Estadísticas de telegram channel - @politikosmos

👆А в суботу міністр закордонних справ Ірану попередив напередодні атаки США, що військове втручання Америки «буде дуже, дуже небезпечним для всіх».Протягом кількох місяців Трамп повторював, що він відданий дипломатичним зусиллям, спрямованим на те, щоб переконати Іран відмовитися від своїх ядерних амбіцій.Його адміністрація протягом двох місяців безуспішно намагалася провести переговори з високопоставленими чиновниками, щоб переконати Тегеран обмежити свою ядерну програму.У квітні та травні Трамп переконав Беньяміна Нетаньяху відкласти військові дії проти Ірану, щоб дати більше часу дипломатії.Але останніми днями адміністрація Трампа почала перекидати військові літаки та кораблі на Близький Схід, щоб захистити Ізраїль та американські бази від іранських атак.Давши Тегерану двотижневий термін, Трамп вирішив завдати удару вже через два дні.Зараз насувається перспектива всеосяжної війни.В суботу ізраїльська армія заявила, що готується до можливої тривалої війни з Іраном.Підтримувані Іраном повстанці-хусити в Ємені попередили, що відновлять атаки на американські кораблі в Червоному морі, якщо адміністрація Трампа приєднається до військової кампанії Ізраїлю.Хусити призупинили такі атаки в травні відповідно до угоди з США.Посол США в Ізраїлі оголосив, що США розпочали «допоміжні евакуаційні рейси», вперше з ізраїльської території після нападу Хамасу 7 жовтня 2023 року.Тим часом Трамп перейшов від публічного висловлення надії, що цей момент може стати «другим шансом» для Ірану укласти угоду, до відкритих погроз Хаменеї та закликів до «беззастережної капітуляції» Тегерана.Сер Кір Стармер сподівався, що його звернення під час саміту G7 переконає президента США відмовитися від втручання у цей конфлікт.Дипломатичні джерела повідомили The Telegraph, що Вашингтону також було сказано, що військове втручання може спровокувати хвилю терористичних атак з боку прихованих терористичних осередків по всій Європі.

👆Зрештою, були навіть заборони на польоти. 2013 року, коли перші моделі вже були поставлені й перебували в експлуатації, незалежно один від одного сталися два інциденти. На двох літаках спалахнули пожежі через проблеми з акумуляторами.Суперечка щодо субсидійКонкуренція між двома авіаційними концернами триває з моменту заснування Airbus у 2000 році (під назвою EADS). У боротьбу гігантів за лідерство на ринку втручалися також Світова організація торгівлі (СОТ) та уряди у Вашингтоні та в Європі.Головним питанням для суперечок було те, яка компанія отримує більше державних дотацій? Виправдані вони чи ні? Це питання, на яке майже неможливо відповісти, адже в той час, як у США цим опікується лише один федеральний уряд, в Європі одночасно право голосу мають декілька: у Нідерландах, Великобританії, Франції, Іспанії, Німеччині та від імені всього ЄС - у Брюсселі .Крім того, обидва концерни конкурують не лише в авіації, але й в аерокосмічній галузі і, перш за все, в оборонній промисловості. Хоча Boeing і Airbus і не належать до переліку найбільших компаній військово-промислового комплексу у світі, але вони, безумовно, є "великими гравцями". Boeing у цій сфері випереджає свого європейського конкурента: американський концерн перебуває на шостому місці серед найбільших компаній оборонної промисловості, тоді як Airbus навіть не потрапляє в "першу десятку" (13-е місце).Утім, є проблема, адже працюючи у секторі оборонної промисловості, вони значною мірою залежать від державних контрактів. Крім того, що держава замовляє дослідження та розробки, вона ж є і найважливішим покупцем продукції. З огляду на це майже неможливо точно оцінити розміри субсидій або їхній розподіл між конкретними сферами бізнесу.Де конкуренція?Бразильська авіабудівна компанія Embraer обмежується виробництвом невеликих літаків, тоді як канадська Bombardier зараз обслуговує виключно нішевий ринок бізнес-джетів.Однак одним з найбільших авіаційних ринків у світі є Китай, і тепер там також з'явився виробник літаків, який заслуговує на увагу: Commercial Aircraft Corporation of China Ltd, або скорочено COMAC. Серед засновників компанії в Шанхаї у 2008 році був і уряд Китаю.У 2015 році було представлено перший зразок C919 - першого двомоторного пасажирського літака, повністю зібраного в Китаї. Разом з авіаційним та військово-промисловим концерном OAK (ВАТ "Об'єднана авіабудівна корпорація") з Росії COMAC планує побудувати версію літака для дальніх перельотів С929 до 2028 року. Тож принаймні до того часу конкуренція на ринку цивільних великих літаків ще буде обмежена головними гравцями зі США та Європи.

