єдиний химерний світ, у якому не завжди збагнеш, де закінчується авторська уява і починаються неймовірні звиви реальної історії, поданої у вигляді дивної і захоплюючої казки.Радек Рак створив дивний і ні на що не схожий світ, в якому переплітаються магія і найновіші наукові досягнення, де по вулицях їздять запряжені кіньми екіпажі, мчать хромовані «мерседеси» та крокують моторошні стімпанкові смрти — некротично-оживлені гібриди роботів і мертвої плоті. У цьому світі відома нам історія XIX та XX століть дивним чином видозмінюється, стаючи окремим альтернативним простором, в якому водночас є такі знайомі нам тоталітарні режими, концтабори, революції та світові війни.Саме у цьому світі живе незвичайна дівчина Софія Клюк, на долю якої випало надто багато випробувань, щоб вважати це простим збігом, дівчина, яка ще сама заледве здогадується про свою винятковість, так само як гусінь, стаючи лялечкою, заледве чи може здогадуватися, на кого невдовзі вона перетвориться.У другій частині трилогії Софії доведеться пережити ще більше випробувань – доля закине її на далеку північ, у край, де відбувають покарання найбільші злочинці. Їй відкриється приголомшлива правда про незнищенного комахоподібного демона, який її переслідував, а ще вона нарешті дізнається, що трапилося з її батьком та ким насправді є її матір, яка покинула родину ще в часи раннього дитинства Софії.Події в «Аврори» розвиваються стрімко й несподівано, героям не раз доведеться робити непростий вибір і домовлятися з власною совістю, щоб просто вижити і продовжити шлях до мети, а з потойбічних вимірів на порожній трон знову повернеться Цар, якого, здається, також не оминули дивні зловісні зміни.📌 Над виданням працювали:Переклад з польської, примітки та післямова / Сергій ЛегезаЛітературне редагування / Леся ПішкоОформлення / Маргарита КравченкоДизайн серії, верстка / Оксана БаратинськаВідповідальний редактор / Олексій Жупанський📕 Основні параметри видання:К-ть сторінок: 480Оправа: тверда, матова плівкаРозмір: 145 х 215 ммПапір: кремовий 70 гр

Про що говорили з авторкою Некровета розповіла, тепер розповім про анонси польської фантастики, яка незабаром (ну або як пощастить) вийде у видавництві «Жорж». Коли видавництво необачно відкриває двері деяким людям, вони починають ходити і нудити давайте видамо оце, і оце, і оте. Тож нануділи: ✨ Аґнєшка Галас цикл «Театр зміїв» Срібні маги безжально переслідують послідовників чорної магії, яку вважають оскверненою. Демони з Безодні приймають людську подобу й проникають у світ смертних... У Шан-Ваолі, що на березі Затоки Мрій, з’являється напівбожевільний чоловік із обличчям, порізаним шрамами, який пам’ятає лише уривки зі свого минулого. У тунелях підземного світу стихіянів і вихованців, іфритів і гомункулів, жебраків і злочинців він поступово відкриває свої магічні таланти. Всього 5 томів, перша книга «Дві карти» на передзамовленні, наявність обіцяють восени. Цикл перекладено повністю, але не відредаговано. ✨Анна Бжезинська «Води глибокі як небо» — однотомникфентезі високої полиці Півострів — це країна магії та могутніх демонів, яких маги з дев’яти небесних сфер викликають і перетворюють на рабів. Магія — подібно до мистецтва читання, письма та арифметики — є прерогативою чоловіків, а спроби жінок осягнути заборонене знання чарівників незмінно караються смертю. Однак іноді магія стає надто могутньою, щоб підкорятися людським правилам.Півострів — це світ, повний краси та неймовірної жорстокості, світ, в якому любов часто означає рабство, магія обертається проти своїх правителів, а свобода виявляється лише ілюзією. Також в роботі «Присмерк світу лицарів» — нонфік про впливових жінок епохи Відродження, які пережили «сутінки світу лицарів» і впорядкували реальність заново.✨Магдалена Кубасевич «Усе поглине море» — Колись сирени жили серед смертних. На згадку про ті часи залишився рецепт отрути, від якої немає ліків.Принца отруїли «Поцілунком русалки», і він впав у кому. Аристократ Лето та його подруга, алхімічка Алета, об’єднують сили, щоб врятувати правителя. Не знаючи, хто є союзником, а хто — ворогом, вони намагаються знайти протиотруту та відновити порядок у Князівстві.Чи вдасться Алеті врятувати Принца? Куди приведуть Лето пошуки вбивць? Яку ціну їм доведеться за це заплатити? Однотомник, зараз на редактурі ✨Марта Кисіль «Номен Омен» — міське фентезі, трилогія. Саломея Пригода тікає від божевільної родини, прагнучи почати самостійне життя. Коли виявляється, що її квартира нагадує маєток із фільмів жахів класу «Б», якою керують три сестри досить похилого віку та папуга, а в телефоні чути голоси, Салка починає замислюватися, чи справді це гарна ідея. Поява молодшого брата лише ускладнює і без того непросту ситуацію — особливо коли одного дня він намагається втопити сестру в Одра. Редактура першої частини майже завершена, друга вже в перекладі. P.s. як сказали на події — оригінальні польські обкладинки існують лише в двох варіантах: або вони супер офігенні, або отакі. P.s.s. Всі наведені анотації — машинний переклад з польської, всі назви робочі. 🐉 Книжкова Драконка

