Християни не відрізняються від інших людей ні країною, ні мовою, ні життєвими звичаями. Вони не населяють особливих міст де-небудь, не вживають якогось незвичайного діалекту і ведуть життя ні чим не відмінне від інших. Тільки їхнє вчення не є плодом думки або винаходом людей таких, які шукають новизни, вони не прихильні до якогось людського вчення, як інші, але живучи в еллінських і варварських містах, де кому дісталося, і дотримуючись звичаїв тих жителів в одязі, в їжі і в усьому іншому, вони являють дивний і справді неймовірний спосіб життя. Живуть вони в своїй вітчизні, але, як чужинці; мають участь у всьому, як громадяни, і все терплять, як чужоземці. Для них всяка чужа країна — вітчизна, і всяка вітчизна — чужа країна. Вони одружуються як і всі, народжують дітей, тільки не кидають їх. Вони мають трапезу спільну, але не просту. Вони в плоті, але живуть не за плоттю. Знаходяться на землі, але є громадяни небесні. Підкорюються поставленим законам, але своїм життям перевершують самі закони. Вони люблять всіх і всіма бувають переслідувані. Їх не знають, але засуджують, їх убивають, але вони живуть; вони бідні, але багатьох збагачують. Всього позбавлені — і у всьому мають достаток. Їх ганьблять, але вони тим прославляються;на них наговорюють, а вони виявляються праведними;лихословлять, а вони благословляють; їх ображають, а вони віддають за це шану; вони роблять добро, але їх карають, як лиходіїв; будучи покараними, радіють, неначе їм дали життя.З послання до Діогнета