прεсвѷтεръ Юрїй

Пишуть із Києва 📨Дорогі брати і сестри! 🙏Стало відомо, що готується спроба захоплення Свято-Вознесенського храму на Деміївці. ⛪️⚠️31.03.2026 року було протиправно змінено керівника релігійної організації — з протоієрея Павла Кирилова на Пикуса Тараса Івановича. 📄❗️ Згідно з наявною інформацією, зазначена особа є студентом Київської православної богословської академії та не перебуває у священному сані. При цьому важливо підкреслити, що статут громади не змінювався, назва релігійної організації залишилась незмінною, як і її конфесійна приналежність до УПЦ. 📌 Це свідчить про відсутність будь-яких законних підстав для такої «зміни керівника».За таких обставин є всі підстави вважати, що для проведення реєстраційних дій могли бути використані завідомо підроблені документи, відповідальність за що передбачена ст. 205-1 КК України. ⚖️🚫На даний час готується звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а також проводиться процедура отримання документів з реєстраційної справи у державного реєстратора. 📝Свято-Вознесенський храм на Деміївці є одним із провідних духовних центрів міста Києва та не зачинявся навіть у часи радянських гонінь. Просимо святих молитов за протоієрея Павла Кирилова та парафіян громади. 🙏_________________________________________Ситуації досить не проста. Спочатку 15 лютого змінили голову парафіяльної ради (настоятеля) та внесли зміни до державного реєстру, а 31 березня відбулося нібито зібрання уже нової "релігійної громади", на якому було прийнято рішення перепідпорядкувати храм ПЦУ (є 90 підписів і нібито навіть згода о. Павла скласти з себе повноваження та віддавати храм).Готуємо судовий позов і т.п. Тому просимо святих молитв.Читаємо "Богородице Діво, радуйся..",Хто скільки може, не прив'язуючись до кількості і часу.Нехай Господь допоможе нам, молитвами Пресвятої Богородиці!Стоїмо в передднях Страсного тижня.

⏳ТРІШКИ ІСТОРІЇ⌛️📖 Згідно із свідченням преподобносповідника Феофана Сигріанського (✞ 818), яке можна знайти в його праці «Літопис від Діоклетіана до вазилевсів Михаїла та сина його Феофілакта», на Помісному Константинопольському Соборі 712 року, який скликав автократор Филипік Вардан (✞ 714) і очолив Константинопольський Патріарх Іоанн IV (✞ 715), був також і Архієпископ Криту Андрій Єрусалимлянин (✞ 740). 📝 Головна тема Собору — відновлення та утвердження єресі монофілитства, як домінуючої релігії Імперії, і ануляція Актів Трульського Собору 680 року, що згадану єресь засудив. ✍🏻 Як і всі інші скликані на Помісний Собор ієрархи, Архієпископ Андрій також підписав його підсумкові документи, проте пізніше відкликав свій підпис від соборної постанови. 📿 На основі цього факту в деяких джерелах вказується, що саме розкаяння через участь в єретичному зібранні та хоча і тимчасова, проте його підтримка, в подальшому і спонукала Критського архіпастиря до написання свого Великого покаянного канону 📜

СИНАКСАР у Неділю четверту Великого посту. Преподобного Іоанна ЛіствичникаСтихи:Хоча і тілом живий, але помер для світу Іоанн;І вічно живий душею він, що померлий, бездиханний.Залишивши «Ліствицю» з тридцяти ступенів,він показав нам шлях своїх же сходжень:адже помер Іоанн в тридцятий день весняний. У віці шістнадцяти років, будучи вже досконалим по розуму, Іоанн приніс себе самого як непорочну жертву Богу, піднявшись на гору Синай. Як проминуло ще дев’ятнадцять років по тому, він прийшов на поприще безмовності, в п’яти стадіях від храму Господнього. Досягнувши обителі Палестри на місці, званому Тола, Іоанн провів там сорок років, палаючи Божественною любов’ю та невпинно розпалюючись її вогнем. Їв він усе, що не заборонено монашим уставом, але досить помірковано, через це премудро сокрушаючи гордість. Але хто в змозі передати словами джерело сліз його? Спав він стільки, скільки необхідно було, щоб ум не ушкодився від бдіння. Все життя його було безперервною молитвою і безмірною любов’ю до Бога. Настільки богоугодно подвизаючись, Іоанн написав книгу, названу Ліствицею, в якій виклав вчення про спасіння, і, сповнений благодаті, достойно спочив у Господі, залишивши і багато інших творів. Його молитвами, Боже, помилуй і спаси нас. Амінь.