👆Його звільнення показало, наскільки глибоко вплив Ізраїлю проник не тільки в Конгрес, але й в американську виконавчу владу та розвідувальні структури. Ця ж таємна лобістська мережа, яка забезпечила політичну згоду на атаку Ізраїлю на Іран, може бути легко перенаправлена проти Пакистану. Механізм, який сформував сприйняття Ірану в США, може бути використаний для дискредитації Пакистану, створюючи загрозу там, де її не існує. У світлі цього Пакистан повинен діяти з надзвичайною обережністю — стратегічно, дипломатично та риторично.Незважаючи на офіційне дистанціювання Трампа від односторонніх ударів Ізраїлю, його мова видає його прихильність. Він нагадав світові, що Сполучені Штати володіють «найсмертоноснішою зброєю на землі» і додав, що Ізраїль має «її вдосталь». Заявляючи про свою неучасть, Сполучені Штати продовжують підтримувати Ізраїль фінансуванням, військовою технікою, розвідкою та дипломатичним захистом. Публічна позиція нейтралітету різко контрастує з реальністю стратегічної співучасті.Саме в рамках цієї тіньової війни наративів Пакистан потрапляє в пастку. Його історична підтримка пригноблених мусульманських народів перекручується на нібито військові загрози. Симпатія перетворюється на ворожість. Моральна ясність перетворюється на стратегічну позицію. Ця війна наративів спрямована не тільки на відволікання уваги — вона закладає основу для потенційної агресії.Справжня загроза регіональному та світовому миру походить не від уявної ядерної потужності Пакистану, а від дезінформаційної кампанії Ізраїлю та мовчазної згоди Заходу. Ця маніпуляція світовою думкою — через підкинуті історії, спотворені факти та вигадані загрози — є навмисною кампанією з метою сформувати згоду на несправедливі війни. Світ повинен це визнати, протистояти цьому та відкинути це.У ці небезпечні та нестабільні часи слова можуть бути більш руйнівними, ніж зброя. Пакистанське керівництво — цивільне та військове — повинно виявляти надзвичайну обережність у публічних заявах. Заяви, зроблені в парламенті, на прес-конференціях або на міжнародних форумах, можуть бути сфальсифіковані та переосмислені ворожими силами.Пакистан не повинен піддаватися на цю провокацію. Він повинен залишатися вірним своїм національним інтересам, спиратися на реалізм і зосереджуватися на внутрішній консолідації. Ціна стратегічної помилки на цьому етапі може бути катастрофічною. Дипломатія, непублічні переговори та регіональна координація повинні залишатися єдиними інструментами впливу Пакистану. Немає ні місця, ні повноважень для військових демонстрацій сили.Влада без правди — це тиранія. Військова сила без відповідальності — це хаос. У цей небезпечний момент найпотужнішою зброєю Пакистану є не сила, а стриманість, нейтралітет і непохитна відданість правді.

