˂…˃ В обрізанні Владика нам явив більше смирення, аніж у Народженні Своїм. Бо в Народженні Він прийняв на Себе образ людини, за словом апостола, «зробившись подібним до людей і з вигляду ставши як людина» (Флп. 2:7); у Обрізанні ж Він прийняв на Себе образ грішника, як грішник зазнаючи біль, призначеного за гріх. І в чому не був винний, за те Він страждав як невинний, ніби повторюючи з Давидом: «Тоді я платив за те, чого не брав» (Пс. 68:5), тобто за той гріх, якому Я непричетний, приймаю біль обрізання. Обрізанням, Ним прийнятим, Він приніс Свої страждання за нас і куштування тієї чаші, яку Він мав випити до кінця, коли, висівши на Хресті, виголосив: «Звершилося!» (Ін. 19:30). Він проливає тепер краплі крові від крайньої плоті, а потім вона згодом потоками витікатиме із усього Його Тіла.Він починає терпіти немовлям і привчається до страждання, щоб, ставши чоловіком досконалим, змогти винести більш люті страждання, бо до подвигів мужності слід привчатися з юності. Життя людське повне праць — подібне до дня, для якого ранок є народженням, а вечір — кончиною. Отже, зранку, з пелен, Христос, обóжена Людина, виходить на діло своє, на труди, — Він у працях із самої юності Своєї — і на роботі своїй до вечора (Пс. 103:23), того вечора, коли сонце померкне і по всій землі буде темрява, до години дев’ятої ˂…˃©️ святитель Димитрій Туптáло, митрополит Ростовський і Ярославський. Проповідь на Обрізання Господнє.