Заможний юнак бажав успадкувати вічне життя, але засмутився, коли почув, що для цього буде необхідно роздати своє майно бідним для подальшого слідування за Ісусом (див. Мф. 16:16-22; Мк. 10:17-22; Лк. 18:18-23). Найближчий учень (доки він ще таким дійсно був) непокоївся, що вартісні аромати даремно витрачаються, а не вкладаються в прибуток (див. Ін. 12:3-8). А от один податківець лише після єдиного заклику покинув свою роботу і пішов за Сином Давидовим, пізніше влаштувавши для Нього бенкет у своєму будинку (див. Мф. 9:9; Мк. 2:14; Лк. 5:27-28). Інший же хоча би краєчком ока бажав поглянути на Галілейського Проповідника, але, як один із синів Авраамових, удостоївся в своєму домі приймати Предвічного Бога і Гостя, поруч із Яким він миттєво усвідомив необхідність випрохати прощення у скривджених ним і відплатити їм в чотирикратному розмірі (див. Лк. 19:1-10). На рішення щодо перебування із Богом впливає не професія або певне положення у церковній чи громадській спільноті, але точно впливає вільний вибір кожного з нас.З неділею про Закхея!Молитвами праведного єпископа Кесарії Палестинської, милості Божої всім нам на скоро прийдешній постовій ниві 🌾

🌾 Господи, помилуй град Берислав і тих мешканців, які досі там перебувають 🕊_________________________<…> Першими переселенцями до таврійських земель стали селяни із Курської, Орловської, Воронезької, Тамбовської та Полтавської губерній. З останньою і пов’язаний початок історії Свято-Введенського храму, що нині є окрасою не тільки міста Берислава зокрема, але і всього Таврійською краю в цілому. Відомо, що в фортеці Переволочна, яка в 1726 р. знаходилася на території Полтавської губерній (нині це Дніпропетровська обл.) з дубового дерева без єдиного цвяха була збудована церква для молитовних потреб тамтешнього козацтва. З перебігом часу, в період вищезгаданого заселення півдня України, перевезли цей храм до фортеці Кизи-Кермен. Пізніше, Указом Катерини II від 22 січня (8 лютого) 1784 р. «Кизикермень, де будуть збудовані різні потрібні за становищем того краю магазини, перейменувати містом Бериславом», де основну частину серед українців складали саме вихідці з Полтавської та Чернігівської губерній <…> ✍🏻 Петролюк Ю.П. З історії Свято-Введенського храму міста Берислава // Минуле і сучасність: Таврія. Херсонщина. Каховка… — Каховка-Херсон: Гілея, 2017. — С. 51.

Чи повинні під час відспівування у храмі бути відчинені царські врата?Важливо чітко сказати: ані церковний устав, ані Требник не містять жодної вказівки, що під час чину відспівування царські врата мають бути відчинені.Такої норми не існує ні для мирян, ні для духовенства, ні для воїнів, ні для людей з особливим суспільним становищем.У деяких парафіях справді звершується чин відспівування з відкритими царськими вратами. Проте слід розуміти, що це місцева традиція, яка не має загальноцерковного характеру і не є обов’язковою вимогою. Місцевий звичай не дорівнює уставу Церкви.Згідно з богослужбовою традицією, царські врата відчиняються лише з богослужбової необхідності, а саме: під час входів з кадилом або з Євангелієм, під час Божественної літургії, для Причастя вірних, у дні Світлої седмиці, коли це має особливе пасхальне значення. Увесь інший час царські врата залишаються зачиненими, і це є нормальним уставним порядком.Тому вимагати обов’язкового відкриття царських врат під час відспівування – немає жодних підстав. Перед Богом усі рівні, незалежно від того, кого відспівують. Ні відкриті, ні зачинені царські врата не визначають ані гідність людини, ані її надію на Боже милосердя. Єдине, що має значення, – молитва Церкви та уповання на Христа.Допис взято звідси 📱

🌾 В день пам’яті святителя Василія Великого мимовільно згадуються ті чини Божественних літургій, в яких брав молитовно участь і кожна із них має свій текстуально-атмосферний колорит. Лаконічно про особисте. 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️📖 Власне Літургія святителя Василія Великого переживається дещо особливо і через її лише 10-разове служіння на рік, і через тривалість та змістове наповнення анафоральних молитов.📖 Літургія святителя Іоанна Златоуста для нас зовсім рідна, але через частоту її звершення не слід призвичаюватися до краси, зокрема апофатичного, богослов’я містичних молитов. 📖 Літургію Передосвячених Дарів імені святителя Григорія І Великого, Папи Римського можна, звісно, назвати «Вечірньою із Причастям», однак період її служіння також відносить нас до молитовної тиші і спокою, яких так не вистачає в інші дні річного богослужбового кола.📖 Літургія святого апостола Якова, брата Господнього по плоті єднає нас із древніми єрусалимськими християнами у їхніх молитовних переживаннях, які ще перебувають під значним впливом старозавітного настрою. 📖 На Літургії святого апостола і євангеліста Марка відчувається молитовна простота (в гарному сенсі цього слова), що поєднується із витонченим богослів’ям Олександрійської школи. 📖 В свою чергу Літургія святителя Григорія Богослова, Архієпископа Константинопольського відносить до центру вселенської Ромейської імперії із відповідними переживаннями та проханнями про імператора, синклит, оборону від варварів; така собі «столична» служба про потреби імперії. 📖 Літургія святителя Амвросія, єпископа Медіоланського нагадує православному християнину, що богослужбовий обряд не закінчується східними типами анафор і Церква Христова перебуває по всьому світу, в якому у різні часи, незважаючи на ритуал, вірні причащалися Єдиного і Неподільного Спасителя. 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️P.S.: свою думку не нав’язую, але саме так відчуваю згадані Чини Літургій; а ще мрію колись побувати на оправославненій англіканській месі — Літургії святителя Тихона Бєлавіна.