Соцмережі стають головним джерелом новин. Чому це вигідно політикам-популістам - ВВСУ США соціальні медіа, закрема відеоконтент, стали основним джерелом новин - вперше випередивши телебачення і сайти. Такого висновку дійшли дослідники з Reuters Institute.Понад половина опитаних там (54%) отримує новини із Facebook, X та YouTube, що не набагато, але перевищило показник каналів (50%) та сайтів і додатків (48%)."Розвиток соціальних медіа та новин, прив'язаних до певної особи (блогера, інфлюенсера – Ред.) не є чимось унікальним для Сполучених Штатів. Але тут, як виглядає, зміни відбуваються швидше і мають більший вплив, ніж у будь-якій іншій країні", - йдеться у звіті дослідників.Наприклад, повідомлення чи коментар від подкастера Джо Рогана впродовж минулого тижня бачила майже чверть (22%) населення США.Таким чином за показником частки населення, яка отримує новини із соцмереж США наздоганяють латиноамериканські, африканські та азійські країни, де соцмережі популярніші, ніж традиційні ЗМІ, і водночас збільшують розрив із Європою, де новини із соцмереж отримує набагато менший відсоток населення.Автор дослідження Нік Ньюман каже, що поширення контенту у соцмережах та каналах новин, що прив'язані саме до конкретного ведучого, "означає ще один суттєвий виклик для традиційних ЗМІ".У Reuters Institutе також відзначають певний тренд серед політиків, які швидше приділять час онлайн-розмові із блогером, який їм симпатизує, ніж інтерв'ю із журналістом традиційного ЗМІ.У звіті йдеться про те, що політикам-популістам по всьому світу "дедалі частіше вдається уникати традиційної журналістики та віддавати перевагу дружнім соціальним медіа, інфлюенсерам, подкастерам та блогерам, які часто отримують ексклюзивним доступ до політиків, але рідко ставлять незручні запитання, що посилює поширення дезінформації чи навіть чогось гіршого".Попри їхню популярність, майже половина опитаних (47%) по всьому світу називають інфлюенсерів та онлайн-блогерів серед головних джерел поширення неправдивої чи викривленої інформації, що ставить їх на один рівень із політиками.У звіті також йдеться про те, що використання Х (колишнього Twitter) для поширення новин є "стабільним для багатьох ринків", але найбільший стрибок платформа зробила саме у США.Після того, як у 2022 контроль над мережею отримав Ілон Маск, "багато право-орієнтованих людей, особливо молодих чоловіків, заполонили мережу, тоді як більш прогресивно-налаштовані користувачі або взагалі вийшли з неї, або використовують її набагато рідше".При цьому в США кількість тих, хто сам себе ідентифікує як людину правих поглядів, потроїлася у мережі Маска. У Британії кількість таких користувачів Х подвоїлася.Натомість вплив таких альтернатив як Threads, Bluesky чи Mastodon, згідно із дослідженням, є невеликим, і якщо йдеться про новини, то охоплює лише 2% аудиторії чи навіть менше.Що ще дізналися дослідники Reuters Institute:TikTok є соціальною та відео мережею, яка зростає найшвидшими темпами. Заради новин його дивляться 17% опитаних по всьому світу, але це на 4% більше, ніж торік.Використання штучного інтелекту (ШІ) у чатботах для пошуку новин зростає, а серед молодших за 25 років такий спосіб є удвічі популярнішим, ніж серед інших вікових категорій.При цьому більшість людей загалом вважають, що ШІ робить новини менш прозорими, точними та правдивими.Усі вікові категорії опитаних визнають переваги традиційних відомих ЗМІ із багаторічною доведеною практикою точного і правдивого подання новин - навіть попри те, що вони не звертаються до них так часто, як колись.Під час дослідження, яке здійснюється 14-й рік поспіль, опитано 100 тисяч людей у 48 країнах.

