прεсвѷтεръ Юрїй

Останній у житті (за день до кончини) лист святителя Димитрія Туптала, митрополита Ростовського і Ярославського 📜_________________________Чéсному господину Феологу*, дорогому для менеСпасе Бог любов твою, бо всі мої побажання і прохання виконуєш. Катехізис єретичний, прийнявши, подивився і знову відправив до вас. Бачив я його давно, коли ще в Литві був, тільки творців його забув. Не треба мені через нього вправлятися; дав би Бог іншого, хто матиме охоту: я знемагаю.Запитуєш мене, улюблений, про моє здоров’я. Правдиво сповіщаю тобі, що в немочах. Раніше бувало моє здоров’я наполовину — напівздоровий і напівнедужий: а нині недугування перемагає і ледь третя частка здоров’я залишається. Проте я мужаюсь і рухаюсь у Господі моєму — у Його ж руках життя моє. Справи нині ніякої не роблю: до чого не візьмуся, все з рук падає; дні мені стали темні, очі мало бачать, у ночі світло від свічки мало допомагає, більше ж шкодить, коли довго до листа дивлюся; а недугування змушує лежати і стогнати. У такому моєму нездоровому здоров’ї не знаю, на що чекати, життя чи смерті? В тому воля Господня нехай буде! На смерть не готовий, проте за волею і за Господнім велінням мушу бути готовим; сильний же Владика мій ще зміцнити мою неміч. Осінь ця для мене важка; повітря ростовське дуже погане, а води вельми нездорові.Прости, улюблений. Не можу багато писати. На тому чолом б’ю —Грішний Димитрій._________________________* Феолог — ієромонах Чудовського монастиря. Був важливим адресатом у листуванні святителя Димитрія, яке почалося між ними у 1697 році (зберіглося понад 30 листів, адресованих йому). Крім дружнього листування, ієромонах Феолог, як коректор московської друкарні, нерідко виконував доручення святителя Димитрія: робив виписки з книг, купував йому книги, одним з перших читав його праці.

👉🏻 Один із випадково виявлених, як на мене, цікавих моментів агіології Київської Церкви 🧐⛪️ Є такий святий — преподобний Іов Княгиницький, схимонах Манявський (✞ 29.ХІІ.1622), якого канонізували в декількох юрисдикціях.🌐 УПЦ говорить: У 1994 році рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви преподобний Іов Княгиницький був прославлений в лику святих (пам’ять 29 грудня/11 січня та у Неділю третю після П’ятидесятниці – Собор Галицьких святих). 🌐 УПЦ КП → ПЦУ говорить: Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату в липні (15 липня – і.Ю.) 2004 року приєднав преподобного Іова Манявського до сонму святих (пам’ять 11 січня та 7 липня).☝🏻 Однак і до 2004-го, і до 1994-го років маємо житіє преподобного Іова у виданні Кам’янець-Подільського Місяцеслова 1895 року із аналогічною назвою «Преподобный Ioвъ» на сторінках 212-213.Преподобне отче Іове, молися за нас разом із сподвижником своїм преподобним Іоанном Вишенським, хай Христос помилує і спасе всіх нас 🕊〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️📖 МѢСЯЦЕСЛОВЪ СВѦТЫХЪ, всею Русскою Церковiю или мѣстно чтимыхъ и указатель празднествъ въ честь иконъ Божiей Матери и св. угодниковъ Божiихъ въ нашемъ отечествѣ. Выпускъ IV-й (декабрь). Прибавленiе къ Подольскимъ Епархiальнымъ Вѣдомостямъ. — Каменецъ-Подольскъ: Типографiя Подольскаго Губернскаго Правленiя, 1895. — 242 c.🎨 Сидорук Н. Преподобний Іов Манявський. Ікона з житієм; 30*40 см; липова дошка, левкас, акрил, сусальне золото, 2021.