˂…˃ В обрізанні Владика нам явив більше смирення, аніж у Народженні Своїм. Бо в Народженні Він прийняв на Себе образ людини, за словом апостола, «зробившись подібним до людей і з вигляду ставши як людина» (Флп. 2:7); у Обрізанні ж Він прийняв на Себе образ грішника, як грішник зазнаючи біль, призначеного за гріх. І в чому не був винний, за те Він страждав як невинний, ніби повторюючи з Давидом: «Тоді я платив за те, чого не брав» (Пс. 68:5), тобто за той гріх, якому Я непричетний, приймаю біль обрізання. Обрізанням, Ним прийнятим, Він приніс Свої страждання за нас і куштування тієї чаші, яку Він мав випити до кінця, коли, висівши на Хресті, виголосив: «Звершилося!» (Ін. 19:30). Він проливає тепер краплі крові від крайньої плоті, а потім вона згодом потоками витікатиме із усього Його Тіла.Він починає терпіти немовлям і привчається до страждання, щоб, ставши чоловіком досконалим, змогти винести більш люті страждання, бо до подвигів мужності слід привчатися з юності. Життя людське повне праць — подібне до дня, для якого ранок є народженням, а вечір — кончиною. Отже, зранку, з пелен, Христос, обóжена Людина, виходить на діло своє, на труди, — Він у працях із самої юності Своєї — і на роботі своїй до вечора (Пс. 103:23), того вечора, коли сонце померкне і по всій землі буде темрява, до години дев’ятої ˂…˃©️ святитель Димитрій Туптáло, митрополит Ростовський і Ярославський. Проповідь на Обрізання Господнє.

… тепер, коли ти, отче отців, світильник вселенної, твердиня Церкви, огородження вірних, швидкий заступник образливих, з'єднався вже з Нероздільною і гідною поклоніння Тройцею, тепер ти незрівнянно більше думаєш про благополуччя наше. Ширяючи з Ликами Ангельськими навкруги Престолу Слави, ти дивишся на нас згори, о священна, і за даруваннями, апостольська главо! Не переставай же зміцнювати і озброювати нас проти гріха. Огороджуй істиною ревнителя святого життя твого, віддаленого від тебе великим проміжком часу, але близького до тебе за сивиною … Духовною зброєю слова свого проганяй від любих тобі словесних овець нападаючих на них ворогів. Життєдайним і правдивим вченням благочестя визволяй від страху мале стадо, якого ти сам був пастирем. Захищай священиків і Христолюбний народ величчю твоїх знамень. Ти маєш велике дерзновення перед Богом, бо ти наблизився до Нього, і освітлюєшся найчистішими променями Троїчного світла...©️Похвальне Слово святителю і чудотворцю Миколаю преподобного Андрія Критського 📜

🗓 Зі святом першопокликаного апостола Христового Андрія! Його ж бо молитвáми, хай Той, Кого він зустрів на березі Генісаретського озера і заради Якого покинув риболовні мережі, аби стати ловцем душ людських, благословив нас Своїми рясними милостями, благими гараздами і небесним миром 🕊📜 Із Постанови Собору Київської Митрополії за 1621 рік *«… Оскільки святий апостол Андрій є першим Архієпископом Константинопольським, Патріархом Вселенським і Апостолом Руським, і на Київських горах стояли ноги його, і очі його Русь бачили й уста благословили, то справедливою і богоугодною справою буде відновити урочисте і нарочите свято його. Воістину Русь нічим не менша за інші східні народи, бо і в ній проповідував апостол…».__________________________________* Правдивість історичного наповнення Декрету часто викликає прямо протилежні дискусії й експертні баталії, від яких прошу утриматися 🙏🏻 Хай за це благословить Вас святий апостол 🌿__________________________________🖼 Гравюра із Львівського Анфологіону 1694 р.