ПЕРЕДПРОДАЖ«Дві карти» Аґнєшка ГаласПерша книжка циклу «Театр зміїв»Його знайшли у місті над Затокою снів — знесиленого, потріпаного, з пошрамованим обличчям. Бруне Кір — єдине ім’я, яке спливло в уламках пам’яті. Та чи дійсно воно належить йому? Збираючи докупи образи, які з’являються у снах, Бруне намагається пригадати хоч щось про своє минуле. Серед сміттярів, які прихистили його, і мешканців міста він не єдиний, хто шукає відповідей і помсти. На своєму шляху Кір зустрічає алхіміка, проклятого за давній гріх, щуролова, що втратив найдорожче, юну аристократку, чий брат загинув через срібних магів, і сироту на ім’я Знайда.…А тим часом срібні маги безжально переслідують усіх, хто звертається до чорної магії. Демони набувають людської подоби та проникають у світ смертних. Безодня невпинно плете свої інтриги.Тверда обкладинка, 352 сторінки.Спеціальна ціна зі знижкою:❌ 450 грн✅ 360 грнБуде в наявності восени 2026 року. Пишіть у директ або месенджер, щоб передзамовити. Безкоштовна доставка по Україні при замовленні від 600 грн.

Ексклюзивна подія — онлайн-зустріч із Йоанною В. Ґайзлер! На запрошення «Жоржа» авторка «Некровету» вийде на звʼязок із українськими читачами!Як від лікування тварин можна перейти до того, щоб писати затишне фентезі?Чи легко зараз молодим авторам і авторкам знайти свій шлях на книжковий ринок Польщі?Скільки очей має лишитися в персонажів, щоб фентезі ще сприймалось як затишне?Про це й багато іншого ми поговоримо з Йоанною В. Ґайзлер, авторкою, що вже встигла завоювати серця українських читачів і читачок своєю пенталогією про Флорку, яка працює в дуже незвичній сільській ветклініці.Звісно ж, згадаємо ми також і про сучасну польську наукову фантастику та фентезі загалом, а, може, розкриємо й деякі наші віддалені плани, хтозна, хтозна…12 липня, неділя, 14:30📍 м. Київ, книгарня «КнигоЛенд», вул. Жилянська, 5/60Модерує письменник Володимир Аренєв, перекладає Марія Шагурі, перекладачка та редакторка видавництва «Жорж», яка працювала над циклом «Некровет».Вхід вільний. Реєстрація за посиланням.

Якщо після цього відгуку ви не придбаєте або хоча б не подивитеся в бік «Душниці» Володимира Арєнєва, то, значить, я даремно веду цей канал 💔Це саме та книжка, яку я можу порадити абсолютно ВСІМ. Від підлітків до дорослих!📚За цю невеличку читацьку подорож я плакала тричі. Не тому, що вона скляна. Навпаки. Ця історія дуже делікатна, філософська, майже ніжна. А тому, що в маленькому Сашкові я впізнала себе років десять тому. Ту Женю, яка теж ходила зі своєю кулькою й ніяк не могла її відпустити 🎈У центрі історії — хлопчик Сашко, який живе у світі дуже схожим на наш. Проте в ньому після смерті людські душі не зникають. Їх поміщають у спеціальні повітряні кульки, які зберігають у Душниці — величезній вежі, що височіє над містом. Над самими вулицями натягнуті душолови, які не дозволяють жодній душі вирватися на волю та повертають їх назад до Душниці ⭐️Мені здається, глибину цієї книжки можна вимірювати кілометрами людського досвіду. Я досі не впевнена, що збагнула всі сенси, які пан Володимир заклав у роман. Але й того, що мені вдалося зчитати між рядків, вистачило, щоб зрозуміти: це одна з найкращих книжок, які я прочитала цього року.Війна— це погано, у війну не граються! Як можна гратися в горе чи смерть? «Душниця» говорить із підлітками про дорослішання так само чесно, як із дорослими — про втрати. Про пам'ять. Про любов, яка не зникає після смерті. Про те, ким залишаються для нас люди, яких більше немає поруч. І про те, що відпустити — не означає забути! Зовсім ні! А ще…я ніколи не думала про те, як по-різному можна мовчати:Предків він так і не зумів почути, але не здивувався: чимало кульок мовчало. Одні — як мовчить задумлива людина. Інші — як німий жебрак. Декотрі — як порожній корпус телевізора. Предки мовчали так, як мовчить у слухавці смертельно втомлений хворий. 10/10 ⭐️ і я не просто рекомендую, а наполягаю звернути на неї увагу. Не пожалкуєте! ❤️‍🩹