✍🏻 Піснеспіви святителю — Високопресвященнішому Митрополиту Київському і Галицькому КОСТЯНТИНУ (у миру — Костянтин Григорович Дьяков, ✞ 1937). Священномученик Костянтин зарахований до лику місцешанованих святих рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 19 жовтня 1993 року; через 23 роки, 19 квітня 2016 року, рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви йому встановлений загальноцерковний день пам’яті. Окремий день пам’яті святителя — 28 жовтня/10 листопада в день смерті під час допиту* в Лук’янівській в’язниці; а також:— 19 травня/1 червня в Соборі новомучеників та сповідників Слобідського краю (також ця дата, згідно із матеріалами слідчої справи, вказана як день народження святителя); — 18/28 липня в Соборі Київських святих; — 14/27 травня в Соборі Старобільських святих; — 31 серпня/13 вересня в Соборі новомучеників та сповідників Катеринославських святих._________________________Святитель Костянтин дав такі свідчення слідчому НКВС-УСРР лейтенанту Гольдфарбу, який викликав до себе Митрополита 10 листопада 1937 року о 22⁰⁰ на черговий допит: * У зв’язку з переведенням столиці із Харкова до Києва я прибув до свого нового служіння 29 березня 1935 року. На Київщині було 170 парафій, з них 70 функціонувало та 100 взято під заготзерно. Серйозна хвороба припинила мою діяльність майже на 3 місяці. Зараз кількість парафій на Київщині скоротилася до мінімуму: всього 16 із 4 міськими. Я прошу радянську владу дати можливість мені — 73-річному старому [чоловіку], одержимому дуже багатьма і важкими фізичними недугами, мирно і тихо закінчити своє життя. Допит почався, хоча владика Костянтин о 00⁰⁰ поскаржився на погане самопочуття. Через 15-20 хвилин Митрополит помер. 🪦 Похований в Києві у загальній могилі на Лук’янівському цвинтарі (ділянка №45-ІІ), де відбувалися масові таємні поховання розстріляних у Києво-Лук’янівській в’язниці НКВС.

Християни не відрізняються від інших людей ні країною, ні мовою, ні життєвими звичаями. Вони не населяють особливих міст де-небудь, не вживають якогось незвичайного діалекту і ведуть життя ні чим не відмінне від інших. Тільки їхнє вчення не є плодом думки або винаходом людей таких, які шукають новизни, вони не прихильні до якогось людського вчення, як інші, але живучи в еллінських і варварських містах, де кому дісталося, і дотримуючись звичаїв тих жителів в одязі, в їжі і в усьому іншому, вони являють дивний і справді неймовірний спосіб життя. Живуть вони в своїй вітчизні, але, як чужинці; мають участь у всьому, як громадяни, і все терплять, як чужоземці. Для них всяка чужа країна — вітчизна, і всяка вітчизна — чужа країна. Вони одружуються як і всі, народжують дітей, тільки не кидають їх. Вони мають трапезу спільну, але не просту. Вони в плоті, але живуть не за плоттю. Знаходяться на землі, але є громадяни небесні. Підкорюються поставленим законам, але своїм життям перевершують самі закони. Вони люблять всіх і всіма бувають переслідувані. Їх не знають, але засуджують, їх убивають, але вони живуть; вони бідні, але багатьох збагачують. Всього позбавлені — і у всьому мають достаток. Їх ганьблять, але вони тим прославляються;на них наговорюють, а вони виявляються праведними;лихословлять, а вони благословляють; їх ображають, а вони віддають за це шану; вони роблять добро, але їх карають, як лиходіїв; будучи покараними, радіють, неначе їм дали життя.З послання до Діогнета

… Эфиопская Церковь использует 14 анафор. Употребление анафор по дням и праздникам регулируется Книгой анафор и Лекционарием (Getsawe). Наиболее употребительные анафоры — это анафора Апостолов, анафора Святой Девы Марии, анафора Господа нашего Иисуса Христа и анафора святого Диоскора. Анафора Апостолов употребляется в день памяти любого из апостолов. Анафора Святой Девы Марии, приписываемая святому Кириаку Бахнесскому из Верхнего Египта, используется на богородичные праздники, в рождественский сочельник, а также в день памяти составителя. Но на праздник Успения (16 нехасе/22 августа) используется анафора нашего Иисуса Христа. Анафора Диоскора используется на Рождество, Богоявление, Пасху, Вознесение, Пятидесятницу, в дни, посвященные Святой Троице (7 хамле/14 июля, а также на 7-й день каждого месяца), и в день памяти составителя (7 мескерема/ 17 сентября).Другие анафоры носят имена таких святых, как евангелист Иоанн Богослов, Афанасий, Кирилл Александрийский, Иоанн Златоуст, Василий Великий, Григорий Нисский, Григорий Просветитель Армении, Иаков Серугский, Епифаний. Так называемая анафора Марии, составленная в XV в. эфиопом аббой Георгием из Гасчи, употребляется в некоторых местностях в период, именуемый в богослужебном календаре «Бегством в Египет», или «Временем Цветка (Tsege)», т.е. Божией Матери. Существует в печати или в рукописи, но не используются в богослужебной практике, еще около шести анафор, среди которых еще одна анафора Марии, анафора святого Иакова брата Господня, анафора святого Марка.©️ Эфиопская Православная Церковь // Кристин Шайо. Жизнь и духовность Восточных Православных Церквей сирийской, Армянской, коптской и эфиопской традиций / пер. с. фр. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2013. — 454-455.