👆Марту та Оксану привезли до Красноярського краю під конвоєм. Оксані тоді було трохи більше ніж 20 років. Марті – трохи за тридцять. Привезли їх у селище Усть-Кан на злитті Кана та Єнісею, де був ліспромгосп та було багато роботи на лісоповалі та сплаві колод.Чомусь адміністрація ліспромгоспу «забула» поставити сестер на забезпечення. Тобто роботу їм давали (примусово), а їжу – ні. Від голодної смерті врятували місцеві жителі, які ділилися продуктами та дровами. А ще Марта та Оксана шили на замовлення одяг. Звідкись у них взялася швейна машинка, яка і врятувала їх у той час. За кілька років їх перевезли до Сухобузимського. Вони оселилися у старій хатці під номером 7 на вулиці імені Сергія Портнягіна. Сьогодні ця невелика вулиця «загублена» у центрі селища, вузька та неасфальтована. Знайти її непросто навіть по навігатору.«…Ранок починався з молитви. І тепер, коли у них у Сухобузимському є крихітна (зате окрема!) хатинка, у червоному кутку стоїть ікона, можна увійти в цей особливий настрій. Скільки років це треба було приховувати від чужих очей… Коли Марта і Оксана жили в бараках, не можна було й подумати відкрито звернутися до Бога, тепер же під час молитви можна наблизитися до тих, за кого таємно молилися всі ці довгі роки заслання… За матір, що невчасно пішла, померла в 1922 році від туберкульозу у великій печалі про своїх сімох дітей – один за одного менший.Молодшому Богдану виповнився 1 рік, Оксані – 5, Василю – 7, Володимирі – 9, Олександру – 11, Степану – 13. Найстаршій Марті-Марії було 15 років. …За розстріляного батька– греко-католицького священика о. Андрія… Сестри подумки вимовляли імена братів – Василя, Олександра, Богдана, – які безвісно канули у війну. Сестри Володимири, яка відбувала термін у таборі. Навіть зараз було страшно вголос назвати ім’я старшого брата – Степана Бандери». З нарису красноярської журналістки Ольги Вавиленко «Таємні молитви сестер Бандери»– Чесно, їхнє прізвище, Бандера, навіть не пов’язував ніхто зі Степаном Бандерою, – розповідає місцевий житель Віктор Резвицький, він усе життя живе у Сухобузимському та пам’ятає сестер. – У нас багато українців жило, їх часто всіх разом називали просто «бандерівцями» – не зі злості або щоб образити, а просто як визначення – звідки вони. Про сестер знали, що це жінки самотні, з тяжкою долею, вони ні заміж не вийшли, ні дітей не залишили, так і прожили на самоті.Дому, де жили сестри Бандери, вже нема, на його місці, в улоговині, висока трава, на узбіччі калюжі. Сусіди про двох жінок, які тут жили, Оксану і Марту, чули. А хтось їх пам’ятає.– Тоді ніхто не ділив за національністю, жили та жили, дуже спокійні, добродушні, всі їм допомагали, – розповідає місцева жителька Валентина Косминіна, – на прізвище їхнє ніхто й не звертав уваги, у нас стільки було чудових імен, і польських, і татарських, і тих самих українських. Я пам’ятаю, що батьки їм привозили дрова, цікавилися здоров’ям, допомагали, вони дуже хворіли обидві. Друзів не заводили, самі в гості не ходили і до себе не запрошували, весь час були вдвох.Аж до початку 1960-х років вони мали відмічатись у міліції. Управління КДБ Красноярського краю також стежило за ними, перевіряло листування. Намагалося з’ясувати, з ким вони підтримують зв’язок. Але стеження нічого не дало.– Що мене дивувало – ніколи нікому не скаржились. З ними так вчинили, по суті, все життя вкрали, а вони ніяк не чинили опір, все спокійно приймали, навіть з гідністю. Хоча неправильно все це, зараз ми розуміємо, дико навіть. Чому їм не давали повернутися, адже всі терміни вже закінчилися? – каже Валентина.👇

👆Якщо китайські зовнішньополітичні кола винесуть уроки з помилок, допущених за часів Дутерте, то більш поступливий філіппінський лідер після Маркоса може знайти в Китаї цінного партнера, особливо якщо цей філіппінський лідер буде менш нестабільним, ніж Дутерте. Чи має Китай за правління Сі достатньо гнучкості, щоб навчитися на своїх помилках і проводити узгоджену стратегію, залишається відкритим питанням, але американські політики не повинні недооцінювати Китай. Відносини між Філіппінами і США потребуватимуть постійної уваги, і перші сигнали від другої адміністрації президента Дональда Трампа щодо Філіппін є обнадійливими.Нарешті, цей випадок демонструє, що майбутні зусилля з протидії великій стратегії Китаю будуть найуспішнішими, якщо американські політики зможуть ідентифікувати випадки, коли зовнішньополітичний апарат Китаю руйнується через роздробленість відповідних китайських дійових осіб або зацикленість на націоналістичних парадигмах замість реалістичного мислення. Хоча малоймовірно, що буде велика кількість таких випадків, подібних до Філіппін, де зовнішньополітичний істеблішмент і громадськість з самого початку так добре налаштовані на співпрацю зі Сполученими Штатами, але для США можуть все одно виникнути можливості залучити треті сторони до своєї орбіти або протидіяти спробам Китаю зробити те саме.