Володимир Аренєв "Душниця" видавництво Абабагаламага. Чи маємо ми право тримати померлих при собі, навіть попри їх волю? Як суспільство обходиться зі смертю? Шо таке душа у світі без Бога? І чому дорослішання через смерть - майже табуйована тема в підлітковій літературі? Ця повість - соціальна фантастика з елементами магічного реалізму, що балансує на межі антиутопії та альтернативної історії, беручи потроху від кожного напрямку. Головний герой - Сашко Турухтун. Звичайний підліток. Не герой, не обранець долі. Просто хлопець із двору, в якого є проблеми з однокласниками, є перша симпатія до дівчини і є кулька з душею його дідуся, відомого поета, публіциста та неоднозначної політичної фігури цього всесвіту. Є цитата з однієї рецензії на «Душницю», яка мені дуже запала. Критик написав: ця книга — не про смерть. Вона — про протилежність смерті. Про пам'ять.І це, мабуть, найточніше визначення.Питання не в тому, чи існує душа після смерті. Питання в тому - що робить з нашою душею той, хто залишається. Тому що пам'ять - це завжди інтерпретація спогадів. Ми пам'ятаємо не людину - ми пам'ятаємо своє відчуття від неї. Свій образ. І коли ми «тримаємо» мертвих при собі - ми тримаємо не їх, ми тримаємо себе. Кожна культура в історії людства мала свій спосіб обходитися зі смертю. Єгиптяни будували піраміди - щоб забезпечити мертвим вічне існування. Давні греки ховали монету під язик - щоб Харон переправив через Стікс. Японці досі практикують обряди, де душам предків залишають їжу і вино.Ми всі, у певному сенсі, не хочемо відпускати.«Душниця» ставить це питання прямо: що якби ми могли буквально тримати душу близької людини в кульці? Розмовляти з нею. Просити вибачення. Ділитися новинами. Не відпускати?Здавалося б - це мрія. Це перемога над смертю. На ці важкі питання ми повинні відповісти самі: Чи відпускати? Чи тримати? Чи є взагалі правильна відповідь? І через підлітка Сашка - через його вагання, його страхи, його важкий вибір — ми робимо цей вибір теж.І знову тут я ловлю алюзії на концепції "напівжиття" Філіпа К. Діка з усіма цими душоловами над містами, Центральними Душницями та з майбутніми технологіями на кшталт "некрофонів". Бо є деталь, яка змушує задуматися. Душолови над містом — це не просто технічна деталь світобудови. Це образ системи, яка контролює навіть смерть. Яка не дає душам іти туди, куди вони мали б іти. Яка перетворює потойбічне — на послугу для живих. «Душниця» — це надзвичайна історія про одного звичайнісінького хлопчика, який зробив щось незвичайне і подорослішав. Це історія для всіх - і для підлітків, і для тих, хто вже забув, як це — робити перший у житті важкий вибір і яким тягарем це може стати. Міцний представник жанру в сучасній українській літературі. Сподіваюсь батьки зрозуміли Сашка і його вибір, я так точно його підтримую. А Ви?