📆 жовтня — день пам’яті святих мучениць Домніни та доньок її Віринеї (Вероніки) і Проскудії (Просдоки), про яких в своїй «Церковній історії» розповідає єпископ Кесарії Палестинської Євсевій Памфіл: «Була в Антіохії одна свята і дивовижна за своєю душевною чеснотою жінка, відома красою, багатством, родовитістю та доброю славою про себе. Двох своїх дочок виховала вона, згідно із законами істинної віри; були вони у розквіті юності та краси. Злісні заздрісники з усіх сил намагалися вистежити, де вони ховаються. Дізнавшись, що вони живуть в іншій країні, їх хитрістю викликали до Антіохії, і вони потрапили до пастки, розставленої воїнами. Мати, бачачи у безвихідному становищі себе та дітей, пояснила дочкам ті жахи, які готують їм люди; найстрашнішою і нестерпною була загроза будинком непотребств. Вона сказала дочкам, що ні вони, ні вона і краєм вуха не повинні чути про це; також сказала, що віддати свою душу в рабство демонам страшніше за будь-яку смерть і гірше за всяку загибель, і запропонувала єдиний вихід — втечу до Господа. Дочки утвердилися в цій думці, пристойно огорнулися своїми плащами, на півдорозі попросили у варти дозволу відійти трохи вбік і кинулися в річку, що протікала поруч». ___________________________________Із Акафісту мученицям ©️ Кій язик по достоянію ізречеть подвиги ваша і терпініє проповідаєть? Іли кій глас воспоєть славу вашу? Ми же смиренія од Бога просим, даби отверзти уста наша і умудрившеся от Пренебесния Софії, воспівати вам сице: Радуйтеся, іпакоїтов богомерзьких обличительниці; радуйтеся, ксенодохії добрії любительниці. Радуйтеся, Духа Святого фиміамниці; радуйтеся, чад Божиїх наставниці. Радуйтеся, уст шеперованих загражденіє; радуйтеся, нравов злохудожних погубленіє. Радуйтеся, святії Домніно, Віринеє і Проскудіє, всім серцем Христа возлюбившії.

За образом Бога ми створені. Як саме за образом Бога? Очистимо своє грубе серце, невиховане сприйняття, відкинемо уявлення невігластва про Бога! Якщо ми створені за образом Бога, як про це сказано, то й схожість в нас така сама.У Бога є очі і вуха, голова, руки, сіднична частина, — адже і йдеться у Писанні, що Бог возсідає, — також ноги, на яких Він ходить. Хіба Бог не такий? Але прибери із серця непотрібні уявлення. Відкинь від себе думки, що не відповідають величі Бога!Бог не має обрисів, Він простий. Не фантазуй щодо Його будови; не применшуй на юдейську манеру Того, Хто великий; не замикай Бога у свої тілесні уявлення; не обмежуй Його мірою свого розуму! Він необмежений у своїй могутності. Подумай про щось велике, додай до цього більше порівняно з тим, про що ти подумав, а до цього – ще значно більше і переконайся, що у своїх мудруваннях ти ніколи не досягнеш того, що безкінечне. Не намагайся уявити Його зовнішні обриси — Бог пізнається у могутності, природа Його проста, велич незмірна.Він присутній скрізь і над усім [у Нього всього] понад міру; Він невідчутний, невидимий. Він — те, що уникає сприйняття твого розуму; Він не обмежений величиною, не охоплений зовнішніми обрисами, не пропорційний ніякій силі, не зв’язаний часом, не втиснений у жодні межі. До Бога не прикладається те, що прикладається до нас.©️ святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Кападкокійської. «Бесіди на Шестоднев» (Δέκα - Γένεσις 1:26)

💬 міркування після поховання 💬У фільмі «Мумія» 1999 року режисера Стівена Соммерса в сюжеті наявні такі слова: «Смерть — це лише початок». І хоча це фантастичний фільм, що оповідає про єгипетську псевдоісторію із елементами тієї ж міфології, але ці слова доволі вдало можна застосувати і до нас, християн, адже все наше життя є підготовкою до такого початку — початку вічності. Який багаж ми можемо взяти із собою у вічність? Для християнина (хочеться в це щиро вірити) відповідь на таке питання очевидна, оскільки доволі детально на неї допомагають відповісти шановні євангелісти, котрі зберегли для нас окремі повчання щодо цієї тематики нашого Спасителя. Втім, найстрашніше для християн коли ми забуваємо про те, що, пробачте за тавтологію, вічність вічна, а ми на землі — аж ніяк! Ми ж з вами, як влучно підмітив свого часу Константинопольський святитель Іоанн Златоуст, не доживаємо часом навіть і до ста років, проте метушню розводимо наче зможемо прожити тисячу (і схожу думку син професора КДА Афанасія Булгакова вклав у своєму романі «М&М» в уста Воланда при дискусії на патріарших ставках). І ось оцю «неповну сотню» треба максимально наповнити тим, що нам безумовно буде в нагоді при переході із буття, де потрібен годинник, в буття, де його актуальність втрачається. Таке наповнення починається із елементарних вчинків, адже, як ми добре знаємо, щоб стати християнином і жити по-християнськи… треба спочатку стати людиною і жити по-людськи! Бажано всім нам пам’ятати, що ми християни — люди, що носять на собі ім’я Самого Бога, до Якого ми маємо прагнути і прагнення своє засвідчувати справами, а не тільки словами. Деякі серед наших оточуючих переходять у вічність християнами, а деякі «всього лиш» людьми… Горе тоді, коли деякі «всього лиш» люди переходять у вічність із благішим багажем, ніж ті, що готові були бити себе «у груди копитом» за право називатися християнами, але тільки на-зи-ва-ти-ся… Такі от справи.Милості нашим рідним, близьким та всім спочилим! Хай Господь приймає їх на лоні милості Своєї!