👆Другим питанням є масштаб майбутніх іранських заходів у відповідь. Початкова реакція Ірану була відносно скромною: було запущено близько ста безпілотників у бік Ізраїлю, до ударів яких він був підготовленим. Але згодом Іран запустив кілька хвиль балістичних ракет. Очевидним є питання, що ще Іран вирішить зробити проти Ізраїлю та ізраїльських цілей по всьому світу. Однак, з огляду на продемонстровану вразливість Ірану, далеко не ясно, чи має він у своєму розпорядженні привабливі варіанти дій.Також залишається відкритим питання, чи буде Іран діяти проти США, які вивели значну частину свого персоналу з регіону в очікуванні відплати, або проти одного чи кількох своїх арабських сусідів. Незважаючи на постійні зусилля Ірану щодо поліпшення відносин з державами Перської затоки, не можна виключати спроби Ірану втрутитися в енергетичну галузь регіону. Це поставило б під загрозу його позиції в Перській затоці, але підвищило б ціну на нафту (яка вже зросла після атаки Ізраїлю), завдавши шкоди Заходу і, можливо, збільшивши доходи Ірану в той час, коли скасування санкцій, яке є темою ядерних переговорів із США, вже не є нагальним.Також існує ймовірність додаткових військових ударів Ізраїлю по відомих і підозрюваних ядерних об'єктах, про що попереджали і Нетаньяху, і Трамп. Це також вимагатиме оцінки того, що було досягнуто та якими можуть бути наслідки.Іран, прагнучи запобігти подібним атакам, як та, що відбулася нещодавно, повинен буде вирішити, чи подвоїти свої зусилля в ядерній сфері, відтворити свою програму в об'єктах, які важче знищити, і продовжувати співпрацювати з МАГАТЕ. Складність ситуації посилюється тим, чи нададуть допомогу зовнішні партнери, такі як Китай, Росія та Північна Корея, які мають досвід розробки ядерної зброї, і як на це відреагують США та Ізраїль, якщо вони це зроблять.Перш ніж визначити, чи були військові дії найкращою політикою, нам також необхідно дізнатися більше про те, що могло бути обговорено і узгоджено між Сполученими Штатами та Іраном. Це може вплинути на політичну реакцію як в Ізраїлі, так і в Ірані щодо того, чи можна було і чи потрібно було уникнути цих атак.Наразі існує більше запитань, ніж відповідей про те, що сталося і що може статися далі. Єдине, що можна впевнено стверджувати, так це те, що ця чергова глава в історії Близького Сходу, що палає від конфлікту, тільки починається.

👆Тим часом Росія змогла одночасно розвивати відносини з Китаєм, зберігаючи свої перевірені часом відносини з Індією. Навіть коли відносини між Індією та Китаєм впали до історичного мінімуму після зіткнень у Галвані, що поставило Росію в незручне становище, Москва змогла зберегти відносини з обома сторонами і навіть відіграла ключову роль посередника за лаштунками у зниженні напруженості. З огляду на своє унікальне становище, Москва вкладає значні зусилля у тристоронні відносини, які Кремль вважає необхідними для протидії тому, що він вважає західною гегемонією на чолі зі США.Пропозиція Лаврова щодо відновлення RIC з'явилася в той час, коли відносини Нью-Делі з Вашингтоном переживають складні часи. Повторне зближення Вашингтона з Нью-Делі та Ісламабадом, обмежений прогрес у досягненні всеосяжної торговельної угоди та триваюча суперечка щодо того, чи був Трамп посередником у досягненні перемир'я між Індією та Пакистаном, затьмарили відносини між Індією та США. Водночас, хоча Нью-Делі стверджує, що перемир'я між Індією та Пакистаном було досягнуто на двосторонній основі, визнання Кремлем ролі Трампа викликало в Індії занепокоєння щодо надійності Росії як партнера.Посилаючись на неназваних чиновників, індійське ЗМІ повідомило, що Нью-Делі «не проти» пропозиції Москви щодо відродження RIC. В умовах зміни глобального та регіонального балансу сил і двосторонніх відносин, Нью-Делі переосмислює свій зовнішньополітичний підхід після операції «Синдур». Участь у RIC - це можливість для Індії продемонструвати свою стратегічну самостійність світовій аудиторії і надіслати сигнал Вашингтону, який неодноразово висловлював своє невдоволення тісними зв'язками Індії з Росією.Багатовекторна зовнішня політика Індії та її розташування як євразійської держави роблять RIC життєздатною платформою для реалізації глобальних амбіцій Нью-Делі.еалізації Приналежність до «четвірки» та RIC надає Індії величезну стратегічну можливість розширити свій вплив у Центральній Азії та Індо-Тихоокеанському регіоні. Однак це залежить від того, чи зможе Нью-Делі переконати Росію в тому, що його Індо-тихоокеанське бачення є незалежним від Вашингтона і сумісним з концепцією президента Путіна про Велику Євразію, зберігаючи при цьому робочі відносини з Китаєм.З огляду на те, як на динаміку RIC впливають дії США, багато чого залежатиме від того, як розвиватимуться індійсько-американські відносини в найближчі місяці.