Коли мистецтво важливіше за календарСправжні фанати Толкіна знають яку увагу він приділяв точності фаз місяця. Але у книзі є місце, де ця точність свідомо порушена. 🤓Коли Братство Персня ввечері підходить до воріт Морії, після заходу сонця місяць освітлює західні ворота, на яких у його сяйві проступають лінії і знаки.Проблема в тому, що напередодні місяць під час бою з варґами сідав на заході під ранок: Ніч минала, і на заході сідав щербатий місяць, блимаючи крізь розтріпані хмари. І пізніше, коли Братство опівночі залишається на нічліг біля глибоченного колодязя Ґандалф теж каже:Цього місця я геть не пам'ятаю! ...Тут завжди темно, та нагорі місяць котиться на захід і північ уже минула. Але щоб освітити західні ворота — місяць вже мав бути на заході. І ось він знову котиться на захід. 🙈Вейн Гаммонд і Крістіна Скалл у книзі «Супутник до Володаря Перснів» пишуть, що під час підготовки ювілейного видання до 50-річчя виходу роману вони разом із Крістофером Толкіном розглядали варіант заміни місячного сяйва, що освітлювало Ворота на зоряне, але вирішили що це може зруйнувати сцену такою, як її бачив сам Толкін. Крістофер написав з цього приводу:Я підозрюю, що мій батько “бачив” сцену біля дверей Морії освітленою місяцем, але необхідність дотримання фази місяця суперечила цьому. Причиною такої невідповідності може бути те, що під час роботи над книгою Толкін змістив вихід із Рівенделу на місяць і відповідно відкорегував усі згадки місячних фаз. Окрім однієї — де місяць освітлює ворота Морії.Тож маємо місце, де краса задуманої сцени переважила точність календаря, а значить Толкін був не настільки педантичним, як про це думають ❤️‍🔥

​​Останній раз я читала твір зі шкільної програми ще у школі. Тоді думала, що з нею покінчено. Але як-то кажуть, ніколи не кажи ніколи. За 20 років програма сильно помінялася (і осучаснилася). І от до мене потрапила повість «Душниця». (Це фентезі про душі, а не про душних людей))).Як всі твори Володимира Аренєва, «Душниця» багатошарова. Автор розповідає підліткову історію про дорослішання. І паралельно пропонує обговорити багато інших тем. Наприклад, втрату і горювання, меморіальну культуру, війну і політику.Дія відбувається у вигаданому місті, в якому впізнається сучасний Київ. Світ схожий на наш, але не наш. Душі померлих там запаковують в повітряні кульки і зберігають вдома, або у великій вежі – душниці. Якщо про кульку добре дбати, вона може почати розмовляти. Але це чують переважно діти.Тож доглядати за кулькою призначають малечу, яка повинна з нею гуляти і говорити (відчуваючи тягар відповідальності і зносячи питання горюючих дорослих в дусі: «Ну, що – кулька щось сказала?»). Трохи кріпово для дитячої психіки. А для дорослих – можливість попрощатися, чи навпаки – «муміфікувати» пам’ять про втрачену людину.Головного героя звати Сашко, він пересічний школяр. Сашко соромиться запросити дівчину в кіно і потерпає від шкільних хуліганів. Але раптом в його родині стається горе, - і ось вже до руки примотана кулька. Вона ніби постійний мовчазний спостерігач, в якому хлопець шукає засудження або заохочення своїх вчинків. (Перше фентезі про фройдиське супер-его, що носять на мотузочці).Книга ставить багато дискусійний питань і підштовхує формувати власні думки (замість пошуку «правильної відповіді, яку мав на увазі автор» (як ото іноді бувало на уроках літератури). Тож не переказуватиму сюжет, а просто напишу деякі цікаві моменти:- у книзі є старий поет, якого постійно кудись запрошують, але він бачить: людям геть не цікаві його вірші, а тільки те, що він – відомий дисидент;- є персонаж, який вивчає некрологи і біографії митців, що здаються йому шаблонними та нещирими, бо за ними не відчувається справжня людина (тут, до речі, можна поговорити і про такі ж самі біографії письменників, розміщені у шкільних хрестоматіях);- є хлопчик, народжений у другому поколінні в міжнаціональній сім’ї, у пошуках націдентичності;- є актуальні відсилки на пострядянський культурний простір; є Півострів зі своїми традиціями, відділений Стіною; згадується війна, різні культури, занепала Імперія.Загалом, я рада, що книга потрапила до мене в дорослому віці, бо підліткою я б навряд зчитала щось глибше верхніх текстових шарів. Хоча і для школярів у «Душниці» запаковано багато важливих і правильних думок.Книга вийшла в «Абабі». Це перевидання, де автор доопрацював і трохи осучаснив текст. «Душниця» гарно проілюстрована. До речі, це всесвіт «Пана Малодоброго», але кожну повість можна читати окремо.