©️ Архімандрит Єфрем Мораїтіс. «Моє життя зі Старцем Йосифом» 📖Любов геронди Йосифа Ісихаста до Пресвятої Богородиці неможливо описати. З очей його текли сльози лише від того, що він вимовляв Її ім’я, або бачив Її ікону, або чув, як хтось співає якийсь спів на Її честь. У його листах ми бачимо, як він любив Пресвяту Богородицю: «… Всі святі створили багато похвал нашої Матері Божої, але я, убогий, не знайшов більш прекрасної і солодшої похвали та імені, ніж так закликати Її в кожну мить: "Мати моя! Солодка моя Матінко!". І як тільки ми її покличемо, Вона відразу поспішає на допомогу. Не встигаєш сказати: "Пресвята Богородице, допоможи мені!", — і одразу наче блискавка осяює розум і наповнює світлом серце. І спонукає розум до молитви і серце до любові. І часто минає ціла ніч у риданнях і солодкозвучних голосах, що оспівують Її, а насамперед — Того, Кого Вона носила». Він давно вже просив Її забрати його, щоб відпочити. Бувало, він тримав в обіймах ікону Божої Матері і зі сльозами говорив: «Коли Ти прийдеш за мною? Коли приймеш мою душу?» Тому добрий Бог і Пресвята Богородиця удостоїли геронду великої честі: у день Її Успіння, 28 серпня 1959 року, дарували успіння і йому, ясно показавши, як Божа Мати відгукнулася на його бажання зустрічі з Нею, як явно його зустріла і нагородила.

До свята Успіння Преблагословенної Богородиці: макаризми, євлогітаріїЧин погребіння Божої Матері — красиве неуставне послідування, досить поширене у наші дні. Чин є перекладом ХІХ ст. грецького послідування, що звершується в Гефсиманії. В Єрусалимі цей чин звершується замість святкової всенощної — власне, це і є всенощна з певними особливостями та доповненнями, якій передує перенесення Плащаниці Пресвятої Богородиці хресним ходом за три дні до самого свята. В УПЦ згаданий чин звершують варіативно: - поєднуючи з всенощною напередодні свята;- ввечері в сам день свята Успіння;- на 2-й чи навіть 3-й день свята. Головна особливість чину погребіння, порівняно з самим текстом святкової служби, — приспіви на 17-й кафізмі, або макаризми (похвали) (від грецьк. Μακαρίζομέν - блажим) В чині кафізма розділена на три частини — статії. В Середні віки подібні приспіви були відомі і на інші свята. Це прототип величань, які зʼявилися на дуже пізньому етапі ( у греків навіть не прижилися). Такі тексти близькі до приспівів на 9-й пісні канона утрені. Сама 17 кафізма, прикрашена приспівами, могла виконуватися посеред канона, по 6-й його пісні, що недалеко від 9-ї. Тому наявність особливих приспівів для 17-ї кафізми — унікальна лише сьогодні, оскільки крім Успіння ці приспіви загальновідомі тільки для Великої Суботи, але колись було прикрасою для плеяди свят.Успіння — одне з головних православних свят, тому приспіви для 17-ї кафізми складали для його служби неодноразово. Ймовірно, їх наявність спричинила появу чину погребіння Преблагословенної Богородиці. Найбільш поширений текст макарісоменів Успіння запозичує приспіви Великої Суботи.17 кафізма з приспівами повинна завершуватися особливим циклом тропарів — євлогітаріями («тропарі по непорочних»). В сучасних богослужбових книгах є євлогітарії воскресні («Ангельський собор...») та суботні («Святих лик...»). В древніх рукописях збереглися євлогітарії і для деяких великих свят.Євлогітарії з рукопису Sinait. gr. 30, XIV ст. в перекладі священника Михаїла Желтова пропоную увазі читачів. Набір тексту церковнослов’янською — священник Юрій Петролюк.©️протоієрей Димитрій Гарчук#упц #корисне #священникам #богослужбовітексти #євлогітарії #успіння #полезности