👆«Фізичний ШІ і робототехніка розвиваються надзвичайно швидко. Зверніть увагу на цю сферу. Вона, цілком ймовірно, може стати найбільшою галуззю з усіх», — сказав Хуанг.У проєктування гуманоїдів також активно залучені Microsoft, Google і OpenAI. При цьому стартап Figure AI повідомив у лютому, що отримав інвестиції в розмірі 675 мільйонів доларів від Джеффа Безоса. Мета компанії — створити першого в світі комерційно успішного робота-гуманоїда. Ще одна американська компанія — 1X Technologies — представила робота Neo, який, за словами її засновника Бернта Борніха, покликаний вирішувати актуальні завдання, в тому числі проблему нестачі робочої сили.За словами Боба О'Доннелла, глави дослідницької компанії TECHnalysis Research, обидві країни демонструють значні успіхи в різних аспектах - у Китаї акцент робиться на розробці апаратних компонентів, тоді як у США активно розвивають програмне забезпечення.«З іншого боку, у США за останні кілька років ми стали свідками активної розробки програмного забезпечення. І цей ринок розвивається дуже швидко, тому що ми починали з промислових роботів і роботизованих рук для виробництва тощо. І ми швидко впроваджуємо це, беручи частину цієї технології і, очевидно, поміщаючи її в гуманоїдів», - пояснив О'Доннелл.Як пише видання, незважаючи на напруженість у геополітиці та обмежувальні заходи з боку США, включно з тарифами й експортним контролем напівпровідників, експерти сходяться на думці, що прогрес у сфері гуманоїдної робототехніки триватиме.

👆Європа уважно стежила за розвитком подій. Для Італії, яка уклала в 2023 році з Лівією газовий контракт на $8 млрд терміном на 25 років, стабільність в Сірті критично важлива. Будь-які бойові дії в регіоні можуть підірвати енергетичну безпеку країни. Франція через Total Energies також залучена до проєктів з видобутку вуглеводнів у Гадамесі та Сірті. При цьому європейські країни стурбовані можливою міграційною хвилею. Вже на початку 2025 року потік нелегалів з лівійського узбережжя знову збільшився. Наступ ЛНА на Тріполі може викликати нову кризу — десятки тисяч біженців за лічені тижні. У цій ситуації Туреччина, як нова покровителька ЛНА, пропонує європейцям стабільність, захист та інвестиції. Це робить її більш прийнятним партнером, ніж Росія, чия присутність сприймається як джерело нестабільності.Сам Хафтар використовує ситуацію з максимальною вигодою. Отримуючи підтримку і від Москви, і від Анкари, він зміцнює контроль над східною Лівією, демонструє здібності в дипломатії та стратегічному мисленні. Такий підхід знижує його залежність, дозволяє уникнути тиску з боку одного центру сили і робить його самостійнішим гравцем. Крім того, він застраховується від потенційного розвороту політики Кремля, який у разі провалу може звинуватити Хафтара в невдачах. Поява альтернативного партнера — Туреччини — допомагає ЛНА почуватися впевненіше. Росія, у свою чергу, продовжує формально нарощувати присутність, але робить це в тіні: проєкти йдуть під білоруським «прапором», військові формально числяться у складі «Африканського корпусу», частина операцій проводиться через афілійовані структури. Незважаючи на все це, темпи турецької експансії виявляються вищими. Турецькі підрядники діють швидше, гнучкіше і прозоріше. Підтримка дронів, навчання, логістика, відновлення — все це дає Хафтару відчутні дивіденди.На тлі всього цього російська стратегія виглядає застарілою. Москва спирається на важку бюрократію, застарілі канали впливу і обмежені ресурси. Туреччина ж пропонує модель гнучкого партнерства, яка виявляється набагато ефективнішою. Весна 2025 року вже стала поворотним моментом: Анкара витісняє Москву з її позицій, стаючи головним партнером ЛНА, а Східна Лівія перетворюється на арену суперництва, де російський вплив стрімко слабшає. Показово, що саме завдяки економіці Туреччина досягає військового результату. Замість прямого тиску — інвестиції, відновлення міст, реальна допомога населенню. Це дозволяє їй зміцнюватися без боїв і конфліктів, пропонуючи модель, в якій виграють всі — крім Росії. Якщо поточні тенденції збережуться, Москва буде витіснена з регіону, де ще недавно відчувала себе господарем.Для Путіна це може означати необхідність шукати нового Хафтара — або новий Тобрук. Втрата впливу в Лівії — не просто дипломатичний провал, а стратегічна поразка, яка нівелює багаторічну роботу та інвестиції. В умовах триваючої війни в Україні, погіршення економічних показників і зростаючої міжнародної ізоляції, Росії стає все важче конкурувати на зовнішньому полі. А такі країни, як Туреччина, навпаки, демонструють, що гнучкість, прагматизм і інвестиції працюють набагато краще, ніж ставки на силу та ідеологію.